<<
>>

ТЕМА 2. ПОНЯТТЯ, ПОХОДЖЕННЯ, СУТНІСТЬ ТА ТИПОЛОГІЯ ДЕРЖАВИ

Поняття та ознаки держави. Сутність та соціальне призначення держави. Причини та передумови походження держави. Теорії походження держави: ос­новні положення та їх представники.

Державна влада: поняття та елементи.

Співвідношення держави і держав­ної влади.

Суверенітет держави: поняття, ознаки та нормативно-правова регламента­ція. Суверенітет держави, суверенітет народу, суверенітет нації: питання спів­відношення та взаємодії.

Типологія держав: поняття та характеристика. Відмінності між типами держави. Підходи до визначення типології держави: формаційний і цивіліза- ційний.

Поняття «держава» слід розглядати як суверенну політико-територіальну організацію публічної влади, певних соціальних сил (класів, груп, усього наро­ду), що має апарат управління і примусу, робить свої веління загальноо­бов’язковими і вирішує як класові, так і загальносоціальні задачі.

Держава, займаючи особливе місце, має характерні ознаки, що відрізня­ють її від інших політичних інститутів влади. Будь-якій сучасній державі при­таманні такі основні ознаки'.

> державний суверенітет - властивість державної влади, що полягає у самостійності, повноті, єдності та верховенстві у межах даної держави та не­залежності зовні;

> територія - наявність певної території, що визначається кордонами, які можуть бути морськими, сухопутними та повітряними, на яку поширюється влада держави, а закони мають загальнообов’язкову силу;

> населення - сукупність людей, що проживають на території певної держави і підпорядковуються державній владі;

> наявність публічної влади - влада, що поширюється на всіх людей, які проживають на території держави;

> наявність системи права - право і законодавство держави, без яких неможливо активно керувати суспільством, а також забезпечувати виконання прийнятих рішень;

> наявність податкової системи - держава має систему оподатку­вання та фінансового контролю для формування загальнонаціонального бюд­жету, утримання державного апарату;

> право на монопольне застосування примуса - можливість держави легально застосовувати примус не тільки до громадян, а й до людей, які пере­бувають на території даної держави.

Держава як особлива форма організації суспільства, покликана представ­ляти інтереси населення, забезпечувати, охороняти права і свободи людини, надавати простір її активності й творчості, виконувати різноманітні функції, та реалізуються через державний апарат, що має складну структуру.

Соціальне призначення сучасної держави полягає в її різноманітності, широкій сфері діяльності, спрямованій на нормальне, безконфліктне існу­вання суспільства. Одне з провідних місць у цьому процесі належить закріп­ленню, забезпеченню прав і свобод людини, екологічній безпеці, технічному прогресу, здоров’ю нації, безконфліктному існуванню суспільства, забезпе­ченню гідного прожиткового рівня народу, підтримання науки, культури, освіти.

Характеризуючи сучасну державу, не можна стверджувати, що вона має таке саме призначення, як і держави давніх часів. Так, перші держави утво­рились на межі IV-III тис. до н.е. їх формування відбувалось під впливом економічних, соціальних, демографічних, природно-кліматичних, антропо­логічних, психологічних, релігійних та інших чинників.

Важливою економічною передумовою формування держави став пере­хід від економіки привласнення до виробничої економіки. Спеціалізація ви­дів трудової діяльності (суспільний розподіл праці) привела до зростання її продуктивності. Поява надлишкового продукту уможливила утримання окремої групи людей, які виконують суспільно значущі владно-управлінські функції.

Одночасно відбуваються й значні соціальні зміни: з’являються нові фо­рми організації сім’ї, майнове розшарування і соціальна диференціація, ак­тивізуються контакти між общинами та родами. Спільне існування великої кількості людей у межах більш складного суспільства, збільшення його те­риторії породжує нові проблеми управління. Колишні методи, які працювали в умовах первісного ладу, втрачають свою ефективність. Унаслідок цього виникають нові, більш розвинуті форми й методи управління, з’являється потреба в організації управління на кількох рівнях, у виокремленні спеціаль­ної групи управлінців, які мають відповідний досвід і здібності. Поступово ця нова організація влади отримує суспільну легітимацію, доводить свою перевагу.

Перехід від первісного ладу до держави прискорювався завоюваннями одних племен іншими, які супроводжувались збільшенням підконтрольного населення та території, зміцненням влади вождів.

Необхідність утворення держави здебільшого пов’язується з появою у суспільстві нерівності серед його членів, його диференціацією на певні соціальні верстви (класи), зміною форми і характеру зв’язків між нимиь та суспільством, якісними змінами у суспільному виробництві, свідомості лю­дей тощо.

У сучасній юридичній науці розрізняють теорії (концепції) виникнення держави, що пояснюють сутність та соціальні функції держави. Звернемося до основних із них.

Теологічна теорія. Яскравим представником цієї теорії був Хома Аквін- ський, вчення якого побудоване на ієрархії форм: від Бога - до духовного й ма­теріального світу. Проголошення походження держави від Бога обґрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує найбільш реакційні держави, підкрес­лює думку проте, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки влада вкладена в руки правителя Богом і покликана захищати благо всіх.

Засновниками патріархальної теорії вважають Платона і Арістотеля. Платон у своїй ґрунтовній праці «Держава» конструює ідеальну справедливу державу, яка бере свої початки із сім’ї, де влада монарха порівнюється з владою батька над членами його сім’ї, де існує відповідна єдність космосу в цілому, держави і окремої душі. Держава - це обруч, який скріплює своїх членів на основі взаємної поваги і батьківської любові. Ідеї патріархального розвитку держави набули поширення у XVII ст. завдяки праці англійця Фільмера «Пат­ріарх», у якій він доводить, що влада походить від Бога, він передав її своєму старшому синові - патріарху, а той у свою чергу - своїм нащадкам - королям.

Договірна теорія походження держави отримала поширення в більш піз­ній час - у XVII-XVIII ст. у працях Г. Гроція, Б. Спінози, Дж. Локка, Т. Гоббса, Ж. Ж. Руссо, О. Радіщева та ін. Згідно з цією теорією держава виникла в ре­зультаті угоди (суспільного договору) як акту розумної волі людей. Основою цієї теорії є положення про те, що державі передував природний стан людей. На основі цього первинного договору створюється громадянське суспільство і його політична форма - держава.

Теорія насильства. Одним із засновників і провідних представників соці­ологічного напряму буржуазної теорії держави і права другої половини ХІХст. був Л. Гумплович, австрійський професор державного права, віце-президент Міжнародного інституту соціології в Парижі. Прихильником цієї теорії був К. Каутський. Причину походження, основу політичної влади і держави вони вбачали не в економічних відносинах, а в завоюванні, насильстві, поневолю­ванні (уярмленні) одних племен іншими. В результаті такого насильства, стве­рджували вони, створюється єдність протилежних елементів держави: волода­рюючих і підлеглих, багатих і бідних, переможців і переможених.

Органічна теорія походження держави, представником якої був Г. Спен­сер, вважає державу результатом органічної еволюції, різновидом якої є соціа­льна еволюція. Подібно до того, як у живій природі, вважав Спенсер, вижи­вають найбільш пристосовані, так і в суспільстві у процесі воєн і завоювань проходить відбір, який визначає появу правління і подальше функціонування держави відповідно до законів органічної еволюції. Як будь-яке живе тіло, держава ґрунтується на диференціації та спеціалізації. Диференціація означає, що держава спочатку виникає як найпростіша політична реальність і в проце­

сі свого розвитку ускладнюється, розширюється.

Психологічна теорія пояснює причини виникнення держави властивос­тями психіки людини, її біопсихічними інстинктами і тощо. Так, Цицерон вважав, що держава є надбанням народу. Народ - не будь-яке поєднання лю­дей, зібраних разом певним чином, а поєднання багатьох людей, пов’язаних між собою у питаннях права і спільності інтересів. Першою причиною для та­кого поєднання людей є не стільки їх слабкість, скільки природжена потреба жити разом. Коркунов пов’язував виникнення держави з потребою до «пси­хологічного єднання людей», «колективноїсвідомості», до необхідності роз­межування інтересів.

Сутність матеріалістичної теорії полягає в тому, що держава виникає як результат розвитку і занепаду первісного ладу, розвитку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в суспільстві.

Теорія включає в себе два підхо­ди: а) підхід радянської науки, пов’язаний із виникненням класів і класових ан­тагонізмів (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ульянов); б) підхід, пов’язаний з усклад­ненням структури суспільства і суспільних відносин, виникненням «загаль­них справ» і необхідності удосконалення управління суспільством (Л. Морган). Вчені вважають, що саме ця теорія має наукове обґрунтування, і обидва підходи рівною мірою мали місце при виникненні держави і права.

Космічна теорія побудована на твердженні, що держава і право завезені до нас іншими цивілізаціями.

В основі гідравлічної (іригаційної) теорії покладено концепцію К. Витфоге- ля, відповідно до якої обґрунтовується виникнення держав у країнах Древнього Сходу: Древньому Єгипті, Шумері, Древньому Китаї та інших країнах. К. Витфогель вважав, що головною причиною виникнення держав у країнах цього регіону була нагальна потреба організувати великі маси людей для буді­вництва іригаційних споруд (каналів, дамб, водопідйомників і тощо). Без вирі­шення завдання забезпечення водою відповідних регіонів люди буди прирече­ні або на зміну місця проживання, або на смерть.

Технократична теорія передбачає, що держава і право виникають як необ­хідний результат спілкування людини з технікою. Спільним для представників техніко-економічних теорій походження держави є переконання в тому, що ро­зкладання первісного суспільства було пов’язане передусім із виникненням виробничих (замість збиральних) видів господарювання і їх розвитком.

Теорія «інцесту» виникла на основі ідеї французького етнографа і соціо­лога Клода Леві-Стросса, згідно з якою особливість відтворення роду, а саме заборона інцесту (кровозмішування), була основним соціальним фактором у виділенні людини з природного світу, структурування суспільства і виникнен­ня держави. Суть теорії в тому, що для забезпечення реалізації заборони інцес­ту необхідно було застосовувати досить суворі, жорстокі засоби. Для цього знадобилося створення в родовій общині спеціальних органів, які шляхом на­сильницького недопущення кровозмішування всередині роду забезпечували розвиток зв’язків з іншими племенами з метою взаємообміну жінками і стали

прообразом майбутньої державної структури.

Засновниками расової теорії вважають Ж. Габіно (праця «Досвід про не­рівність людських рас») та Ф. Ніцше (праця «Воля до влади»). Головним у те­орії є постулат проте, що людські раси зовсім не рівні і розрізняються у фізич­ному, психологічному, розумовому та інших відношеннях. їх можна розділити на вищі і нижчі. Вищі раси мають перевагу над нижчими з тієї причини, що ви­гідно відрізняються від них. Саме тому представники вищої раси мають право панувати, нав’язувати свою волю іншим групам людей, які не належать до вищої раси.

Державна влада є видом публічної політичної влади, що здійснюється державою та її органами, здатністю держави підпорядковувати своїй волі по­ведінку людей та діяльність об’єднань, що знаходяться на її території.

До головних ознак державної влади відносять: суверенітет державної влади;

легальність - нормативність, здатність втілюватися в нормах пра­ва, обмежуватися законом, функціонувати в рамках права;

легіт им ність - прийняття населенням країни законної влади, а та­кож визнання її права управляти соціальними процесами, готовність їй підкорятися;

єдність державної влади;

поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову; спирання на примус.

Структурними елементами державної влади є: суб’єкт влади, об’єкт влади, державно-владні відносини.

Окрім того, особливе значення мають форми, методи та способи дер­жавно-владної діяльності; конституційно-правові норми, що її регламенту­ють; система державних інституцій, які здійснюють владний вплив, забезпе­чують реальне управління в процесі державно-владних відносин. Сукупність вищевказаних елементів, за допомогою яких здійснюється влада, утворює механізм реалізації державної влади. Функціонування такого механізму здійснюється за допомогою наявності цілісної та внутрішньо впорядкованої системи органів державної влади та посадових осіб, на які покладено відповідні функції здійснення державно-владної діяльності.

Державний суверенітет являє собою політико-правову властивість державної влади, яка полягає в її верховенстві щодо всякої іншої влади все­редині країни та незалежності і рівноправності в стосунках за її межами.

Основними ознаками державного суверенітету є:

єдність, яка означає, що в державі може бути лише одна суверенна влада, яку здійснює від імені суспільства державний апарат;

неподільність, яка свідчить про те, що саме державній владі нале­жить вся повнота суверенітету;

невідчужуваність - означає, що суверенітет є правом абсолютним, він не може бути нікому переданий або обмежений. Водночас державний су­веренітет може бути втрачено (наприклад, під час окупації держави).

Структура державного суверенітету:

внутрішній суверенітет, який підкреслює верховенство державної влади над всіма іншими проявами влади всередині країни (релігійної, партій­ної, економічної та ін.);

зовнішній суверенітет, який означає незалежність та рівноправ­ність у стосунках з іншими державами.

Суверенітет народу - це право та спроможність народу визначати ос­новні питання власного життя, бути єдиним джерелом державної влади.

Суверенітет нації - це право та спроможність нації самостійно визна­чати основні питання власного життя та розвитку.

Типологія держав є класифікацією держав на групи (типи) за їх найсут­тєвішими, найбільш значущими ознаками. У науці виділяють кілька підходів щодо визначення критеріїв такого поділу, основними з яких є формаційний та цивілізаційний підходи.

Засновниками формаційного підходу вважаються К. Маркс і Ф. Енгельс, які сформували категорію для відображення специфіки державно-правових утворень за допомогою економічних відносин. Формаційний підхід полягає в належності держави до певної суспільно-економічної формації, де катего­рію «суспільно-економічна формація» визначено як суспільство, що перебу­ває на певному щаблі історичного розвитку, взяте в єдності всіх його сторін, із властивим йому способом виробництва, економічним ладом (базисом), і надбудоване над ним. Формування такого поняття (як значущої категорії в розвитку та існуванні держави) грунтувалося на виділенні з усіх суспільних відносин найбільш істотних - виробничих відносин, як економічної структу­ри суспільства. Згідно з цією теорією виділяють рабовласницький, феодаль­ний, буржуазний, соціалістичний типи держави.

Цивілізаційний підхід ґрунтується на вченні про цивілізацію. Цивіліза­ція представляє собою певний тип суспільства, який відрізняється своєю іс­торією, культурою, традиціями, менталітетом, релігією та іншими фактора­ми. У межах цивілізаційного підходу відносно недавно було сформовано лібертарно-юридичну концепцію, що містить типологію держави і права. її основоположник В. Нерсесянц виходить з того, що потрібно насамперед чітко сформувати визначення об’єкта типологізації і виділити його ознаки. Яким є поняття права і держави - така і їх типологія. Відповідно до ліберта- рно-юридичної концепції, держава є правовим інститутом, правовою органі­зацією публічної влади, що необхідна для зведення загальнозначущого права в загальнообов’язковий закон з належною санкцією, для встановлення і захи­сту правопорядку.

Ключові поняття:

держава, ознаки держави, територія, населення, публічна влада, грома­дянство, патріархальна теорія походження держави, теологічна теорія по­ходження держави, договірна теорія походження держави, органічна теорія походження держави, теорія насильства, класова теорія походження держа­ви, олігархічна теорія походження держави, теократична теорія походження права, теологічна теорія походження права, природно-правова теорія похо­дження права, суверенітет, суверенітет держави, види державного суверені­тету, суверенітет народу, суверенітет нації, суверенні права, верховенство, соціальна влада, державна влада, нація, первісна держава, рабовласницька держава, феодальна держава, капіталістична держава, соціалістична дер­жава, світська держава, теократична держава, постсоціалістична (перехід­на) держава, типологія держави, тип держави, формаційний підхід до типо­логії держав, цивілізаційний підхід до типології держав, первісна цивілізація, вторинна цивілізація, класифікації держав за цивілізаційним підходом, еко­номічний базис соціалістичної держави.

1. Держава - це:

а) структурована сукупність всіх політичних явищ і процесів, що існують на певній території;

б) система органів влади, що має ознаки суверенітету та здійснює органі­зацію населення на певній території за допомогою примусу;

в) форма об’єднання всіх членів суспільства на певній території для до­сягнення певних цілей, стабільного розвитку та врегулювання суспільних від­носин на всіх рівнях;

г) суверенна політико-територіальна організація публічної влади, певних соціальних сил ( класів, груп, всього народу), що має апарат управління і при­мусу, робить свої веління загальнообов’язковими та вирішує як класові, так і загальносоціальні завдання;

д) упорядкована на засадах права система всіх політичних явищ, що фу­нкціонують і взаємодіють у суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі, механізм організації і функціонування політичної влади.

2. Держава є організацією всього суспільства, оскільки:

а) може виступати в ролі арбітра між конфліктуючими угрупованнями, пом’якшувати та узгоджувати різні соціальні, національні, мовні конфлікти, сприяти досягненню соціальних компромісів;

б) організована як система спеціальних органів, що наділені владними повноваженнями;

в) виступає у внутрішніх та зовнішніх відносинах в інтересах усього на­селення країни, яке вона повинна репрезентувати і обслуговувати, бо саме від її імені ухвалюються ті рішення, які, маючи загальнообов'язковий характер, спрямовані на реалізацію і захист прав усіх громадян;

г) поєднує захист інтересів усього суспільства з інтересами певних еліт;

д) виражає та захищає інтереси домінуючої частини населення.

3. Основними ознаками держави є:

а) територія, населення, наявність особливого апарату держави, суверені­тет, фіскальна система;

б) населення, наявність особливого апарату держави, державна символі­ка, мова, офіційна система оподаткування, обороноздатність;

в) територія, населення, наявність особливого апарату держави, суверені­тет, здатність надавати позики та кредити;

г) територія, населення, наявність особливого апарату держави, суверені­тет, офіційна система оподаткування, грошова одиниця, столиця, мова, держа­вна символіка;

д) територія, населення, суверенітет, державна символіка, мова.

4. Які ознаки відрізняють державу від інших політичних організацій сус­пільства:

а) взаємодія з міжнародними організаціями; прерогатива володіння влас­ністю на основні знаряддя і засоби виробництва;

б) наявність конституційного акту; монополія на освоєння космічного простору;

в) прерогатива на видання нормативно-правових актів, що являють со­бою прояв безумовної загальнообов’язковості державної волі, суверенітет та монополія на примусову владу стосовно населення, взаємодія з міжнародними організаціями;

г) прерогатива на видання загальнообов’язкових нормативно-правових актів; суверенітет; монополія на примусову владу стосовно населення; взаємо­дія з міжнародними організаціями; прерогатива володіння власністю.

д) взаємодія з міжнародними організаціями; прерогатива володіння влас­ністю на основні знаряддя і засоби виробництва; монополія на освоєння космі­чного простору.

5. За способом набуття влади держави класифікують на:

а) правові та неправові;

б) правові та антиправові;

в) правові та деспотичні;

г) легальні та нелегальні;

д) легітимні та не легітимні.

6. За рівнем захисту прав і свобод людини держави класифікують на:

а) правові та неправові;

б) правові та антиправові;

в) правові та деспотичні;

г) легальні та нелегальні;

д) легітимні та нелегітимні.

7. Первинний виробничий, соціальний і етнічний колектив людей в докла­совому суспільстві, який засновується і існує, як правило, на кровно-родинних зв ’язках - це:

а) фратрія;

б) плем’я до нашого часу;

в) первісне плем’я;

г) рід;

д) сім’я.

8. Загальні питання племені (обрання вождя племені та інших виборних осіб) вирішувались:

а) загальними зборами членів роду;

б) старійшиною та його сім’єю;

в) вождем з воїнами;

г) найбільш здібними членами роду;

д) зборами старійшин племені.

9. Найважливіші питання життєдіяльності роду, обрання своїх пред­ставників для повсякденного керівництва родом і представлення інтересів ро­ду в племені вирішувались:

а) найбільш здібними членами роду;

б) зборами старійшин племені та їх родин;

в) загальними зборами членів роду;

г) військовим вождем;

д) старійшиною.

10. До основних рис норм поведінки первісного суспільства належить:

а) норми звичаїв передавалися з покоління в покоління, фіксувались, збе­рігалися не лише у пам’яті людей;

б) норми поведінки відображали інтереси й волю всіх членів роду і пле­мені, виникали у свідомості членів цього суспільства, були одночасно правами та обов’язками, забезпечувалися внутрішнім переконанням людей, їхніми зви­чками, схваленням чи осудом родичів;

в) головною гарантією виконання родових звичаїв було внутрішнє пере­конання, неузгодженість поглядів членів роду з відповідними приписами;

г) виконання родових звичаїв забезпечувалося застосуванням засобів громадського впливу і неможливістю примусу;

д) норми родових звичаїв проводили розмежування між правами і обов’язками членів суспільства.

11. Історично першими видами соціальних норм, які були притаманні пе­рвісному суспільству є:

а) міфи;

б) звичай;

в) релігійні норми;

г) норми первісної моралі;

д) ритуали і обряди.

12. Різновид соціальних норм, що є правилами поведінки, які регулюють відносини між людьми на основі їх релігійних уявлень - це:

а) норми первісної моралі;

б) ритуали і обряди;

в) звичай;

г) релігійні норми;

д) міф.

13. Уявлення і відповідні правила, які визначають, що є добро, а що є зло

- це:

а) ритуал;

б) звичай;

в) норми первісної моралі;

г) міф;

д) релігійні норми.

14. Ознаками, що притаманні нормативній регуляції первісного суспіль­ства є:

а) перевага заборон; неподільність прав та обов’язків, пріоритет інтересів особи над інтересами держави;

б) наявність механізму примусу відокремленого від суспільства, який за­безпечує виконання норм, перевага дозволів у правовому регулюванні;

в) перевага заборон, неподільність прав та обов’язків, відсутність механі­зму примусу відокремленого від суспільства, який забезпечує виконання норм;

г) відсутність механізму примусу відокремленого від суспільства, який забезпечує виконання норм, чітка регламентація норм;

д) перевага заборон, формальна визначеність норм, культ вождя, розпо­діл влади на виконавчу та судову.

15. Форма сумісної життєдіяльності людей, що склалася історично, структуру якої утворюють соціальні суб ’єкти, соціальна діяльність та соціа­льні відносини - це:

а) громада;

б) суспільство;

в) держава;

г) об’єднання;

д) сім’я.

16. Суспільний лад, в якому відносини між людьми регулюють «мононо- рми» - це:

а) рабовласницький лад;

б) феодальний лад;

в) первісний лад;

г) буржуазний лад;

д) демократичний лад.

17. Відповідно до теологічної теорії походження держави позбавити правителя влади або критикувати його має право:

а) народ;

б) аристократія;

в) військові начальники;

г) парламент;

д) церква.

18. В якій теорії походження держави, Фома Аквінський підкреслював, що світ засновано на ієрархії форм (божественної, духовної, матеріальної), на чолі якої стоїть Бог:

а) іригаційна теорія;

б) природно-правова теорія;

в) теологічна теорія;

г) теорія насильства;

д) космічна.

19. Термін «держава» та «влада правителя» ототожнюються в:

а) теологічній теорії походження держави;

б) марксистській теорії походження держави;

в) договірній теорії походження держави;

г) іригаційній теорії походження держави;

д) патріархальній теорії походження держави.

20. Засновниками патріархальної теорії походження держави є:

а) Р. Філмер, Платон, Аристотель;

б) Ф. Аквінський, Б. Спіноза, Г. Гегель;

в) Г. Гроцій, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо;

г) Г. Спенсер, Я. Козельський, М. Радищев;

д) Л. Гумплович, К. Каутський, І. Кант.

21. Патріархальна теорія походження держави ґрунтується на:

а) ідеї виникнення держави в результаті розростання сім’ї через природ­ний потяг людей до взаємного спілкування;

б) ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акту розум­ної волі людей;

в) ототожненні процесів виникнення і функціонування держави з біоло­гічним організмом;

г) поясненні виникнення держави як результату воєнного, насильницько­го підпорядкування одного племені іншому;

д) поділі первісного суспільства на класи з протилежними інтересами, що було зумовлено економічними чинниками: суспільний поділ праці, поява над­лишкового продукту, виникнення приватної власності.

22. Теорія походження держави, яку розробив Л. Петражицький - це:

а) патріархальна теорія;

б) органічна теорія;

в) психологічна теорія;

г) теологічна теорія;

д) договірна теорія.

23. «Влада монарха є похідною не від божого провидіння, а від самих лю­дей». Дана теза, покладена в основу теорії походження держави, яка має на­зву:

а) психологічна;

б) іригаційна;

в) теологічна;

г) органічна;

д) космічна.

24. Представниками договірної теорії походження держави є:

а) Є. Дюрінг, Л. Гумплович, К. Каутський;

б) К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін;

в) Р. Філмер, М. Михайловський, Л. Петражицький;

г) Г. Гроцій, Дж. Локк, О. Радищев;

д) Г. Кельзен, І. Кант, Дж. Остін.

25. Договірна теорія походження держави ґрунтується на:

а) поясненні виникнення держави як результату воєнного, насильницько­го підпорядкування одного племені іншому;

б) поділі первісного суспільства на класи з протилежними інтересами, що було зумовлено економічними чинниками: суспільний поділ праці, поява над­лишкового продукту, виникнення приватної власності;

в) поділі праці і виділенням управління як специфічного виду діяльності, яким займалася елітарна група, що виокремилася із суспільства;

г) ідеї походження держави внаслідок укладення між людьми угоди про свідоме самообмеження своєї свободи на користь загальних інтересів;

д) ототожненні процесів виникнення і функціонування держави з біоло­гічним організмом.

26. Л. Гумплович, Є. Дюрінг та К. Каутський розвивали теорію похо­дження держави, яка має назву:

а) патріархальна теорія;

б) теорія завоювання;

в) психологічна теорія;

г) теологічна теорія;

д) теорія договору.

27. Який німецький філософ XIX cm. вважав, що виникнення власності, класів і держави відбулося в результаті насильства однієї частини суспільст­ва над іншою - це:

а) Є. Дюрінг;

б) К. Каутський;

в) Л. Гумплович;

г) К. Маркс;

д) Ф. Енгельс.

28. Прихильником теорії зовнішнього насильства походження держави є:

а) Г. Спенсер;

б) Л. Гумплович;

в) Є. Дюрінг;

г) К. Маркс;

д) Б. Шантебу.

29. Теорія внутрішнього насильства походження держави ґрунтується на:

а) ідеї походження держави в результаті угоди як акту розумної волі лю­дей;

б) ідеї виникнення власності, класів і держави внаслідок насильства одні­єї частини суспільства над іншою;

в) поділі первісного суспільства на класи з протилежними інтересами, що було зумовлено економічними чинниками: суспільний поділ праці, поява над­лишкового продукту, виникнення приватної власності;

г) положенні, що держава виникла не з патріархальної сім’ї в результаті її розростання та об’єднання сімей у племена, а з союзів племен, народності;

д) поясненні виникнення держави як результат воєнного, насильницького підпорядкування одного племені іншому.

30. Теорія зовнішнього насильства походження держави ґрунтується на:

а) положенні, що держава виникла з патріархальної сім’ї в результаті її розростання та об’єднання сімей у племена, союзи племен, народності;

б) ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акту розум­ної волі людей;

в) ототожненні процесів виникнення і функціонування держави з біоло­гічним організмом;

г) поясненні виникнення держави як результату завоювання, насильства, поневолення одних племен іншими;

д) поділи первісного суспільства на класи з протилежними інтересами, що було зумовлено економічними чинниками: суспільний поділ праці, поява надлишкового продукту, виникнення приватної власності.

31. Засновником теологічної теорії походження держави є:

а) М. Лютер;

б) Ф. Аквінський;

в) 3. Фрейд;

г) Ж. Марітен;

д) К. Маркс.

32. За теологічною теорією засновником держави є:

а) патріарх;

б) вождь;

в) верховний суддя;

г) Бог;

д) президент.

33. Представником психологічної теорії походження держави є:

а) X. Чемберлен;

б) К. Маркс;

в) Г. Спенсер;

г) К. Кауцький;

д) Л. Гумплович.

34. Засновником теорії походження держави в наслідок насильства є:

а) М. Лютер;

б) Г. Спенсер;

в) К. Кауцький;

г) Л. Гумплович;

д) Ж. Марітен.

35. Яку ще назву має договірна теорія походження держави:

а) органічна;

б) природно-правова;

в) класова;

г) патріархальна;

д) насильницька.

36. Прихильником якої теорії походження держави був В. Ленін:

а) теорія насильства;

б) патріархальна теорія;

в) матеріалістична теорія;

г) договірна теорія;

д) теологічна теорія.

37. Розроблену К. Марксом теорію походження держави називають:

а) патріархальною, патримоніальною та марксистською;

б) класовою, історико-матеріалістичною та марксистською;

в) договірною, класовою та марксистською;

г) олігархічною, класовою та марксистською;

д) олігархічною, класовою та історико-матеріалістичною.

38. Виникнення держави пов’язували з економічними чинниками пред­ставники:

а) іригаційної теорії;

б) теорії неолітичної революції;

в) історико-матеріалістичної теорії;

г) органічної теорії;

д) патріархальної теорії.

39. Представниками «класової теорії» походження держави і права є:

а) Н. Макіавеллі, У. Гамільтон;

б) К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін;

в) Н. Михайловський, М. Бакунін;

г) Г. Спенсер, Ж. Марітен;

д) Р. Філмер, Аристотель.

40. Розшарування суспільства на соціально-економічні класи є основною причиною виникнення держави відповідно до:

а) іригаційної та марксистської теорій походження держави;

б) олігархічної та марксистської теорій походження держави;

в) договірної та марксистської теорій походження держави;

г) договірної та патріархальної теорій походження держави;

д) договірної та олігархічної теорій походження держави.

41. Запропонована Г. Спенсером органічна теорія походження держави ґрунтується на:

а) поясненні виникнення держави як результат воєнного, насильницького підпорядкування одного племені іншому;

б) поділі праці і виділенням управління як специфічного виду діяльності, яким займалася елітарна група, що виокремилася із суспільства;

в) ототожненні процесів виникнення і функціонування держави з біоло­гічним організмом;

г) поділі первісного суспільства на класи з протилежними інтересами, що було зумовлено економічними чинниками: суспільний поділ праці, поява над­лишкового продукту, виникнення приватної власності;

д) ототожненні процесів виникнення і функціонування держави з держа­вним органом.

42. Теорія походження держави, яка пояснювала походження права не­обхідністю впорядкування (договору) відносин між родами - це:

а) патріархальна теорія;

б) теорія примирення;

в) психологічна теорія;

г) теологічна теорія;

д) договірна теорія.

43. Із поділом праці та виділенням управління як специфічного виду дія­льності, виокремлення із суспільства елітарної групи виникнення держави пов ’язана:

а) насильницька теорія походження держави;

б) історико-матеріалістична теорія походження держави;

в) класова теорія походження держави;

г) олігархічна теорія походження держави;

д) історико-матеріалістична та класова теорія походження держави.

44. Влада, що характеризується суверенністю, універсальністю та зда­тністю владно-примусового впливу на поведінку всіх людей та їх організацій - це:

а) політична влада;

б) державна влада;

в) соціальна влада;

г) офіційна влада;

д) легітимна влада.

45. Ресурсом влади є:

а) людина;

б) мітинги;

в) зброя;

г) духовний розвиток;

д) страйки.

46. До функцій державної влади відноситься:

а) економічна функція;

б) приватна функція;

в) демократична функція;

г) публічна функція;

д) спільна функція.

47. До державного суверенітету відноситься така властивість дер­жавної влади як:

а) політико-правова властивість;

б) загально-юридична властивість;

в) політико-юридична властивість;

г) загально-політична властивість;

д) національна властивість.

48. Видами державного суверенітету є:

а) формальний і формаційний;

б) обмежений і формальний;

в) формаційний і обмежений;

г) формальний і частково обмежений;

д) безвинятковий і частково обмежений.

49. До ознак держави відноситься:

а) територія;

б) навчальні заклади;

в) події;

г) зброя;

д) закони.

50. Суб’єктами здійснення державної влади є:

а) держава та державні органи;

б) держава та політичні партії;

в) держава та силові структури;

г) держава та парламент;

д) держава та міжнародні організації.

51. Структурним елементом державної влади є:

а) предмет влади;

б) ознака влади;

в) владні відносини;

г) нормативна система;

д) політика.

52. Верховенство, повнота, незалежність, загальність і виключність влади держави - це:

а) державна правосуб’єктність;

б) державний суверенітет;

в) державний нейтралітет;

г) державність;

д) народний суверенітет.

53. Основними ознаками державного суверенітету є:

а) єдність, ієрархічність, національність;

б) єдність, територіальність, подільність;

в) неподільність, верховенство, загальність;

г) неподільність, відчужуваність, загальність;

д) єдність, неподільність, невідчужуваність.

54. Ознака державного суверенітету, яка полягає в наявності однієї су­веренної влади, здійснюваної системою органів держави:

а) єдність;

б) територіальність;

в) загальність;

г) неподільність;

д) невідчужуваність.

55. Ознака державного суверенітету, згідно якої державній владі, що діє на всій території певної держави, належить вся повнота суверенітету:

а) єдність;

б) територіальність;

в) загальність;

г) неподільність;

д) невідчужуваність суверенітету.

56. Ознака державного суверенітету, згідно якої суверенітет не може бути нікому переданий, обмежений або розподілений:

а) єдність;

б) територіальність;

в) загальність;

г) неподільність;

д) невідчужуваність суверенітету.

57. До внутрішніх суверенних прав належить:

а) право оголошення війни та укладання миру;

б) право на власні збройні сили;

в) право на участь у міжнародних організаціях;

г) право на дипломатичні зносини;

д) право на укладення міжнародних договорів.

58. До зовнішніх суверенних прав держави належить:

а) право оголошення війни та укладання миру;

б) право формувати державні органи;

в) право на власні збройні сили;

г) право на поділ влади на три гілки;

д) право на правосуддя.

59. Термін «народ» за чинною Конституцією України охоплює:

а) спільність людей, які мають єдине походження та політичні традиції;

б) громадян всіх національностей;

в) єдність людей, які мають спільні антропологічні та ментальні характе­ристики;

г) громадян, яким виповнилося 18 років та які проживають на території країни більше 5 років;

д) осіб, які постійно проживають на території України.

60. Співвідношення державного суверенітету та суверенних прав поля­гає у наступному:

а) державний суверенітет виключає наявність суверенних прав;

б) суверенні права є складовою державного суверенітету;

в) держава має суверенні права незалежно від наявності суверенітету;

г) це самостійні поняття, які не перебувають у зв’язку між собою;

д) це тотожні поняття.

61. Суверенітет держави конкретизується:

а) в незалежності країни;

б) в зносинах з іншими державами;

в) в системі його суверенних прав (внутрішніх і зовнішніх);

г) в її військових силах;

д) в територіальній незалежності країни.

62. Суверенітет держави є основним принципом міжнародного права і у відповідному нормативно-правовому документі він дістав своє вираження, а саме:

а) Статут Організації Об’єднаних Націй;

б) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;

в) Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права;

г) Декларація принципів толерантності;

д) Паризька хартія для нової Європи.

63. Вірним твердженням стосовно суверенітету народу є:

а) суверенітет держави може існувати без інших суверенітетів;

б) суверенітет держави не існує без суверенітету народу;

в) суверенітет держави не може існувати з відсутністю суверенітету на­роду;

г) суверенітет держави не може поєднуватися з відсутністю сувереніте­ту народу;

д) суверенітет держави може поєднуватися з відсутністю суверенітету народу.

64. «Нація» (у політичному значенні) - це:

а) громадяни, що проживають на території однієї країни;

б) громадяни різних держав, що об’єднані єдиними законами і подібні­стю у вирішенні істотних політичних і соціально-культурних проблем;

в) громадяни держави різних національностей, що об’єднані єдиними законами і подібністю у вирішенні істотних політичних і соціально- культурних проблем;

г) громадяни держави однієї національності, що об’єднані єдиними за­конами і подібністю у вирішенні істотних політичних і соціально-культурних проблем;

д) об’єднання людей, що проживає на окремій території держави.

65. Надайте визначення терміна «нація» у етнічному розумінні:

а) громадяни держави різних національностей, що об’єднані єдиними законами і подібністю у вирішенні істотних політичних і соціально- культурних проблем;

б) етносоціальна спільність, у якої сформувалася самосвідомість своєї ідентичності (спільності історичної долі, психології і характеру, схильності до національних, матеріальних і духовних цінностей тощо);

в) громадяни, що проживають на території однієї країни;

г) етносоціальна спільність, у якої не сформувалася самосвідомість своєї ідентичності;

д) громадяни, що проживають на території одного міста.

66. Суверенітет народу характеризується через право:

а) право нації на вибір місця проживання;

б) право нації на вибір релігії;

в) право нації на доступ до публічної інформації;

г) право нації на самовизначення;

д) право нації на військову відповідь країні-агресору.

67. До переваг цивілізаційного підходу відноситься:

а) не зводить в абсолют будь-як елемент;

б) не розкриває сутність будь-якої історичної епохи через людину;

в) розкриває сутність будь-якої історичної епохи через сукупність пані­вних у певний період уявлень кожної особи про характер суспільного життя;

г) ігнорує вплив соціальної диференціації суспільства, на цивілізаційні процеси;

д) зводить в абсолют публічний елемент.

68. Виберіть ознаку вторинної цивілізації:

а) наявність смертної кари;

б) динамічність;

в) влада контролювала усі ланки суспільства;

г) контроль держави над усіма гілками влади;

д) влада виявилася не такою всемогутньою і всепроникною силою, якою вона поставала у первинних цивілізаціях.

69. Умовний розподіл усіх держав, що існували й існують на великі групи та класи на основі спільних загальних рис - це:

а) типологізація держав;

б) типологія держав;

в) структурування держав;

г) систематизація держав;

д) класифікація держав.

70. Сукупність тісно взаємопов’язаних рис держави, які відповідають певній соціальній структурі суспільства, яка, у свою чергу, обумовлена еконо­мічним базисом суспільства - це:

а) тип держави;

б) форма держави;

в) типологізація держав;

г) структурування держави;

д) систематизація держави.

71. Основними підходами до типології держав є:

а) формаційний та цивілізаційний;

б) державницький та цивілізаційний;

в) природноправовий та нормативістський;

г) політологічний та соціологічний;

д) гносеологічний та аксіологічний.

72. Підхід до типології держав, згідно з яким усі держави поділяються на такі, що належать до численних груп цивілізацій, головними ознаками яких є не соціально-економічні чинники, а передусім особливості релігії та культури - це:

а) системний підхід;

б) формаційний підхід;

в) цивілізаційний підхід;

г) теологічний підхід;

д) антропологічний підхід.

73. Історичний тип суспільства, що має певний спосіб виробництва, па­нівну форму власності, класову структуру - це:

а) формація;

б) цивілізація;

в) тип держави;

г) клас;

д) державне утворення.

74. Основним критерієм для розмежування суспільно-економічних фор­мацій є:

а) географічне положення;

б) тип виробничих відносин;

в) тип держави;

г) національна культура;

д) тип державної влади.

75. Назвіть причини утворення первісних держав:

а) розвиток засобів масової інформації;

б) поділ суспільства на соціальні групи з відмінними інтересами;

в) поява комп’ютерів;

г) необхідність вирішення загальних для суспільства справ;

д) винахід зброї.

76. Виберіть загальну причину виникнення держави і права:

а) поява надлишкового продукту та патріархальної сім’ї;

б) поява писемності та релігії;

в) поява військових озброєнь під керуванням окремих людей;

г) поява вчених та виникнення теорій походження людини;

д) поява вчених у галузі права.

77. Виберіть загальну причину виникнення держави і права:

а) утворення об’єднань племен;

б) утворення класів як великих груп людей з різними інтересами та ви­никнення міжкласових конфліктів;

в) утворення груп людей з різними релігійними переконаннями;

г) утворення міжкласових об’єднань;

д) мирова угода усіх об’єднань.

78. Виберіть вірне визначення терміна «формація»:

а) це історичний тип суспільства, який базується на умовах взаємопова­ги та допомоги;

б) це певний тип суспільства с характерними йому ознаками держави;

в) це історичний тип суспільства, який не базується на певному способі виробництва матеріальних благ і його основі - форми власності;

г) це формальний тип суспільства, який базується на певному способі виробництва матеріальних благ і його основі - форми власності;

д) це історичний тип суспільства, який базується на певному способі виробництва матеріальних благ і його основі - форми власності.

79. З перерахованих формацій не існує:

а) первіснообщинна;

б) царська;

в) рабовласницька;

г) феодальна;

д) буржуазна (капіталістична).

80. Виберіть вірне визначення терміна «історичний тип держави»:

а) це сукупність найбільш суттєвих ознак держави, що відіграють най­важливіше значення в розвитку формації;

б) це сукупність найбільш суттєвих ознак держави, що не мають зна­чення для певної формації;

в) це сукупність найбільш суттєвих ознак держави, що мають значення лише для однієї формації;

г) це сукупність найбільш суттєвих ознак держави, що виражають її со­ціальну сутність і соціальне призначення в суспільстві;

д) це сукупність найбільш суттєвих ознак держави, що існують в межах однієї суспільно-економічної формації, які виражають її соціальну сутність і соціальне призначення в суспільстві.

81. Держава соціально-демократичної орієнтації існує в:

а) в період переходу від буржуазного типу держави до справедливої держави;

б) в період переходу від феодального типу до буржуазного типу;

в) в період переходу від соціальної демократії до буржуазного типу;

г) в період переходу від буржуазного типу держави до держави соціа­льної демократії;

д) в період справедливої держави.

82. Відносно замкнуте і локальне становище суспільства, що характери­зується спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психо­логічних та інших ознак - це:

а) формація;

б) цивілізація;

в) тип держави;

г) клас;

д) державне утворення.

83. Прихильники цивілізаційного підходу класифікують цивілізації на:

а) первинні та вторинні;

б) основні та додаткові;

в) історичні та сучасні;

г) загальні та спеціальні;

д) первинні та новітні.

84. До первинних давньосхідних цивілізацій належить:

а) Спарта;

б) ФРН;

в) Київська Русь;

г) Московське царство;

д) Галіція і Лодомерія.

85. Командно-адміністративна організація державної влади характерна для:

а) первинних цивілізацій;

б) вторинних цивілізацій;

в) нетипових цивілізацій;

г) первинних формацій;

д) вторинних формацій.

86. До наукових переваг формаційного підходу типології держав нале­жить:

а) акцентування уваги лише на ролі економічних відносин у формуванні держав і зміні їх типів;

б) розгляд розвитку держав у поетапності і природності історичного ха­рактеру;

в) підкреслення лише класової сутності держави;

г) безперечне затвердження незалежності типів держав від розмаїття на­ціональних культур;

д) розгляд соціальної диференціації суспільства як чиннику формування та розвитку держави.

87. Існують дві сторони сутності держави, які визначалися з моменту Ті виникнення:

а) демократична і управлінська;

б) демократична і загально-соціальна;

в) класова і загально-соціальна;

г) класова і демократична;

д) загально-соціальна і управлінська.

88. Економічним базисом соціалістичної держави є:

а) соціалістичні форми власності і соціалістична система господарства;

б) соціалістична пропаганда;

в) соціалістичне законодавства;

г) соціалістична форма держави;

д) соціалістичне виховання.

89. Країни, які не відносяться до класифікації держав по цивілізацій- ному підходу:

а) східні, західні та змішані (проміжні);

б) стародавні, середньовічні і сучасні;

в) селянські, промислові та науково-технічні;

г) феодальні, буржуазні;

д) ісламські, православні і католицькі та інші.

90. Тип держави, який є неексплуататорським:

а) комуністичний;

б) буржуазний;

в) феодальний;

г) рабовласницький;

д) промисловий.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посіб­ник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніп­ро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с.. 2018

Еще по теме ТЕМА 2. ПОНЯТТЯ, ПОХОДЖЕННЯ, СУТНІСТЬ ТА ТИПОЛОГІЯ ДЕРЖАВИ:

  1. Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
  2. Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посіб­ник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніп­ро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с., 2018
  3. Тема: Ответственность по Административному праву.
  4. Тема: Субъекты административного права
  5. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  6. Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТИ (БАНКРОТСТВЕ)
  7. Тема: ОСОБЕННОСТИ БАНКРОТСТВА ОТДЕЛЬНЫХ КАТЕГОРИЙ ДОЛЖНИКОВ
  8. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  9. З а н я т и е 4 Тема: СУДЕБНОЕ РАЗБИРАТЕЛЬСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ ПЕРВОЙ ИНСТАНЦИИ
  10. Занятие 5 Тема: ОБЕСПЕЧИТЕЛЬНЫЕ МЕРЫ. ПРИМИРИТЕЛЬНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ
  11. Тема: Органы Федеральной службы безопасности РФ в системе гос. органов РФ
  12. Тема: Компетенция органов как важнейший элемент их правового статуса
  13. З а н я т и е 7 Тема: КОРПОРАТИВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО. РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О ЗАЩИТЕ ПРАВ И ЗАКОННЫХ ИНТЕРЕСОВ ГРУППЫ ЛИЦ
  14. Тема: АРБИТРАЖНЫЕ СУДЫ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. КОМПЕТЕНЦИЯ АРБИТРАЖНЫХ СУДОВ
  15. Занятие 2 Тема: ВОЗБУЖДЕНИЕ ДЕЛА В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ. ПОДГОТОВКА ДЕЛА К СУДЕБНОМУ РАЗБИРАТЕЛЬСТВУ
  16. Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ В ПОРЯДКЕ УПРОЩЕН­НОГО ПРОИЗВОДСТВА. ПРИКАЗНОЕ ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ
  17. Занятие 3 Тема: ПРОЦЕССУАЛЬНЫЕ СРОКИ В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ. СУДЕБНЫЕ ИЗВЕЩЕНИЯ И ВЫЗОВЫ. СУДЕБНЫЕ ШТРАФЫ
  18. З а н я т и е 6 Тема: ПРОИЗВОДСТВО ПО ДЕЛАМ, ВОЗНИКАЮЩИМ ИЗ АДМИНИСТРАТИВНЫХ И ИНЫХ ПУБЛИЧНЫХ ПРАВООТНОШЕНИЙ, В АРБИТРАЖННОМ ПРОЦЕССЕ (ПУБЛИЧНОЕ ПРОИЗВОДСТВО)
  19. Тема: ПРОИЗВОДСТВО ПО ПЕРЕСМОТРУ СУДЕБНЫХ АКТОВ В ПОРЯДКЕ НАДЗОРА. ПРОИЗВОДСТВО ПО ПЕ­РЕСМОТРУ СУДЕБНЫХ АКТОВ ПО НОВЫМ И ВНОВЬ ОТКРЫВШИМСЯ ОБСТОЯТЕЛЬСТВАМ
  20. КАЛЕНДАРНЫЙ ПЛАН ПРАКТИЧЕСКИХ ЗАНЯТИЙ