<<
>>

ТЕМА 1. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК НАУКА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

Поняття та система теорії держави і права, її об’єкт, предмет, ознаки. Фу­нкції теорії держави і права: поняття, види та їх характеристика.

Методологія і методи в пізнанні держави і права.

Загальні (філософські) підходи до дослідження держави і права. Загальнонаукові методи пізнання держави і права. Спеціальні та власні методи правознавства.

Понятійно-категоріальний апарат та концепція теорії держави і права. Мі­сце теорії держави і права в системі юридичних наук. Теорія держави і права та суспільні науки: питання взаємодії. Теорія держави і права як навчальна дис­ципліна: поняття, система, завдання.

Теорія держави і права є фундаментальною юридичною наукою, що включає систему методологічних юридичних знань про державно-правову дій­сність, які відображаються у свідомості людини і досліджуються у процесі ви­никнення, розвитку, функціонування, призначення та розгляду сутності держа­вно-правових явищ. Ця наука служить джерелом, імпульсом правового прогре­су з широкого спектра правової дійсності: у правотворчості, у практиці вдос­коналення державного апарату, у правореалізації, у правовому вихованні та інших аспектах практичної діяльності, в наступних наукових дослідженнях та оволодінні юридичними реаліями.

Теорії держави і права притаманні наступні риси '.

> є загальною наукою, оскільки визначає загальні закономірності та те­нденції розвитку та функціонування юридичних явищ і процесів, досліджує лише найбільш істотні проблеми, важливі для юриспруденції в цілому;

> є юридичною наукою, оскільки вивчає юридичну дійсність як скла­дову соціальної, формулює базові юридичні поняття;

> виступає синтетичною (інтегративною) наукою, оскільки спирається не лише на власні наукові здобутки, а й на досягнення інших юридичних наук, узагальнює та синтезує їхні висновки;

> є методологічною наукою, оскільки розробляє систему методів, які використовуються іншими юридичними науками при дослідженні ними їх вла­сного предмета та вирішенні своїх завдань;

> є фундаментальною наукою, юриспруденції тобто концептуально універсальною.

Сформульовані нею положення призначені для застосування всіма або більшістю юридичних наук; її висновки є актуальними для різних су­спільств і різних епох.

Теорія держави і права, як і будь-яка наука, що відображає сферу людської діяльності, має на меті виробити і теоретично систематизувати об’єктивні знання про дійсність, у першу чергу про державу і право, які посідають важли­ве місце у житті суспільства.

Предметом теорії держави і права є вивчення системи загальних та окре­мих специфічних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування дер­жави і права, що розглядаються як цілісні інститути суспільства.

Структура предмета теорії держави і права включає:

найбільш загальні закономірності та тенденції виникнення, розвитку і функціонування юридичних явищ і процесів. Якщо юридичні закономірності є необхідними, постійними, істотними зв’язками, що виникають у правовій сфе­рі, то юридичні тенденції мають вірогідний, менш стійкий характер;

систему основних юридичних понять (поняття права, держави, норми права, джерела права, закону, правовідносин, правової соціальної держави, прав людини та ін.).

Предмет теорії держави і права слід відрізняти від її об’єкта, яким висту­пає вся юридична дійсність, тобто сукупність усіх правових і державних явищ та процесів.

Методологія теорії держави і права - це зумовлена особливостями право­вої реальності цілісна та узгоджена система методів (підходів, засобів та при­йомів) пізнання юридичної дійсності.

У структурі методології теорії держави і права вирізняють:

> загальні (філософські) підходи - найбільш загальні принципи пі­знання, що вироблені філософією та використовуються всіма науками. Розріз­няють «класичні» методологічні підходи та світоглядні орієнтири, до яких на­лежать діалектичний, метафізичний, матеріалістичний, ідеалістичний, та су­часні методологічні підходи (феноменологічний, герменевтичний, синергетич­ний, антропологічний, комунікативний та ін.);

> загальнонаукові методи, що використовуються всіма або більшістю наук, у тому числі - юриспруденцією, виступають конкретизацією філософсь­ких підходів до вивчення юридичної дійсності (логічний, історичний (хроноло­гічний), системний методи);

> спеціальні методи, які розроблені в межах конкретних наукових ди­сциплін та грунтуються на їх висновках.

До них належать конкретно- соціологічні методи, статистичний, кібернетичний, математичний, психологіч­ний та ін.;

> власні методи, які розроблені та використовуються юридичною нау­кою, адаптовані під особливості її дослідження (наприклад, формально- юридичний (догматичний) та порівняльно-правовий методи).

Очевидно, що вибір конкретного методу прямо залежить від предмету і завдань дослідження. В цілому, набір методів, що є у розпорядженні сучасної теоретико-правової науки, при правильному виборі методів дослідження і спо­собів їх використання дозволяє забезпечити її високу практичну результатив­ність, систематизувати і оцінити накопичені фактичні дані, зробити прогноз на майбутнє.

Значення загальної теорії держави і права визначається особливостями її предмета і, відповідно, функціями цієї науки.

Функції теорії держави і права є головні напрями її впливу на юридичну дійсність та розвиток інших юридичних наук.

Теорія держави і права має досить широкий спектр дослідно- функціональних можливостей. У науковій і навчальній юридичній літературі розглядається різна кількість її функцій, проте не в усіх друкованих джерелах відповідні функції мають ідентичні назви.

Виокремлюють загальні функції теорії держави і права, спільні для всіх юридичних наук, та спеціальні (власні) функції, які властиві тільки теорії дер­жави і права, що відображають її специфіку.

До загальних функцій теорії держави і права належать:

пізнавальна функція, спрямована на здобуття нових наукових знань;

ідеологічна функція, базується на самій суті теоретичного мислення, реалізує себе як необхідна творча субстанція у прогресивних процесах творен­ня державно-правового життя та впливає на суспільне життя і поведінку людей не тільки через державно-правові постулати, структури та інститути, а й безпо­середньо як ідеологічний чинник;

евристична функція, яка полягає у встановленні нових закономірно­стей і тенденцій;

гносеологічна функція, передбачає виробленню теоретичних конс­трукцій і методів, що сприяють розвитку правового пізнання сутності, змісту та форм держави і права, а також інших явищ і процесів, органічно пов’язаних з державою і правом;

аксіологічна функція, спрямована на дослідження аспектів оновлен­ня, поглиблення, збагачення, ускладнення і конкретизації державно-правових явищ у контексті нових історичних реалій, нових потреб і нових можливостей їх вирішення;

прогностична функція, що передбачає прогнозування шляхів пода­льшого розвитку держави і права та досягнення певних результатів;

функція допомоги практиці, яка полягає у наданні рекомендацій щодо вдосконалення державного механізму та національної правової системи.

Спеціальні (власні) функції теорії держава і права включають:

інтеграційну функцію - акумулює та систематизує висновки і здобу­тки інших юридичних наук;

системотворчу функцію - виступає як процес, зумовлений власти­востями єдності і диференційованості державно-правової надбудови суспільст­ва, об’єднує всю юридичну науку в струнку пізнавальну систему, визначає її інтегральну єдність.

методологічну функцію - вироблені теорією держави і права методи виступають методологічною основою для інших юридичних наук;

комунікативну функцію - забезпечує обмін знаннями між юридич­ними науками, а також між юриспруденцією та іншими суспільними науками.

Понятійно-категоріальний апарат теорії держави і права є системою погоджених та взаємозалежних понять і категорій (позначених словами і сло­восполученнями), необхідних для теоретичного пізнання праводержавних явищ і процесів.

Теорія держави і права, вивчаючи державно-правові явища і процеси, спи­рається на філософські знання як на знання найвищого, теоретичного рівня, оскільки філософія вивчає загальні властивості та закономірності розвитку природи, суспільства, мислення. Філософські категорії - явище і суть, форма і зміст, аналіз і синтез, причина і наслідок, свідоме і несвідоме, право і безправ’я тощо - є початковими знаннями, які в теорії держави і права конкретизуються відповідно до державно-правових процесів. Разом з тим, застосування філо­софських категорій у цій конкретній сфері дозволяє науково достовірно обгру­нтувати загальнотеоретичні знання про державу і право у вигляді категорій (понять) теорії держави і права.

Загальнотеоретичні юридичні поняття є формою конкретного мис­лення, що вкладається в логічно оформлену систему узагальнюючих ідей про групи (класи) юридичних явищ, відображених у їх відмітних ознаках.

Як фундаментальна, методологічна, узагальнююча наука, теорія держа­ви і права посідає провідне місце в юриспруденції. У своїх дослідженнях во­на спирається на досягнення інших дисциплін, систематизує та синтезує їх висновки з метою більш глибоких загальнотеоретичних узагальнень, які, у свою чергу, використовуються цими науками.

Таким чином, між теорією держави і права та іншими юридичними науками існують двосторонні зв’язки.

У системі юридичних наук загальна теорія держави і права допомагає визначити не тільки ті чи інші державно-правові явища, але і їх суть, зако­номірності їх розвитку. Теорія держави і права дає теоретичну базу для ви­вчення окремих галузей права, а також допомагає правильно реалізовувати чи застосовувати норми права, закони, приймати обгрунтовані рішення. То­му загальна теорія держави і права й виступає в системі юридичних наук як наука методологічна за своїм характером.

Отже, теорія держави і права виступаючи теоретико-методологічною базою для групи галузевих юридичних наук:

формулює загальні для них поняття та категорії (закон, правопору­шення, юридична відповідальність та ін.);

виробляє загальні для галузевих наук методи та принципи пізнання; розробляє загальні закономірності існування та розвитку юридичної дійсності, які конкретизуються галузевими науками;

забезпечує перенесення досвіду однієї юридичної науки в інші нау­ки;

спираючись на емпіричний матеріал галузевих юридичних наук, узагальнює, оцінює, інтегрує їхні дані.

Теорія держави і права тісно взаємодіє з теоретичними та історич­ними юридичними науками. Особливість співвідношення теорії держави і права з історією вчень про державу і право полягає у тому, що остання від­творює історичний процес нагромадження наукових знань про державу і право, тоді як теорія вивчає результати цих пошуків у вигляді теоретичних узагальнень та формулює відповідні сучасні уявлення (зокрема, про право, правову систему, державу та ін.).

Теорія держави і права взаємодіє з історією держави і права, яка ви­вчає процес історичного розвитку державно-правової дійсності конкретних країн у хронологічному порядку. Остання забезпечує теорію держави і права історичним матеріалом, необхідним для вивчення її предмета. У свою чергу, теорія дає історії можливість спиратися на вироблені нею висновки та уза­гальнення, а також використовувати загальнотеоретичний понятійний апарат (тип держави і права, форма держави, джерело права, закон та ін.).

Теорія держави і права також невідривна від юридичної практики, різні форми та прояви якої безпосередньо вивчаються прикладними юридичними науками, що обумовлює їхній двосторонній зв’язок.

Слід розрізняти теорію держави і права як науку і навчальну дисциплі­ну. По-перше, теорія держави і права як навчальна дисципліна повністю базується на теорії держави і права - науці, тому чим масштабніше наукові досягнення, тим змістовніша і повніша відповідна дисципліна. По-друге, їм притаманні різні цілі, завдання, суб’єкти. Так, мета навчальної дисципліни - отримання за допомогою методичних прийомів, навчального процесу вже здобутих наукою і апробованих практикою знань, мета науки прирощення, накопичення нових відомостей вченими-дослідниками з використанням всьо­го методологічного арсеналу. По-третє, навчальна дисципліна більш суб’єктивна, ніж наука.

У всіх юридичних навчальних закладах теорія держави і права виклада­ється як фундаментальна, обов’язкова навчальна дисципліна. Вона має свій предмет і методи вивчення, свої джерела і систему навчального курсу.

Предметом навчального курсу теорії держави і права є вивчення зага­льних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування держави і права, інших державно-правових явищ.

Курс з теорії держави і права умовно поділяють на дві частини - теорію держави і теорію права. До першої входять поняття і сутність держави, її ознаки, функції, зв’язок з правом, форми держави, державний механізм. До другої - поняття і сутність права, його соціальне значення, правове регулю­вання, форми і джерела права, норми права, правова свідомість, поведінка особи у правовій сфері, права людини тощо.

Ключові поняття:

теорія, закономірність, теорія держави і права, риси теорії держави і права, предмет теорії держави і права, структура предмета теорії держави і права, функції теорії держави і права, загальні функції теорії держави і пра­ва, спеціальні (власні) функції теорії держави і права, аксіологічна функція, онтологічна функція, евристична функція, прогностична функція, методологі­чна функція, ідеологічна функція, політична функція, системотворча функція, комунікативна функція, навчальна функція, науково-прикладна функція, метод теорії і держави права, методологія теорії держави і права, структура ме­тодології теорії і держави права, філософські підходи, загальнонаукові мето­ди, власні методи, спеціальні методи, теорія держави і права як наука, тео­ретичні юридичні науки, історичні юридичні науки, галузеві юридичні науки, прикладні юридичні науки, понятійно-категоріальний апарат теорії держа­ви і права, концепція теорії держави і права, загальнотеоретичні юридичні поняття, теорія держави і права як навчальна дисципліна.

1. Наука - це:

а) сукупність певних властивостей, зв’язків та відносин об’єктивної реа­льності;

б) закони, теорії, описи, в яких виражаються основні результати дослі­дження;

в) форма діяльності людини, яка спрямована на отримання істинних знань про світ і відкриття об’єктивних законів розвитку світу;

г) вивчення та пояснення явищ навколишнього світу;

д) розвиток природних та суспільних процесів.

2. З латинської «jurisprudentia» - це:

а) наука про державну владу;

б) правовий закон;

в) знання права;

г) норми права;

д) наука про права людини.

3. Юриспруденція відноситься до:

а) точних наук;

б) природничих наук;

в) політологічних наук;

г) суспільних наук;

д) філософських наук.

4. Термін «юриспруденція» виник:

а) на початку IV - середина III ст. до н.е.;

б) наприкінці V - на початку IV ст. до н.е.;

в) наприкінці IV - на початку III ст. до н.е.;

г) середина IV - початок III ст. до н.е.;

д) наприкінці III - на початку II ст. до н.е.

5. Теорія держави і права як наука - це:

а) закономірності розвитку, система та зміст правових норм, інститутів та підгалузей, їх роль у правовому оформленні життя суспільства та ефективності їх застосування;

б) юридична наука, яка вивчає сутність і найбільш загальні закономірно­сті виникнення, розвитку та функціонування права і держави в їх взає­мозв’язку, а також: вихідні для всіх юридичних наук поняття;

в) система знань, положень та висновків про правові явища, які виникають всередині суспільства;

г) система категорій та конструкцій, які дозволяють пояснити та аналізу­вати правові явища, а певною мірою і прогнозувати їх розвиток та отримувати обґрунтовані знання;

д) систематизована сукупність знань про правове регулювання суспільних відносин, властивості та закономірності його функціонування та розвитку, спо­соби досягнення його ефективності.

6. Термін «теорія права» був введений в 70-хрокахXIXст.:

а) І. Кантом;

б) Г. Гегелем;

в) Ж.-Ж. Руссо;

г) Дж. Локком;

д) А. Меркелем.

7. Вчений, з ім ’ям якого пов ’язують виникнення теорії права:

а) Дж. Локк;

б) Г. Гроцій;

в) Дж. Остін;

г) І. Кант;

д) Г. Гегель.

8. Спільним об ’єктом дослідження юридичних наук є:

а) держава;

б) право;

в) суспільство;

г) особа;

д) правові явища.

9. Правова реальність, право, його явища і процеси, держава у зв ’язку з правом і зумовленості ним як абстрактні творіння суспільного життя, що не пов’язані з конкретною історичною епохою і пізнаються через узагальнені про них уявлення - це:

а) предмет теорії держави і права;

б) об’єкт теорії держави і права;

в) концепція теорії держави і права;

г) поняття теорії держави і права;

д) понятійно-категоріальний апарат теорії держави і права.

10. Предмет теорії держави і права як науки - це:

а) закономірності виникнення, розвитку та функціонування правових сис­тем світу;

б) найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку, функціону­вання державно-правових явищ і процесів;

в) конкретні закономірності, що сприяли виникненню та розвитку системи права;

г) сукупність наукових знань про правову дійсність;

д) сукупність правових явищ на різних етапах розвитку людства.

11. Основні напрями впливу теорії держави і права на державно-правову дійсність та розвиток юридичних наук - це:

а) методи теорії держави і права;

б) завдання теорії держави і права;

в) функції теорії держави і права;

г) предмет теорії держави і права;

д) об’єкт теорії держави і права.

12. Функціями теорії держави і права є:

а) спеціально-наукова, економічна, ідеологічна;

б) онтологічна, економічна, комунікативна;

в) соціальна, онтологічна, комунікативна;

г) ідеологічна, системоутворююча, економічна;

д) прогностична, евристична, прикладна.

13. Функція теорії держави і права, яка виражається у передбаченні по­дальшого розвитку держави і права:

а) онтологічна;

б) гносеологічна;

в) прогностична;

г) евристична;

д) методологічна.

14. Функція теорії держави і права, яка виражається у пізнанні та пояс­ненні державно-правових явищ:

а) гносеологічна;

б) онтологічна;

в) евристична;

г) прикладна;

д) методологічна.

15. Функція теорії держави і права, яка виражається у формуванні по­нятійного апарату системи юридичних наук:

а) евристична;

б) гносеологічна;

в) методологічна;

г) практична;

д) виховна.

16. Функція, у процесі якої відбувається інтеграція юридичних явищ і по­ложень інших юридичних наук у загальнотеоретичні поняття, що мають аб­страктний характер - це:

а) інтеграційна;

б) узагальнююча;

в) методологічна;

г) евристична;

д) онтологічна.

17. Функція, яка полягає у роз ’ясненні державно-правової дійсності шля­хом їх тлумачення - це:

а) узагальнююча;

б) прогностична;

в) гносеологічна;

г) комунікативна;

д) інтерпретаційна.

18. Евристична функція теорії держави і права передбачає:

а) відкриття нових закономірностей щодо виникнення, розвитку та функ­ціонування держави і права;

б) систематизацію теоретико-правових знань з питань теорії держави і права;

в) процес наукового пошуку та подолання прогалин, що існували у систе­мі наукового знання;

г) визначення перспектив подальшого розвитку теоретико-правових знань з питань теорії держави і права;

д) конкретизацію ролі теоретико-правових знань у життєдіяльності суспі­льства.

19. Функція, що пов’язана зі службовою роллю теорії держави і права, пізнавальна діяльність якої спрямована не тільки на формування теоретич­ного фундаменту юридичної науки, а й на вирішення суто практичних пи­тань - це:

а) гносеологічна функція;

б) прикладна функція;

в) евристична функція;

г) аксіологічна функція;

д) ідеологічна функція.

20. Сутність комунікативної функції передбачається в:

а) забезпеченні передачі нових знань із сфери загальнотеоретичних наук юридичним і, навпаки, дотриманні оптимальних темпів приросту та вдоскона­ленні юридичних знань;

б) необхідності і доцільності дотримання та виконання норм права, актив­ної участі у справах держави;

в) виробленні рекомендацій для практичного вирішення складних завдань державно-правового будівництва;

г) виробленні фундаментальних ідей про шляхи прогресивного розвитку держави та права;

д) оцінюванні фактів державного та правового життя суспільства, співвід­ношення права і моралі.

21. Сутність ідеологічної функції теорії держави і права полягає в:

а) отриманні інформації про право і державу, розширення знань про дер­жавно-правові явища та процеси, що виражається в усвідомленні їх ознак, фун­кцій, принципів тощо;

б) розробленні ідей, концепцій, теорій у галузі права і держави; форму­вання правової свідомості, правової культури, що впливають на правову свідо­мість громадян та суспільства;

в) підготовці проектів законів та інших нормативно-правових актів, про­веденні наукових експертиз і консультацій щодо поданих правових актів;

г) виявленні цінності права як міри справедливої свободи і рівності (його залежність від суспільства і значення в житті людей), правовій оцінці чинного законодавства, діяльності держави;

д) узагальненні інформації про право і державу, систематизації відомостей про здобутки юридичних наук щодо генезису, розвитку, структури, місця в на­ціональному та світовому порядку.

22. Ідеологічна функція першочергово пов ’язана з:

а) комунікативною та навчальною функціями;

б) політичною та онтологічною функціями;

в) гносеологічною та виховною функціями;

г) виховною та аксіологічною функціями;

д) політичною та виховною функціями.

23. Гносеологічна функція теорії держави і права здійснюється шляхом:

а) отримання інформації про право і державу, розширення знань про дер­жавно-правові явища і процеси, що виражається в усвідомленні їх ознак, функ­цій, принципів тощо;

б) підготовки проектів законів та інших нормативно-правових актів, про­ведення наукових експертиз і консультацій щодо поданих правових актів та інша допомога юридичній прикладній діяльності, що свідчить про тісний зв’язок теорії і практики;

в) узагальнення інформації про право і державу, систематизації відомос­тей про здобутки юридичних наук щодо генезису, розвитку, структури, місця в соціально-національному і світовому порядку;

г) розроблення ідей, концепцій, теорій у галузі права і держави; форму­ванні правової свідомості, правової культури суб’єктів права;

д) виявлення цінності права як міри справедливої свободи і рівності (його залежність від суспільства і значення в житті людей), правової оцінки чинного законодавства, діяльності держави.

24. Аксіологічна функція теорії держави і права здійснюється шляхом:

а) узагальнення інформації про право і державу, систематизації відомос­тей про здобутки юридичних наук щодо генезису, розвитку, структури, місця в соціально-національному і світовому порядку;

б) отримання інформації про право і державу, розширення знань про дер­жавно-правові явища і процеси, що виражається в усвідомленні їх ознак, функ­цій, принципів тощо;

в) розроблення ідей, концепцій, теорій у галузі права і держави; форму­вання правової свідомості, правової культури суб’єктів права;

г) підготовки проектів законів та інших нормативно-правових актів, про­ведення наукових експертиз і консультацій щодо поданих правових актів, що свідчить про тісний зв’язок теорії і практики;

д) виявлення цінності права як міри справедливої свободи і рівності (його залежність від суспільства і значення в житті людей), правової оцінки чинного законодавства, діяльності держави.

25. Функція теорії держави і права, яка виступає як процес, зумовлений властивостями єдності і диференційованості державно-правової надбудови суспільства - це:

а) системна функція;

б) оціночна функція;

в) ідеологічна функція;

г) прикладна функція;

д) прогностична функція.

26. Поняття «об’єкт» і «предмет» дослідження співвідносяться наступ­ним чином:

а) ці поняття є тотожними;

б) «об’єкт» дослідження є більш ширшим поняттям;

в) «предмет» дослідження є більш широким поняттям;

г) це самостійні поняття, які не перебувають у зв’язку між собою;

д) поняття «об’єкт» є похідним від поняття «предмет».

27. Сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в певній науці, а також вчення про методи пізнання й перетворення дійсності - це:

а) концепція;

б) парадигма;

в) методологія;

г) гіпотеза;

д) визначення.

28. Методологія юридичної науки включає:

а) загально-філософський підхід, загальнонаукові методи, спеціальні та власні правові методи;

б) загальнонаукові, статистичні та психологічні методи;

в) історичні, логічні та спеціально-юридичні методи;

г) галузеві, загальнонаукові та конкретні методи;

д) системні та спеціальні методи, загально-філософський підхід.

29. Дослідницькі методи теорії держави і права можна умовно поділити на:

а) емпіричні і теоретичні;

б) групові та спеціальні;

в) загальнонаукові та філософсько-світоглядні;

г) групові та емпіричні;

д) загальнонаукові та спеціалізовані.

30. Метод теорії держави та права - це:

а) формулювання науково-пізнавальних завдань у сфері державно- правової реальності;

б) сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання держави і права;

в) вироблення рекомендацій для вирішення складних завдань;

г) сукупність наукових знань у сфері державно-правової дійсності;

д) спосіб пізнання суспільної реальності.

31. Діалектичний підхід передбачає:

а) можливість «заглянути всередину» правових явищ і процесів та дослі­джувати їх ознаки та властивості;

б) відмову від будь-яких ідеалізацій та сприйняття єдиної передумови - можливості описання спонтанного змістовного життя свідомості;

в) необхідність всебічного вивчення держави і права як явищ, що перебу­вають у постійному оновленні;

г) вивчення систем, що саморозвиваються, мають слабко детермінований характер, поведінку яких важко передбачити;

д) застосування права у «людському вимірі» правових явищ.

32. Підхід до пізнання дійсності, який ґрунтується на граничних, позаекс- периментальних принципах і началах буття, знання, культури і дозволяє «за­зирнути усередину» правових явищ - це:

а) діалектика;

б) герменевтика;

в) метафізика;

г) феноменологія;

д) синергетика.

33. Підхід, який полягає у «людському вимірі» правових явищ:

а) синергетичний;

б) герменевтичний;

в) феноменологічний;

г) антропологічний;

д) комунікативний.

34. Підхід до дослідження держави і права, побудований на уявленні про право як систему, що саморозвивається, має нерівноважний, слабко детермі­нований характер, поведінку якої важко передбачити - це:

а) діалектика;

б) синергетика;

в) феноменологія;

г) герменевтика;

д) компаративізм.

35. Загальнонауковими методами пізнання теорії держави і права є:

а) логічний, історичний, системний методи;

б) методи моделювання, історизму, порівняння;

в) системний, формально-догматичний, філософський методи;

г) методи діалектики, інформаційної обробки, логіки;

д) методи формальної логіки, математики, історизму.

36. Метод, який включає аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, визначення понять та їх класифікацію, сходження від конкретного до абстрактного - це:

а) системний;

б) логічний;

в) історичний;

г) психологічний;

д) метод моделювання.

37. Спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень - це:

а) дедуктивний метод;

б) індуктивний метод;

в) метод аналогії;

г) кібернетичний метод;

д) діалектичний метод.

38. Структурно-функціональний метод пізнання теорії держави і права передбачає:

а) виявлення структури явища та його функцій у правовій системі суспіль­ства;

б) виявлення структури явища відповідно до його функцій;

в) дослідження функцій окремих правових явищ у зв’язку з наявністю їх внутрішньої будови;

г) виявлення структури явища відповідно до його місця у правовій системі суспільства;

д) виявлення функцій явища відповідно до його місця у правовій системі суспільства.

39. Дослідження держави і права за допомогою опитувань, анкетувань, ознайомлення з судовою практикою, документами, статистичними даними - це:

а) статистичний метод;

б) математичний метод;

в) кібернетичний метод;

г) конкретно-соціологічний метод;

д) метод кількісного і якісного аналізу.

40. Досліджує і вивчає кількість держав-но-правових явищ, що дає мож­ливість конкретизувати властивості їхньої якості:

а) статистичний метод;

б) математичний метод;

в) кібернетичний метод;

г) конкретно-соціологічний метод;

д) метод кількісного і якісного аналізу.

41. Вивчає юридичні особливості державно-правових явищ, їх класифіка­цію та взаємозв'язок з іншими явищами суспільного життя

а) статистичний метод;

б) метод аналізу;

в) кібернетичний метод;

г) конкретно-соціологічний метод;

д) компаративний метод.

42. Застосовується при дослідженні і вивченні кількісних аспектних змін у державно-правовому житті та обробляє ці результати для наукових і практичних цілей:

а) системно-структурний метод теорії держави і права;

б) математичний метод теорії держави і права;

в) кібернетичний метод теорії держави і права;

г) конкретно-соціологічний метод теорії держави і права;

д) компаративний метод теорії держави і права.

43. Спеціальними методами, які використовують в юридичній науці є:

а) психологічний, формально-юридичний та порівняльний методи;

б) кібернетичний, метод моделювання та метод соціального експеримен­ту;

в) порівняльний, системний та психологічний методи;

г) статистичний, формально-юридичний та метод моделювання;

д) історичний, метод соціального експерименту та порівняльний методи.

44. Подібність у структурі різних явищ безвідносно до їх природи виявля­ється за допомогою:

а) системного методу;

б) пізнавально-процедурного методу;

в) методу формальної логіки;

г) методу аналогії;

д) методу юридичної компаративістики.

45. До власних методів теорії держави і права можна віднести:

а) формально-юридичний та системний методи теорії держави і права;

б) порівняльний та конкретно-соціологічний методи теорії держави і пра­ва;

в) формально-юридичний та порівняльний методи теорії держави і права;

г) психологічний та статистичний методи теорії держави і права;

д) метод соціального експерименту та моделювання.

46. Передбачає дослідження юридичних фактів та юридичних текстів, тлумачення їх у логічній послідовності з використанням спеціальних юридич­них термінів і конструкцій - це:

а) системний метод теорії держави і права;

б) порівняльний метод теорії держави і права;

в) формально-юридичний метод теорії держави і права;

г) конкретно-соціологічний метод теорії держави і права;

д) метод моделювання теорії держави і права.

47. Метод, який застосовується для співставлення знань про розвиток державно-правових явищ на певних історичних етапах та у різних країнах - це:

а) порівняльний метод;

б) хронологічний метод;

в) метод системного аналізу;

г) формально-логічний метод;

д) логіко-семантичний метод.

48. Метод порівняння у теорії держави і права передбачає:

а) співставлення правових явищ з метою виявлення ознак схожості і від­мінності;

б) протиставлення предметів пізнання з метою їх ототожнення, виявлення загального і особливого;

в) порівняння соціально-правових явищ для вирішення наукових пізнава­льних завдань;

г) протиставлення правових явищ для вирішення наукових пізнавальних завдань;

д) протиставлення предметів пізнання з метою їх ототожнення і виявлення ознак схожості і відмінності.

49. Основне вихідне положення якої-небудь наукової системи, теорії, ос­новний закон якої-небудь точної науки:

а) методика дослідження;

б) принцип дослідження;

в) спосіб дослідження;

г) науковий метод;

д) методологія.

50. Основними принципами загальнотеоретичного дослідження теорії держави і права є:

а) принципи історизму, об’єктивності, конкретності, плюралізму;

б) принципи гласності, колегіальності, законності;

в) принципи корпоративності, колегіальності, законності;

г) принципи законності, об’єктивності, конкретності;

д) принципи комплексності, історизму, об’єктивності.

51. До принципів теорії держави і права не належить:

а) принцип історизму;

б) принцип системності;

в) принцип формально-логічної несуперечливості;

г) принцип єдності абстрактного та конкретного;

д) принцип універсалізму.

52. Система погоджених та взаємозалежних понять і категорій, необ­хідних для теоретичного пізнання державно-правових явищ та процесів - це:

а) концепція теорії держави і права;

б) понятійно-категоріальний апарат теорії держави і права;

в) категорія теорії держави і права;

г) поняття теорії держави і права;

д) гіпотеза теорії держави і права.

53. Логічно виважена і усталена система причинно-наслідкових зв ’язків між вихідною, стрижневою ідеєю про право та державу й суміжними ідеями, що у комплексі пронизують весь матеріал, визначають його цільову спрямова­ність, підбір фактів, їх інтерпретацію - це:

а) концепція теорії держави і права;

б) понятійно-категоріальний апарат теорії держави і права;

в) категорія теорії держави і права;

г) поняття теорії держави і права;

д) гіпотеза теорії держави і права.

54. Теорія держави і права розглядається як:

а) юридична наука та галузь права;

б) юридична наука та навчальна дисципліна;

в) юридична та політична наука;

г) історична наука та навчальна дисципліна;

д) галузь юридичної науки та навчальна дисципліна.

55. «Теорія держави і права» та «юридична наука» співвідносяться на­ступним чином:

а) це тотожні явища;

б) «юридична наука» є складовою «теорії держави і права»;

в) це самостійні поняття, які не перебувають у зв’язку між собою;

г) «теорія держави і права» входить до системи «юридичних наук»;

д) «теорія держави і права» є ширшим поняттям ніж «юридична наука».

56. Теорія держави і права належить до:

а) прикладних наук;

б) галузевих наук;

в) міжнародних наук;

г) історичних наук;

д) теоретичних наук.

57. Специфічні правові відносини, що складаються в окремих сферах сус­пільного життя та правові норми, що виникають на їх основі є предметом:

а) теоретичних юридичних наук;

б) галузевих юридичних наук;

в) прикладних юридичних наук;

г) юридичних наук, що вивчають державу і право зарубіжних країн;

д) теоретико-прикладних юридичних наук.

58. Галузевими юридичними науками є:

а) криміналістика, судова психіатрія, судова медицина;

б) конституційне право, цивільне право, адміністративне право;

в) історія політичних і правових вчень, теорія держави і права;

г) кримінологія, судова бухгалтерія;

д) професійно-правова відповідальність правника, екологічне право.

59. Конституційне право відноситься до:

а) теоретичних юридичних наук;

б) галузевих юридичних наук;

в) прикладних юридичних наук;

г) комплексних юридичних наук;

д) міжгалузевих юридичних наук.

60. Міжгалузевими юридичними науками є:

а) цивільне право, кримінальне право, трудове право, сімейне право, фі­нансове право;

б) теорія держави і права, історія вчень про державу і право;

в) кримінологія, прокурорський нагляд, організація правосуддя;

г) судова медицина, судова бухгалтерія, юридична компаративістика;

д) соціологія права, філософія права, юридична компаративістика.

61. До комплексних галузей права належить:

а) конституційне право;

б) сімейне право;

в) адміністративне право;

г) кримінальне право;

д) аграрне право.

62. До прикладної групи юридичних наук належать:

а) криміналістика, судова медицина, судова психологія, судова бухгалте­рія;

б) теорія держави і права, історія держави і права, історія вчень про дер­жаву і право;

в) кримінологія, прокурорський нагляд, організація правосуддя;

г) державне право, теорія правозастосування, муніципальне право;

д) цивільне право, кримінальне право, адміністративне право.

63. Судова медицина та судова психологія відноситься до:

а) теоретичних юридичних наук;

б) галузевих юридичних наук;

в) прикладних юридичних наук;

г) комплексних юридичних наук;

д) міжгалузевих юридичних наук.

64. Наука, що озброює теорію держави і права найбільш загальними ме­тодами пізнання державно-правових явищ - це:

а) політологія;

б) соціологія;

в) юридична наука;

г) філософія;

д) історія.

65. Система знань про державну правову політику, про стрижневі на­прями політичного розвитку держави і права, що ґрунтується на об ’єктивних закономірностях цього розвитку - це:

а) політологія;

б) політологія права;

в) конфліктологія;

г) соціологія;

д) соціологія права.

66. Наука, предметом дослідження якої є суспільство як цілісна система, його окремі структури та інститути, різні соціальні групи та відносини між ними, закономірності індивідуальної і групової поведінки, а також соціальні процеси, що відбуваються у суспільстві - це:

а) соціологія;

б) філософія;

в) теорія держави і права;

г) політологія;

д) історія.

67. Наука про економічні відносини між людьми, відносини виробницт­ва, обміну і розподілу - це:

а) економічна теорія;

б) політологія;

в) соціологія;

г) соціальна психологія;

д) соціальна філософія.

68. Юридична наука, що вивчає специфіку державно-правового розвитку конкретних країн, спільні і відмінні риси різних правових систем, можливість запозичення іноземного досвіду правовою системою України - це:

а) соціологія права;

б) порівняльне правознавство;

в) історія держави і права зарубіжних країн;

г) теорія держави і права;

д) юридична герменевтика.

69. Співвідношення теорії держави і права як науки та навчальної дисци­пліни відбувається таким чином:

а) наука є ширшою, оскільки включає дискусійні теорії, концепції, ідеї, гі­потези, які не входять до навчальної дисципліни;

б) навчальна дисципліна є ширшою за науку, оскільки включає прийоми, навички, методи викладання теорії держави і права в юридичних навчальних закладах;

в) ці поняття тотожні;

г) навчальна дисципліна є ширшою, оскільки включає дискусійні теорії, концепції, ідеї, гіпотези, які не входять до науки;

д) це самостійні поняття, які не перебувають у зв’язку між собою.

70. Метою навчальної дисципліни «Теорія держави і права» є:

а) вирішення дискусійних питань виникнення, розвитку і функціонування державно-правових та політичних явищ;

б) прогнозування розвитку держави, права та політико-економічних явищ у майбутньому;

в) всебічне засвоєння студентами знань про державно-правову дійсність;

г) напрацювання методів та навичок викладання дисциплін в юридичних та управлінських навчальних закладах;

д) забезпечення розвитку юридичної, економічної, політичної науки.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посіб­ник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніп­ро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с.. 2018

Еще по теме ТЕМА 1. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК НАУКА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА:

  1. Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
  2. Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посіб­ник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніп­ро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с., 2018
  3. Ю.Л. Шульженко. Отечественная наука государственного права периодов конституционной монархии, буржуазной республики в России (1905 г. - октябрь 1917 г.) Москва 2012, 2012
  4. Тема: Субъекты административного права
  5. 3. Система гражданского права как отрасли права - это внутреннее строение данной отрасли и права, единство входящих в нее взаимосвязанных подотраслей и институтов.
  6. Тема: Ответственность по Административному праву.
  7. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  8. Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТИ (БАНКРОТСТВЕ)
  9. Тема: ОСОБЕННОСТИ БАНКРОТСТВА ОТДЕЛЬНЫХ КАТЕГОРИЙ ДОЛЖНИКОВ
  10. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  11. З а н я т и е 4 Тема: СУДЕБНОЕ РАЗБИРАТЕЛЬСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ ПЕРВОЙ ИНСТАНЦИИ
  12. Занятие 5 Тема: ОБЕСПЕЧИТЕЛЬНЫЕ МЕРЫ. ПРИМИРИТЕЛЬНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ
  13. Тема: Органы Федеральной службы безопасности РФ в системе гос. органов РФ
  14. Тема: Компетенция органов как важнейший элемент их правового статуса
  15. З а н я т и е 7 Тема: КОРПОРАТИВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО. РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О ЗАЩИТЕ ПРАВ И ЗАКОННЫХ ИНТЕРЕСОВ ГРУППЫ ЛИЦ
  16. Тема: АРБИТРАЖНЫЕ СУДЫ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. КОМПЕТЕНЦИЯ АРБИТРАЖНЫХ СУДОВ
  17. Занятие 2 Тема: ВОЗБУЖДЕНИЕ ДЕЛА В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ. ПОДГОТОВКА ДЕЛА К СУДЕБНОМУ РАЗБИРАТЕЛЬСТВУ
  18. Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ В ПОРЯДКЕ УПРОЩЕН­НОГО ПРОИЗВОДСТВА. ПРИКАЗНОЕ ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ