<<
>>

ТЕМА 13. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

Нормативно-правовий акт: поняття, властивості та види. Поняття юри­дичної сили нормативно-правового акту.

Закон, загальне поняття та види законів. Підзаконні нормативно-правові акти та їхні види.

Дія нормативно-правових актів у часі (пряма, зворотна, перериваюча), просторі та за колом осіб.

Існування в суспільстві різних видів правових норм, що регулюють сус­пільні відносини, зумовлює відображення їх у нормативно-правових актах. Нормативно-правові акти є найважливішими системоутворюючими елемен­тами всіх правових явищ. З їх допомогою здійснюються функції держави і державних органів, створюються правові режими діяльності громадян і юри­дичних осіб, вводиться і забезпечується правовий порядок у суспільстві, формуються умови і гарантії стабільного вирішення завдань економічного, політичного і соціального розвитку.

Нормативно-правовим актом (далі НПА) є письмовий документ ком­петентного суб’єкта права, в якому закріплюються правила поведінки загаль­ного характеру, що забезпечуються державою.

Нормативно-правовий акт як основне джерело правової системи України має наступні особливості'.

підтримується і охороняється державою;

може бути оперативно виданий і змінений у будь-якій своїй частині, що дозволяє відносно швидко реагувати на соціальні процеси в суспільстві;

відповідним чином систематизований, що дає змогу легко віднайти потрібний документ для застосування і реалізації;

дозволяє точно фіксувати зміст правових норм, що сприяє прове­денню єдиної політики, не допускати довільного тлумачення і застосування норм.

Перевагами нормативно-правового акта серед інших джерел права є йо­го визначеність, яка полягає у ясності, чіткості, зрозумілості для його адреса­та правил поведінки, а також загальнообов’язковість, яка, зокрема, може за­безпечуватися і авторитетом державної влади.

Оскільки за допомогою нормативно-правових актів вирішуються найва­жливіші питання суспільного життя, до них висуваються серйозні вимоги'.

своєчасність та оперативність створення, достовірність, повнота, точність, конкретність, грамотність, авторитетність і автотентичність, обов’язковість, обґрунтованість тощо.

Активізація правотворчої діяльності, що спостерігається в Україні за ро­ки незалежності, спричинила сталу тенденцію збільшення кількості нормати­вно-правових актів. Це спричинило необхідність їхнього класифікування з

метою полегшення пошуку необхідної інформації у величезному масиві до­кументів.

Нормативно-правові акти класифікуються за наступними критеріями:

> за суб’єктами ухвалення - на акти органів держави, народу в про­цесі референдуму, територіальних громад, громадських об’єднань, трудових колективів, посадових осіб, спільні акти органів держави і недержавних фор­мувань та ін.;

> за юридичною силою - на закони і підзаконні нормативні акти;

> за сферою дії- на загальнообов’язкові, спеціальні, локальні;

> за ступенем загальності правових норм - на загальні і конкрети­зацией;

> за характером волевиявлення - на акти встановлення, зміни та скасування норм права;

> за галузями законодавства - на цивільні, кримінальні, криміналь­но-процесуальні та ін.;

> за часом дії- визначено-строкові й невизначено-строкові.

Найбільш значущою є класифікація нормативно-правових актів за юри­дичною силою.

Юридична сила НПА - це ступінь його впливу на суспільні відносини, його значення, яке залежить від розташування в ієрархії актів. Юридична си­ла НПА полягає:

в обов’язковій відповідності кожного НПА принципам і нормам Конституції України;

у суворій відповідності до визначеної Конституцією України офі­ційної класифікації НПА;

у наявності обов’язкового підпорядкування за вертикальним розта­шуванням видів НПА: Конституція - закон - указ - постанова - наказ. Саме в такій послідовності зменшується юридична сила кожного названого акта і збільшується обов’язковість попередніх. Кожний вид НПА займає чітко ви­значене місце в ієрархії НПА, що випливає з нормативно встановленого зна­чення цього акту в системі НПА держави;

у встановленні ієрархічної підпорядкованості НПА державних ор­ганів, що мають більш високий статус і більш низький статус у державній си­стемі.

Критерієм визначення місця акта в ієрархії НПА є статус органа, що їх видає, у системі державно-владних органів;

у визначенні основного змісту НПА юридична сила підтверджуєть­ся формулюваннями: «на основі», «на виконання закону», «відповідно до указу або постанови» та ін.;

у наявності комплексу реквізитів документа як елементів, що інфо­рмують про його юридичну силу, його достовірність і справжність похо­дження і дозволяють відносити його до відповідного виду, наприклад, розрі­зняти, закон це чи постанова, а також визначити, коли він був ухвалений, ко­ли набрав чинності, ким ухвалений, затверджений, підписаний і т. д.

Завдяки юридичній силі можна зняти протиріччя (колізії), які виникають між НПА, а саме: діє той нормативний документ, що має вищу юридичну си­лу (якщо акти мають різну юридичну силу); діє той нормативний документ, який ухвалений пізніше (за умови рівності актів за юридичною силою).

Закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який прий­мається відповідно до особливої процедури парламентом або безпосередньо народом і регулює найважливіші суспільні відносини.

Для закону характерні такі основні ознаки'.

приймається лише законодавчим органом представницького харак­теру або населенням держави в порядку референдуму;

регулює найважливіші суспільні відносини, що зумовлює його ви­соку ефективність;

має найвищу юридичну силу в системі нормативних актів країни; має загальний характер;

встановлює загальнообов’язкові правила поведінки, має належну форму, породжує юридичні наслідки та гарантується державою;

є стабільним нормативним актом;

має відповідну структуру, тобто організацію змісту, доцільне роз­міщення нормативних приписів та правові атрибути;

нормативним актом, що приймається в особливому процесуальному порядку, який називається законодавчим процесом;

охороняється і гарантується державою, яка забезпечує необхідні умови для виконання законів і застосовує заходи примусового характеру до суб’єктів, які не виконують або порушують вимоги законів;

приймається відповідно до вимог логіки, стилю і мови, що сприяє однаковому і точному його розумінню та застосуванню, підвищенню ефекти­вності системи нормативних актів у цілому.

Класифікація законів здійснюється на підставі різних критеріїв:

> за юридичною силою - конституційні закони, що закріплюють за­сади суспільного і державного ладу та є юридичною базою поточного зако­нодавства (Конституція; закони, що вносять зміни до Конституції, доповню­ють або конкретизують положення Основного Закону); поточні закони, що приймаються на основі та на виконання конституційних законів і становлять поточне законодавство;

> за суб’єктами законотворчості - закони прийняті: в результаті референдуму; вищим законодавчим органом держави;

> за предметом регулювання - закони конституційні, адміністратив­ні, цивільні, кримінальні, процесуальні тощо;

> за характером регулювання - органічні закони, тобто внутрішньо узгоджені, що відзначаються високим рівнем нормативних узагальнень і спрямовані па комплексне урегулювання суспільних відносин; виключні за­кони, що приймаються за надзвичайних обставин поза планом законотворчих робіт;

>за обсягом дії на суб’єктів - загальні закони (поширюються на всіх суб’єктів незалежно від їх статусу); закони соціальні (регламентують діяль­ність чітко окреслених груп суб’єктів), які мають особливий статус.

Підзаконний нормативний акт - це письмовий документ уповнова­женого суб’єкта, прийнятий на підставі та у виконання закону, в якому за­кріплені правила поведінки загального характеру, що забезпечуються держа­вою.

Підзаконні нормативні акти можна поділити на чотири основні самос­тійні групи'.

загальні - нонормативні акти, що можуть бути прийняті правотвор- чими суб’єктами загальї компетенції;

місцеві - нормативні акти, що приймаються територіальними суб’єктами і поширюються на осіб, які перебувають на цій території;

відомчі - нормативні акти, що приймаються суб’єктами спеціаль­ної, галузевої компетенції і поширюються на всі організації та осіб, що вхо­дять до цього відомства, або їх окрему частину;

локальні - нормативні акти, що містять у собі норми, предметом яких є внутрішні відносини, що складаються у межах якого-небудь підпри­ємства, установи, організації.

Будь-які нормативно-правові акти мають відповідні часові, територіа­льні межі свого існування і дії, а також поширюються на визначене коло осіб - суб’єктів права.

Дія нормативно-правового акта у часі передбачає: момент вступу но­рмативно-правового акта в дію; момент припинення дії нормативно- правового акта; зворотну дію нормативно-правового акта.

Нормативно-правові акти набирають чинності'.

на підставі вказівки в тексті нормативно-правового акта на календа­рну дату, з якої документ набирає законної сили;

на підставі вказівки на інші обставини, з якими пов’язане набуття законної сили документа («з моменту підписання», «з моменту опублікуван­ня»);

на підставі застосування загальних правил, за якими нормативно- правові акти набирають сили після закінчення певного часу, передбаченого законом, із дня їхнього офіційного оприлюднення.

Припинення дії нормативно-правових актів відбувається на підставі: закінчення терміну, на який був прийнятий юридичний документ; оголошення про втрату законної сили нормативно-правового акта (пряма вказівка на скасування, що може міститися у спеціальному акті);

прийняття уповноваженим органом нового нормативно-правового акта однакової чи вищої юридичної сили, що регулює те ж коло суспільних відносин;

зміни обставин, для врегулювання яких було прийнято нормативно- правовий акт.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують кримінальну, адмініс­тративну відповідальність особи - загальне правило: «Норма права зворотної сили не має».

Проте існують винятки, наприклад у кримінальному, адміністративному законодавстві передбачено, що у випадку коли нормативний акт, який був прийнятий після скоєння правопорушення, пом’якшує чи звільняє від юри­дичної відповідальності, то він має зворотну силу, а якщо установлює чи об­тяжує відповідальність особи, то норми даного акту зворотної сили не мають.

Дія нормативно-правових актів у просторі характеризується розпо­всюдженням їх впливу на певну територію, а саме:

державу в цілому; відповідний регіон; адміністративно-територіальну одиницю; відповідне підприємство, установу, організацію.

Нормативно-правові акти України поширюються на територію всієї кра­їни.

Під територіальною дією нормативно-правових актів розуміється по­ширення законодавства в межах території держави, до якої відноситься: суходільний простір - земна територія;

водний простір - внутрішні води всередині державних кордонів і територіальні води в межах 12 морських миль;

повітряний простір над державними межами - на висоті до 110 кі­лометрів (верхня висотна межа повітряного простору міжнародним правом остаточно не встановлена, проте зазвичай вважається, що висотна межа пові­тряного простору складає близько 100-110 км від поверхні Землі, тобто най­меншу стійку висоту орбіти штучних супутників Землі);

надра та континентальний шельф.

Екстериторіальна дія нормативно-правового акта регулюється міжна­родними договорами і передбачає поширення законодавства певної держави за межами її території. Вона відома як право екстериторіальності держав - порядок, відповідно до якого установи або фізичні особи, що розташовані або перебувають на території іншої держави, розглядаються як такі, що роз­ташовані або перебувають на власній території і підвладні законам та юрис­дикції власної держави, поширюється на: космічні об’єкти під прапором і ге­рбом держави; трубопроводи; підводні кабелі та нафтові морські вишки; по­вітряні, військові та торговельні судна у відкритому морі, які ходять під дер­жавним прапором; території дипломатичних представництв і консульств за кордоном.

Правом екстериторіальності користуються військові кораблі та літаки, що з дозволу певної держави знаходяться на її території, але розглядаються як частина території іншої держави.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб обумовлена наступною обставиною: усі громадяни, особи без громадянства, іноземці та юридичні особи, що знаходяться на території держави, підпадають під сферу дії зако­нодавства держави, у якій вони перебувають. Окрім того, існують норматив­но-правові акти, дія яких розповсюджується лише на певні категорії грома­дян, що визначають особливості їх правового статусу. У відношенні до окре­мих суб’єктів (дипломатичних представників) законодавство може мати об­межену чинність. Зокрема, вони не можуть бути затримані, заарештовані то­що.

Ключові поняття:

джерело права, нормативно-правовий акт, система нормативно- правових актів, ієрархія нормативно-правових актів, аналогія закону, анало­гія права, індивідуально-правовий акт, юридична сила нормативно-правового акта, міжнародно-правові акти, закон, підзаконний нормативно-правовий акт, постійні закони, тимчасові закони, надзвичайні закони, конституційні закони, звичайні закони, інтерпретаційні акти, індивідуальні акти, постанова, указ, розпорядження, наказ, рішення, положення, інструкція, правила, порядок, перелік, законодавчий акт, пряма дія нормативно-правових актів, зворотна дія нормативно-правових актів, переживаюча дія нормативно-правових актів, відомчі акти, місцеві акти, локальні акти, призупинення чинності закону, те­риторіальна дія нормативно-правового акта, екстериторіальна дія нормати­вно-правового акта, дія нормативно-правових актів за колом осіб, система­тизація нормативно-правових актів, облік нормативно-правового матеріалу, консолідація, кодифікація, звід законів, інкорпорація, реформуючі закони, імп- лементаційні закони, ратифікаційні закони, базові закони, напрям темпораль- ної дії, зупинення дії нормативного акта, дія нормативно-правового акта у просторі.

1. Основним джерелом права на сучасному етапі розвитку національної правової системи України є:

а) нормативно-правовий акт;

б) судовий прецедент;

в) правова доктрина;

г) нормативно-правовий договір;

д) правовий звичай.

2. Законодавство - це:

а) сукупність правових норм, предметом регулювання яких є певна сфера суспільних відносин, що потребує юридично однорідних прийомів впливу;

б) сукупність нормативно-правових актів вищих органів державної влади і управління: закони і постанови парламенту, укази президента, постанови уря­ду;

в) сукупність правових норм, предметом регулювання яких є різні види суспільних відносин, що потребують різноманітних засобів впливу;

г) система норм, принципів, встановлених або визнаних державою в якості регулятора суспільних відносин;

д) сукупність законів, звичаїв та судових прецедентів.

3. Найвищу юридичну силу в правовій системі сучасної Української дер­жави має:

а) Конституція України;

б) міжнародний договір;

в) кодифікований законодавчий акт;

г) постанова Верховної Ради України;

д) закон України.

4. Яке визначення розкриває поняття «Закон України»:

а) нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, прийнятий в особли­вому порядку Верховною Радою України, який визначає відправні засади регу­лювання суспільних відносин;

б) нормативно-правовий акт, що регулює найважливіші суспільні відно­сини шляхом встановлення загальнообов’язкових правил, приймається в уста­новленому порядку Верховною Радою України, Верховною Радою АРК, має вищу юридичну силу;

в) нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, прийнятий в особли­вому порядку Верховною Радою України або схвалений безпосередньо наро­дом на всеукраїнському референдумі, який визначає відправні засади регулю­вання суспільних відносин;

г) нормативно-правовий акт, що регулює найбільш значущі суспільні від­носини шляхом встановлення загальнообов’язкових правил поведінки, прий­мається в установленому порядку Верховною Радою України, Верховною Ра­дою АРК, безпосередньо народом, має вищу юридичну силу;

д) офіційний документ, що приймається в особливому порядку та регулює певне коло суспільних відносин.

5. Нормативні акти, затверджені законами, в яких узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних від­носин:

а) конституційні закони;

б) звичайні закони;

в) надзвичайні закони;

г) кодифіковані закони;

д) допоміжні закони.

6. За характером регулювання закони поділяються на:

а) загальні і соціальні закони;

б) органічні і виключні закони;

в) конституційні, адміністративні, цивільні, кримінальні і процесуальні закони;

г) закони прийняті в результаті референдуму і закони прийняті вищим за­конодавчим органом держави;

д) конституційні і поточні закони.

7. Структурним елементом закону є, крім:

а) назви закону;

б) підпису відповідної посадової особи;

в) заключної частина;

г) правових приписи закону та наслідки їх невиконання;

д) преамбули.

8. За юридичною силою закони класифікуються на:

а) конституційні та поточні;

б) органічні та виключні;

в) загальні та соціальні;

г) конституційні, адміністративні, цивільні та кримінальні;

д) закони прийняті в результаті референдуму та закони прийняті вищим законодавчим органом держави.

9. За суб’єктами прийняття закони класифікують на:

а) конституційні і поточні;

б) органічні і виключні;

в) загальні і соціальні;

г) конституційні, адміністративні, цивільні, кримінальні і процесуальні;

д) прийняті в результаті референдуму і прийняті вищим законодавчим ор­ганом держави.

10. Допоміжний вид законів за значенням в механізмі правового регулю­вання поділяють на:

а) первинні, базові, ратифікаційні;

б) реформуючі, імплетаційні, постійні, скасувальні;

в) основні, базові, додаткові;

г) реформуючі, імплементаційні, ратифікаційні, скасувальні;

д) скасувальні, первинні, базові, реформуючі.

11. За предметом правового регулювання виокремлюють:

а) закони прийняті в результаті референдуму і закони прийняті вищим за­конодавчим органом держави;

б) конституційні, адміністративні, цивільні та кримінальні закони;

в) загальні і соціальні закони;

г) органічні і виключні закони;

д) конституційні і поточні закони.

12. Відповідно до cm. 94 Конституції України Закон набирає чинності:

а) зі спливом певного періоду після його опублікування;

б) через п’ятнадцять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачене самим законом, але не раніше дня опублікування.

в) з настанням певної події;

г) з дня його опублікування;

д) через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачене самим законом, але не раніше дня опублікування.

13. Днем оприлюднення закону за ординарним способом набуття чинно­сті закону є:

а) відповідний день оголошення його через радіо;

б) відповідне число оголошення його через телебачення;

в) відповідна година, виходу газети чи журналу;

г) конкретна дата і час, якими датовані відповідні газета чи журнал;

д) календарне число, яким датовані відповідні газета чи журнал.

14. Екстраординарний спосіб набуття чинності законами визначаєть­ся:

а) у самому законі, але у будь-якому разі закон не може набувати чинно­сті раніше дня його опублікування;

б) у Конституції України;

в) у Цивільному кодексі України;

г) у самому законі, але набуває чинності раніше дня його опублікування;

д) в актах Президента України.

15. Офіційний акт-документ, ухвалений уповноваженим суб’єктом у встановленому порядку та у визначеній формі, який регулює суспільні відноси­ни - це:

а) закон;

б) нормативний акт;

в) постанова;

г) нормативно-правовий акт;

д) указ.

16. Юридична сила нормативно-правових актів залежить від:

а) місця прийняття нормативного акта;

б) територіальної юрисдикції правотворчого органу;

в) компетенції правотворчого органу та виду нормативно-правового акта;

г) кола суб’єктів, на яких поширюються ці акти;

д) його внутрішньої структури та змісту.

17. Серед зазначених елементів нормативно-правового акту факульта­тивною є:

а) назва документу;

б) дата прийняття;

в) вид акту;

г) розділ з легальними дефініціями;

д) підпис відповідальних суб’єктів.

18. Дія права визначається як:

а) юридичний факт (або момент), починаючи з якого нормативно- правовий акт отримує юридичну силу;

б) змістовно-динамічна складова права, яка характеризує фактичну реа­лізацію його можливостей: регулятивний, інформаційно-психологічний, ви­ховний, соціальний вплив на учасників суспільних відносин;

в) розміщення прийнятого нормативно-правового акта в офіційному, друкованому виданні;

г) доведення нормативно-правового акта до відома фізичних і юридич­них осіб шляхом опублікування в офіційних, друкованих виданнях;

д) кінцевий момент дії нормативно-правового акта, який означає втрату ознаки нормативності, залишаючись формою права лише в історичному зна­ченні.

19. У юридичній субординації з нормативно-правовим актом перебува­ють піднормативні акти:

а) інтерпретаційні, офіційні акти;

б) регулюючі, індивідуальні, ратифіковані;

в) інтерпретаційні акти, індивідуальні акти правозастосування;

г) нормотворчі, ратифіковані, регулюючі акти;

д) інтерпретаційні, регулюючі, індивідуальні акти.

20. Дією нормативно-правового акту є:

а) положення, відповідно до якого перегляду підлягають всі юридичні факти та правовідносини, які виникли в минулому, відповідно до чинного на той час законодавства;

б) динамічна характеристика дії нормативно-правого акта в часі, яка пов’язана з можливістю чи неможливістю застосування нормативно- правового акта до конкретних обставин минулого, теперішнього і майбутньо­го;

в) доведення нормативно-правового акта до відома фізичних і юридич­них осіб шляхом опублікування в офіційних, друкованих виданнях;

г) обов’язковість його виконання впродовж певного часу, на певній те­риторії та щодо конкретного кола осіб, органів, організацій;

д) поширення приписів нового нормативно-правого акта.

21. За сферою дії нормативно-правові акти класифікуються на:

а) конституційні та поточні;

б) органічні та виключні;

в) загальні та соціальні;

г) конституційні, адміністративні, цивільні та кримінальні;

д) загальнообов’язкові, спеціальні та локальні.

22. Нормативно-правові акти діють за:

а) територіальним та екстериторіальним принципами;

б) принципом законів;

в) принципом територіальності;

г) універсальним та територіальним принципами;

д) принципом невідворотності.

23. Ультраактивна форма дії нормативно-правового акта передбачає, що:

а) правові наслідки можуть наступити у випадку недотримання правових приписів;

б) норми діють і належать до застосування в конкретній життєвій ситуа­ції;

в) акт, що втратив юридичну чинність і за спеціальною вказівкою нового акта продовжує поширювати свою дію на старі триваючі факти з окремих питань;

г) дію принципу «дозволено все, що не заборонено законом»;

д) розширення предмету правового регулювання певного нормативно- правового акта.

24. Перспективною дією нового нормативно-правового акта є:

а) поширення дії нормативно-правового акта на ті правові наслідки, які хоча і випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попе­реднього нормативно-правового акта, проте настають вже після моменту на­брання чинності новим нормативно-правовим актом;

б) поширення приписів нового нормативно-правового акта лише на юридичні факти і правовідносини, які виникли після набуття ним чинності;

в) формально скасований нормативно-правовий акт, який продовжує ре­гулювати відносини, що виникли на його підставі і після дати набуття чинно­сті нового нормативно-правового акта;

г) тимчасове припинення дії в часі нормативно-правового акта, внаслі­док певних обставин у порядку, передбаченому законодавством;

д) скасований нормативно-правовий акт, який застосовується зазвичай тоді, коли необхідно враховувати інтереси осіб, що вступили у правовідно­сини до видання нового нормативного акта.

25. Напрямом дії нормативно-правового акта у часі є:

а) динамічна характеристика дії нормативно-правового акта в часі, яка пов’язана з можливістю чи неможливістю застосування нормативно- правового акта до конкретних обставин минулого, теперішнього і майбутньо­го;

б) поширення дії нормативно-правового акта на ті правові наслідки, які хоча і випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попе­реднього нормативно-правового акта, проте настають вже після моменту на­брання чинності новим нормативно-правовим актом;

в) дія нормативно-правового акта, при якій нормативно-правовий акт вважається існуючим на момент виникнення правовідносин;

г) доведення нормативно-правового акта до відома фізичних і юридич­них осіб шляхом опублікування в офіційних, друкованих виданнях;

д) юридичний факт (момент), починаючи з якого нормативно-правовий акт отримує юридичну силу.

26. Нормативно-правові акти за часом дії поділяються на:

а) органічні та виключні;

б) постійні та тимчасові;

в) загальні та соціальні;

г) конституційні та поточні;

д) загальні та спеціальні.

27. Систематизований акт, який встановлює структуру та функції пе­вного органу, визначає порядок певної діяльності - це:

а) інструкція;

б) правила;

в) перелік;

г) положення;

д) порядок.

28. Часові характеристики дії нормативно-правового акта називають:

а) змістовними;

б) темпоральними;

в) статичними;

г) екстраординарними;

д) динамічними.

29. Зворотною дією нормативно-правового акта є:

а) дія нормативно-правового акта, при якій нормативно-правовий акт вважається існуючим на момент виникнення правовідносин;

б) юридичний факт (або момент), починаючи з якого нормативно- правовий акт отримує юридичну силу;

в) доведення нормативно-правового акта до відома фізичних і юридич­них осіб шляхом опублікування в офіційних, друкованих виданнях;

г) кінцевий момент життя нормативно-правового акта, який означає втрату ознаки нормативності, залишаючись формою права лише в історич­ному значенні;

д) тимчасове припинення дії в часі нормативно-правового акта, внаслі­док певних обставин у порядку, передбаченому законодавством.

30. Відносна зворотна дія в часі нормативно-правового акта полягає в:

а) перегляді всіх юридичних фактів та правовідносин які виникли в ми­нулому, відповідно до чинного на той час законодавства;

б) перегляді лише фактів та правовідносин минулого, які виникли з пев­ної дати або події;

в) поширенні дії нормативно-правового акта на ті правові наслідки, які хоча і випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попе­реднього нормативно-правового акта, проте настають вже після моменту на­брання чинності новим нормативно-правовим актом;

г) поширенні приписів нового нормативно-правового акта, який впливає лише на юридичні факти і правовідносини, які виникли після набуття ним чинності;

д) формально скасованому нормативно-правовому акті, який продовжує регулювати відносини, що виникли на його підставі і після дати набуття чин­ності нового нормативно-правового акта.

31. Абсолютною зворотною дією у часі нормативно-правових актів є:

а) положення, відповідно до якого перегляду підлягають всі юридичні факти та правовідносини, які виникли в минулому, відповідно до чинного на той час законодавства;

б) поширення дії нормативно-правових актів на ті правові наслідки, які хоча і випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попе­реднього нормативно-правового акта, проте настають вже після моменту на­брання чинності новим нормативно-правовим актом;

в) тимчасове припинення дії в часі нормативно-правового акта, внаслі­док певних обставин у порядку, передбаченому законодавством;

г) дія нормативно-правового акта, при якій нормативно-правовий акт вважається існуючим на момент виникнення правовідносин;

д) динамічна характеристика дії нормативно-правового акта в часі, яка пов’язана з можливістю чи неможливістю застосування нормативно- правового акта до конкретних обставин минулого, теперішнього і майбутньо­го.

32. Проста зворотна дія нормативно-правового акта у часі наявна у випадку, коли:

а) перегляду підлягають всі юридичні факти та правовідносини, які ви­никли в минулому відповідно до чинного на той час законодавства;

б) переглядаються лише факти та правовідносини минулого, які виникли з певної дати або з певної події;

в) така дія поширюється відносно правовідносин, щодо яких відсутній акт застосування (наприклад, судове рішення), прийнятий на підставі чинних на момент прийняття рішення норм;

г) здійснюється перегляд саме акта застосування, який на момент його прийняття відповідав чинному законодавству, а з урахуванням нового норма­тивно-правового акта дане регулювання потребує зміни;

д) поширення приписів нового нормативно-правового акта підпадає ли­ше на юридичні факти і правовідносини, які виникли після набуття ним чин­ності.

33. Ревізійна зворотна дія нормативно-правового акта в часі передба­чає:

а) перегляд саме акта застосування, який на момент його прийняття від­повідав чинному законодавству, а з урахуванням нового нормативно- правового акта дане регулювання потребує зміни;

б) перегляд всіх юридичних фактів та правовідносин, які виникли в ми­нулому відповідно до чинного на той час законодавства;

в) поширення такої дії відносно правовідносин, щодо яких відсутній акт застосування (наприклад, судове рішення), прийнятий на підставі чинних на момент прийняття рішення норм;

г) перегляд лише фактів та правовідносин минулого, які виникли з пев­ної дати або з певної події;

д) закріплення правила про обов'язковість оприлюднення нормативно- правового акта, яке пов’язане з принципом правової визначеності і є основою для презумпції знання закону.

34. Дія нормативно-правових актів у просторі визначається:

а) територіальними межами його обов’язковості;

б) поширенням на певні категорії суб’єктів права;

в) моментом набуття нормативним актом чинності;

г) моментом припинення дії нормативного акта;

д) напрямом темпоральної дії нормативного акта.

35. Дія нормативно-правових актів за колом осіб залежно від обсягу їх правового статусу поділяються:

а) територіальної дії, спеціальної дії та право екстериторіальності держав;

б) загальної та виняткової дії;

в) спеціальної дії, екстериторіальної дії;

г) загальної, спеціальної, виняткової дії;

д) територіальної дії, спеціальної та загальної дії.

36. Акт, що роз’яснює порядок застосування норм права, а також по­рядок здійснення певної діяльності - це:

а) інструкція;

б) правила;

в) перелік;

г) положення;

д) порядок.

37. Систему підзаконних нормативно-правових актів в Україні склада­ють такі їх види:

а) відомчі, загальні, підзагальні, територіальні;

б) загальні, місцеві, територіальні, локальні;

в) місцеві, локальні, загальні, відомчі;

г) загальні, місцеві, локальні;

д) місцеві, відомчі, підзагальні.

38. Звід правових норм, що регламентують порядок здійснення певної діяльності - це:

а) інструкція;

б) правила;

в) перелік;

г) положення;

д) порядок.

39. Основною формою нормативно-правових актів Верховної Ради Украї­ни є:

а) закон;

б) постанова;

в) розпорядження;

г) указ;

д) декларація.

40. Державний орган, на який покладено ведення Єдиного державного ре­єстру нормативно-правових актів є:

а) Адміністрація Президента України;

б) Інститут законодавства Верховної Ради України;

в) Міністерство юстиції України;

г) Міністерство внутрішніх справ України;

д) Державний комітет статистики України.

41. Формальна відміна нормативно-правового акта визначається, як:

а) внесення змін до тексту нормативно-правового акта;

б) прийняття нормативно-правового акта у новій редакції;

в) видання окремого акта;

г) пряме скасування нормативно-правового акта;

д) видання вказівки про скасування у новому нормативно-правовому ак­ті, який приходить на зміну попереднього нормативно-правового акта.

42. Фактичне скасування нормативного акта має місце:

а) у випадках, передбачених законом, коли право скасувати норматив­ний акт може бути надано іншому органу;

б) внаслідок прийняття іншого акта, що регулює ту саму групу суспіль­них відносин;

в) внаслідок скасування нормативного акта іншим актом;

г) коли нормативний акт остаточно втрачає чинність;

д) коли нормативний акт набирає чинності.

43. Зупиненням дії нормативно-правового акта є:

а) перегляд всіх юридичних фактів та правовідносин, які виникли в ми­нулому, відповідно до чинного на той час законодавства;

б) кінцевий момент життя нормативно-правового акта, який означає втрату ознаки нормативності, залишаючись формою права лише в історич­ному значенні;

в) розміщення прийнятого нормативно-правового акта в офіційному, друкованому виданні;

г) тимчасове припинення дії в часі нормативно-правового акта внаслідок певних обставин у порядку передбаченому законодавством;

д) пряме скасування нормативно-правового акта.

44. Доміциль - це:

а) місце проживання, місце перебування суб’єктів права ;

б) нормативні акти, які поширюються на всіх осіб, які перебувають за межами України;

в) вид нормативно-правового акту, який поширюється на іноземних громадян та осіб без громадянства;

г) спосіб систематизації, що полягає у подоланні розбіжностей нормати­вно-правових актів, виданих у різний час щодо того самого предмета право­вого регулювання;

д) прийняття нового акта вищої або однакової юридичної сили з того ж самого предмета регулювання, без формального скасування старого акта.

45. Залежно від доміцилю виділяють:

а) нормативні акти, що діють відносно осіб, що постійно проживають на території держави, і нормативні акти, що поширюються на осіб, які тимчасо­во перебувають на даній території (біженці, переселенці та ін.);

б) нормативні акти спеціальної дії, що поширюються тільки на коло спеціальних суб’єктів, тобто осіб, які володіють певною професією і займа­ють певні посади (судді, прокурори, народні депутати тощо) або мають особ­ливе соціальне становище (пенсіонери, інваліди, сироти та ін.);

в) нормативні акти загальної дії, які поширюються на всіх осіб, що пере­бувають на території держави (Конституція України) і нормативні акти, які поширюються тільки на громадян даної держави (Закон України «Про полі­тичні партії в Україні»);

г) нормативні акти, які поширюються на іноземних громадян та осіб без громадянства;

д) нормативні акти загальної дії і спеціальної дії.

46. Юридичний імунітет - це:

а) повне або часткове звільнення його носія від поширення на нього дії загальних правових норм;

б) поширення зобов’язуючих норм права на певні категорії суб'єктів права;

в) тимчасове, неостаточне переривання темпоральної дії нормативного акта, що зумовлюється певними обставинами і здійснюється у порядку, пе­редбаченому законодавством;

г) показник, що визначає дію нормативного акта щодо правових відно­син, які виникли до і після набуття ним чинності;

д) звільнення носія від поширення на нього локальних правових норм.

47. Акт, який конкретно визначає коло суб’єктів, об’єктів, дій, заходів тощо, стосовно яких здійснюється певна діяльність - це:

а) інструкція;

б) правила;

в) перелік;

г) положення;

д) порядок.

48. Проекти нормативно-правових актів підлягають обов’язковій екс­пертизі, зокрема:

а) правовій, науковій, фінансово-економічній, екологічній експертизі;

б) науковій, правовій експертизі;

в) культурній, екологічній, правовій експертизі;

г) фінансовій, правовій, економічній, екологічній експертизі;

д) правовій, науковій, економічній експертизі.

49. Набуттям чинності нормативно-правовим актом є:

а) доведення нормативно-правового акта до відома фізичних і юридич­них осіб шляхом опублікування в офіційних, друкованих виданнях;

б) юридичний факт (момент), починаючи з якого нормативно-правовий акт отримує юридичну силу;

в) кінцевий момент життя нормативно-правового акта, який означає втрату ознаки нормативності, залишаючись формою права лише в історич­ному значенні;

г) поширення дії нормативно-правового акта на ті правові наслідки, які хоча і випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попе­реднього нормативно-правового акта, проте настають вже після моменту на­брання чинності новим нормативно-правовим актом;

д) дія нормативно-правового акта, при якій нормативно-правовий акт вважається існуючим на момент виникнення правовідносин.

50. Тимчасове переривання дії закону у часі у зв язку з впливом певних об­ставин - це:

а) втрата чинності закону;

б) набуття чинності законом;

в) припинення дії закону;

г) призупинення чинності закону;

д) зупинення дії закону.

51. Втратою чинності нормативно-правового акта є:

а) юридичний факт (або момент), починаючи з якого нормативно- правовий акт отримує юридичну силу;

б) поширення дії нормативно-правового акта на ті правові наслідки, які хоча і випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попе­реднього нормативно-правового акта, проте настають вже після моменту на­брання чинності новим нормативно-правовим актом;

в) дія нормативно-правового акта, при якій нормативно-правовий акт вважається існуючим на момент виникнення правовідносин;

г) кінцевий момент дії нормативно-правового акта, який означає втрату ознаки нормативності, залишаючись формою права лише в історичному зна­ченні;

д) розміщення прийнятого нормативно-правового акта в офіційному, друкованому виданні.

52. У нормативно-правовому акті про делегування нормотворчих повно­важень, якщо прямо не передбачено законом, факультативним визначається:

а) суб’єкт, якому делегуються нормотворчі повноваження та їх обсяг;

б) строк делегування;

в) орган, на який покладається відповідальність і контроль за виконан­ням делегованих повноважень;

г) матеріально-фінансове забезпечення виконання делегованих повнова­жень;

д) форма систематизації.

53. З метою однакового застосування нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється:

а) офіційне тлумачення, офіційне роз’яснення, роз’яснення;

б) офіційне роз’яснення та оприлюднення;

в) офіційне тлумачення, роз’яснення, офіційне опублікування;

г) роз’яснення, опублікування;

д) офіційне тлумачення, офіційне роз’яснення, опублікування.

54. Офіційним оприлюдненням нормативно-правового акта є:

а) доведення нормативно-правового акта до відома фізичних та юридич­них осіб шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, інформа­ційного повідомлення у друкованих засобах масової інформації, оголошення через телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством;

б) дія нормативно-правового акта, при якій нормативно-правовий акт вважається існуючим на момент виникнення правовідносин;

в) розміщення прийнятого (виданого) нормативно-правового акта в офі­ційному друкованому виданні;

г) юридичний факт (або момент), починаючи з якого нормативно- правовий акт отримує юридичну силу;

д) доведення нормативно-правового акта до відома фізичних та юридич­них осіб шляхом оголошення через телебачення і радіо.

55. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України офіційно оприлюднюються:

а) протягом 15 днів після їх підписання;

б) протягом 15 днів після їх державної реєстрації;

в) протягом 15 днів після їх підписання;

г) протягом 15 днів після їх державної реєстрації;

д) протягом 15 днів після їх підписання Президентом України.

56. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється:

а) після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно- правових актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду;

б) після їх прийняття у Верховній Раді України;

в) після їх неофіційного оприлюднення;

г) після їх підписання Президентом України;

д) після голосування у Верховній Раді України.

57. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта є:

а) поширення дії нормативно-правового акта на ті правові наслідки, які хоча і випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попе­реднього нормативно-правового акта, проте настають вже після моменту на­брання чинності новим нормативно-правовим актом;

б) розміщення прийнятого (виданого) нормативно-правового акта в офі­ційному друкованому виданні;

в) юридичний факт (момент), починаючи з якого нормативно-правовий акт отримує юридичну силу;

г) дія нормативно-правового акта, при якій нормативно-правовий акт вважається існуючим на момент виникнення правовідносин;

д) поширення приписів нового нормативно-правого акта, який впливає лише на юридичні факти і правовідносини, які виникли після набуття ним чинності.

58. Офіційне друковане видання - це:

а) періодичне друковане видання, в якому здійснюється офіційне опри­люднення документів держави чи певної установи (законів, рішень, офіцій­них оголошень, об’яв тощо);

б) українська газета, офіційний друкований орган Верховної Ради Укра­їни;

в) друковане видання (нормативний бюлетень) Верховної Ради України, в якому здійснюється офіційне опублікування законів України, постанов Верховної Ради України, інших офіційних актів парламенту, а також змін в адміністративно-територіальному поділі України;

г) український інформаційний бюлетень, офіційне друковане видання, у якому публікуються державною мовою всі поточні нормативно-правові акти, що надійшли до Міністерства Юстиції та включені до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів;

д) щоденне друковане видання центральних органів виконавчої влади України.

59. Згідно чинного законодавства офіційними друкованими виданнями в Україні є:

а) «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур’єр», газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України», інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України»;

б) «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур’єр», юридичний журнал «Право України»;

в) юридичний журнал «Право України», «Офіційний вісник України», інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України»;

г) «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур’єр», газета «Голос Української держави»;

д) «Відомості Верховної Ради України», інформаційний бюлетень «Офі­ційний вісник Президента України», «Відомості Кабінету Міністрів України».

60. Акт, що уповноважує на проведення певної діяльності - це:

а) інструкція;

б) правила;

в) перелік;

г) положення;

д) порядок.

61. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру вида­ються у формі:

а) декретів Кабінету Міністрів України;

б) постанов Кабінету Міністрів України;

в) розпоряджень Кабінету Міністрів України;

г) постанов або розпоряджень Кабінету Міністрів України;

д) декретів або розпоряджень Кабінету Міністрів України.

62. Визнане державою правило поведінки, яке склалося історично вна­слідок його багаторазового повторення у певних життєвих ситуаціях і ви­користовується протягом тривалого часу:

а) нормативно-правовий акт;

б) юридичний прецедент;

в) правовий звичай;

г) нормативно-правовий договір;

д) правова доктрина.

63. Який засіб нормотворчої техніки надає змісту нормативно- правового акта логічної стрункості, зумовлює послідовність його викладу, визначає зв ’язок між нормами права, сприяє повному, чіткому врегулюванню тих чи інших суспільних відносин (або їх елементів):

а) фікції;

б) презумпції;

в) диспозиції;

г) гіпотези;

д) конструкції.

64. Визначте напрями темпоральної дії нормативно-правових актів:

а) фактична дія;

б) негайна дія;

в) юридична дія;

г) ультраактивна форма;

д) ретроактивна форма.

65. Які нормативно-правові акти є кодифікованими'.

а) правила ІНКОТЕРМС;

б) Німецьке цивільне уложения;

в) Спільний наказ Міністерства фінансів та Міністерства транспорту України;

г) Правила професійної етики працівника державної податкової служби України;

д) Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності Європейського Співтовариства.

66. Які нормативно-правових актів мають зворотну дію без особливої вказівки про це в самому акті на підставі Конституції України з урахуван­ням відповідної правової позиції Конституційного Суду України:

а) ті, що скасовують чи пом’якшують юридичну відповідальність особи;

б) ті, що встановлюють більш сприятливий правовий стан особи;

в) ті, що скасовують юридичну відповідальність фізичної особи;

г) ті, що скасовують чи пом’якшують тільки кримінальну відповідаль­ність особи;

д) ті, що пом’якшують юридичну відповідальність фізичної особи.

67. Які нормативно-правові акти розміщені правильно з точки зору іє­рархічного підпорядкування за юридичною силою:

а) Конституція, кодекси, постанови Верховної Ради, звичайні закони, накази міністерств;

б) Конституція, закони, прийняті на референдумі, кодекси, укази Прези­дента, звичайні закони, накази міністерств, акти місцевих державних адмініс­трацій;

в) Конституція, закони, прийняті на референдумі, кодекси, звичайні за­кони, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Вер­ховною Радою, укази Президента, накази міністерств;

г) Конституція, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, звичайні закони, закони, прийняті на референдумі, укази Президента, чинні міжнародні договори, затверджені Президентом, на­кази міністерств;

д) Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Вер­ховною Радою,Конституція, кодекси та закони, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, акти місцевих державних адміністрацій, накази мініс­терств.

68. Які акти підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру но­рмативно-правових актів:

а) акти посольств, консульств та представництв іноземних держав (між­народних організацій), що розташовані на території України;

б) акти органів місцевого самоврядування;

в) рішення та висновки Конституційного Суду України;

г) нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими ор­ганами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян України;

д) акти громадських організацій.

69. Офіційними друкованими виданнями для оприлюднення актів Прези­дента України є::

а) «Офіційний вісник України»;

б) «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур’єр»;

в) «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур’єр», «Офіційний вісник Президента України»;

г) «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур’єр», газета «Голос України», «Офіційний вісник Президента України»;

д) газета «Урядовий кур’єр», «Офіційний вісник Президента України».

70. Термін «законодавство» використовується у правовій системі в ос­новному у значенні:

а) сукупності законів;

б) сукупності законів та кодексів;

в) сукупності законів та міжнародно-правових договорів;

г) сукупності законів та інших нормативноправових актів, які регламен­тують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі пра­ва;

д) сукупності законів та інших нормативноправових актів.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посіб­ник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніп­ро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с.. 2018

Еще по теме ТЕМА 13. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ:

  1. Тема: Ответственность по Административному праву.
  2. Тема: Субъекты административного права
  3. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  4. Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТИ (БАНКРОТСТВЕ)
  5. Тема: ОСОБЕННОСТИ БАНКРОТСТВА ОТДЕЛЬНЫХ КАТЕГОРИЙ ДОЛЖНИКОВ
  6. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  7. З а н я т и е 4 Тема: СУДЕБНОЕ РАЗБИРАТЕЛЬСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ ПЕРВОЙ ИНСТАНЦИИ
  8. Занятие 5 Тема: ОБЕСПЕЧИТЕЛЬНЫЕ МЕРЫ. ПРИМИРИТЕЛЬНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ
  9. Тема: Органы Федеральной службы безопасности РФ в системе гос. органов РФ
  10. Тема: Компетенция органов как важнейший элемент их правового статуса
  11. З а н я т и е 7 Тема: КОРПОРАТИВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО. РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О ЗАЩИТЕ ПРАВ И ЗАКОННЫХ ИНТЕРЕСОВ ГРУППЫ ЛИЦ
  12. Тема: АРБИТРАЖНЫЕ СУДЫ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. КОМПЕТЕНЦИЯ АРБИТРАЖНЫХ СУДОВ
  13. Занятие 2 Тема: ВОЗБУЖДЕНИЕ ДЕЛА В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ. ПОДГОТОВКА ДЕЛА К СУДЕБНОМУ РАЗБИРАТЕЛЬСТВУ
  14. Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ В ПОРЯДКЕ УПРОЩЕН­НОГО ПРОИЗВОДСТВА. ПРИКАЗНОЕ ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ