ТЕМА 18. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Юридична відповідальність: поняття та ознаки. Відмінності юридичної відповідальності від інших видів відповідальності.
Принципи юридичної відповідальності. Форма закріплення принципів юридичної відповідальності.
Мета юридичної відповідальності. Цілі і функції юридичної відповідальності.
Класифікація юридичної відповідальності з огляду на різні характеристики і аспекти правопорушення як підстави такої відповідальності. Сутність і особливості видів юридичної відповідальності.
Підстави юридичної відповідальності: поняття та види. Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідальності.
Правова природа юридичної відповідальності на сьогодні залишається актуальною як для теорії держави і права, так і для галузевих наук. Вона є видовим різновидом багатоаспектної філософської категорії - «соціальна відповідальність», що ускладнює формування єдиного підходу до його визначення.
З філософської точки зору відповідальність розуміють як ставлення особи до суспільства і держави, до інших осіб з точки зору виконання нею певних вимог, усвідомлення і правильного розуміння громадянином своїх обов’язків по відношенню до суспільства, держави і інших осіб.
Разом з тим, розуміння відповідальності залежить від пануючого правового режиму та праворозуміння, інших факторів правової дійсності в державі, а отже, не може бути сформульованим однозначно. Українські тлумачні словники містять приблизно однакове визначення поняття «відповідальність»: «покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова».
В літературі досі не сформовано єдиний підхід до визначення поняття юридичної відповідальності, а також її змісту та видів. Юридична енциклопедія визначає це поняття як вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає в застосуванні до правопорушників передбачених законом санкцій, що забезпечуються в примусовому порядку державою.
Отже, юридична відповідальність - це передбачені санкціями норм права несприятливі наслідки особистого, майнового або організаційного характеру, яких зазнає особа за скоєне правопорушення.
Як самостійний і необхідний елемент механізму правового регулювання юридична відповідальність характеризується такими ознаками'.
є особливим різновидом соціальної відповідальності, яка має негативний (ретроспективний) аспект, тобто обов’язок відповідати за свої вчинки, зазнавати негативного впливу лише у разі порушення норм;
передбачає настання несприятливих наслідків особистого, майнового або організаційного характеру;
притягнення до юридичної відповідальності відбувається за скоєння правопорушення, що свідчить про негативну правову оцінку цієї поведінки;
застосовується лише до деліктоздатних суб’єктів;
притягнення до юридичної відповідальності зазвичай здійснюється уповноваженими на це суб’єктами шляхом правозастосування;
настання несприятливих наслідків, передбачених санкціями норм права, забезпечується можливістю застосування державного примусу.
Умовою настання юридичної відповідальності виступають її підстави, тобто певна сукупність обставин, за наявністю яких юридична відповідальність є можливою і належною. Якщо такі підстави відсутні, відповідальність виключається.
До підстав юридичної відповідальності відносять наступні:
юридична підстава, тобто норми права, які містять необхідні об’єктивні та суб’єктивні ознаки поведінки, що кваліфікується як правопорушення, а також перелік санкцій, що можуть застосовуватися до правопорушників;
фактична підстава, тобто ті життєві обставини, з наявністю яких норми права пов’язують настання юридичної відповідальності (юридичні факти). Ними є наявність у діянні особи складу правопорушення;
процесуальна підстава, тобто рішення уповноваженого суб’єкта про застосування до правопорушника конкретних заходів юридичної відповідальності, прийняте з дотриманням необхідної процедури.
Вирішуючи питання про юридичну відповідальність, слід також перевірити наявність підстав, що її виключають.
До них належать неосудність, необхідна оборона, крайня необхідність, малозначність діяння, юридичний казус, фізичний або психічний примус та ін.Цілі юридичної відповідальності - це бажаний соціальний ефект та очікувані результати її застосування.
Загальносоціальні цілі юридичної відповідальності охоплюють результати, у досягненні яких зацікавлене суспільство в цілому. До них слід віднести: захист правопорядку; досягнення справедливості; гарантування (забезпечення) прав людини.
Індивідуальні цілі визначають результат, який має бути досягнутий при притягненні до відповідальності за скоєння конкретного правопорушення, а саме: захист прав певної фізичної чи юридичної особи, яка постраждала від цього правопорушення; покарання конкретного правопорушника.
Указані цілі конкретизуються на рівні галузей права, що пропонують різноманітні можливості забезпечення належного результату.
Функції юридичної відповідальності - це основні напрями її впливу на суспільство і особу, що характеризують її сутність та призначення.
Функції юридичної відповідальності:
каральна, змістом якої є відплата за скоєне правопорушення і яка спрямована на обмеження прав і свобод правопорушника, а також покладає на нього такі обтяження, яких він до цього не мав;
захисна, змістом якої є відновлення порушених прав постраждалих осіб та/або компенсація заподіяної їм шкоди;
попереджувальна, яка спрямована на запобігання правопорушень у суспільстві (загальна превенція), а також на корекцію поведінки самого правопорушника з метою запобігання вчиненню ним нових протиправних діянь (спеціальна превенція).
До основних принципів юридичної відповідальності відносять:
принцип справедливості, який проявляє себе в таких вимогах: передбачені законом вид та міра юридичної відповідальності мають бути розмірні ступеня суспільної шкідливості правопорушення; закон не має зворотної дії, крім випадків скасування чи пом’якшення ним юридичної відповідальності; ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;
принцип гуманізму, який передбачає, зокрема, що при накладанні юридичної відповідальності не має принижуватися людська гідність;
принцип законності, який полягає в тому, що юридична відповідальність: настає за діяння, передбачені законом; застосовується у визначену законом порядком; наступає в межах, визначених законом;
принцип пропорційності, що має важливе значення як при встановленні, так і при притягненні до юридичної відповідальності;
принцип обґрунтованості, що виражається в установленні факту вчиненого правопорушником протиправного діяння; доведеності всіх елементів складу правопорушення, інших обставин, що мають відношення до справи і впливають на вид і міру юридичної відповідальності;
принцип доцільності, що полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям і функціям юридичної відповідальності;
принцип невідворотності юридичної відповідальності, який проявляє себе в неминучості настання негативних наслідків для суб’єкта за вчинене пр авопорушника;
принцип відповідальності за вину.
За загальним правилом юридичну відповідальність поділяють на види за галузевою належністю санкції, що застосовується до правопорушника. Проте, враховуючи існування в трудовому праві дисциплінарної і матеріальної відповідальності, основний критерій - галузеву належність санкцій - доповнюється додатковим - специфікою самих санкцій. За цими критеріями розрізняють такі основні види юридичної відповідальності'.
>конституційно-правова відповідальність - передбачає застосування заходів конституційно-правового характеру за невиконання чи неналежне виконання обов’язків. Так, Конституція України передбачає відповідальність
державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб: йдеться, зокрема, про дострокове припинення повноважень парламенту, народних депутатів, усунення з поста Президента в порядку імпічменту. Іншими прикладами конституційної відповідальності можуть бути розпуск політичної партії чи громадської організації, дострокове припинення повноважень органів місцевого самоврядування;
> кримінальна відповідальність - полягає у застосуванні до винної у вчиненні злочину фізичної особи певного виду і міри кримінального покарання, передбаченого кримінальним законом (КК України). Підставами кримінальної відповідальності виступають тільки злочини, вичерпний перелік яких міститься в Кримінальному кодексі; вона застосовується тільки в судовому порядку; тягне за собою застосування до винної особи санкцій, перелік яких також обмежено кримінальним законом (позбавлення чи обмеження волі, конфіскація майна тощо); тягне за собою стан судимості засудженого після відбуття ним покарання;
> адміністративна відповідальність - накладається за адміністративні правопорушення і передбачає застосування адміністративних стягнень, перелік яких закріплено в законі (штраф, громадські роботи, адміністративний арешт та ін.). Підставами для неї виступають адміністративні проступки, які порушують правила, що діють у сферах, урегульованих адміністративною та іншими галузями права (господарського, трудового, фінансового тощо);
> цивільно-правова відповідальність - полягає в накладенні цивільно- правових стягнень на дієздатну фізичну чи юридичну особу.
Цивільно-правова відповідальність настає за спричинення шкоди суб’єктом цивільних правовідносин; іноді можлива і за відсутністю вини;> дисциплінарна відповідальність - охоплює випадки порушення правил трудової, службової, військової, навчальної дисципліни, відповідно, передбачена трудовим правом, з також нормами інших галузей, які враховують особливості правового статусу окремих груп працівників (суддів, прокурорів, посадовців, військовослужбовців) і закріплені спеціальними законами, дисциплінарними статутами і положеннями;
> матеріальна відповідальність - полягає в обов’язку працівника відшкодувати майнову шкоду, завдану роботодавцю внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов’язків у встановленому трудовим законом розмірі та порядку;
> публічно-правова відповідальність - встановлюється за порушення нормативно-правових актів, що регулюють відносини публічно-правового характеру (наприклад, валютні, фінансові, податкові та інші правовідносини);
> процесуальна відповідальність - характеризується особливою сферою її застосування (юридичний процес), суб’єктним складом (учасники юридичного процесу), юридичною (норми процесуального права) і фактичною (процесуальне правопорушення) підставами та особливим порядком реалізації (реалізується на основі актів застосування процесуальної відповідальності);
>міжнародно-правова відповідальність - застосовується до суб’єктів міжнародного права (держав, міжнародних організацій та ін.) за порушення норм міжнародного права і передбачає настання відповідних негативних юридичних наслідків.
Відповідно до послідовності часу виділяють три варіанти виникнення юридичної відповідальності'.
з моменту вчинення правопорушення;
з моменту застосування норм процесуального права (притягнення особи до відповідальності);
з моменту набуття чинності (винесення) правозастовчого акту про покладення відповідальності, яким власне визнається факт вчинення правопорушення конкретною особою.
Отже, юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, сутність якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів.
Завдяки цьому комплексному впливу стає можливим гідне впорядкування суспільних відносин, надання їм певної системності та стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, максимально можливе втілення принципів соціальної справедливості. Існування права як регулятора суспільних відносин в усі часи обумовлене саме необхідністю підтримувати правопорядок у неоднорідному, спов неному внутрішніх протиріч суспільстві задля запобігання будь- яким небажаним відхиленням від встановлених правил поведінки.Ключові поняття:
юридична відповідальність, ознаки юридичної відповідальності, мета юридичної відповідальності, цілі юридичної відповідальності, принципи юридичної відповідальності, принцип справедливості, принцип гуманізму, принцип законності, принцип пропорційності, принцип обґрунтованості, принцип доцільності, принцип невідворотності, принцип відповідальності за вину, функції юридичної відповідальності, охоронна функція юридичної відповідальності, захисна функція юридичної відповідальності, каральна функція юридичної відповідальності, виховна функція юридичної відповідальності, види юридичної відповідальності, суб’єкт юридичної відповідальності, засоби юридичної відповідальності, позитивна юридична відповідальність, ретроспективна юридична відповідальність, кримінальна відповідальність, адміністративна відповідальність, цивільно-правова відповідальність, дисциплінарна відповідальність, матеріальна відповідальність, конституційно-правова відповідальність, процесуальна відповідальність, міжнародно-правова відповідальність, публічно-правова відповідальність, підстави юридичної відповідальності, підстави притягнення до юридичної відповідальності, підстави настання юридичної відповідальності, підстави виключення юридичної відповідальності, підстави звільнення від юридичної відповідальності.
1. Застосування в особливому процесуальному порядку до особи, яка вчинила правопорушення, засобів державного примусу, передбачених санкцією правової норми - це:
а) юридична відповідальність;
б) кримінальна відповідальність;
в) парламентська відповідальність;
г) ретроспективна відповідальність;
д) позитивна відповідальність.
2. Невідворотність юридичної відповідальності полягає у:
а) встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об’єктивної істини; встановленні інших правозначущих фактів, пов’язаних з висновками про факт правопорушення і суб’єкта правопорушення;
б) відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права), що вимагає індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, котра підлягає відповідальності; пом’якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом;
в) неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативності застосування засобів відповідальності за вчинені правопорушення; ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;
г) можливості залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопорушення;
д) кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встановленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гідність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідальність, але не пом’якшує її, лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення.
3. Юридична відповідальність є різновидом:
а) колективної відповідальності;
б) соціальної відповідальності;
в) політичної відповідальності;
г) етичної відповідальності;
д) громадянської відповідальності.
4. Різновид юридичної відповідальності, що має складний політико- правовий характер - це:
а) кримінальна відповідальність;
б) адміністративна відповідальність;
в) цивільно-правова відповідальність;
г) конституційно-правова відповідальність;
д) матеріальна відповідальність.
5. До ознак юридичної відповідальності належить положення, окрім:
а) виникає із факту правопорушення як результату недодержання фізичними або юридичними особами встановлених законом заборон, невиконання ними визначених законом зобов’язань, завдання шкоди охоронюваним державою правам, свободам та законним інтересам суб’єктів (учасників) суспільних відносин і має характер охоронно-захисних правовідносин між державою в особі її спеціальних компетентних органів і правопорушником;
б) виражається в обов’язку особи зазнавати конкретних виду і міри позбавлення благ психологічного, організаційного і майнового характеру за свою вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим, юридичним обов’язком, котрий не існував до правопорушення;
в) настає лише за вчинені правопорушення або такі, що вчиняються, навіть без встановлення складу правопорушення, тобто є результатом винного протисуспільного діяння;
г) здійснюється компетентним органом у суворій відповідності закону, а саме - санкціям норм права, якими встановлюються вид і міра позбавлення благ;
д) реалізується у відповідних процесуальних формах у процесі правоза- стосовної діяльності з дотриманням певного процедурно-процесуального порядку і форм, установлених законом.
6. У юридичній науці виділяють два аспекти юридичної відповідальності:
а) негативний, правозахисний;
б) негативний, правоохоронний;
в) перспективний, ретроспективний;
г) ретроспективний, негативний;
д) позитивний, перспективний.
7. Юридична відповідальність у позитивному значенні є:
а) конкретними, індивідуалізованими правовими відносинами, котрі виникають на підставі правопорушення;
б) закономірним наслідок порушення формально визначених юридичних правил чи основаних на них індивідуальних приписів;
в) визначені правом несприятливі наслідки, що настають для конкретної особи у зв’язку з вчиненням нею правопорушення;
г) абсолютним відношенням, яке являє собою добросовісне виконання своїх обов’язків перед громадським суспільством, правовою державою, колективом людей і окремою особою;
д) фактом застосування права уповноваженим суб’єктом мотивованого рішення про притягнення особи до відповідальності.
8. Наявність можливостей безперешкодного здійснення суб’єктивних прав та досягнення правового результату правомірною поведінкою суб’єктів суспільних відносин є:
а) принципами юридичної відповідальності;
б) функціями юридичної відповідальності;
в) метою юридичної відповідальності;
г) причинами юридичної відповідальності;
д) напрямами юридичної відповідальності.
9. Конкретна (щодо правопорушника) мета юридичної відповідальності полягає у:
а) охороні існуючого ладу та суспільного порядку (забезпеченні порушеного публічного інтересу);
б) державному примушуванні особи поводитись у будь-яких правових ситуаціях відповідно до встановленого законом правового порядку шляхом покарання винного, визначення правових наслідків для нього;
в) відшкодуванні (компенсація) шкоди, завданої винними діями працівника власнику майна (роботодавцю);
г) спрямуванні на відновлення незаконно порушених прав;
д) спрямуванні на сприйняття усіма громадянами цінності права, виховання поважливого ставлення до нього з боку суспільства, зростання правової активності з метою запобігання правопорушенням.
10. До видів мети юридичної відповідальності не слід відносити:
а) вплив на свідомість правопорушника;
б) моральну перебудову особи;
в) загальну превенцію правопорушення;
г) формування у людини, яка порушила норми права, установки на неправомірну поведінку надалі;
д) покарання правопорушника.
11. До індивідуальних (для конкретного правопорушника) цілей юридичної відповідальності належать:
а) захист, гарантування, запобігання;
б) відновлення, компенсація, покарання, превенція;
в) запобігання, захист;
г) гарантування, запобігання;
д) захист, гарантування.
12. Цілі юридичної відповідальності будь-якого рівня конкретизуються в:
а) принципах юридичної відповідальності;
б) функціях юридичної відповідальності;
в) підставах юридичної відповідальності;
г) меті юридичної відповідальності;
д) специфіці юридичної відповідальності.
13. Функцією юридичної відповідальності, що полягає у встановленні певних обмежень щодо прав правопорушника є:
а) виховна;
б) репресивна;
в) компенсаційна;
г) організаційна;
д) превентивна.
14. Функцією юридичної відповідальності, що свідчить про негативну оцінку вчинку правопорушника державою та намір держави запобігти вчиненню нових порушень є:
а) виховна;
б) правовідновлююча;
в) штрафна;
г) організаційна;
д) репресивна.
15. Функцією юридичної відповідальності, яка спрямована на відновлення незаконно порушених прав є:
а) виховна;
б) правовідновлююча;
в) штрафна;
г) репресивна;
д) організаційна.
16. Формування у суб’єктів потреби правомірної поведінки передбачає:
а) відновлювальна функція юридичної відповідальності;
б) загальнопревентивна функція юридичної відповідальності;
в) спеціальнопревентивна функція юридичної відповідальності;
г) правозахисна функція юридичної відповідальності;
д) правовиховна функція юридичної відповідальності.
17. Відновлення незаконно порушених суд ’єктивних прав, примусову реалізацію невиконаних обоє ’язків передбачає:
а) відновлювальна функція;
б) загальнопревентивна функція;
в) правовиховна функція;
г) правозахисна функція;
д) правоохоронна функція.
18. Незаперечні вимоги, що пред’являються до діяльності компетентних органів щодо застосування санкцій правових норм до правопорушників з метою забезпечення правопорядку - це:
а) принципи юридичної відповідальності;
б) функції юридичної відповідальності;
в) мета юридичної відповідальності;
г) причини юридичної відповідальності;
д) напрями юридичної відповідальності.
19. Форма закріплення принципів юридичної відповідальності може бути:
а) тільки усною;
б) прямою і опосередкованою;
в) законною і незаконною;
г) тільки конфіденційною;
д) тільки опосередкованою.
20. Юридична відповідальність настає за суспільно шкідливі, юридично заборонені, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою - це:
а) принцип своєчасності юридичної відповідальності;
б) принцип законності юридичної відповідальності;
в) принцип невідворотності юридичної відповідальності;
г) принцип справедливості юридичної відповідальності;
д) принцип обґрунтованості юридичної відповідальності.
21. Пом’якшення відповідальності і відмова від застосування заходів відповідальності при наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом вимагає:
а) принцип своєчасності;
б) принцип законності;
в) принцип доцільності;
г) принцип справедливості;
д) принцип обґрунтованості.
22. Встановлення самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об’єктивної істини передбачає:
а) принцип своєчасності;
б) принцип законності;
в) принцип доцільності;
г) принцип справедливості;
д) принцип обґрунтованості.
23. Правопорушення повинно за будь-яких умов тягти за собою відповідальність правопорушника відповідно до:
а) принципу невідворотності;
б) принципу справедливості;
в) принципу доцільності;
г) принципу своєчасності;
д) принципу обґрунтованості.
24. Юридична відповідальність відображає передусім:
а) принцип верховенства права;
б) принцип верховенства закону;
в) принцип справедливості;
г) принцип конфіденційності;
д) принцип доцільності.
25. Принцип законності юридичної відповідальності полягає у:
а) встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об’єктивної істини; встановленні інших правозначущих фактів, пов’язаних з висновками про факт правопорушення і суб’єкта правопорушення;
б) тому, що юридична відповідальність настає: за наявності складу правопорушення; за фізичні діяння - дію чи бездіяльність за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою; за юридично заборонені діяння, тобто за діяння, що суперечать природі права і букві закону; за власні діяння правопорушника; відповідно до процесуальних норм; за рішенням компетентних органів, котрі визначені законом;
в) можливості залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопорушення;
г) встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння, як об’єктивної істини; встановленні інших правозначущих фактів, пов’язаних з висновками про факт правопорушення і суб’єкта правопорушення. Принцип «презумпції невинуватості» потребує, щоб вина особи, котра притягується до відповідальності, була доведена і визначена у правозастосовному акті;
д) кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встановленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гідність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідальність, але не пом’якшує її (принцип відповідності покарання тяжкості вчиненого злочину); лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення (принцип, що став аксіомою).
26. Обґрунтованість як принцип юридичної відповідальності полягає у:
а) встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об’єктивної істини; встановленні інших правозначущих фактів, пов’язаних з висновками про факт правопорушення і суб’єкта правопорушення;
б) відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права), що вимагає: індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, котра підлягає відповідальності; пом’якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом;
в) у неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативності застосування засобів відповідальності за вчинені правопорушення; ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;
г) можливості залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопорушення;
д) виявляється в тому, що кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встановленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гідність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідальність, але не пом’якшує її (принцип відповідності покарання тяжкості вчиненого злочину); лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення (принцип, що став аксіомою).
27. Принцип доцільності юридичної відповідальності полягає у:
а) тому, що юридична відповідальність настає за наявності складу правопорушення; за фізичні діяння - дію чи бездіяльність (а не за думки, світогляд, особистісні властивості); за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою; за юридично заборонені діяння, тобто за діяння, що суперечать природі права і букві закону; за власні діяння правопорушника; відповідно до процесуальних норм; за рішенням компетентних органів, котрі визначені законом;
б) встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об’єктивної істини; встановленні інших правозначущих фактів, пов’язаних з висновками про факт правопорушення і суб’єкта правопорушення;
в) відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юридичної відповідальності, що вимагає: індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, котра підлягає відповідальності; пом’якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом;
г) неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативності застосування засобів відповідальності за вчинені правопорушення; ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;
д) можливості залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопорушення.
28. Недопустимість подвійної відповідальності за одне правопорушення виражається також принципом:
а) принцип невідворотності й своєчасності відповідальності;
б) принцип законності;
в) принцип економії каральних заходів;
г) принцип індивідуалізації;
д) принцип регламентованості.
29. Осуд суспільством вчинків особи, що не відповідають загальноприйнятим уявленням про добро і зло передбачає:
а) моральна відповідальність;
б) міжнародна відповідальність;
в) політична відповідальність;
г) економічна відповідальність;
д) юридична відповідальність.
30. Наслідком запізнення працівника на роботу є:
а) цивільна відповідальність;
б) професійна відповідальність;
в) адміністративна відповідальність;
г) дисциплінарна відповідальність;
д) моральна відповідальність.
31. Визначені правом несприятливі наслідки, що настають для конкретної особи у зв ’язку з вчиненням нею правопорушення - це:
а) юридична відповідальність;
б) кримінальна відповідальність;
в) ретроспективна відповідальність;
г) парламентська відповідальність;
д) позитивна відповідальність.
32. Різновид ретроспективної юридичної відповідальності за майнову шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушених суб ’єктом покладених на нього трудових обоє ’язків:
а) конституційно-правова відповідальність;
б) матеріальна відповідальність;
в) адміністративна відповідальність;
г) кримінальна відповідальність;
д) цивільно-правова відповідальність.
33. До дисциплінарної відповідальності не відноситься:
а) трудова відповідальність;
б) навчальна відповідальність;
в) державна відповідальність;
г) військова відповідальність;
д) соціальна відповідальність.
34. Форма юридичної відповідальності, котра передбачає накладення таких форм стягнення, як неустойка, штраф, пеня і відшкодування збитків:
а) цивільно-правова відповідальність;
б) кримінальна відповідальність;
в) матеріальна відповідальність;
г) адміністративна відповідальність;
д) дисциплінарна відповідальність.
35. Різновид юридичної відповідальності, котрий передбачає накладення на винних фізичних (юридичних) осіб стягнень, що створюють для цих осіб (колективів) несприятливі наслідки особистого, майнового, морального та іншого характеру:
а) кримінальна відповідальність;
б) адміністративна відповідальність;
в) дисциплінарна відповідальність;
г) цивільно-правова відповідальність;
д) матеріальна відповідальність.
36. Правозастосовний акт у межах трудової відповідальності:
а) вирок;
б) постанова;
в) припис;
г) наказ;
д) положення.
37. Притягувати до відповідальності мають право:
а) тільки суб’єкти підприємницької діяльності;
б) тільки уповноважені суб’єкти, які повинні додержуватися вимог матеріальних охоронних і процесуальних норм, детально зафіксованих у законах;
в) тільки уповноважені суб’єкти, які не повинні додержуватися вимог матеріальних охоронних і процесуальних норм;
г) тільки суб’єкти цивільних правовідносин;
д) політичні посадовці.
38. За змістом санкції норми, що застосовуються за вчинене правопорушення, відповідальність поділяють на:
а) правовідновлюючу та штрафну;
б) правоприпиняючу та відновлюючу;
в) каральну та необмежену;
г) штрафну та подовжуючу;
д) правопоновлюючу та правоприпиняючу.
39. Суб’єктами адміністративних правопорушень є винні фізичні особи, які не підпорядковані по службі органам державного управління, які досягли:
а) 18-річного віку;
б) 21-річного віку;
в) 14-річного віку;
г) 16-річного віку;
д) 15-річного віку.
40. Юридичною оцінкою всієї сукупності фактичних обставин справи шляхом віднесення конкретного випадку до сфери дії певних юридичних норм є:
а) правозакріплення;
б) встановлення фактичних обставин справи;
в) тлумачення норм права;
г) правоутворення;
д) юридична кваліфікація.
41. За відсутністю вини іноді можлива:
а) кримінальна відповідальність;
б) адміністративна відповідальність:
в) цивільно-правова відповідальність;
г) професійна відповідальність;
д) нормативна відповідальність.
42. Юридична відповідальність можлива тільки тоді, якщо існують:
а) підстави для її виникнення і якщо при цьому відсутні підстави, що її виключають;
б) обов’язкові ознаки відповідальності;
в) державний примус і примусове поновлення;
г) цілі та функції відповідальності;
д) принципи та методи відповідальності.
43. Сукупністю обставин, за наявністю яких юридична відповідальність стає можливою і належною є:
а) підстави юридичної відповідальності;
б) види юридичної відповідальності;
в) функції юридичної відповідальності;
г) принципи юридичної відповідальності;
д) цілі юридичної відповідальності.
44. Підставою юридичної відповідальності є:
а) об’єктивна сторона правопорушення, що встановлена в поводженні особи;
б) склад злочину, встановлений у дії особи;
в) факт правопорушення, вирок суду;
г) шкідливі наслідки, що мали місце в результаті дій особи;
д) суб’єктивна сторона правопорушення.
45. Наявність правової норми, що забороняє певні діяння особи і передбачає вид і міру покарання за порушення норми - це:
а) фактична підстава юридичної відповідальності;
б) юридична підстава юридичної відповідальності;
в) процесуальна підстава юридичної відповідальності;
г) універсальна підстава юридичної відповідальності;
д) матеріальна підстава юридичної відповідальності.
46. Фактичною підставою юридичної відповідальності є:
а) форми втілення людської свідомості;
б) наявність складу реально вчиненого правопорушення, щодо якого вся необхідна сукупність передбачених законом елементів є доведеною і за вчинення якого в законі передбачено конкретні санкції;
в) наміри, переконання, думки, вподобання, схильності, які самі по собі, без їх зовнішнього прояву в конкретних вчинках (діях чи бездіяльності) не можуть контролюватися державою, а відтак, знаходитися під регулюючим впливом закону взагалі, якими б негативними вони не були;
г) відсутність будь-якого елементу складу правопорушення, що унеможливлює юридичну відповідальність за об’єктивно існуючий, реальний вчинок;
д) відсутність складу реально вчиненого правопорушення.
47. Фактичною підставою притягнення особи до юридичної відповідальності є:
а) склад правопорушення;
б) порушення соціальних норм;
в) правова норма, що встановлює відповідальність;
г) санкція за порушення;
д) діяння у формі дії чи бездіяльності.
48. Правозастосовний акт, яким покладається юридична відповідальність, визначаються її вид і міра є:
а) фактичною підставою юридичної відповідальності;
б) юридичною підставою юридичної відповідальності;
в) процесуальною підставою юридичної відповідальності;
г) універсальною підставою юридичної відповідальності;
д) матеріальною підставою юридичної відповідальності.
49. Спеціально визначеними законом винятками з правил, згідно з якими діяння, що зберігає ззовні вигляд правопорушення, за певних обставин таким не вважається, а особа не підлягає юридичній відповідальності є:
а) підстави, що виключають юридичну відповідальність;
б) фактична підстава;
в) процесуальна підстава;
г) підстави настання юридичної відповідальності;
д) юридичні підстави притягнення до відповідальності особи.
50. Обставиною, що виключає юридичну відповідальність за скоєне правопорушення є:
а) незнання відповідної норми права;
б) іноземне громадянство;
в) стан сп’яніння;
г) необхідна оборона;
д) скоєння правопорушення вперше.
51. Видом протиправної поведінки, який є припустимим у випадках усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, суспільства, особи або правам громадян, якщо таку небезпеку неможливо було усунути іншими засобами, а заподіяна шкода є меншою на відміну від тієї, що була відвернута є:
а) неосудність;
б) необхідна оборона;
в) крайня необхідність;
г) малозначущість;
д) фізичний або психічний примус.
52. Юридична відповідальність виключається у випадку, коли:
а) чоловік не поступився місцем жінці похилого віку в автобусі;
б) викрадено коштовності з ювелірного магазину;
в) нетверезий перехожий вчинив бійку на вулиці;
г) лаборант заводу відмовився брати участь у профспілкових зборах;
д) робітник спізнився на роботу.
53. Вина особи відсутня при:
а) необхідній обороні;
б) крайній необхідності;
в) фізичному або психічному примусі;
г) казусі;
д) неосудності.
54. До обставин, що виключають юридичну відповідальність не належить:
а) неосудність;
б) похилий вік;
в) необхідна оборона;
г) крайня необхідність;
д) амністія.
55. До обставин, що виключають юридичну відповідальність належить:
а) ступінь небезпечності діяння;
б) похилий вік;
в) помилування;
г) казус;
д) амністія.
56. До підстав звільнення від адміністративної відповідальності не відноситься:
а) передача матеріалів справи на розгляд товариського суду;
б) обмеження усним зауваженням при вчиненні незначного адміністративного правопорушення;
в) давність притягнення до адміністративної відповідальності;
г) передача матеріалів справ на розгляд трудового колективу чи громадської організації;
д) у зв’язку з примиренням винного та потерпілого.
57. Звільнення від дисциплінарної відповідальності можливе за умови:
а) коли уповноважений суб’єкт передає питання про правопорушення на розгляд товариського суду;
б) обмеження усним зауваженням з боку уповноваженого суб’єкта;
в) коли уповноважений суб’єкт передає питання про правопорушення на розгляд трудового колективу або його органу;
г) у зв’язку з дійовим каяттям порушника;
д) коли уповноважений суб’єкт передає питання про правопорушення на розгляд громадської організації.
58. Підстава звільнення від кримінальної відповідальності за якої діяння вчинене особою, котра вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною:
а) у зв’язку з дійовим каяттям;
б) у зв’язку зі зміною обстановки;
в) у зв’язку з передачею на поруки;
г) у зв’язку із закінченням строків давності;
д) у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
59. Підстава звільнення від кримінальної відповідальності за якої особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду:
а) у зв’язку з передачею на поруки;
б) у зв’язку з примиренням винного з потерпілим;
в) у зв’язку із закінченням строків давності;
г) у зв’язку з дійовим каяттям;
д) у зв’язку зі зміною обстановки.
60. Підстави для звільнення від юридичної відповідальності найчастіше передбачаються у таких видах законодавства, як:
а) адміністративному, трудовому, конституційному;
б) кримінальному, адміністративному, трудовому;
в) конституційному, кримінальному, адміністративному;
г) адміністративному, кримінальному, цивільному;
д) конституційному, цивільному, трудовому.
61. Правозастосовним актом у кримінальній відповідальності є:
а) наказ;
б) висновок;
в) вирок;
г) указ;
д) розпорядження.
62. Оголошення діяння таким, що не визнається більше злочином і не породжує у держави повноваження на кримінальне переслідування особи, яка його вчинила - це:
а) амністія;
б) звільнення від кримінальної відповідальності;
в) декриміналізація злочину;
г) денонсація злочину;
д) помилування.
63. Повне або часткове звільнення від юридичної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів або проступків - це:
а) амністія;
б) звільнення від кримінальної відповідальності;
в) декриміналізація злочину;
г) денонсація злочину;
д) помилування.
64. Об ’єктивно шкідливе і протиправне діяння, яке порушує права інших суб ’єктів і за яке законодавець своєчасно не передбачив юридичну відповідальність - це:
а) фізичний або психічний примус;
б) казус (випадок);
в) малозначущість;
г) крайня необхідність;
д) необхідна оборона.
65. Видом юридичної відповідальності не є:
а) адміністративна відповідальність;
б) кримінальна відповідальність;
в) службова відповідальність;
г) дисциплінарна відповідальність;
д) матеріальна відповідальність.
66. Поняття конституційної відповідальності по відношенню до поняття відповідальність за порушення норм конституційного права є:
а) ширшим;
б) вужчим;
в) тотожнім;
г) аналогічним;
д) змістовнішим.
67. Особливістю якого виду юридичної відповідальності є те, що вона може застосовуватися за умов, коли норми права взагалі не порушуються:
а) кримінальної відповідальності;
б) конституційної відповідальності;
в) цивільно-правової відповідальності;
г) адміністративної відповідальності;
д) матеріальної відповідальності.
68. Усі види юридичної відповідальності мають предметну та юридичну спільність, котрі складають якісно однорідну правову тканину до якої.ю зокрема, відноситься твердження про те, що:
а) всі норми відповідальності мають різноманітну структуру;
б) всі норми, що передбачають юридичну відповідальність регулюють один і той же тип відносин, що виникає на підставі правопорушення;
в) такі відносини регулюються різноманітними методами;
г) відсутність єдності мети інституту юридичної відповідальності;
д) застосування норм юридичної відповідальності ґрунтується на спеціальних принципах.
69. Положення про те, що у разі відсутності в особи коштів на оплату захисника, праця має бути оплачена державою, означає, що:
а) відповідальність за правопорушення має базуватися виключно на законі;
б) засуджені судом до будь-якого покарання користуються всіма правами, за винятком обмежень, що визначені законом і встановлені вироком суду;
в) підозрюваний, обвинувачений чи підсудний не має права на захист;
г) підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному надається право для пошуку джерел коштів на оплату захисника;
д) підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
70. Положення про те, що ніхто не може нести відповідальність за дію чи бездіяльність, які в момент їх вчинення не були передбачені тим чи іншим законом як правопорушення, означає що:
а) підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.;
б) конфіскація майна громадян може застосовуватися лише судом;
в) засуджені судом до будь-якого покарання користуються всіма правами, за винятком обмежень, що визначені законом і встановлені вироком суду;
г) особа, попри всі підозри, які виникають щодо неї, вважається невинною у вчиненні злочину, поки відповідні державні органи не доведуть її вину перед судом;
д) відповідальність за правопорушення має будуватися виключно на законі.
Еще по теме ТЕМА 18. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ:
- Тема: Ответственность по Административному праву.
- Тема: Субъекты административного права
- Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
- Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТИ (БАНКРОТСТВЕ)
- Тема: ОСОБЕННОСТИ БАНКРОТСТВА ОТДЕЛЬНЫХ КАТЕГОРИЙ ДОЛЖНИКОВ
- Тема: ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
- З а н я т и е 4 Тема: СУДЕБНОЕ РАЗБИРАТЕЛЬСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ ПЕРВОЙ ИНСТАНЦИИ
- Занятие 5 Тема: ОБЕСПЕЧИТЕЛЬНЫЕ МЕРЫ. ПРИМИРИТЕЛЬНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ
- Тема: Органы Федеральной службы безопасности РФ в системе гос. органов РФ
- Тема: Компетенция органов как важнейший элемент их правового статуса
- З а н я т и е 7 Тема: КОРПОРАТИВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО. РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О ЗАЩИТЕ ПРАВ И ЗАКОННЫХ ИНТЕРЕСОВ ГРУППЫ ЛИЦ
- Тема: АРБИТРАЖНЫЕ СУДЫ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. КОМПЕТЕНЦИЯ АРБИТРАЖНЫХ СУДОВ
- Занятие 2 Тема: ВОЗБУЖДЕНИЕ ДЕЛА В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ. ПОДГОТОВКА ДЕЛА К СУДЕБНОМУ РАЗБИРАТЕЛЬСТВУ