<<
>>

ТЕМА 9 НОРМА ПРАВА

Поняття та ознаки норм права. Співвідношення норми права з нормами моралі, корпоративними, релігійними, політичними нормами.

Критерії класифікації та види норм права. Структура норми права.

Гіпо­теза, диспозиція, санкція: їх класифікація. Співвідношення норми права і при­пису статті нормативно-правового акта.

Спеціалізовані норми права: природа та особливості. Способи (прийоми) викладення елементів норм права в приписах статей нормативно-правових ак­тів.

Суспільство як складний механізм життєдіяльності людей функціонує на основі правил поведінки. Суб’єкти суспільних відносин самостійно виби­рають правило своєї поведінки. Для впровадження поведінки індивідів та на­правлення її в певне русло створювалися певні правила поведінки, які става­ли обов’язковими для кожного. Такі правила, які покликані врегульовувати поведінку суспільства мають назву норми.

З розвитком суспільства і перетворенням його в організацію співісну­вання окремих індивідів норми набули значення і поширення у різних сферах суспільного розвитку. Зрозуміло, що норми, які наділені функцією управлін­ня поведінкою суспільства (соціуму) в теорії держави і права, одержали назву соціальні норми. За своїм призначенням вони дозволяють суб’єктам обирати самостійно поведінку, керуючись різними життєвими ситуаціями.

Соціальні норми - це правила поведінки, які здійснюють нормативне регулювання поведінки суб’єктів шляхом встановлення діянь, що повинні або не повинні здійснюватися, визначення умов, за яких передбачуване діян­ня дозволяється або забороняється, або визначаються суб’єкти, на які із-за за­значених умов поширюється правило поведінки, що встановлюється тією чи іншою нормою.

Одним із різновидів соціальних норм є норми права. їх зв’язок є зрозумі­лим, оскільки норми права це продукт розвитку і діяльності суспільства, про­дукт реальних потреб суспільства. Сьогодні під «нормою права» розуміють за­гальнообов’язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних від­носин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до сус­пільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпе­чується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

Нормам права притаманні наступні загальні ознаки :

є правилами поведінки, які регулюють відносини між людьми та їх об’єднаннями;

встановлюють правила належної чи дозволеної поведінки;

«озброєні» певними засобами, які забезпечують додержання норма­тивних вимог;

мають загальний характер, який проявляється в неперсонифікованос- ті і невичерпності.

Водночас норми права мають специфічні ознаки, що відрізняють їх від інших соціальних норм:

є вихідними, первинними елементами права;

спрямовані на правове регулювання суспільних відносин; закріплюють стандарт (зразок, еталон) правомірної поведінки особи, встановлюють наслідки його порушення (типові норми права) або сприяють такому закріпленню та встановленню (спеціалізовані норми права);

обов’язковість норм права підтримується застосуванням державного примусу.

Кожна норма в межах системи права має свою спеціалізацію, що зумов­лює її своєрідність порівняно з іншими нормами права. Ця особливість дозво­ляє класифікувати норми права за різними підставами.

1. Типові та спеціалізовані (нетипові) норми права. Переважна біль­шість норм права спрямована на безпосереднє регулювання суспільних відно­син. Оскільки норми права традиційно асоціюються саме з правилами поведін­ки, їх часто-густо характеризують як типові норми. Крім того, в праві також іс­нують норми, які зазвичай безпосередньо відносини не регулюють; вони об­слуговують типові норми і в такий спосіб опосередковано беруть участь у ре­гулюванні суспільних відносин. Ці нетипові норми в літературі іменують спе­ціалізованими нормами права.

2. За функціональною спрямованістю типові норми права поділяють на регулятивні (визначають стандарт правомірної поведінки суб’єктів) та охо­ронні (встановлюють склади правопорушень і закріплюють санкції).

3. За способом правового регулювання норми права поділяють на зо­бов’язальні (встановлюють обов’язок особи вчиняти певні дії), заборонні (встановлюють обов’язок особи утримуватися від певних дій, тобто заборону на їх вчинення) та уповноважувальні (встановлюють права, тобто дозвіл на пе­вну поведінку).

4. За методом правового регулювання норми права поділяють на імпе­ративні (містять категоричні приписи, що безпосередньо визначають поведін­ку суб’єктів, не дозволяють відхилятися від них і не можуть бути замінені за рішенням (домовленістю) цих суб’єктів іншими умовами) та диспозитивні (діють лише тоді, коли адресати норми своїм рішенням (угодою) не встановили інших умов власної поведінки).

5. За ступенем визначеності варіанта поведінки, який пропонує правило, норми права поділяють на абсолютно визначені (з вичерпною конкретністю і повнотою встановлюють умови своєї дії, права і обов’язки адресатів та наслід­ки їх порушення) та відносно визначені (повних, вичерпних вказівок не міс­тять). Залежно від характеру розсуду компетентного органу відносно визначені

норми поділяють на три основні групи: ситуаційні, альтернативні, факуль­тативні.

6. Норми права залежно від обсягу (сфери) дії поділяють на загальні (поширюються на рід певних відносин у цілому) та спеціальні (встановлюють­ся з метою конкретизації та деталізації, врахування своєрідності та особливос­тей будь-якого виду суспільних відносин, рід яких регулюється загальною но­рмою права).

7. За часом дії норми права поділяються на постійні (встановлені з неви- значеним строком дії) та тимчасові (встановлені тільки на певний строк).

8. За належністю до таких складових системи права, як матеріальне та процесуальне право, норми поділяють на норми матеріального права (їх при­значення полягає в первинній регламентації поведінки суб’єктів суспільних ві­дносин) та процесуального права (їх призначення полягає в правовому регу­люванні так званих організаційних суспільних відносин, забезпеченні проце­дур, форм реалізації або захисту норм матеріального права).

9. За підсистемами права (підсистема публічного і приватного права), до яких належать правила поведінки, норми можна поділити на норми публічного і приватного права.

10. За галузями права, до яких належать правила поведінки, норми мож­на поділити на норми конституційного, цивільного, сімейного, трудового, адміністративного, кримінального, цивільного процесуального, криміналь­ного процесуального права тощо.

Структура норми права - це внутрішня побудова норми, поділ її на складові (елементи). Традиційно вважається, що правова норма має тричленну структуру.

Гіпотеза - складова частина норми права, що визначає умови, за наяв­ності яких суб’єкти права мають здійснювати свої права та обов’язки, вказані в диспозиції цієї норми. У свою чергу гіпотеза має таку класифікацію:

залежно від того, з наявністю чи відсутністю життєвих обставин пов’язується дія норми права - позитивні, негативні та змішані гіпотези;

залежно від кількості життєвих обставин, з якими пов’язується дія норми права - прості, альтернативні та складні гіпотези;

залежно від повноти і вичерпності формулювання життєвих обставин - абсолютно визначені та відносно визначені гіпотези.

Диспозиція - складова частина норми права, що визначає саме правило поведінки, згідно з яким дозволяється, забороняється або рекомендується здій­снення певних дій. У свою чергу диспозиції поділяють'.

залежно від кількості варіантів поведінки, які пропонує норма - беза- льтернативні та альтернативні диспозиції;

залежно від способу викладення правила поведінки - прості, описо­ві, відсильні, бланкетні та змішані диспозиції;

залежно від ступеня визначеності - абсолютно визначені та віднос­но визначені диспозиції.

Санкція - складова частина норми, яка у разі її невиконання, визначає заходи щодо відновлення порушеного права та покарання правопорушника. У свою чергу санкції класифікують:

залежно від характеру негативних наслідків, що настають за пору­шення правила, визначеного в диспозиції - правовідновні міри, заходи юриди­чної відповідальності, заходи припинення правопорушень',

за сферою використання - конституційно-правові, цивільно- правові, адміністративно-правові, кримінально-правові',

за ступенем визначеності - абсолютно визначені та відносно визна­чені.

залежно від кількості несприятливих наслідків, що загрожують по­рушнику - прості, складні та альтернативні.

Зазначена трьохелементна структура норми права є лише науковою конструкцією, що допомагає з’ясувати, яким чином відбувається повноцінне нормативне правове регулювання.

На практиці нормативно-правове упорядку­вання суспільних відносин здійснюється за допомогою регулятивних і охорон­них норм права. Кожна з них може бути представлена за допомогою формули «якщо - «то» і реально складається з двох елементів: гіпотези і диспозиції.

У системі права існує значна за обсягом група спеціалізованих (нетипо­вих) норм права, що не містять правил (стандартів) поведінки. Ці норми мають певне самостійне значення в регулюванні суспільних відносин.

На відміну від класичних, спеціалізовані норми права: виконують субсидіарну (додаткову) функцію у правовому регулю­ванні;

не мають традиційної структури, характерної для класичних норм права.

Спеціалізовані норми є досить неоднорідними за своїм характером, зміс­том та цільовим призначенням. Вони можуть бути поділені на дві групи: відп­равні норми та інші спеціалізовані норми.

Особливе призначення відправних норм полягає у встановленні вихідних засад, основ правового регулювання суспільних відносин. Завдяки цим припи­сам визначаються цілі, завдання, принципи, межі та методи правового регулю­вання. Вони є носіями духу права і мають велике значення як в нормотворчому процесі, так і при тлумаченні класичних норм права. Іноді їх іменують систе­моутворюючими нормами. До відправних норм належать:

норми-засади - це норми, що закріплюють загальні засади, на яких ґрунтуються політична і правова системи;

норми-завдання - це норми, які визначають завдання окремих інсти­тутів або галузей права;

норми-принципи - це найбільш загальні і стабільні імперативні ви­моги, закріплені в праві, які є концентрованим виразом найважливіших супле­них рис та цінностей, що притаманні цій системі права, і визначають її харак­тер та напрямки подальшого розвитку.

Інші спеціалізовані норми можна умовно поділити на дві підгрупи: сис- темозберігаючі норми (колізійні і оперативні норми) та системоспрощуючі норми (норми-дефініції, норми-строки, норми-презумпції, нормипреюдиції, норми-фікції та ін.).

Колізійні норми - це норми, що встановлюють правила вибору норми права, яка підлягає застосуванню за наявності розбіжності (зокрема, супереч­ності) між нормами, що регулюють однакові фактичні обставини.

Оперативні норми - це норми, спрямовані на введення в дію і припи­нення дії інших норм права.

Норми-дефініції - це норми, які містять визначення правових категорій і понять.

Норми-строки - це норми, які містять правила обчислення строків.

Норми-презумпції - це норми, які закріплюють припущення щодо існу­вання або відсутності певних юридичних фактів.

Норми-преюдиції - це норми, що виключають будь-яке оспорювання іс­нування вже доведеного юридичного факту, який дістав оцінку і закріплення в юридичному акті, що набрав чинності.

Норми-фікції- це норми, які для цілей правового регулювання визнають існуючими ті юридичні факти, що відсутні/в реальному житті, і навпаки.

За повнотою викладу норм права в статтях нормативно-правових актів розрізняють способи (прийоми) їх викладу.

> прямий - всі елементи юридичної норми відтворюються у статті без­посередньо і в очевидному взаємозв’язку один з іншим;

> відсильний - в статті один з елементів юридичної норми вказується шляхом відсилання до іншої, конкретної, як правило, спорідненої статті цього ж нормативно-правового акта;

> бланкетный - стаття вказує на елемент норми права шляхом відси­лання не до конкретної статті, конкретного положення, а як би до іншого по­рядком правового регулювання - правилами здійснення якого-небудь виду дія­льності, правилами міжнародного договору і т. п.

Сьогодні норма права повинна набути нового змістовного наповнення, де основою стане людська сутність та соціальне благо. Роль норми права повинна виражатися у «служінні» потребах людини. Українському законодавству необ­хідні «живі» правові норми, які б мали ефективний механізм регулювання сус­пільних відносин та забезпечили б дієвий механізм для забезпечення компро­місу між учасниками демократичного суспільства.

Ключові поняття:

норма права, державний примус, соціальні норми, технічні норми, техні- ко-юридичні норми, норми моралі, корпоративні норми, класичні норми, зага­льні норми права, спеціалізовані норми права, імперативні норми, диспозитивні норми, заохочувальні норми, рекомендаційні норми, матеріальні норми, проце­суальні норми, регулятивні норми, охоронні норми, дозвільні норми, заборонні

норми, норма-розпорядження, уповноважувальні норми права, абсолютно ви­значені і відносно визначені норми права, норми приватного та публічного права, постійні норми права, тимчасові норми права, структура норми пра­ва, гіпотеза, позитивна гіпотеза, негативна гіпотеза, змішана гіпотеза, абсо- лютно-визначена гіпотеза, відносно-визначена гіпотеза, проста гіпотеза, складна гіпотеза, альтернативна гіпотеза, диспозиція, абсолютно-визначена диспозиція, відносно-визначена диспозиція, безальтернативна диспозиція, проста, описова, відсильна, банкетна, змішана диспозиція, альтернативна диспозиція, абстрактна, конкретна диспозиція, санкція, абсолютно- визначена санкція, відносно-визначена санкція, альтернативна санкція, складна санкція, проста санкція, норми-засади, норми-завдання, норми-принципи, колі­зійні норми, оперативні норми, норми-дефініції, норми-строки, норми- презумпцїї, норми-преюдиції, норми-фікції, нормативний припис, способи (прийоми) викладу норм права в статтях нормативно-правових актів, пря­мий спосіб викладу норм права в статтях нормативно-правових актів, від­сильний спосіб викладу норм права в статтях нормативно-правових актів, бланкетний спосіб викладу норм права в статтях нормативно-правових ак­тів.

1. Система правил поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в певному суспільстві у зв ’язку з виявом їх волі і забез­печуються різними засобами соціального впливу - це:

а) технічні норми;

б) мораль;

в) соціальні норми;

г) норми-звичаї;

д) корпоративні норми.

2. Для будь-яких різновидів соціальних норм спільним завданням є регулю­вання

а) суспільних відносин;

б) правових відносин;

в) відносин у сфері виробництва;

г) відносин у сфері правового виховання;

д) технічних відносин.

3. Ознакою соціальних норм є:

а) виступають стихійним (природним) регулятором;

б) існують і в несоціальних утвореннях;

в) мають чітко виражений соціальний характер;

г) відображають історію розвитку певного громадянського суспільства;

д) мають суспільний, колективістський характер.

4. За сферами дії видами соціальних норм є:

а) економічні норми;

б) технологічні норми;

в) технічні норми;

г) правила;

д) класичні норми.

5. Система норм і принципів, які спрямовані на регулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистими переко­наннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки - це:

а) соціальні норми;

б) корпоративні норми

в) технічні норми;

г) норми-звичаї;

д) норми моралі.

6. До спільних ознак норм права і моралі не належить:

а) є соціальними нормами;

б) мають єдину мету - встановлювати і підтримувати порядок у суспіль­стві;

в) мають однакові функції - впливати на поведінку людей, регулювати їх відносини, формувати масштаби поведінки;

г) мають різне коло адресатів, є правилами поведінки індивідуального характеру;

д) мають єдиний оцінювальний стрижень - справедливість, через яку встановлюється міра свободи і рівності.

7. Правила, що вказують на найбільш економічно доцільні й екологічно нешкідливі методи, прийоми і способи впливу людей на матеріальний світ - це:

а) норми-звичаї;

б) мораль;

в) корпоративні норми;

г) технічні норми;

д) соціальні норми.

8. Ознакою технічних норм є:

а) соціальна визначеність;

б) зумовленість законами природи і техніки;

в) соціологічний характер;

г) виразність заходів суспільного забезпечення;

д) винятковість використання.

9. Ознакою норм-звичаїв є:

а) регулятивний характер;

б) відокремленість від релігійних уявлень і ритуалів;

в) динамічність;

г) відсутність моральної зумовленості;

д) відокремленість від ритуалів.

10. Правила поведінки, встановлені статутами (положеннями) об'єд­нань людей, створених для досягнення якої-небудь мети, а також рішення­ми, прийнятими цими об’єднаннями для врегулювання внутрішніх відносин між їх членами - це:

а) релігійні норми;

б) статути;

в) норми моралі;

г) норми права;

д) корпоративні норми.

11. Технічні норми набувши правової сили стають:

а) правовими нормами;

б) загальнообов’язковими правилами поведінки;

в) техніко-юридичними нормами;

г) техніко-правовими нормами ;

д) організаційно-технічними нормами.

12. Ознакою корпоративних норм є:

а) предметом їх регулювання є відносини, які необхідно регулювати пра­вом;

б) поширюються на невизначене коло осіб;

в) відображають особливості розвитку громадянського суспільства, в якому вони утворені;

г) формально виражені в законі;

д) передбачають окремі види відповідальності.

13. Яка ознака є спільною для корпоративних норм і норм права:

а) мають факультативний характер;

б) мають обов’язковий характер;

в) розраховані на одноразове використання;

г) ухвалюються законодавчим органом;

д) заперечують систему заходів забезпечення.

14. Відмінність корпоративних норм від норм права за сферою дії поля­гає в тому, що:

а) корпоративні норми призначені регулювати тільки внутрішні органі­заційні відносини;

б) корпоративні норми встановлюються від імені конкретного об'єднан­ня громадян;

в) корпоративні норми виражають тільки волю (інтереси) керівних ор­ганів;

г) корпоративні норми призначені регулювати не тільки внутрішні ор­ганізаційні відносини;

д) корпоративні норми призначені регулювати визначене коло відносин в конкретній організації.

15. Співвідношення «соціальних норм» та «норм права» полягає у тому, що:

а) поняття «соціальної норми» є більш широким, оскільки «норми права» є різновидом «соціальних норм»;

б) поняття «правових норм» та «соціальних норм» збігаються;

в) «соціальна норма» є різновидом «правової норми»;

г) кожна «соціальна норма» є правовою, але не кожна «правова норма» є соціальною;

д) вони є самостійними поняттями, які не перебувають у зв’язку між со­бою.

16. Різновид соціальної норми, що закріплює правило (стандарт) пра­вомірної поведінки:

а) норма права;

б) норми моралі;

в) корпоративні норми;

г) норми-звичаї;

д) норми-традиції.

17. Загальний характер норми права проявляється в:

а) дії на всіх суб’єктів права без винятку, вичерпність одноразовою реалі­зацією;

б) персоніфікованому характері та багаторазовому використанні;

в) неперсоніфікованому характері та невичерпності реалізації;

г) дії на індивідуально визначеного суб’єкта права, вичерпність реаліза­цією стосовно окремої ситуації;

д) можливості використання протягом невизначеного строку.

18. Неперсоніфікований характер норми права полягає у:

а) відсутності вказівки на конкретного адресата;

б) відсутності вказівки на визначене коло осіб;

в) зазначенні до яких осіб норма не застосовується;

г) відсутності суб’єкта застосування;

д) наявності примітки щодо конкретного адресата .

19. Правила, що виникають із духовної потреби узгодити інтереси особи з особою і суспільством та урегулювати поведінку людей відповідно до понять добра і зла, забезпечуючи її особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки - це:

а) норми моралі;

б) етичні норми;

в) норми права;

г) технічні норми;

д) релігійні норми.

20. Ознака, що виокремлює норму права в окрему категорію із решти соціальних норм:

а) загальний характер;

б) наявність законодавчого закріплення;

в) наявність державного примусу;

г) формальна визначеність та державне забезпечення;

д) міра необхідної поведінки.

21. Виключно до приватноправових відносин, ускладнених іноземним еле­ментом застосовуються:

а) оперативні норми;

б) норми-дефініції;

в) колізійні норми;

г) норми-преюдиції;

д) норми-фікції.

22. Соціальною ознакою норми права є:

а) не має конкретного адресата;

б) регулює невизначену кількість суспільних відносин;

в) витікає з природних невідчужуваних прав і свобод людини;

г) забезпечується всіма заходами державного впливу;

д) має визначену структуру.

23. Головне призначення норм права полягає у:

а) встановленні порядку у правовідносинах між людьми в процесі їх вза­ємодії;

б) забезпеченні правомірної поведінки осіб у суспільстві;

в) фіксації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників сус­пільних відносин, визначення їх змісту та обсягу;

г) регулюванні суспільних відносин з боку держави, для забезпечення збереження правопорядку у суспільних відносинах;

д) встановленні міри необхідної поведінки невизначеного кола учасни­ків суспільних правовідносин.

24. За суб’єктами нормотворчості норми права класифікують на:

а) норми органів представницької влади, норми глави держави, норми зі зворотною силою;

б) норми органів місцевого самоврядування, обмежено-загальні норми, норми територіальних громад;

в) норми підприємств, норми організацій, виняткові норми;

г) норми глави держави, норми територіальних громад, норми підпри­ємств;

д) загальні норми, норми глави держави, норми представницької влади.

25. За дією в просторі норми права класифікують на:

а) постійні, місцеві, локальні;

б) загальні, локальні, виняткові;

в) обмежувальні, локальні, загальні;

г) загальні, спеціальні, локальні;

д) загальні, локальні, постійні.

26. За дією у часі норми права класифікують на:

а) загальні, постійні, тимчасові;

б) спеціальні, зі зворотною силою дії, загальні;

в) постійні, тимчасові, зі зворотною силою дії;

г) загальні, виняткові, тимчасові;

д) тимчасові, обмежено загальні, постійні.

27. За способом правового регулювання норми права класифікують на:

а) дозвільні, стимулюючі та рекомендаційні;

б) зобов’язальні, заборонні та уповноважувальні;

в) загальні, спеціальні та виняткові;

г) регулятивні, охоронні та контрольні;

д) уповноважувальні, дозвільні, стимулюючі.

28. За функціональною спрямованістю норми права класифікують на:

а) регулятивні та охоронні;

б) заохочувальні та рекомендаційні;

в) позитивні та негативні;

г) імперативні та диспозитивні;

д) матеріальні та процесуальні.

29. Норми, що встановлюються з метою конкретизації та деталізації, врахування своєрідності та особливостей будь-якого виду суспільних відно­син, рід яких регулюється загальною нормою права - це:

а) загальні норми;

б) спеціальні норми;

в) відносновизначені норми;

г) уповноважувальні норми;

д) спеціалізовані норми.

30. Норми, що встановлюють суб’єктивні права, тобто дозвіл на здій­снення визначеною особою тих чи інших активних дій - це:

а) імперативні норми;

б) регулятивні норми;

в) норми-конструкції;

г) норми-принципи;

д) уповноважувальні норми.

31. Норми, що здійснюють правове регулювання суспільних відносин шляхом наділення їх учасників правами і покладанням на них юридичних обоє язків - це:

а) охоронні норми;

б) зобов’язальні норми;

в) регулятивні норми;

г) технічні норми;

д) заборонні норми.

32. Категоричні приписи, які безпосередньо визначають поведінку суб ’єктів суспільних відносин і не можуть бути замінені за власним розсудом таких осіб іншими умовами - це:

а) диспозитивні норми;

б) імперативні норми;

в) регулятивні норми;

г) заборонні норми;

д) технічні норми.

33. Норми, що діють лише тоді, коли суб’єкти суспільних відносин сво­єю угодою не встановили інших умов власної поведінки - це:

а) диспозитивні норми;

б) імперативні норми;

в) правовстановлюючі норми;

г) регулятивні норми;

д) регулюючі норми.

34. Обрати вид норми права: cm. 334 ЦК України «право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором»:

а) імперативна норми;

б) диспозитивна норми;

в) охоронна норми;

г) заборонна норми;

д) зобов’язальна норми.

35. Відмінність норм процесуального права від норм матеріального права полягає у тому, що:

а) норми процесуального права є більш статичними;

б) норми процесуального права є більш динамічними;

в) норми процесуального права мають регулятивну, правоохоронну і правозахисну дію;

г) норми процесуального права адресуються всім суб’єктам права;

д) регулюють фактичні зв’язки, що слугують змістом матеріального права.

36. Призначення норм процесуального права полягає у:

а) правовому регулюванні організаційних суспільних відносин;

б) правовому регулюванні організованих суспільних відносин;

в) правовому забезпеченні організаційних суспільних відносин;

г) правовому забезпеченні організованих суспільних відносин;

д) правовому регулюванні та правовому забезпеченні організаційних суспільних відносин.

37. Нормативні приписи, що містять прогнози розвитку правової сис­теми, цілі і завдання галузей та інститутів права - це:

а) установчі норми;

б) норми-засади;

в) прогностичні норми;

г) декларативні норми;

д) норми-дефініції.

38. Ознака, що відносить норму права до спеціалізованої групи:

а) наявність субсидіарного характеру;

б) регулює визначене коло суспільних відноси;

в) застосовується в окремих випадках;

г) не має загальноправового характеру;

д) її закріплення на законодавчому рівні не є обов’язковим.

39. Умовно спеціалізовані норми можна поділити на:

а) системозберігаючі та системоспрощуючі норми;

б) технічні та колізійні норми;

в) колізійні та оперативні норми;

г) системозберігаючі та системоутворюючі норми;

д) прогностичні та оперативні норми.

40. Оперативні норми права спрямовані на:

а) введення в дію інших норм права;

б) тлумачення інших норм права;

в) визначення того, яка з двох норм, що суперечать одна одній, має за­стосовуватися;

г) закріплення відправних засад правової системи;

д) встановлення відповідальності суб’єктів права.

41. Норми, що містять положення, які закріплюють первинні основи суспільного і державного ладу - це:

а) норми-принципи;

б) норми-завдання;

в) норми-засади;

г) колізійні норми;

д) оперативні норми.

42. Обрати норму: Закон України «Про звернення громадян» «звертан­ня, які викладені в письмовій або усній формі - пропозиції (зауваження), зая­ви (клопотання) і скарги»:

а) декларативна норма;

б) дефінітивна норма;

в) оперативна норма;

г) уповноважуюча норма;

д) установча норма.

43. Логічно погоджений внутрішній зміст норми права - це:

а) система норми права;

б) структура норми права;

в) побудова норми права;

г) принципи норми права;

д) системність норми права.

44. В алгоритмі: «Якщо..., то... Інакше...», що відображає наступну побудову норми права, частина «інакше» позначає:

а) гіпотезу;

б) санкцію;

в) диспозицію;

г) фікцію;

д) санацію.

45. Скільки елементів міститься в загальноприйнятій структурі нор­ми правова:

а) два;

б) три;

в) чотири;

г) п’ять;

д) вісім.

46. Загальноприйнятій структурі норми права відповідають такі елеме­нти:

а) презумпція, диспозиція, фікція;

б) фікція, санкція, гіпотеза;

в) гіпотеза, диспозиція, санкція;

г) презумпція, диспозиція, санкція;

д) презумпція, диспозиція, гіпотеза.

47. Елемент норми права, що вказує на життєві обставини, за наяв­ності та/або відсутності яких реалізується правило поведінки:

а) гіпотеза;

б) санація;

в) санкція;

г) преамбула;

д) диспозиція.

48. Гіпотеза, що вказує на життєві обставини, за наявності яких реалі­зується правило поведінки є:

а) складною;

б) позитивною;

в) негативною;

г) змішаною;

д) простою.

49. Гіпотеза, що вказує на дві та більше умов, з поєднанням яких пов ’язана дія норми права є:

а) змішаною;

б) складною;

в) дворівневою;

г) складеною;

д) позитивною.

50. Диспозиція, яка не викладає правило поведінки, а відсилає для його ознайомлення до іншої норми є:

а) відсильною;

б) бланкетною;

в) змішаною;

г) абстрактною;

д) альтернативною.

51. Диспозиція, в якій правило поведінки сформульоване за допомогою спеціальних, індивідуалізованих ознак є:

а) бланкетною;

б) конкретною;

в) описовою;

г) простою;

д) змішаною.

52. Гіпотеза, в якій життєві обставини, з наявністю (відсутністю) яких пов ’язана дія норми, сформульовані у вигляді невичерпного переліку є:

а) абсолютно визначеною;

б) альтернативною;

в) відносно визначеною;

г) змішаною;

д) складною.

53. Структурний елемент норми права, що містить вказівку на заходи впливу, застосовуються до порушника цієї норми - це:

а) гіпотеза;

б) диспозиція;

в) санкція;

г) дефініція;

д) оголошення.

54. Якій галузі права притаманні регулятивні санкції:

а) цивільне право;

б) кримінальне право;

в) сімейне право;

г) адміністративне право;

д) міжнародне право.

55. Залежно від кількості несприятливих наслідків, що загрожують порушнику, санкції поділяють на:

а) прості, складні, альтернативні;

б) складні, дисциплінарні, альтернативні;

в) абстрактні, конкретні;

г) прості, складні, змішані;

д) жорсткі, м’які, змішані.

56. В законодавстві України техніко-юридичні норми переважно, викла­дають у:

а) відсилочний спосіб;

б) декларативний спосіб;

в) бланкетний спосіб;

г) рекомендаційний спосіб;

д) диспозитивний спосіб.

57. Норма права, яка виключає будь-яке оспорювання існування вже до­веденого юридичного факту, що отримав закріплення і оцінку в юридичному акті - це:

а) норма-фікція;

б) норма-диспозиція;

в) норма-преюдиція;

г) норма-презумпція;

д) норма-дефініція.

58. Норми-презумпцїї, норми-преюдицїї та норми-фікцїї допомагають у застосуванні тих класичних норм, в яких використовуються:

а) нормативні акти;

б) відповідні юридичні факти;

в) закони;

г) встановлені обставини;

д) визначені обставини.

59. Зовнішньою формою норми права є:

а) стаття;

б) пункт, абзац, стаття;

в) нормативний припис;

г) закон;

д) нормативний акт.

60. Розбіжності, які існують у питанні співвідношення норми права і статті нормативного акта, виникають залежно від:

а) обсягу нормативного припису, викладені в статті нормативного акта;

б) обсягу правової доктрини;

в) обсягу юридичного прецеденту;

г) способу використання правового звичаю;

д) способу прийняття нормативно-правових актів.

61. За роллю в механізмі правового регулювання норми класифікують на:

а) фікції та конструкції;

б) конкретні та спеціалізовані;

в) установчі та темпоральні;

г) норми-засади та норми-принципи;

д) норми-дефініцїї та норми-презумпції.

62. Нормативні приписи, які узагальнюють складні за своїм змістом юридичні явища є норми:

а) конструкції;

б) установчі;

в) оперативні;

г) темпоральні;

д) арбітри.

63. Формально визначене, встановлене або офіційно визнане державою і забезпечене її примусовою силою правило поведінки загального характеру, спрямоване на врегулювання суспільних відносин - це:

а) санкція;

б) правова норма;

в) диспозиція;

г) гіпотеза;

д) норма-фікція.

64. Правові приписи, які визначають мету, завдання окремих інститу­тів або галузей права є норми:

а) фікції;

б) оперативні;

в) установчі;

г) преюдиції;

д) конструкції.

65. Частина правової норми, яка передбачає негативні наслідки у разі не­виконання обов'язку або порушення заборони, вказаної в диспозиції норми - це:

а) гіпотеза;

б) диспозиція;

в) установча норма;

г) санкція;

д) оперативна норма.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посіб­ник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніп­ро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с.. 2018

Еще по теме ТЕМА 9 НОРМА ПРАВА:

  1. Тема: Субъекты административного права
  2. 3. Система гражданского права как отрасли права - это внутреннее строение данной отрасли и права, единство входящих в нее взаимосвязанных подотраслей и институтов.
  3. Тема: Ответственность по Административному праву.
  4. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  5. Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТИ (БАНКРОТСТВЕ)
  6. Тема: ОСОБЕННОСТИ БАНКРОТСТВА ОТДЕЛЬНЫХ КАТЕГОРИЙ ДОЛЖНИКОВ
  7. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  8. З а н я т и е 4 Тема: СУДЕБНОЕ РАЗБИРАТЕЛЬСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ ПЕРВОЙ ИНСТАНЦИИ
  9. Занятие 5 Тема: ОБЕСПЕЧИТЕЛЬНЫЕ МЕРЫ. ПРИМИРИТЕЛЬНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ
  10. Тема: Органы Федеральной службы безопасности РФ в системе гос. органов РФ
  11. Тема: Компетенция органов как важнейший элемент их правового статуса
  12. З а н я т и е 7 Тема: КОРПОРАТИВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО. РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О ЗАЩИТЕ ПРАВ И ЗАКОННЫХ ИНТЕРЕСОВ ГРУППЫ ЛИЦ
  13. Тема: АРБИТРАЖНЫЕ СУДЫ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. КОМПЕТЕНЦИЯ АРБИТРАЖНЫХ СУДОВ
  14. Занятие 2 Тема: ВОЗБУЖДЕНИЕ ДЕЛА В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ. ПОДГОТОВКА ДЕЛА К СУДЕБНОМУ РАЗБИРАТЕЛЬСТВУ
  15. Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ В ПОРЯДКЕ УПРОЩЕН­НОГО ПРОИЗВОДСТВА. ПРИКАЗНОЕ ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ