<<
>>

Зовнішні функції.

Протягом останнього часу змінилася не тільки Україна, але й увесь світ. Практично залишилися в минулому глобальна конфронтація і пряма загроза ядерної війни.

Відповідно суттєвих змін зазнали зовнішні функції Української держави.

Одні з них відпали (функції взаємодопомоги і співробіт­ництва із соціалістичними країнами), інші — отримали подальший, адекватний новим умовам розвиток (функції у сфері оборони краї­ни, боротьби за мир), треті — з’явилися (функції співробітництва з країнами СНД, інтеграції у світову економіку, Європейський Союз, європейський ринок тощо).

Реалізація функції інтеграції у світову економіку стала можли­вою з ослабленням напруженості у відносинах між державами. Ця функція ґрунтується на визнанні взаємозалежності держав у сучас­ному світі. Взаємозалежність охоплює широке коло відносин, у тому числі виробничі, науково-технічні, торговельні, валютні, кредитні, транспортні та ін.

Економічна інтеграція відіграє величезну роль у збереженні сві­тового порядку та у встановленні стабільних відносин між держа­вами. Інтеграція базується на ряді принципів, головними з який є:

1) принцип суверенітету держав над їхніми природними ресурса­ми, кожна держава вільна у розпоряджанні ними; 2) свобода вибо­ру форм інтеграційних зв’язків; 3) рівність і взаємовигідне співро­бітництво, виключення дискримінаційних заходів.

Ці принципи передбачають систему державно-правового захис­ту права власності й іноземних інвестицій. Зокрема, іноземні інвес­тиції і власність повинні бути захищені від націоналізації й екс­пропріації.

Функція оборони базується на сьогодні у більшості демократич­них держав на принципі підтримки достатнього рівня обороноздат­ності країни, що відповідає вимогам національної безпеки. З цього випливає, що збройні сили потрібні державі тільки для реалізації двох завдань: а) захист незалежності і територіальної цілісності дер­жави; б) виконання міжнародних зобов’язань.

Це дозволяє значно скоротити військові витрати держави, здійснити у великих обсягах конверсію оборонної промисловості.

Водночас захистити себе поодинці в сучасних умовах практично неможливо. Тому світове співтовариство створило в рамках ООН систему колективної безпеки держав, тобто таку організацію спіль­них заходів, що виключала б можливість виникнення війн. Ця си­стема заснована на принципах незастосування сили. Мирне вирі­шення уможливило, по-перше, досягнення реального роззброєння і заборони ядерних випробувань, по-друге, забезпечення співробітниц­тва держав у таких сферах, як боротьба з організованою злочинніс­тю, у тому числі з контрабандою, наркобізнесом, міжнародним те­роризмом, по-третє, участь світового співтовариства в регулюванні міжнаціональних конфліктів. Це обумовлено тим, що такого роду конфлікти супроводжуються порушенням прав людини, особливо по відношенню до національних меншин, що потребує міжнарод­ного втручання.

Функція співробітництва з іншими державами в різноманітних сферах, у тому числі у вирішенні глобальних проблем, з’явилася у постконфронтаційний період відносин між державами. Її фунда­мент складає пошук взаємоприйнятливих шляхів вирішення проблем, що стосуються інтересів кожного народу і людства в цілому, потре­бують міжнародного реагування.

До числа глобальних проблем належать, наприклад, загальна за­цікавленість світового співтовариства у запобіганні значних еколо­гічних катастроф, що переростають територіальні межі однієї дер­жави. Тут об’єднання міжнародних зусиль відбувається у двох го­ловних напрямках:

1) обмеження шкідливих впливів на навколишнє середовище;

2) раціональне використання природних ресурсів.

Таке співробітництво дозволяє: попереджати промислові аварії; забезпечити готовність до надзвичайних ситуацій і раннє оповіщен­ня про неї; знизити серйозні наслідки катастроф.

Світове співтовариство зацікавлене також у загальній охороні природних ресурсів і навколишнього середовища від великомас­штабної шкоди, заподіяної токсичними викидами промислового ви­робництва, витоку нафти з танкерів і нафтопроводів, забруднення радіоактивними відходами, загрози так званого парникового ефек­ту (зміненая озонового шару планети) та ін.

Великі проблеми пов’язані з освоєнням космічного простору, інших планет і небесних тіл; вилученням космічного сміття, поява якого спричинена численними запусками космічних об’єктів.

Розширення людського втручання в природну систему часто- густо призводить до зникнення деяких видів тваринного і рослин­ного світу. Таким чином, під загрозою знаходиться генофонд пла­нети. Загальна стурбованість щодо збереження енергетичних ресур­сів, природної сировини як загальнолюдського надбання призвела до міжнародно-правової домовленості про узгодження національної політики окремих держав в області енергетики, копальневого па­лива, природних ресурсів, що не поновлюються.

Ефективність міждержавного співробітництва залежить від ба­гатьох чинників, утому числі від:

• обміну науковою інформацією, проведення спільних досліджень, розробки наукових прогнозів щодо несприятливих змін глобально­го клімату і природних ресурсів;

• поширення досвіду і методики здійснення контролю за право­порушеннями у сфері навколишнього середовища;

• застосування ринкових механізмів для запобігання шкоди при­роді (податкових пільг, кредитів, системи штрафів та ін.);

• узгодження національної політики окремих держав в екологіч­ній сфері;

• механізму взаємодії держав у надзвичайних екологічних обста­винах;

Таким чином, співробітництво держав обумовлене взаємозалеж­ністю усіх країн світу і визнанням людських цінностей головними орієнтирами у міждержавному спілкуванні.

Проте на міжнародній арені спостерігається не тільки співробіт­ництво, але і суперництво держав, що визначається рівнем їхньої

конкурентноздатності. Отже, констатуючи наявність багатьох мож­ливостей для співробітництва між державами в різноманітних сфе­рах, не можна в той же час заперечити і взаємовиключні інтереси, суперечливу складність сучасного світу.

Завершуючи характеристику функцій сучасних держав, варто вка­зати па такі тенденції в їхньому розвитку:

1) функції держави розширюються, як і сфери охоплення дер­жавним впливом життя суспільства. При цьому деякі функції пере­ростають внутрішньодержавну значимість (екологічна, функція охо­рони і захисту прав людини) і стають зовнішніми;

2) кардинально змінюється зміст багатьох функцій, що обумов­лено метою формування нової демократичної державності;

3) затверджується пріоритет загальносоціальних, гуманістичних засад у функціонуванні держави;

4) зростає національна і соціальна цінність держави, що визна­чається тим, що вона є джерелом стійкого правопорядку і безпеки суспільства, головним захисником прав і свобод людини; виступає арбітром у соціальних, у тому числі національних, конфліктах; має унікальні засоби керівництва; формує правовий клімату суспільстві.

6.5

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Зовнішні функції.:

  1. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  2. О понятии финансового опциона
  3. § 2. Понятие и функции нотариата
  4. ГРИБОВСКАЯ Наталья Юрьевна. ЛЕКСИКА ТВЕРСКИХ ГОВОРОВ, ХАРАКТЕРИЗУЮЩАЯ ЧЕЛОВЕКА (СЕМАНТИКО-МОТИВАЦИОННЫЙ АСПЕКТ). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Тверь - 2019, 2019
  5. 26. Возникновение гражданских правоотношений не предусмотренных в ГК
  6. П.2 Частотная зависимость условий существования объемных и эванес­центных волн TM- (ТЕ-) типа и соответствующих типов сечений ПВВ в коллинеарной фазе скомпенсированого ЛО АФМ с ЦАС. Полярная MOK
  7. 59 ВИДЫ И ФОРМЫ ДОГОВОРА.
  8. Микрополе «Речевая деятельность»
  9. Логика : практикум / Е. П. Пьяных. - Екатеринбург : УрГУПС,2019. - 78, [2] с., 2019
  10. Определение предела прочности при сжатии и при изгибе спеченных заготовок
  11. Смешивание исходных материалов
  12. Исследование микроструктуры и изломов закаленных низколегированных порошковых сталей
  13. Основные результаты и выводы
  14. Оценка быстродействия коммутационного устройства при использовании параллельно-конвейерной диспетчеризации пакетов
  15. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  16. Сведения об авторах