ТЕМА 18. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Юридична відповідальність: поняття та ознаки. Відмінності юридичної ві­дповідальності від інших видів відповідальності.

Принципи юридичної відповідальності. Форма закріплення принципів юридичної відповідальності.

Мета юридичної відповідальності. Цілі і функції юридичної відповідаль­ності.

Класифікація юридичної відповідальності з огляду на різні характеристи­ки і аспекти правопорушення як підстави такої відповідальності. Сутність і особливості видів юридичної відповідальності.

Підстави юридичної відповідальності: поняття та види. Підстави притяг­нення та звільнення від юридичної відповідальності.

Правова природа юридичної відповідальності на сьогодні залишається актуальною як для теорії держави і права, так і для галузевих наук. Вона є видовим різновидом багатоаспектної філософської категорії - «соціальна ві­дповідальність», що ускладнює формування єдиного підходу до його визна­чення.

З філософської точки зору відповідальність розуміють як ставлення осо­би до суспільства і держави, до інших осіб з точки зору виконання нею пев­них вимог, усвідомлення і правильного розуміння громадянином своїх обов’язків по відношенню до суспільства, держави і інших осіб.

Разом з тим, розуміння відповідальності залежить від пануючого право­вого режиму та праворозуміння, інших факторів правової дійсності в держа­ві, а отже, не може бути сформульованим однозначно. Українські тлумачні словники містять приблизно однакове визначення поняття «відповідаль­ність»: «покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова».

В літературі досі не сформовано єдиний підхід до визначення поняття юридичної відповідальності, а також її змісту та видів. Юридична енцикло­педія визначає це поняття як вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає в застосуванні до правопорушників передбачених законом санкцій, що забезпечуються в примусовому порядку державою.

Отже, юридична відповідальність - це передбачені санкціями норм права несприятливі наслідки особистого, майнового або організаційного характеру, яких зазнає особа за скоєне правопорушення.

Як самостійний і необхідний елемент механізму правового регулювання юридична відповідальність характеризується такими ознаками'.

є особливим різновидом соціальної відповідальності, яка має негати­вний (ретроспективний) аспект, тобто обов’язок відповідати за свої вчинки, за­знавати негативного впливу лише у разі порушення норм;

передбачає настання несприятливих наслідків особистого, майнового або організаційного характеру;

притягнення до юридичної відповідальності відбувається за скоєння правопорушення, що свідчить про негативну правову оцінку цієї поведінки;

застосовується лише до деліктоздатних суб’єктів;

притягнення до юридичної відповідальності зазвичай здійснюється уповноваженими на це суб’єктами шляхом правозастосування;

настання несприятливих наслідків, передбачених санкціями норм права, забезпечується можливістю застосування державного примусу.

Умовою настання юридичної відповідальності виступають її підстави, тобто певна сукупність обставин, за наявністю яких юридична відповідальність є можливою і належною. Якщо такі підстави відсутні, відповідальність виклю­чається.

До підстав юридичної відповідальності відносять наступні:

юридична підстава, тобто норми права, які містять необхідні об’єктивні та суб’єктивні ознаки поведінки, що кваліфікується як правопору­шення, а також перелік санкцій, що можуть застосовуватися до правопорушни­ків;

фактична підстава, тобто ті життєві обставини, з наявністю яких норми права пов’язують настання юридичної відповідальності (юридичні фак­ти). Ними є наявність у діянні особи складу правопорушення;

процесуальна підстава, тобто рішення уповноваженого суб’єкта про застосування до правопорушника конкретних заходів юридичної відповідаль­ності, прийняте з дотриманням необхідної процедури.

Вирішуючи питання про юридичну відповідальність, слід також перевіри­ти наявність підстав, що її виключають.

Цілі юридичної відповідальності - це бажаний соціальний ефект та очі­кувані результати її застосування.

Загальносоціальні цілі юридичної відповідальності охоплюють результа­ти, у досягненні яких зацікавлене суспільство в цілому. До них слід віднести: захист правопорядку; досягнення справедливості; гарантування (забезпечення) прав людини.

Індивідуальні цілі визначають результат, який має бути досягнутий при притягненні до відповідальності за скоєння конкретного правопорушення, а саме: захист прав певної фізичної чи юридичної особи, яка постраждала від цього правопорушення; покарання конкретного правопорушника.

Указані цілі конкретизуються на рівні галузей права, що пропонують різ­номанітні можливості забезпечення належного результату.

Функції юридичної відповідальності - це основні напрями її впливу на суспільство і особу, що характеризують її сутність та призначення.

Функції юридичної відповідальності:

каральна, змістом якої є відплата за скоєне правопорушення і яка спрямована на обмеження прав і свобод правопорушника, а також покладає на нього такі обтяження, яких він до цього не мав;

захисна, змістом якої є відновлення порушених прав постраждалих осіб та/або компенсація заподіяної їм шкоди;

попереджувальна, яка спрямована на запобігання правопорушень у суспільстві (загальна превенція), а також на корекцію поведінки самого право­порушника з метою запобігання вчиненню ним нових протиправних діянь (спеціальна превенція).

До основних принципів юридичної відповідальності відносять:

принцип справедливості, який проявляє себе в таких вимогах: пе­редбачені законом вид та міра юридичної відповідальності мають бути розмір­ні ступеня суспільної шкідливості правопорушення; закон не має зворотної дії, крім випадків скасування чи пом’якшення ним юридичної відповідальності; ні­хто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного ви­ду за одне й те саме правопорушення;

принцип гуманізму, який передбачає, зокрема, що при накладанні юридичної відповідальності не має принижуватися людська гідність;

принцип законності, який полягає в тому, що юридична відповіда­льність: настає за діяння, передбачені законом; застосовується у визначену за­коном порядком; наступає в межах, визначених законом;

принцип пропорційності, що має важливе значення як при встанов­ленні, так і при притягненні до юридичної відповідальності;

принцип обґрунтованості, що виражається в установленні факту вчиненого правопорушником протиправного діяння; доведеності всіх елемен­тів складу правопорушення, інших обставин, що мають відношення до справи і впливають на вид і міру юридичної відповідальності;

принцип доцільності, що полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям і функціям юридичної відповідальності;

принцип невідворотності юридичної відповідальності, який прояв­ляє себе в неминучості настання негативних наслідків для суб’єкта за вчинене пр авопорушника;

принцип відповідальності за вину.

За загальним правилом юридичну відповідальність поділяють на види за галузевою належністю санкції, що застосовується до правопорушника. Проте, враховуючи існування в трудовому праві дисциплінарної і матеріальної відпо­відальності, основний критерій - галузеву належність санкцій - доповнюється додатковим - специфікою самих санкцій. За цими критеріями розрізняють такі основні види юридичної відповідальності'.

>конституційно-правова відповідальність - передбачає застосуван­ня заходів конституційно-правового характеру за невиконання чи неналежне виконання обов’язків. Так, Конституція України передбачає відповідальність

державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових і служ­бових осіб: йдеться, зокрема, про дострокове припинення повноважень парла­менту, народних депутатів, усунення з поста Президента в порядку імпічменту. Іншими прикладами конституційної відповідальності можуть бути розпуск по­літичної партії чи громадської організації, дострокове припинення повнова­жень органів місцевого самоврядування;

> кримінальна відповідальність - полягає у застосуванні до винної у вчиненні злочину фізичної особи певного виду і міри кримінального покаран­ня, передбаченого кримінальним законом (КК України). Підставами криміна­льної відповідальності виступають тільки злочини, вичерпний перелік яких мі­ститься в Кримінальному кодексі; вона застосовується тільки в судовому по­рядку; тягне за собою застосування до винної особи санкцій, перелік яких та­кож обмежено кримінальним законом (позбавлення чи обмеження волі, конфі­скація майна тощо); тягне за собою стан судимості засудженого після відбуття ним покарання;

> адміністративна відповідальність - накладається за адміністратив­ні правопорушення і передбачає застосування адміністративних стягнень, пе­релік яких закріплено в законі (штраф, громадські роботи, адміністративний арешт та ін.). Підставами для неї виступають адміністративні проступки, які порушують правила, що діють у сферах, урегульованих адміністративною та іншими галузями права (господарського, трудового, фінансового тощо);

> цивільно-правова відповідальність - полягає в накладенні цивільно- правових стягнень на дієздатну фізичну чи юридичну особу.

> дисциплінарна відповідальність - охоплює випадки порушення пра­вил трудової, службової, військової, навчальної дисципліни, відповідно, перед­бачена трудовим правом, з також нормами інших галузей, які враховують осо­бливості правового статусу окремих груп працівників (суддів, прокурорів, по­садовців, військовослужбовців) і закріплені спеціальними законами, дисциплі­нарними статутами і положеннями;

> матеріальна відповідальність - полягає в обов’язку працівника ві­дшкодувати майнову шкоду, завдану роботодавцю внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов’язків у встановленому трудовим зако­ном розмірі та порядку;

> публічно-правова відповідальність - встановлюється за порушення нормативно-правових актів, що регулюють відносини публічно-правового ха­рактеру (наприклад, валютні, фінансові, податкові та інші правовідносини);

> процесуальна відповідальність - характеризується особливою сфе­рою її застосування (юридичний процес), суб’єктним складом (учасники юри­дичного процесу), юридичною (норми процесуального права) і фактичною (процесуальне правопорушення) підставами та особливим порядком реалізації (реалізується на основі актів застосування процесуальної відповідальності);

>міжнародно-правова відповідальність - застосовується до суб’єктів міжнародного права (держав, міжнародних організацій та ін.) за порушення норм міжнародного права і передбачає настання відповідних негативних юри­дичних наслідків.

Відповідно до послідовності часу виділяють три варіанти виникнення юридичної відповідальності'.

з моменту вчинення правопорушення;

з моменту застосування норм процесуального права (притягнення особи до відповідальності);

з моменту набуття чинності (винесення) правозастовчого акту про покладення відповідальності, яким власне визнається факт вчинення правопо­рушення конкретною особою.

Отже, юридична відповідальність є важливим елементом правового регу­лювання суспільних відносин, сутність якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів.

Ключові поняття:

юридична відповідальність, ознаки юридичної відповідальності, мета юридичної відповідальності, цілі юридичної відповідальності, принципи юри­дичної відповідальності, принцип справедливості, принцип гуманізму, прин­цип законності, принцип пропорційності, принцип обґрунтованості, принцип доцільності, принцип невідворотності, принцип відповідальності за вину, функції юридичної відповідальності, охоронна функція юридичної відповіда­льності, захисна функція юридичної відповідальності, каральна функція юри­дичної відповідальності, виховна функція юридичної відповідальності, види юридичної відповідальності, суб’єкт юридичної відповідальності, засоби юридичної відповідальності, позитивна юридична відповідальність, ретро­спективна юридична відповідальність, кримінальна відповідальність, адміні­стративна відповідальність, цивільно-правова відповідальність, дисципліна­рна відповідальність, матеріальна відповідальність, конституційно-правова відповідальність, процесуальна відповідальність, міжнародно-правова відпо­відальність, публічно-правова відповідальність, підстави юридичної відпові­дальності, підстави притягнення до юридичної відповідальності, підстави настання юридичної відповідальності, підстави виключення юридичної від­повідальності, підстави звільнення від юридичної відповідальності.

1. Застосування в особливому процесуальному порядку до особи, яка вчи­нила правопорушення, засобів державного примусу, передбачених санкцією правової норми - це:

а) юридична відповідальність;

б) кримінальна відповідальність;

в) парламентська відповідальність;

г) ретроспективна відповідальність;

д) позитивна відповідальність.

2. Невідворотність юридичної відповідальності полягає у:

а) встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправно­го діяння як об’єктивної істини; встановленні інших правозначущих фактів, пов’язаних з висновками про факт правопорушення і суб’єкта правопорушен­ня;

б) відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юриди­чної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права), що вимагає індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, котра під­лягає відповідальності; пом’якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом;

в) неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативності застосування засобів відповідальності за вчинені правопорушення; ефективно­сті заходів, застосовуваних до правопорушників;

г) можливості залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення пра­вопорушення;

д) кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встанов­ленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гід­ність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідаль­ність, але не пом’якшує її, лише одне покарання встановлюється за одне право­порушення.

3. Юридична відповідальність є різновидом:

а) колективної відповідальності;

б) соціальної відповідальності;

в) політичної відповідальності;

г) етичної відповідальності;

д) громадянської відповідальності.

4. Різновид юридичної відповідальності, що має складний політико- правовий характер - це:

а) кримінальна відповідальність;

б) адміністративна відповідальність;

в) цивільно-правова відповідальність;

г) конституційно-правова відповідальність;

д) матеріальна відповідальність.

5. До ознак юридичної відповідальності належить положення, окрім:

а) виникає із факту правопорушення як результату недодержання фізич­ними або юридичними особами встановлених законом заборон, невиконання ними визначених законом зобов’язань, завдання шкоди охоронюваним держа­вою правам, свободам та законним інтересам суб’єктів (учасників) суспільних відносин і має характер охоронно-захисних правовідносин між державою в особі її спеціальних компетентних органів і правопорушником;

б) виражається в обов’язку особи зазнавати конкретних виду і міри позба­влення благ психологічного, організаційного і майнового характеру за свою вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим, юридичним обов’язком, кот­рий не існував до правопорушення;

в) настає лише за вчинені правопорушення або такі, що вчиняються, на­віть без встановлення складу правопорушення, тобто є результатом винного протисуспільного діяння;

г) здійснюється компетентним органом у суворій відповідності закону, а саме - санкціям норм права, якими встановлюються вид і міра позбавлення благ;

д) реалізується у відповідних процесуальних формах у процесі правоза- стосовної діяльності з дотриманням певного процедурно-процесуального по­рядку і форм, установлених законом.

6. У юридичній науці виділяють два аспекти юридичної відповідальності:

а) негативний, правозахисний;

б) негативний, правоохоронний;

в) перспективний, ретроспективний;

г) ретроспективний, негативний;

д) позитивний, перспективний.

7. Юридична відповідальність у позитивному значенні є:

а) конкретними, індивідуалізованими правовими відносинами, котрі ви­никають на підставі правопорушення;

б) закономірним наслідок порушення формально визначених юридичних правил чи основаних на них індивідуальних приписів;

в) визначені правом несприятливі наслідки, що настають для конкретної особи у зв’язку з вчиненням нею правопорушення;

г) абсолютним відношенням, яке являє собою добросовісне виконання своїх обов’язків перед громадським суспільством, правовою державою, коле­ктивом людей і окремою особою;

д) фактом застосування права уповноваженим суб’єктом мотивованого рішення про притягнення особи до відповідальності.

8. Наявність можливостей безперешкодного здійснення суб’єктивних прав та досягнення правового результату правомірною поведінкою суб’єктів суспільних відносин є:

а) принципами юридичної відповідальності;

б) функціями юридичної відповідальності;

в) метою юридичної відповідальності;

г) причинами юридичної відповідальності;

д) напрямами юридичної відповідальності.

9. Конкретна (щодо правопорушника) мета юридичної відповідальності полягає у:

а) охороні існуючого ладу та суспільного порядку (забезпеченні поруше­ного публічного інтересу);

б) державному примушуванні особи поводитись у будь-яких правових си­туаціях відповідно до встановленого законом правового порядку шляхом пока­рання винного, визначення правових наслідків для нього;

в) відшкодуванні (компенсація) шкоди, завданої винними діями працівни­ка власнику майна (роботодавцю);

г) спрямуванні на відновлення незаконно порушених прав;

д) спрямуванні на сприйняття усіма громадянами цінності права, вихован­ня поважливого ставлення до нього з боку суспільства, зростання правової ак­тивності з метою запобігання правопорушенням.

10. До видів мети юридичної відповідальності не слід відносити:

а) вплив на свідомість правопорушника;

б) моральну перебудову особи;

в) загальну превенцію правопорушення;

г) формування у людини, яка порушила норми права, установки на не­правомірну поведінку надалі;

д) покарання правопорушника.

11. До індивідуальних (для конкретного правопорушника) цілей юридичної відповідальності належать:

а) захист, гарантування, запобігання;

б) відновлення, компенсація, покарання, превенція;

в) запобігання, захист;

г) гарантування, запобігання;

д) захист, гарантування.

12. Цілі юридичної відповідальності будь-якого рівня конкретизуються в:

а) принципах юридичної відповідальності;

б) функціях юридичної відповідальності;

в) підставах юридичної відповідальності;

г) меті юридичної відповідальності;

д) специфіці юридичної відповідальності.

13. Функцією юридичної відповідальності, що полягає у встановленні пев­них обмежень щодо прав правопорушника є:

а) виховна;

б) репресивна;

в) компенсаційна;

г) організаційна;

д) превентивна.

14. Функцією юридичної відповідальності, що свідчить про негативну оці­нку вчинку правопорушника державою та намір держави запобігти вчиненню нових порушень є:

а) виховна;

б) правовідновлююча;

в) штрафна;

г) організаційна;

д) репресивна.

15. Функцією юридичної відповідальності, яка спрямована на відновлення незаконно порушених прав є:

а) виховна;

б) правовідновлююча;

в) штрафна;

г) репресивна;

д) організаційна.

16. Формування у суб’єктів потреби правомірної поведінки передбачає:

а) відновлювальна функція юридичної відповідальності;

б) загальнопревентивна функція юридичної відповідальності;

в) спеціальнопревентивна функція юридичної відповідальності;

г) правозахисна функція юридичної відповідальності;

д) правовиховна функція юридичної відповідальності.

17. Відновлення незаконно порушених суд ’єктивних прав, примусову реалі­зацію невиконаних обоє ’язків передбачає:

а) відновлювальна функція;

б) загальнопревентивна функція;

в) правовиховна функція;

г) правозахисна функція;

д) правоохоронна функція.

18. Незаперечні вимоги, що пред’являються до діяльності компетентних органів щодо застосування санкцій правових норм до правопорушників з ме­тою забезпечення правопорядку - це:

а) принципи юридичної відповідальності;

б) функції юридичної відповідальності;

в) мета юридичної відповідальності;

г) причини юридичної відповідальності;

д) напрями юридичної відповідальності.

19. Форма закріплення принципів юридичної відповідальності може бути:

а) тільки усною;

б) прямою і опосередкованою;

в) законною і незаконною;

г) тільки конфіденційною;

д) тільки опосередкованою.

20. Юридична відповідальність настає за суспільно шкідливі, юридично заборонені, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою - це:

а) принцип своєчасності юридичної відповідальності;

б) принцип законності юридичної відповідальності;

в) принцип невідворотності юридичної відповідальності;

г) принцип справедливості юридичної відповідальності;

д) принцип обґрунтованості юридичної відповідальності.

21. Пом’якшення відповідальності і відмова від застосування заходів від­повідальності при наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом вима­гає:

а) принцип своєчасності;

б) принцип законності;

в) принцип доцільності;

г) принцип справедливості;

д) принцип обґрунтованості.

22. Встановлення самого факту здійснення правопорушником протиправ­ного діяння як об’єктивної істини передбачає:

а) принцип своєчасності;

б) принцип законності;

в) принцип доцільності;

г) принцип справедливості;

д) принцип обґрунтованості.

23. Правопорушення повинно за будь-яких умов тягти за собою відповіда­льність правопорушника відповідно до:

а) принципу невідворотності;

б) принципу справедливості;

в) принципу доцільності;

г) принципу своєчасності;

д) принципу обґрунтованості.

24. Юридична відповідальність відображає передусім:

а) принцип верховенства права;

б) принцип верховенства закону;

в) принцип справедливості;

г) принцип конфіденційності;

д) принцип доцільності.

25. Принцип законності юридичної відповідальності полягає у:

а) встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об’єктивної істини; встановленні інших правозначущих фактів, пов’язаних з висновками про факт правопорушення і суб’єкта правопорушення;

б) тому, що юридична відповідальність настає: за наявності складу право­порушення; за фізичні діяння - дію чи бездіяльність за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою; за юридично забороне­ні діяння, тобто за діяння, що суперечать природі права і букві закону; за власні діяння правопорушника; відповідно до процесуальних норм; за рішенням ком­петентних органів, котрі визначені законом;

в) можливості залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення пра­вопорушення;

г) встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправно­го діяння, як об’єктивної істини; встановленні інших правозначущих фактів, пов’язаних з висновками про факт правопорушення і суб’єкта правопорушен­ня. Принцип «презумпції невинуватості» потребує, щоб вина особи, котра при­тягується до відповідальності, була доведена і визначена у правозастосовному акті;

д) кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встанов­ленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гід­ність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідаль­ність, але не пом’якшує її (принцип відповідності покарання тяжкості вчинено­го злочину); лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення (принцип, що став аксіомою).

26. Обґрунтованість як принцип юридичної відповідальності полягає у:

а) встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправно­го діяння як об’єктивної істини; встановленні інших правозначущих фактів, пов’язаних з висновками про факт правопорушення і суб’єкта правопорушен­ня;

б) відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юриди­чної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права), що вимагає: індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, котра під­лягає відповідальності; пом’якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом;

в) у неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативно­сті застосування засобів відповідальності за вчинені правопорушення; ефекти­вності заходів, застосовуваних до правопорушників;

г) можливості залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення пра­вопорушення;

д) виявляється в тому, що кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встановленні засобів покарання і стягнення не повинна прини­жуватися людська гідність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи під­силює відповідальність, але не пом’якшує її (принцип відповідності покарання тяжкості вчиненого злочину); лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення (принцип, що став аксіомою).

27. Принцип доцільності юридичної відповідальності полягає у:

а) тому, що юридична відповідальність настає за наявності складу право­порушення; за фізичні діяння - дію чи бездіяльність (а не за думки, світогляд, особистісні властивості); за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою; за юридично заборонені діяння, тобто за діян­ня, що суперечать природі права і букві закону; за власні діяння правопоруш­ника; відповідно до процесуальних норм; за рішенням компетентних органів, котрі визначені законом;

б) встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправно­го діяння як об’єктивної істини; встановленні інших правозначущих фактів, пов’язаних з висновками про факт правопорушення і суб’єкта правопорушен­ня;

в) відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юриди­чної відповідальності, що вимагає: індивідуалізації державно-примусових за­ходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, котра підлягає відповідальності; пом’якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом;

г) неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативності застосування засобів відповідальності за вчинені правопорушення; ефективно­сті заходів, застосовуваних до правопорушників;

д) можливості залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення пра­вопорушення.

28. Недопустимість подвійної відповідальності за одне правопорушення виражається також принципом:

а) принцип невідворотності й своєчасності відповідальності;

б) принцип законності;

в) принцип економії каральних заходів;

г) принцип індивідуалізації;

д) принцип регламентованості.

29. Осуд суспільством вчинків особи, що не відповідають загальноприй­нятим уявленням про добро і зло передбачає:

а) моральна відповідальність;

б) міжнародна відповідальність;

в) політична відповідальність;

г) економічна відповідальність;

д) юридична відповідальність.

30. Наслідком запізнення працівника на роботу є:

а) цивільна відповідальність;

б) професійна відповідальність;

в) адміністративна відповідальність;

г) дисциплінарна відповідальність;

д) моральна відповідальність.

31. Визначені правом несприятливі наслідки, що настають для конкре­тної особи у зв ’язку з вчиненням нею правопорушення - це:

а) юридична відповідальність;

б) кримінальна відповідальність;

в) ретроспективна відповідальність;

г) парламентська відповідальність;

д) позитивна відповідальність.

32. Різновид ретроспективної юридичної відповідальності за майнову шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушених суб ’єктом покладених на нього трудових обоє ’язків:

а) конституційно-правова відповідальність;

б) матеріальна відповідальність;

в) адміністративна відповідальність;

г) кримінальна відповідальність;

д) цивільно-правова відповідальність.

33. До дисциплінарної відповідальності не відноситься:

а) трудова відповідальність;

б) навчальна відповідальність;

в) державна відповідальність;

г) військова відповідальність;

д) соціальна відповідальність.

34. Форма юридичної відповідальності, котра передбачає накладення таких форм стягнення, як неустойка, штраф, пеня і відшкодування збитків:

а) цивільно-правова відповідальність;

б) кримінальна відповідальність;

в) матеріальна відповідальність;

г) адміністративна відповідальність;

д) дисциплінарна відповідальність.

35. Різновид юридичної відповідальності, котрий передбачає накладення на винних фізичних (юридичних) осіб стягнень, що створюють для цих осіб (колективів) несприятливі наслідки особистого, майнового, морального та іншого характеру:

а) кримінальна відповідальність;

б) адміністративна відповідальність;

в) дисциплінарна відповідальність;

г) цивільно-правова відповідальність;

д) матеріальна відповідальність.

36. Правозастосовний акт у межах трудової відповідальності:

а) вирок;

б) постанова;

в) припис;

г) наказ;

д) положення.

37. Притягувати до відповідальності мають право:

а) тільки суб’єкти підприємницької діяльності;

б) тільки уповноважені суб’єкти, які повинні додержуватися вимог матері­альних охоронних і процесуальних норм, детально зафіксованих у законах;

в) тільки уповноважені суб’єкти, які не повинні додержуватися вимог ма­теріальних охоронних і процесуальних норм;

г) тільки суб’єкти цивільних правовідносин;

д) політичні посадовці.

38. За змістом санкції норми, що застосовуються за вчинене правопору­шення, відповідальність поділяють на:

а) правовідновлюючу та штрафну;

б) правоприпиняючу та відновлюючу;

в) каральну та необмежену;

г) штрафну та подовжуючу;

д) правопоновлюючу та правоприпиняючу.

39. Суб’єктами адміністративних правопорушень є винні фізичні особи, які не підпорядковані по службі органам державного управління, які досягли:

а) 18-річного віку;

б) 21-річного віку;

в) 14-річного віку;

г) 16-річного віку;

д) 15-річного віку.

40. Юридичною оцінкою всієї сукупності фактичних обставин справи шляхом віднесення конкретного випадку до сфери дії певних юридичних норм є:

а) правозакріплення;

б) встановлення фактичних обставин справи;

в) тлумачення норм права;

г) правоутворення;

д) юридична кваліфікація.

41. За відсутністю вини іноді можлива:

а) кримінальна відповідальність;

б) адміністративна відповідальність:

в) цивільно-правова відповідальність;

г) професійна відповідальність;

д) нормативна відповідальність.

42. Юридична відповідальність можлива тільки тоді, якщо існують:

а) підстави для її виникнення і якщо при цьому відсутні підстави, що її ви­ключають;

б) обов’язкові ознаки відповідальності;

в) державний примус і примусове поновлення;

г) цілі та функції відповідальності;

д) принципи та методи відповідальності.

43. Сукупністю обставин, за наявністю яких юридична відповідальність стає можливою і належною є:

а) підстави юридичної відповідальності;

б) види юридичної відповідальності;

в) функції юридичної відповідальності;

г) принципи юридичної відповідальності;

д) цілі юридичної відповідальності.

44. Підставою юридичної відповідальності є:

а) об’єктивна сторона правопорушення, що встановлена в поводженні особи;

б) склад злочину, встановлений у дії особи;

в) факт правопорушення, вирок суду;

г) шкідливі наслідки, що мали місце в результаті дій особи;

д) суб’єктивна сторона правопорушення.

45. Наявність правової норми, що забороняє певні діяння особи і передба­чає вид і міру покарання за порушення норми - це:

а) фактична підстава юридичної відповідальності;

б) юридична підстава юридичної відповідальності;

в) процесуальна підстава юридичної відповідальності;

г) універсальна підстава юридичної відповідальності;

д) матеріальна підстава юридичної відповідальності.

46. Фактичною підставою юридичної відповідальності є:

а) форми втілення людської свідомості;

б) наявність складу реально вчиненого правопорушення, щодо якого вся необхідна сукупність передбачених законом елементів є доведеною і за вчи­нення якого в законі передбачено конкретні санкції;

в) наміри, переконання, думки, вподобання, схильності, які самі по собі, без їх зовнішнього прояву в конкретних вчинках (діях чи бездіяльності) не мо­жуть контролюватися державою, а відтак, знаходитися під регулюючим впли­вом закону взагалі, якими б негативними вони не були;

г) відсутність будь-якого елементу складу правопорушення, що унемож­ливлює юридичну відповідальність за об’єктивно існуючий, реальний вчинок;

д) відсутність складу реально вчиненого правопорушення.

47. Фактичною підставою притягнення особи до юридичної відповідаль­ності є:

а) склад правопорушення;

б) порушення соціальних норм;

в) правова норма, що встановлює відповідальність;

г) санкція за порушення;

д) діяння у формі дії чи бездіяльності.

48. Правозастосовний акт, яким покладається юридична відповідаль­ність, визначаються її вид і міра є:

а) фактичною підставою юридичної відповідальності;

б) юридичною підставою юридичної відповідальності;

в) процесуальною підставою юридичної відповідальності;

г) універсальною підставою юридичної відповідальності;

д) матеріальною підставою юридичної відповідальності.

49. Спеціально визначеними законом винятками з правил, згідно з якими діяння, що зберігає ззовні вигляд правопорушення, за певних обставин таким не вважається, а особа не підлягає юридичній відповідальності є:

а) підстави, що виключають юридичну відповідальність;

б) фактична підстава;

в) процесуальна підстава;

г) підстави настання юридичної відповідальності;

д) юридичні підстави притягнення до відповідальності особи.

50. Обставиною, що виключає юридичну відповідальність за скоєне пра­вопорушення є:

а) незнання відповідної норми права;

б) іноземне громадянство;

в) стан сп’яніння;

г) необхідна оборона;

д) скоєння правопорушення вперше.

51. Видом протиправної поведінки, який є припустимим у випадках усу­нення небезпеки, що загрожує інтересам держави, суспільства, особи або пра­вам громадян, якщо таку небезпеку неможливо було усунути іншими засобами, а заподіяна шкода є меншою на відміну від тієї, що була відвернута є:

а) неосудність;

б) необхідна оборона;

в) крайня необхідність;

г) малозначущість;

д) фізичний або психічний примус.

52. Юридична відповідальність виключається у випадку, коли:

а) чоловік не поступився місцем жінці похилого віку в автобусі;

б) викрадено коштовності з ювелірного магазину;

в) нетверезий перехожий вчинив бійку на вулиці;

г) лаборант заводу відмовився брати участь у профспілкових зборах;

д) робітник спізнився на роботу.

53. Вина особи відсутня при:

а) необхідній обороні;

б) крайній необхідності;

в) фізичному або психічному примусі;

г) казусі;

д) неосудності.

54. До обставин, що виключають юридичну відповідальність не нале­жить:

а) неосудність;

б) похилий вік;

в) необхідна оборона;

г) крайня необхідність;

д) амністія.

55. До обставин, що виключають юридичну відповідальність належить:

а) ступінь небезпечності діяння;

б) похилий вік;

в) помилування;

г) казус;

д) амністія.

56. До підстав звільнення від адміністративної відповідальності не від­носиться:

а) передача матеріалів справи на розгляд товариського суду;

б) обмеження усним зауваженням при вчиненні незначного адміністра­тивного правопорушення;

в) давність притягнення до адміністративної відповідальності;

г) передача матеріалів справ на розгляд трудового колективу чи громад­ської організації;

д) у зв’язку з примиренням винного та потерпілого.

57. Звільнення від дисциплінарної відповідальності можливе за умови:

а) коли уповноважений суб’єкт передає питання про правопорушення на розгляд товариського суду;

б) обмеження усним зауваженням з боку уповноваженого суб’єкта;

в) коли уповноважений суб’єкт передає питання про правопорушення на розгляд трудового колективу або його органу;

г) у зв’язку з дійовим каяттям порушника;

д) коли уповноважений суб’єкт передає питання про правопорушення на розгляд громадської організації.

58. Підстава звільнення від кримінальної відповідальності за якої діяння вчинене особою, котра вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяж­кості втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспі­льно небезпечною:

а) у зв’язку з дійовим каяттям;

б) у зв’язку зі зміною обстановки;

в) у зв’язку з передачею на поруки;

г) у зв’язку із закінченням строків давності;

д) у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.

59. Підстава звільнення від кримінальної відповідальності за якої особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду:

а) у зв’язку з передачею на поруки;

б) у зв’язку з примиренням винного з потерпілим;

в) у зв’язку із закінченням строків давності;

г) у зв’язку з дійовим каяттям;

д) у зв’язку зі зміною обстановки.

60. Підстави для звільнення від юридичної відповідальності найчастіше передбачаються у таких видах законодавства, як:

а) адміністративному, трудовому, конституційному;

б) кримінальному, адміністративному, трудовому;

в) конституційному, кримінальному, адміністративному;

г) адміністративному, кримінальному, цивільному;

д) конституційному, цивільному, трудовому.

61. Правозастосовним актом у кримінальній відповідальності є:

а) наказ;

б) висновок;

в) вирок;

г) указ;

д) розпорядження.

62. Оголошення діяння таким, що не визнається більше злочином і не по­роджує у держави повноваження на кримінальне переслідування особи, яка йо­го вчинила - це:

а) амністія;

б) звільнення від кримінальної відповідальності;

в) декриміналізація злочину;

г) денонсація злочину;

д) помилування.

63. Повне або часткове звільнення від юридичної відповідальності і пока­рання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів або проступків - це:

а) амністія;

б) звільнення від кримінальної відповідальності;

в) декриміналізація злочину;

г) денонсація злочину;

д) помилування.

64. Об ’єктивно шкідливе і протиправне діяння, яке порушує права інших суб ’єктів і за яке законодавець своєчасно не передбачив юридичну відповідаль­ність - це:

а) фізичний або психічний примус;

б) казус (випадок);

в) малозначущість;

г) крайня необхідність;

д) необхідна оборона.

65. Видом юридичної відповідальності не є:

а) адміністративна відповідальність;

б) кримінальна відповідальність;

в) службова відповідальність;

г) дисциплінарна відповідальність;

д) матеріальна відповідальність.

66. Поняття конституційної відповідальності по відношенню до по­няття відповідальність за порушення норм конституційного права є:

а) ширшим;

б) вужчим;

в) тотожнім;

г) аналогічним;

д) змістовнішим.

67. Особливістю якого виду юридичної відповідальності є те, що вона може застосовуватися за умов, коли норми права взагалі не порушуються:

а) кримінальної відповідальності;

б) конституційної відповідальності;

в) цивільно-правової відповідальності;

г) адміністративної відповідальності;

д) матеріальної відповідальності.

68. Усі види юридичної відповідальності мають предметну та юридичну спільність, котрі складають якісно однорідну правову тканину до якої.ю зо­крема, відноситься твердження про те, що:

а) всі норми відповідальності мають різноманітну структуру;

б) всі норми, що передбачають юридичну відповідальність регулюють один і той же тип відносин, що виникає на підставі правопорушення;

в) такі відносини регулюються різноманітними методами;

г) відсутність єдності мети інституту юридичної відповідальності;

д) застосування норм юридичної відповідальності ґрунтується на спеціа­льних принципах.

69. Положення про те, що у разі відсутності в особи коштів на оплату захисника, праця має бути оплачена державою, означає, що:

а) відповідальність за правопорушення має базуватися виключно на за­коні;

б) засуджені судом до будь-якого покарання користуються всіма права­ми, за винятком обмежень, що визначені законом і встановлені вироком суду;

в) підозрюваний, обвинувачений чи підсудний не має права на захист;

г) підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному надається право для пошуку джерел коштів на оплату захисника;

д) підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

70. Положення про те, що ніхто не може нести відповідальність за дію чи бездіяльність, які в момент їх вчинення не були передбачені тим чи іншим законом як правопорушення, означає що:

а) підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.;

б) конфіскація майна громадян може застосовуватися лише судом;

в) засуджені судом до будь-якого покарання користуються всіма права­ми, за винятком обмежень, що визначені законом і встановлені вироком суду;

г) особа, попри всі підозри, які виникають щодо неї, вважається невин­ною у вчиненні злочину, поки відповідні державні органи не доведуть її вину перед судом;

д) відповідальність за правопорушення має будуватися виключно на за­коні.