<<
>>

Юридична відповідальність: її природа, суть, поняття та ІІНДИ.

З точки зору права правопорушення є проявом сваволі, нехту- ііпішям тими правилами, які схвалені й встановлені державою для підтримання соціального порядку та забезпечення прав, свобод та віконних інтересів громадян.

Із соціальної точки зору правопорушен­ня завжди є вчинком, який завдає шкоди інтересам окремих грома­дян чи юридичних осіб, а нерідко — й інтересам усього суспільст­ві. Тому держава має не тільки здійснювати роботу щодо усунення причин та умов правопорушень, а й протидіяти правопорушенням, переслідувати порушників, притягувати їх до відповідальності.

Одним із основних засобів забезпечення правомірної поведінки пі боротьби з правопорушеннями є юридична відповідальність. Щоб зрозуміти поняття та значення цього правового інституту, зверне­мося до його природи.

Професор С. С. Алексеев відзначає, що історично поняття «юри­дична відповідальність» склалося у зв’язку з необхідністю відобра­зи їй такі юридичні санкції, які виражають суспільний осуд поведін­ки правопорушника та мають за мету здійснення глибокого впливу на нього (його волю та свідомість).

Отже, юридична відповідальність є одним зі специфічних проявів соціальної відповідальності. Тобто, юридична відповідальність — соціальна відповідальність, регламентована правовими нормами. Це форма, якої набуває соціальна відповідальність особи в державно організованому суспільстві.

Необхідно зауважити, що соціальна відповідальність може існу­вати і дійсно існує поза будь-якою юридичною регламентацією (на­приклад, відповідальність моральна).

Необхідність правової регламентації — правового оформлення відповідальності особи — знаходить своє пояснення в цінності са­мого права, об’єктивній властивості, (нормативність, формальна ви­значеність норм, забезпечення їх організованим державним приму­сом та ін.) яка робить його в більшості випадків найефективнішим рсіулятором суспільних відносин.

Але було б неправильним із логічного та фактичного боку про- гиставляти юридичну відповідальність (як вид) соціальній відпові­дальності (як родовому явищу). Достатньо, наприклад, відзначити, 435

що стосовно деяких суб’єктів, скажімо, моральна відповідальність на сьогодні ефективніша, ніж відповідальність правова. Очевидно, завдання полягає втому, щоб використати належним чином усі ви­ди соціальної відповідальності та поєднувати їх у процесі впливу на поведінку людей. Суть соціальної відповідальності полягає н обов’язку особи підпорядкувати свою поведінку суспільній необ­хідності. Отож її змістом є поведінка особи відповідно до реальних суспільних потреб. Це стосується позитивного змісту (аспекту) со­ціальної відповідальності. В юридичній літературі виділяється ще два боки цього явища — відповідальність негативна та ретроспек­тивна. Так, негативні наслідки діяльності суб’єкта складають зміст його негативної відповідальності, а визначення його вини та міри покарання — відповідальність ретроспективну.

Що стосується юридичної відповідальності, то в позитивному зна­ченні вона становить собою особливий зв’язок, особливі взаємини громадян із державою. Точніше, це регламентований правом зв’язок фізичної особи (громадянина, іноземця, особи без громадянства) з державою. У рамках вказаного зв’язку держава покладає на вище­вказаних осіб ряд юридичних обов’язків і вимагає їх виконання (а також дотримання заборон). Внаслідок об’єктивно здійснюваної за­лежності від держави громадянин зобов’язаний виконувати припи­си, дотримуватися заборон, передбачених законодавством. Більша частина загальних юридичних заборон та приписів має досить за­гальний характер і поширюється на всіх суб’єктів права.

Загальні конституційні обов’язки на основі юридичних фактів іро- мадянства чи проживання на території держави (іноземці та особи без громадянства) породжують загальні (абсолютні) правові зв’язки конкретної фізичної особи з державою.

Отже, у позитивному значенні юридична відповідальність з абсо­лютним відношенням, яке являє собою добросовісне виконання сво­їх обоє ’язків перед громадянським суспільством, правовою держа­вою, колективом людей і окремою особою, іншими словами — це відповідальне ставлення до виконання обов’язку.

Ретроспективна відповідальність наступає саме в силу того, що суб’єкт своїми діями порушує відносини юридичної відповідальнос­ті, чинить безвідповідально. Тому ретроспективна юридична відпо­відальність — це теж правові відносини, але конкретні, індивідуа­лізовані, що виникають на підставі правопорушення.

Від моральної, політичної відповідальності юридична відповідаль­ність відрізняється такими рисами:

1. Юридична відповідальність — це стосунки між державою та особою, яка порушила правову поведінку.

2. Ці стосунки заздалегідь передбачені тюрмами права, регламен­туються ними, тому є правовими відносинами.

3. Юридична відповідальність наступає внаслідок порушення фор­мально визначених юридичних правил чи основаних на них індиві­дуальних приписів. При застосуванні інституту юридичної відпові­дальності повинна бути точно зафіксована порушена правова норма, а міра покарання визначається в рамках встановленої для конкрет­ного випадку санкції.

4. Юридична відповідальність матеріалізується у специфічному державному впливі (покаранні) та реалізується, як правило, за допо­могою застосування заходів державного примусу.

5. Процес попереднього розслідування та вирішення справ про правопорушення, порядок здійснення призначеної міри покарання також регламентується спеціальними (процесуальними) юридични­ми нормами.

Перелічені основні риси ретроспективної юридичної відповідаль­ності складають її поняття. А тому ретроспективна юридична від­повідальність —- це визначені правом несприятливі наслідки, що настають для конкретної особи у зв’язку з вчиненням нею право­порушення.

Іноді в науковій літературі при визначенні поняття юридичної відповідальності має місце поєднання позитивного та ретроспектив­ного аспектів. Із цим можна погоджуватися чи пі, але однозначним є той факт, що для правопорушника юридична відповідальність означає в кінцевому підсумку зазнання впливу санкцій правових норм, які містять вказівку на правові наслідки недотримання та по­рушення конкретних норм.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що для настання юри­дичної відповідальності необхідна наявність двох факторів:

1) наявність у діянні особи складу правопорушення;

2) факт застосування права уповноваженим суб’єктом, тобто мо­тивоване рішення цього суб’єкта про притягнення особи до кон­кретного виду юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність не зводиться до державного приму­су. Вона лише проявляється в процесі його здійснення і виникає після встановлення факту правопорушення.

Положення юридичної відповідальності локалізуються в різних галузях права. Це, у свою чергу, призвело до поділу юридичної від­повідальності на види. Тому розрізняють такі види юридичної від­повідальності: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дис­циплінарна, матеріальна та конституційна.

Кримінальна відповідальність ■— різновид ретроспективної від­повідальності, що полягає у застосуванні до винної у вчиненні зло­чину фізичної особи виду й міри кримінального покарання.

Адміністративна відповідальність — накладення на винних фі­зичних (юридичних) осіб, які порушили правила поведінки, адміні­стративних стягнень, що створюють для цих осіб (колективів) не­сприятливі наслідки особистого, майнового, морального та іншого характеру.

Цивільно-правова відповідальність —накладення цивільно-пра­вових стягнень (неустойки, штрафу, пені і відшкодування збитків) на фізичну чи юридичну особу за невиконання або неналежне виконан­ня зобов’язань або за заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення деяких особистих немайнових прав (честь, гідність особи та ін.).

Дисциплінарна відповідальність —різновид ретроспективної юри­дичної відповідальності особи за порушення норм права, що регу­люють відповідну дисципліну, і застосування до порушника дис­циплінарних стягнень. Розрізняють такі види дисциплінарної від­повідальності: державну, трудову, військову, навчальну та ін.

Матеріальна відповідальність працівників — різновид ретроспек­тивної юридичної відповідальності працівника за майнову (матері­альну) шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслі­док порушення покладених на нього трудових обов’язків.

Конституційно-правова відповідальність —різновид юридич­ної відповідальності, що має складний політико-правовий характер, її суб’єктами можуть бути органи державної влади (насамперед виші органи держави та їх посадові особи), а також фізичні особи.

Відомо, що виконання приписів конституційного права забезпечу­ється практично всіма видами юридичної відповідальності. З цього погляду конституційна відповідальність може трактуватися як юри- 438

дична відповідальність взагалі. Проте існує і власне конституційна відповідальність із притаманними лише їй конкретними формами та механізмами, колом суб’єктів і санкціями.

Поняття конституційної відповідальності вужче, ніж поняття від­повідальності за порушення норм конституційного права. Водночас цей вид юридичної відповідальності пов’язаний не лише з порушен­нями конституційно-правових норм. Підставами для притягнення до конституційної відповідальності можуть бути і порушення норм інших галузей права, зокрема кримінального.

Особливістю конституційної відповідальності є те, що вона мо­же застосовуватися за умов, коли норми права взагалі не порушу- юіься. В цих випадках відповідальність пов’язується з тими діями, що розцінюються як негативні в політичному плані: наприклад, пе­редбачена ст. 87 Конституції України колективна відповідальність Кабінету Міністрів перед Верховною Радою. На відміну від відпо­відальності Президента України у порядку імпічменту (ст. 111 Кон- егитуції України), коли її підстави прямо визначені в Основному Законі, політична відповідальність уряду перед парламентом знач­ною мірою є суб’єктивною. Притягнення уряду до політичної відпо­відальності (колективної чи індивідуальної) визначається не крите­ріями законності дій уряду або його окремих членів, а конкретними потребами політики, відображеної у волевиявленні депутатів пар- иаменту, їх оцінкою діяльності та намірів уряду. Така оцінка зви­чайно має не юридичний, а політичний характер. Вважається, що уряд здійснює свої функції доти, доки його діяльність задовольняє парламент.

Але насправді характер і значення цієї форми консти- іуційної відповідальності визначаються розстановкою партійно-по­літичних сил у державі та в самому парламенті.

Існують також інші форми конституційної відповідальності. На­приклад, відповідальність депутатів перед парламентом, відповідаль­ність у системі органів виконавчої влади за принципом субордина­ції, відповідальність особи, що випливає зі стану громадянства, тощо. Відповідний характер мають конституційно-правові санкції, зо­крема, усунення з поста чи посади, вимушена відставка, достроко­ве розформування (розпуск) органу державної влади, скасування або припинення дії акту державної влади, позбавлення громадянс- і на тощо.

Дискутується питання про видову самостійність процесуальної, екологічної, сімейної та інших варіантів юридичної відповідальності.

Крім галузевого, існує ще один поділ юридичної відповідально­сті на види. Критерієм цього поділу є державні органи, які уповно­важені накладати відповідальність.

Зокрема, розрізняють: а) відповідальність, яка накладається орга­нами державної влади; б) відповідальність, що накладається судо­вими органами та іншими юрисдикційними органами; в) відпові­дальність, до якої правопорушник притягається адміністративними органами (органами державного управління).

Усі види юридичної відповідальності мають предметну та юри­дичну спільність, а тому складають якісно однорідну правову тка­нину.

По-перше, всі норми відповідальності мають однакову структу­ру, яка, як правило, складається з гіпотези, що вказує на умови дії правової норми, диспозиції, що описує правопорушення та санкції і визначає вид та розмір покарання.

По-друге, всі норми, що передбачають юридичну відповідальність регулюють один і той же тип відносин, що виникає на підставі пра­вопорушення.

По-третє, вказані відносини регулюються єдиним методом — ме­тодом покарання правопорушника.

По-четверте, застосування норм юридичної відповідальності грун­тується на загальних принципах.

По-п’яте, єдність мети інституту юридичної відповідальності.

По-шосте, застосування юридичних санкцій (заходів відповідаль­ності) забезпечується переважно державним примусом (у поєднані ні з переконанням).

Таким чином, усі види юридичної відповідальності вирішують одні й ті ж завдання, виконують одні й ті ж функції, мають єдину кінцеву мету, а саме: ліквідація правопорушень у суспільстві.

Вирішуючи свої безпосередні завдання, всі види юридичної від­повідальності функціонують у тісній взаємодії між собою.

Отже, є всі необхідні, фактичні та теоретичні підстави назвати інститут юридичної відповідальності як особливий правоохоронний інститут всієї системи права.

22.2

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Юридична відповідальність: її природа, суть, поняття та ІІНДИ.:

  1. Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
  2. Оценка эффективности методов несовершенного хеджирования опционных позиций на российском фондовом рынке
  3. ТЕМАТИКА (примерная) курсовых работ по арбитражному процессу для студентов ОДО ЮИ ТГУ
  4. Список литературы
  5. II.МЕТОДЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ.
  6. Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ В ПОРЯДКЕ УПРОЩЕН­НОГО ПРОИЗВОДСТВА. ПРИКАЗНОЕ ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ
  7. § 2. К вопросу о нотариальном праве
  8. 21. Деньги и Ценные бумаги
  9. 67 Понятие и основания наследования, время и место открытия наследства, наследники, объекты наследственного правопреемства
  10. 20 Вещи как объекты гражданского права.