ТЕМА 5. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ
Поняття, ознаки та елементи механізму держави. Принципи механізму держави: поняття, види, нормативно-правова регламентація.
Державний апарат: поняття та структура. Співвідношення державного апарату та механізму держави.
Органи держави як основний елемент механізму держави: поняття, ознаки, класифікація. Поділ влади як принцип організації і діяльності державного апарату. Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої, судової влади та їх функції.
Державна служба та її види. Класифікація державної служби. Принципи роботи державної служби. Державний службовець, посадова особа.
Реформування держави, спроба побудувати демократичну правову державу, вимагають детального з’ясування сутності, поняття та ґенези її механізму. Крім того, вивчення політико-правового знання про механізм держави дозволяє виділити пріоритетні напрями його подальшого реформування.
Держава не може розглядатися як застигла, статична система. Вона функціонує і розвивається як єдина система зі своїми елементами. Саме механізм держави уособлює в собі «конструкцію» держави у вузькому значенні - як устрій, організацію держави. Поняття «механізм держави» дозволяє пов’язувати елементи держави у структурно-функціональний «вузол» і надавати їм динамічного смислу.
Ключовою категорією, яка слугує фундаментом побудови теоретичної конструкції «механізм держави» є дефініція «механізм», її значення в різноманітних наукових сферах, що має свою специфіку тлумачення залежно від того, про які галузеві механізми йдеться мова. Тому, у літературних джерелах існує велика кількість підходів щодо розуміння терміна «механізм».
У Новому тлумачному словнику української мови «механізм» визначається як внутрішня будова, система чого-небудь; устрій. В енциклопедичній довідковій літературі «механізм» тлумачиться як сукупність проміжних станів чи процесів; устрій, що передає рух.
У тлумачних словниках іншомовних слів «механізм» (від грец. месйапе - машина) також визначається як «внутрішня будова, система чогось; устрій або сукупність станів і процесів, з яких складається певне явище»; «система, що визначає порядок якого-небудь процесу, діяльності, будь-яких явищ». Це поняття було запроваджено в науковий обіг для визначення, перш за все, фізико-математичних, фізико-технічних явищ. При фізико-математичному розумінні поняття «механізм» є похідним від категорії «механіка». Остання має іноземне походження й означає: 1) знаряддя, споруду, машину; науку про закони механічного руху; 2) прихований, складний устрій чого-небудь. У фізико-технічному значенні «механізм» - цесистема з’єднаних між собою деталей машин, які можуть виконувати певні рухи завдяки споживанню механічної енергії, або складна прихована будова чого-небудь; структура.
У філософському вимірі теорію «механізму» та похідних від нього категорій вивчає наука «механіцизм». Для механіцизму в цілому як для світоглядної установки є характерним зведення складного до простого, цілого як суми частин, заперечення якісно своєрідних законів в об’єктів з різним типом системної організації.
Резюмуючи вищезазначене, слід зауважити, що при розгляді первинного походження поняття «механізм», можна виділити декілька необхідних та визначальних властивостей механізму як абстрактної категорії. Ними є наступні: динаміка об’єктів; взаємодія частин механізму; взаємообумовленість частин механізму; системна організація частин механізму; наявність простих і складних частин механізму, які обумовлюють його структуру. Зазначені властивості з певними корегуваннями можна спостерігати й в «юридичних механізмах».
Аналіз існуючих в юридичній літературі наукових точок зору щодо визначення поняття «механізм держави» є їх умовний поділ на п’ять підходів. Перший з них - це широке і вузьке тлумачення механізму держави, згідно з яким у вузькому сенсі він визначався як апарат державної влади, а широкому - як політична система суспільства.
Згідно з другим підходом «механізм держави» і «державний апарат» розглядаються як тотожні поняття. Прихильники третього підходу ототожнюють «механізм держави» з «державним апаратом» у його широкому розумінні. Відповідно до четвертого підходу, механізм держави характеризується як система всіх державних органів, організацій, підприємств і установ, а апарат держави визнається здебільшого як система державних органів, тобто поняття механізму держави є більш широким порівняно з поняттям державного апарату, який визнається частиною механізму держави. Прихильники п’ятого підходу пропонують розглядати механізм держави в динаміці, як сукупність засобів, чинників і принципів функціонування системи державних органів.Систематизація та ґрунтовний аналіз наукових підходів визначення поняття механізму держави дозволяє сформулювати його визначення. Механізм держави - це нормативно визначена ієрархічна система державних інститутів - органів, підприємств, установ та інших структур, забезпечених необхідними організаційними, матеріально-технічними та фінансовими засобами з метою практичної реалізації функцій держави.
Механізм держави включає в себе чотири складові'.
правову - сукупність правових норм, що визначають систему державних інституцій, їх повноваження, форми і методи діяльності, способи реалізації завдань і функцій держави;
структурну - сукупність державних організацій: органів держави, державних підприємств, державних установ;
функціональну - система визначених функцій, для реалізації яких створені відповідні державні організації;
інструментальну - система визначених законодавством повноважень, способів, методів, прийомів й засобів реалізації державних функцій. Ці складові знаходяться у взаємозв’язку і взаємозалежності.
З метою подальшої об’єктивації представлення правової природи державного механізму, доцільно провести аналіз його характерних ознак. Вони окреслюють фундамент побудови механізму держави як певного устрою, завдяки функціонуванню якого реалізуються, перш за все, функції держави, її політика.
В такому контексті механізм уявляється динамічною системою, сукупністю елементів, якими є суб’єкти (або державні інститути), що взаємодіють між собою. Ознаки механізму держави дають можливість визначити ключові категорії, без яких існування будь-якого механізму неможливо.Ознаками механізму держави є ті властивості, які характеризують, перш за все, його юридичну природу, зокрема визначають зміст і правові межі функціонування, висвітлюють внутрішньоорганізаційні зв’язки між елементами, визначають правову сутність, виокремлюючи серед інших юридичних механізмів, розкривають зв’язки з іншими соціальними системами, підкреслюють його особливості, специфіку, пріоритети, тенденції розвитку як соціальної системи, яка реагує на зовнішні процеси демократичної суспільної трансформації, глобалізації та інтеграції.
Ознаками механізму держави є наступні: правова регламентованість;
єдність завдань, цілей і принципів організації та функціонування; цілісність, ієрархічність, взаємодія і функціональна визначеність елементів;
системність;
спрямованість на практичну реалізацію функцій Української держави;
стабільність і динаміка;
наявність процесуальної форми механізму Української держави; обумовленість державного управління діяльністю конкретних індивідів;
забезпеченість організаційними, матеріально-технічними, фінансовими засобами, а в необхідних випадках примусовим впливом;
соціальна спрямованість функціонування.
Державний механізм складається з державних інституцій двох типів і зв’язків між ними. До першої групи можна віднести державні інституції («державні органи»), які здійснюють державно-владну, організаційно- регулятивну діяльність. Для виконання покладених на них завдань органи держави наділені державно-владними повноваженнями, і є офіційними представниками держави. До другої групи можна віднести державні організації, основним призначенням яких є безпосередня практична діяльність з вико
нання функцій держави. Вони створюються органами держави і управляються ними.
Залежно від сфери державної діяльності, у якій діють державні організації, їх умовно можна поділити на три види. В економічній сфері діють державні організації - підприємства й установи, основним призначенням яких є виробнича діяльність або діяльність, що забезпечує виробництво, а також надання послуг. Культурно-виховні завдання здійснюються такими державними організаціями, як навчальні заклади, театри, бібліотеки, музеї тощо. В охоронній сфері практичне виконання функцій покладається на озброєні державні організації.Державні інституції пов’язані між собою складними взаємовідносинами, мають вертикальні (ієрархічні) й горизонтальні (координаційні) зв’язки. Сукупність державних інституцій (завдяки зв’язкам, що впорядковують їх взаємовідносини) є єдиним цілим з конкретними якостями, які не характерні їм окремо, тобто є складною системою.
Отже, державні органи та інші державні організації об’єднуються структурними зв’язками і відносинами, які створюють з різних елементів єдину систему, надаючи їй цілісності й динамічності, здатності здійснювати певні функції. Зв’язки і відносини носять різний характер. їх можна поділити на правові, організаційно-управлінські, етичні тощо. Основний вид структурних зв’язків державного механізму - це правові зв’язки і відносини.
Державний механізм повинен ефективно функціонувати, інакше вирішення політичних, економічних та соціальних завдань є нерезультативним. Для цього важливо дотримуватися таких умов: забезпечувати стабільність влади та стійкість конституційних інститутів; послідовно виконувати функції, покладені на державні органи; правильно використовувати методи правового регулювання в економічній, соціальній і політичній сферах; підтримувати баланс елементів механізму держави; сприяти демократизації влади й широкій участі громадян в управлінні державними справами.
Побудова та діяльність механізму держави здійснюється на основі певних принципів, які мають об’єктивний характер і дозволяють забезпечити максимальну ефективність реалізації державних функцій.
Питання про принципи організації і функціонування державного механізму - багатопланове, складне і в багатьох аспектах дискусійне. У правовій літературі є різні точки зору відносно як поняття, так і переліку, трактування принципів організації та діяльності механізму держави.Принципи організації і функціонування державного механізму доцільно визначити як найбільш важливі фундаментальні засади, ідеї і вимоги, що лежать в основі його побудови і діяльності, розкривають сутність, соціальний зміст, призначення, основні цілі і завдання.
Серед принципів побудови та функціонування механізму держави можна виділити такі:
демократизм;
верховенство права, законність;
поділ влади;
народовладдя, представництво інтересів громадян у всіх ланках державного апарату;
гласність і відкритість; субординація та координація; професіоналізм та компетентність; гуманізм.
Вищенаведені принципи є фундаментальними засадами, визначення яких утворює необхідні умови для практичного втілення «державного потенціалу», вирішення державних завдань і реалізації функцій у сучасних історичних реаліях.
Правову основу механізму держави складає система нормативно- правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері організації та функціонування державного механізму. Правовим фундаментом зазначеного інституту законодавства є система принципів побудови та функціонування механізму, які опосередковують його різні властивості, а також закономірності дії та розвитку.
Однією з найголовніших умов повноцінного функціонування держави, дії її механізму є наявність відповідної матеріальної бази. Передбачене на законодавчому рівні право органів державної влади та інших суб’єктів державного механізму володіти та розпоряджатися матеріальними і фінансовими ресурсами створює реальну можливість реалізовувати покладені на них державні функції.
Комплексне та ґрунтовне дослідження різноманітних точок зору, які існують в юридичній науці, до визначення терміна «державний орган» дозволяє виділити п’ять основних підходів. Згідно з першим підходом, державний орган розглядається як елемент механізму держави, наділений державно-владними повноваженнями та відповідними засобами, необхідними для здійснення завдань і функцій держави. Прихильники другого визначають його як частину державного апарату, що бере участь у реалізації функцій держави та наділена для цього владними повноваженнями. Згідно з третім підходом, державний орган трактується як сукупність осіб, громадян або державних службовців, які здійснюють завдання і функції держави. За четвертим підходом державний орган розглядається як державна інституція або організація, що діє від імені та за дорученням держави, має владні повноваження. Прихильники п’ятого підходу, який є змішаним, пропонують розглядати державний орган як частину державного апарату, яка є групою осіб або однією особою, наділеною державно-владними повноваженнями для виконання завдань і функцій держави. Останній підхід є найбільш комплексним, обґрунтованим, системним і дозволяє сформувати цілісне уявлення про орган держави як загальнотеоретичну правову категорію. Подібне розуміння цієї категорії є найбільш виваженим і прийнятним у сучасних умовах державотворення.
Отже, державний орган - це структурно відокремлена, внутрішньо організована, юридично оформлена частина державного апарату, яка є колективом громадян (громадянином), має державно-владні повноваження та необхідні правові, матеріально-фінансові засоби для реалізації завдань і функцій держави, використовує правові й організаційні форми і методи діяльності.
Наукове опрацювання проблематики співвідношення терміну «державний орган» з термінами «орган держави», «орган державної влади», «державна організація», «державний інститут», «орган публічної влади», «орган місцевого самоврядування» дозволяє зробити наступні висновки. Терміни «державний орган» і «орган держави» є тотожними та використовуються юридичною наукою для позначення одного і того ж явища. Співвідношення визначень термінів «державний орган» та «орган державної влади» є дискусійним і потребує значної уваги, оскільки є майже недослідженим, розглядається в наукових публікаціях фрагментарно та недостатньо обґрунтовано. Зазначені терміни не є тотожними, хоча іноді в науковій літературі пропонується розглядати їх синонімічно. Визначення терміна «державний орган» можна сприймати ширше, ніж поняття «орган державної влади». Стосовно термінів «державний орган» та «державна організація» можна зазначити, що вони співвідносяться як частина та ціле. Терміни «державний орган» та «державний інститут» є взаємопов’язаними, взаємообумовленими, що дозволяє розглядати державний орган як різновид державних інститутів. Аналіз змісту термінів «державний орган» та «орган публічної влади» свідчить про те, що державний орган є різновидом органів публічної влади, які поділяються на державні та недержавні органи. Категорії «державний орган» та «орган місцевого самоврядування» розрізняються за змістом, сутністю та походженням.
Систематизуючи результати наукових праць щодо теорії державного органу, можна виділити такі ознаки органу держави'.
структурна відокремленість; внутрішня організованість; юридична оформленість; наявність державно-владних повноважень; наявність правових, матеріально-фінансових засобів; спрямованість на реалізацію завдань і функцій держави; використання правових та організаційних форм та методів діяльності.
Вищенаведені ознаки є істотними та дозволяють проаналізувати правову природу державного органу, з’ясувати його сутність тощо.
В основу класифікації органів держави можуть бути покладені різні класифікаційні критерії. На підставі різноманітних точок зору, які існують в юридичній науці, доцільно класифікувати державні органи за такими критеріями:
>за принципом поділу державної влади: законодавчі, виконавчі, судові, контрольні (контрольно-наглядові) державні органи;
> за характером і змістом діяльності', представницькі органи (органи законодавчої влади, глава держави), органи виконавчої влади, правоохоронні органи, судові органи, контрольно-наглядові органи держави;
> за способом (формою) створення', первинні та похідні (вторинні) державні органи;
> за часом функціонування (дії)', постійні та тимчасові державні органи;
> за кількісним складом', колегіальні та одноосібні державні органи;
> за способом прийняття рішень', єдиноначальні та колегіальні державні органи;
> за широтою компетенції', державні органи загальної та спеціальної компетенції;
> за територіальною ознакою, тобто за територією, на яку поширюються повноваження', загальнодержавні (центральні) та місцеві (локальні) державні органи;
> за правовими формами діяльності', правотворчі, правозастосовчі, правоохоронні, контрольно-наглядові та установчі державні органи.
Застосування різних класифікаційних критеріїв дозволяє отримати всебічну та цілісну характеристику системи державних органів, зрозуміти специфіку їх практичної діяльності.
Поділ влади - це забезпечене системою стримувань та противаг розмежування повноважень між органами законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, яке встановлене для запобігання узурпації державної влади і для гарантування прав людини. Поділ влади є одним із основоположних принципів організації та діяльності демократичної правової держави.
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Концепція поділу влади спрямована, насамперед, на забезпечення демократії в державному апараті, на встановлення взаємного контролю влади, на запобігання виникненню авторитаризму тощо.
Законодавча влада - це галузь (гілка) державної влади, делегована народом своїм представникам у парламенті, що надає їм виключне право приймати закони.
Парламент - єдиний представницький орган народу і єдиний законодавчий орган, який цілком або частково створює інші вищі органи держави, визначає основи внутрішньої і зовнішньої політики держави і бере участь у її здійсненні, контролює діяльність інших вищих органів і посадових осіб. Загальними функціями парламенту є:
представницька - обов’язок представляти інтереси народу, його різні верстви за допомогою депутатського корпусу;
законодавча - видання законів (основна діяльність, що має юридичний характер);
фінансова — прийняття рішень з фінансових питань (щорічно затверджувати бюджет країни);
установча - участь у формуванні вищих виконавчих, а також судових органів;
контрольна - здійснення контролю за діяльністю уряду, інших вищих органів і посадових осіб;
політична - визначення основ внутрішньої і зовнішньої політики та її здійснення.
Виконавча влада - галузь (гілка) державної влади, що володіє правом безпосередньо управляти країною, виконувати закони та інші нормативні акти, ухвалені законодавчою владою. Органом виконавчої влади у масштабах усієї країни є уряд. Основними функціями уряду є: виконавча та розпорядча.
Виконавча функція уряду полягає у безпосередньому виконанні нормативних приписів правових актів, прийнятих органами законодавчої влади. Особливим видом виконавчої діяльності є адміністративні (управлінські) послуги - публічно-правова виконавчо-зобов’язальна діяльність органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, спрямована на юридичне оформлення умов, встановлених законодавством, які є необхідними для належної реалізації прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, котрі звертаються до них з цією метою (реєстрація, ліцензування, сертифікація тощо).
Розпорядча функція уряду полягає у здійсненні управління шляхом видання підзаконних (управлінських) актів і виконання організаційних дій (відповідних розпоряджень).
Судова влада - незалежна галузь (гілка) державної влади, що володіє виключним правом здійснювати правосуддя, ухвалювати рішення у процесі судочинства та доводити їх до виконання. Основними функціями судової влади є:
охоронна (профілактична) - охорона прав і свобод людини, винесення окремих ухвал щодо виявлення судом порушень прав громадян;
контрольна - стримування інших галузей влади, в межах права, за допомогою судового контролю;
правосудна (захисна) - захист прав і свобод людини у разі їх порушення, відновлення порушених прав, притягнення правопорушників до юридичної відповідальності;
конституційного нагляду - нагляд за додержанням конституційної законності, тобто за відповідністю Конституції нормативних актів держави.
Державна служба - це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в органах державної влади, установах і на підприємствах щодо практичного виконання їх функцій. При цьому слід звернути увагу на те, що сучасне законодавство України про державну службу не наділяє статусом державного службовця працівників державних установ та підприємств.
Державна служба поділяється на два основних види - цивільну та мілітаризовану (військову та воєнізовану). У свою чергу, цивільна державна служба розподіляється на службу в органах державної влади та службу в інших державних організаціях - установах та підприємствах. Залежно від гілок влади державна служба може бути службою в органах законодавчої, виконавчої та судової влади. Діяльність осіб, які обіймають керівні посади в вищих органах державної влади, набуває ознак політичної державної служби.
Державний службовець - це особа, яка обіймає посаду в органах державної влади та інших державних організаціях щодо практичного виконання їх функцій та одержує заробітну плату за рахунок коштів Державного бюджету. За характером повноважень державних службовців виділяють осіб, які мають публічно-правовий статус (посадові особи), і службовців, які його не мають.
Посадова особа - це наділений публічно-правовим статусом державний службовець, який здійснює державно-владні повноваження й може бути притягнутий до підвищеної юридичної відповідальності. Ознаки посадових осіб'.
посадова особа, наділена державно-владними повноваженнями, у тому числі правом приймати юридично обов’язкові для інших осіб рішення;
правовий статус посадової особи регулюється нормами публічного права;
посадова особа може бути притягнута до підвищеної юридичної відповідальності.
Дослідження теоретико-правових основ системи органів держави дозволяє зауважити, що всі державні органи у сукупності складають єдину, цілісну систему органів держави, основне соціально-політичне призначення яких полягає у здійсненні в межах повноважень, визначених Конституцією і законами, завдань і функцій держави. На сьогоднішній день важливою проблемою залишається те, що реалізація державної влади розглядається через призму її механічного розподілу на три ключові функції. В той час як на другий план відходять вкрай важливі, але невідображені на конституційному рівні сторони функціонування владного механізму. Зокрема те, що влада незалежно від її поділу на гілки має бути єдиною у виробленні та здійсненні курсу державної політики, усі гілки влади мають відповідати за стан справ у державі і суспільстві.
В сучасних трансформаційних умовах основним завданням конституційної реформи є розробка оптимальної моделі організації і функціонування державної влади в Україні, яка б дозволила узгодити два фундаментальні конституційні принципи цілісності й поділу державної влади. Такою моделлю є модель паритетної взаємодії гілок державної влади, яка виходить із загального визначення державної влади як цілісної системи взаємодіючих органів з чітко розподіленими функціями задля унеможливлення неправомірного втручання одних органів держави в діяльність інших.
Динаміка системи органів держави відображається через тенденції її розвитку, які є не лише значущими в політичному і правовому аспектах, а й такими, які утворюють єдиний комплекс заходів, покликаних забезпечити створення ефективної системи органів держави, вдосконалити функціонування державного механізму в цілому. Для повноцінного та ефективного оновлення системи державних органів потрібна консолідація суспільства, переважної більшості політичних сил щодо змісту здійснюваних реформ. При цьому потреба реформування системи органів держави має бути не тільки обґрунтована й доведена фахівцями, а й, перш за все, усвідомлена суспільством, підтримана пересічними громадянами, в іншому випадку будь-які реформи приречені на невдачу.
Механізм держави має ефективно функціонувати, інакше рішення політичних, економічних і соціальних завдань не матиме результативності. Умовами ефективності функціонування механізму Української держави є: забезпечення стабільності влади і усталеності (стійкість) конституційних інститутів;
послідовне виконання функцій, покладених на державні органи; правильне використання методів правового регулювання в економічній, соціальній і політичній сферах;
підтримування балансу елементів механізму держави;
сприяння демократизації влади і, відповідно, активній участі громадян в управлінні державою.
Суспільна практика в Україні свідчить про значні відхилення від конституційної моделі механізму держави. Часто виникають неформальні структури, які діють паралельно з державними інститутами, або навіть привласнюють їхні функції, наявні випадки порушення законодавства, створення перешкод у діяльності державних органів, поширюються лобізм і корумпова- ність, що негативно впливає на процес та рівні прийняття державних рішень. Конституційна реформа є однією з форм трансформації та аргументом взаємодії стабільності та динаміки державного механізму.
Ключові поняття:
механізм держави, державний апарат, структура державного апарату, державний орган, структура механізму держави, державні підприємства, державні установи, принципи організації і діяльності державного апарату, влада, суб ’єкт влади, об ’єкт влади, державно-владні відносини, соціальна влада, політична влада, публічна влада, державна влада, принципи діяльності державної влади, принцип єдності державної влади, принцип розподілу державної влади, принцип суверенітету, принцип законності, принципи виборності, принципи розділення і з ’єднання влади, принцип єдиноначальності, принцип колегіальності, принцип ієрархічності, принцип професіоналізму, форми здійснення державної влади, методи здійснення державної влади, система «стримувань і противаг», парламент, уряд, судочинство, правосуддя, орган законо
давчої влади,орган виконавчої влади, орган судової влади, місцеві державні органи, органи місцевого самоврядування, державна служба, державний службовець, посада, посадова особа, безпосередній керівник, керівник державної служби в державному органі, посада державної служби, професійна компетентність, рівнозначна посада, службова дисципліна, цивільна державна служба, мілітаризована (військова, воєнізована) державна служба.
1. У дореволюційний період механізм держави був предметом дослідження таких науковців, як:
а) М. Алексеева, П. Сорокіна, Л. Тихомирова;
б) С. Алексеева, П. Сорокіна, Ю. Битяка;
в) А. Зайця, В. Котка, Л. Тихомирова;
г) А. Коло дія, В. Котка, В. Власова;
д) І. Левіна, В. Лазарева, А. Зайця.
2. Поняття «механізм держави» вперше було введено до арсеналу теорії держави і права в:
а) 60-х роках XX ст.;
б) 70-х роках XX ст.;
в) 80-х роках XX ст.;
г) 90-х роках XX ст.;
д) на початку XXI ст.
3. Науковцем, який вперше включив поняття «механізм держави» до арсеналу теорії держави і права є:
а) М. Цвік;
б) А. Заєць;
в) В. Копейчиков;
г) О. Петришин;
д) Н. Оніщенко.
4. Механіцизм - це:
а) обґрунтування руху та взаємодії досліджуваних об’єктів, виходячи з механічних закономірностей;
б) внутрішня будова, система чого-небудь;
в) сукупність рухомих, поєднаних частин, які здійснюють заданий рух під дією прикладених сил;
г) устрій або сукупність станів чи процесів, з яких складається певне явище;
д) сукупність проміжних станів чи процесів.
5. Нормативно визначена ієрархічна система державних інститутів - органів, підприємств, установ та інших структур, зазначених необхідними організаційними, матеріально-технічними та фінансовими засобами з метою практичної реалізації функцій держави - це:
а) механізм держави;
б) апарат держави;
в) законодавча гілка державної влади;
г) політична система суспільства;
д) виконавча гілка влади.
6. Механізм Української держави в широкому розумінні - це:
а) цілісна ієрархічна система всіх державних організацій, які практично здійснюють завдання та функції держави;
б) складовий елемент апарату держави, який безпосередньо здійснює функції держави та наділений владними повноваженнями;
в) специфічний вид соціальних механізмів, який має особливу, складну природу, що обумовлена правовою сутністю самої держави;
г) система нормативно визначених державних організацій, за посередництвом яких держава виконує покладені на неї завдання та реалізує функції;
д) головні напрями і види діяльності держави, обумовлені її завданнями і цілями і такі, що характеризують її сутність і соціальне призначення у суспільстві.
7. Конституційно-правові засади механізму Української держави - це:
а) складовий елемент механізму держави, який безпосередньо здійснює функції держави та наділений владними повноваженнями;
б) принципи закріплені в чинному законодавстві України, що визначають суть, зміст та порядок функціонування механізму Української держави;
в) специфічний вид соціальних механізмів, який має особливу, складну природу, що обумовлена правовою сутністю самої держави;
г) цілісна ієрархічна система всіх державних організацій, які практично здійснюють завдання та функції держави;
д) головні напрями і види діяльності держави, обумовлені її завданнями і цілями і такі, що характеризують її сутність і соціальне призначення у суспільстві.
8. У науковій літературі ознаки механізму держави умовно поділяють на:
а) основні та додаткові;
б) загальні та основні;
в) спеціальні та додаткові;
г) функціональні та загальні;
д) функціональні та додаткові.
9. В юридичній літературі поняття «функції держави» та «механізм держави» співвідносяться таким чином:
а) «механізм держави» є різновидом «функцій держави»;
б) зв'язок між «функціями держави» та її механізмом є нерозривним і прямим;
в) «функції держави» є ширшим поняттям за «механізм держави»;
г) поняття «функції держави» та «механізм держави» є різними за змістом та не перебувають у взаємозв’язку;
д) поняття «функції держави» є більш вузьким за змістом, ніж «механізм держави».
10. Ознакою механізму держави є:
а) цілісність та ієрархічність елементів;
б) відсутність правової регламентації;
в) відсутність організаційно-матеріальної основи;
г) невизначеність зв’язків між елементами;
д) відсутність чітко вираженої структури.
11. Однією з ознак механізму держави є:
а) відсутність правової регламентації;
б) єдність завдань, цілей і принципів організації та функціонування;
в) розрізненість елементів;
г) безсистемність;
в) регламентованість.
12. Структурними елементами механізму держави є:
а) державний апарат, державні установи та підприємства;
б) прокуратура, поліція та судові органи;
в) навчальні заклади та державні адміністрації;
г) уряд, парламент та армія;
д) органи державного управління, судові органи та органи прокуратури.
13. Державна технологія, для якої є характерним спеціалізований розподіл праці, чітка управлінська ієрархія, правила, стандарти та загальнообов'язкові регламентовані процедури, виконання яких не залежить від того, хто саме і стосовно кого їх виконує - це:
а) адхократія;
б) диктатура;
в) бюрократія;
г) державне проектування;
д) креативна корпорація.
14. Державний апарат - це:
а) сукупність державних органів, установ, підприємств, організацій, за посередництвом яких здійснюються завдання та функції держави;
б) сукупність державних органів, їх ланок і підрозділів, уповноважених безпосередньо здійснювати державну владу та управління, які спираються у своїй діяльності на можливість застосування примусу;
в) група державних службовців, які наділені компетенцією для виконання функцій і завдань держави;
г) сукупність інститутів управління та інших політичних організацій, які беруть участь у формуванні і здійсненні політичної влади;
д) група висококваліфікованих державних службовців, які використовують у професійній діяльності новітні інноваційні форми і методи управління.
15. В юридичній літературі поняття «механізм держави» та «державний апарат» співвідносяться таким чином:
а) поняття «механізм держави» та «державний апарат» не перебувають у зв’язку;
б) поняття «державний апарат» ширше за поняття «механізм держави»;
в) поняття «державний апарат» та «механізм держави» є тотожними;
г) «державний апарат» є різновидом «механізму держави»;
д) поняття «механізм держави» ширше за поняття «державний апарат».
16. До принципів організації і діяльності державного апарату належить:
а) поділ державної влади;
б) невиборність вищих органів державної влади;
в) принциповість;
г) динаміка кадрів;
д) статичність.
17. До принципів організації і діяльності державного апарату належить принцип:
а) національної справедливості;
б) єдності влади;
в) невідворотності відповідальності;
г) поєднання переконання та примусу;
д) диспозитивності.
18. Первинним структурним елементом державного апарату є:
а) державна установа;
б) державне підприємство;
в) державний орган;
г) державний комітет;
д) державний департамент.
19. До структури державного апарату належать:
а) політичні партії, профспілки;
б) представницькі органи влади, виконавчі органи, органи правосуддя;
в) приватні організації;
г) приватні установи;
д) громадські об’єднання.
20. Структурно відокремлена, внутрішньо організована, юридично оформлена частина державного апарату, яка є колективом громадян держави, має державно-владні повноваження та необхідні правові, матеріально- фінансові засоби для реалізації завдань і функцій держави, використовує правові та організаційні форми і методи діяльності - це:
а) державний орган;
б) державний апарат;
в) державна установа;
г) державне підприємство;
д) механізм держави.
21. Первинною ознакою державного органу є:
а) наявність державно-владних повноважень;
б) юридична оформленість;
в) структурна відокремленість;
г) колегіальність;
д) внутрішня організованість.
22. Державні органи за місцем у системі державного апарату класифікують на:
а) первинні та вторинні;
б) виборні, призначувані та успадковані;
в) постійні та тимчасові;
г) загальнодержавні та місцеві;
д) правотворчі, правозастосовні, правоохоронні та контрольно-наглядові.
23. За способом утворення державні органи класифікують на:
а) колегіальні та одноособові;
б) законодавчі, виконавчі та судові;
в) виборні, призначувані та успадковані;
г) загальнодержавні та місцеві;
д) правотворчі, правозастосовні та правоохоронні.
24. Залежно від терміну повноважень представницькі органи можуть бути:
а) постійними або періодично діючими;
б) тимчасовими;
в) довгостроковими;
г) безстроковими;
д) постійними.
25. За територіальною юрисдикцією державні органи класифікують на:
а) первинні та вторинні;
б) виборні, призначувані та успадковані;
в) постійні та тимчасові;
г) загальнодержавні та місцеві;
д) правотворчі, правозастосовні та правоохоронні.
26. За функціями і правовими формами діяльності державні органи класифікують на:
а) правотворчі, правозастосовні, правоохоронні та контрольно-наглядові;
б) загальнодержавні, місцеві та локальні;
в) первинні та вторинні;
г) виборні, призначувані та успадковані;
д) постійні та тимчасові.
27. Залежно від особового складу державні органи класифікують на:
а) законодавчі, виконавчі та судові;
б) центральні та місцеві;
в) одноособові та колегіальні;
г) первинні та вторинні;
д) виборні, призначувані та успадковані.
28. Спільною ознакою для всіх різновидів державних організацій, що входять до складу механізму держави є таке положення:
а) за своєю природою є державними інститутами на відміну від громадських або приватних організацій;
б) за їх посередництвом практично не виконуються завдання і функції держави;
в) ліквідуються за рішенням уповноважених приватних органів;
г) створюються державою з метою забезпечення реалізації соціальних інтересів;
д) їх працівники не мають правового статусу державного службовця.
29. В юридичній літературі поняття «державний орган» та «державна організація» співвідносяться таким чином:
а) «державний орган» є різновидом «державної організації»;
б) «державна організація» є ширшим поняттям за «державний орган»;
в) «державний орган» є ширшим поняттям за «державна організація»;
г) поняття «державний орган» та «державна організація» є тотожними;
д) поняття «державний орган» та «державна організація» є цілком самостійними та не перебувають у зв’язку.
30. Яка з зазначених ознак органів держави не характеризує їх відмінність від державних підприємств, установ, організацій та недержавних структур:
а) є структурним елементом апарату держави;
б) мають певну економічну і організаційну залежність;
в) створюється державою чи обирається безпосередньо народом, мають територіальні межі діяльності;
г) наділені нормативно закріпленими державновладними повноваженнями;
д) мають відповідну компетенцію, приймають юридично обов’язкові нормативні та індивідуальні акти.
31. Організація, створена державою для здійснення управлінських, соціально-культурних або інших функцій некомерційного характеру - це:
а) державна установа;
б) державний орган;
в) державне підприємство;
г) державний комітет;
д) державний департамент.
32. Центральний орган виконавчої влади, на який покладається реалізація державної політики у визначеній сфері суспільних відносин - це:
а) державна установа;
б) державний орган;
в) державне підприємство;
г) державний комітет;
д) державний департамент.
33. Заснований на державній власності самостійний господарюючий статутний суб ’єкт, який має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність - це:
а) державна установа;
б) державний орган;
в) державне підприємство;
г) державний комітет;
д) державний департамент.
34. Державними установами є:
а) загальнодержавні підприємства, що складають економічну основу державної влади, та комунальні підприємства, які знаходяться у власності адміністративно-територіальних одиниць;
б) вищі органи держави (представницькі, глава держави, уряд) та їх структури на місцях (виконкоми, губернатори, голови адміністрації, місцеві ради народних депутатів тощо);
в) державні школи, професійно-технічні та середні спеціальні навчальні заклади, вищі навчальні заклади, державні лікарні тощо;
г) державні організації, що беруть участь у здійсненні функцій держави і наділені для цього владними повноваженнями (представницькі, глава держави, уряд) та їх структури на місцях (виконкоми, губернатори, голови адміністрації, місцеві ради народних депутатів тощо);
д) законодавчі, виконавчі та судові органи, що утворюють державний апарат, який складається з органів управління і органів примусу.
35. Принцип організації і діяльності апарату держави, який відображається у чіткому розмежуванні компетенції державних інститутів з метою запобігання зосередження владних повноважень - це:
а) розподіл влади;
б) демократичний централізм;
в) децентралізація влади;
г) демократичний розподіл;
д) інституційне розмежування.
36. Не є принципом діяльності в організації державного апарату:
а) пріоритет прав і свобод людини та громадянина;
б) професіоналізм;
в) розподіл влади;
г) успадкування органів державної влади;
д) верховенство права.
37. Автором праці «Про дух законів», в якій було викладено класичну теорію розподілу державної влади, є:
а) Дж. Локк;
б) Д. Дідро;
в) Ш. Монтеск’є;
г) Н. Макіавеллі;
д) Ж.-Ж. Руссо.
38. Автором концепції системи «стримувань і противаг» є:
а) Дж. Локк;
б) Н. Макіавеллі;
в) Г. Гегель;
г) М. Вебер;
д) Т. Гоббс.
39. Cm. б Конституції України закріпила поділ державної влади в Україні на:
а) центральну, місцеву;
б) колегіальну, одноособову;
в) законодавчу, виконавчу, судову;
г) президентську, парламентську, урядову;
д) законодавчу, виконавчу, судову, контрольну, інформаційну.
40. Якою системою доповнюється принцип поділу державної влади?
а) ієрархічною;
б) контрольно-наглядовою;
в) адміністративно-територіальною;
г) стримувань і противаг;
д) організаційно-правовою.
41. Суб’єктами системи стримувань і противаг за Конституцією України 1996р. є:
а) Президент, Конституційний та Верховний Суд.
б) Органи місцевого самоврядування;
в) Верховна Рада, Кабінет Міністрів;
г) Європейський Суд з прав людини, Конституційний суд;
д) Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд і Верховний Суд.
42. Основними принципами діяльності державного апарату України є:
а) демократизм, національна рівноправність, законність;
б) права та свободи людини;
в) правоохоронна та соціальна функції;
г) законодавча, виконавча та судова влади;
д) тимчасовість, обмеженість.
43. Змістом принципу гуманізму діяльності апарату держави є:
а) наявність нормативно закріплених повноважень державних структур;
б) функціонування органів у межах, визначених законодавством;
в) можливість приймати рішення лише в межах наданих органам повноважень;
г) дотримання процесуальних вимог, що регламентують діяльність;
д) конституційне закріплення прав та свобод людини як основної соціальної цінності суспільства та держави.
44. Змістом принципу законності та конституційності діяльності апарату держави є:
а) виваженість функціональної характеристики структур державного апарату;
б) відповідність системи органів можливості вирішення поставлених завдань;
в) функціонування органів у межах, визначених законодавством;
г) достатня чисельність чиновників, яка забезпечує ефективне функціонування державного апарату;
д) доцільний зв'язок та взаємодія елементів апарату держави, що забезпечує його несуперечливість і цілісність.
45. Змістом принципу єдності та поділу влади у функціонуванні апарату держави є:
а) можливість функціонування лише тих владних органів, які передбачені конституцією держави;
б) наявність нормативно закріплених повноважень державних структур;
в) функціонування органів у межах, визначених законодавством;
г) право парламенту на вираз імпічменту Президенту;
д) можливість приймати рішення лише в межах наданих органам повноважень;
46. Державні органи за строком функціонування поділяються на:
а) загальні і місцеві;
б) загальні і суб’єктів федерації;
в) колегіальні і єдиноначальні;
г) законодавчі і виконавчі;
д) постійні і тимчасові.
47. Метою поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є:
а) раціональна організація державної влади;
б) забезпечення принципу народовладдя;
в) забезпечення взаємодії, взаємні стримування;
г) розмежування повноважень між різними органами державної влади;
д) противаги між гілками влади.
48. Суб ’єктами розподілу державної влади є:
а) уряд, міністерства та відомства;
б) президент, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
в) парламент, місцеві ради та територіальна громада;
г) парламент, уряд та судові органи;
д) органи державної влади та місцевого самоврядування.
49. Законодавча влада - це:
а) влада, що має право безпосереднього управління державою;
б) незалежна влада, що охороняє право, виступає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя;
в) влада, що має виключне право приймати закони;
г) діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах;
д) органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.
50. Законодавча влада в Україні представлена:
а) Кабінетом Міністрів України;
б) Верховною Радою України;
в) Президентом України;
г) Конституційним Судом України;
д) місцевими державними адміністраціями.
51. За соціальною природою первинним органом державної влади є:
а) Президент України;
б) Міністерство оборони України;
в) прокуратура України;
г) голова обласної ради;
д) Прем’єр-міністр України.
52. За Конституцією України Президент України є:
а) звичайною посадовою особою в державі;
б) головою всіх гілок державної влади;
в) Головнокомандуючим Збройних Сил України;
г) замісником Ради національної безпеки і оборони України;
д) хранителем Конституції України.
53. Рішення про визнання іноземних держав в Україні приймає:
а) Голова уряду України;
б) Президент України;
в) Голова Верховного Суду України;
г) Конституційний Суд України;
д) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
54. Форма діяльності компетентних органів держави зі встановлення, зміни або скасування правових норм:
а) правотворча діяльність;
б) правозастосовна діяльність;
в) правоохоронна діяльність;
г) контрольно-наглядова діяльність;
д) установча діяльність.
55. Виконавча влада - це:
а) має виключне право приймати закони;
б) незалежна влада, що охороняє право, виступає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя;
в) влада, що має право безпосереднього управління державою;
г) форма захисту права;
д) діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах.
56. Вищим органом у системі державних органів виконавчої влади є:
а) Президент України;
б) Верховна Рада України;
в) Кабінет Міністрів України;
г) Рада Міністрів України;
д) Конституційний Суд України.
57. До системи органів виконавчої влади в Україні належать:
а) Кабінет Міністрів України, міністерства, відомства і державні комітети та місцеві державні адміністрації;
б) Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, міністерства, відомства і державні комітети;
в) Президент України, Центральні органи виконавчої влади, Верховний суд;
г) Кабінет Міністрів України, обласні державні адміністрації, Конституційний суд;
д) Місцеві державні адміністрації, Кабінет Міністрів України.
58. Судова влада - це:
а) має виключне право приймати закони;
б) незалежна влада, що охороняє право, виступає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя;
в) влада, що має право безпосереднього управління державою;
г) форма захисту права;
д) діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах.
59. Органом конституційної юрисдикції в Україні є:
а) Конституційна Асамблея;
б) Верховна Рада України;
в) Кабінет Міністрів України;
г) Рада Міністрів України;
д) Конституційний Суд України.
60. До системи судів загальної юрисдикції входить:
а) Верховна Рада України
б) Кабінет Міністрів України;
в) Президент України;
г) Конституційний Суд України;
д) Верховний Суд.
61. Публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави - це:
а) державна служба;
б) управлінська служба;
в) посадова служба;
г) державна кар’єра;
д) політична служба.
62. Визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обоє ’язками - це:
а) державний службовець;
б) посадова особа;
в) державна служба;
г) посада державної служби;
д) службовий ранг.
63. Державний службовець - це:
а) особа, яка уповноважена на виконання управлінських функцій, наділена публічно-правовим статусом, здійснює владні повноваження, приймає диспозитивні для інших осіб рішення;
б) особа, яка зв’язана з державою взаємними правами та обов’язками, наділена правовим статусом;
в) юридична особа, яка сприяє виконанню функцій держави та утримується за рахунок державного бюджету;
г) це громадянин України, який займає посаду в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу;
д) особа, яка працює в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності.
64. Професійною компетентністю державного службовця є:
а) бездоганне виконання професійних обов’язків і неухильне дотримання службової дисципліни;
б) потенційна спроможність визначати і вирішувати задачі, які постають на державній службі, демонструвати лідерський потенціал і володіти інноваційними технологіями;
в) здатність у межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов’язків, навчання, професійного та особистісного розвитку;
г) наявність повної вищої освіти у галузі знань з державного управління;
д) наявність наукового ступеня.
65. Керівником державної служби в державному органі є:
а) посадова особа, наділена державно-владними і розпорядчими повноваженнями;
б) безпосередній керівник державних службовців;
в) посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в органі державного управління;
г) посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов’язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі;
д) посадова особа, яка займає будь-яку посаду державної служби в органі державного управління.
66. Охорона громадського порядку та правопорядку є ознакою:
а) цивільної служби;
б) місцевої служби;
в) муніципальної служби;
г) мілітаризованої служби;
д) публічної служби.
67. Під рівнозначною посадою на державній службі слід розуміти:
а) посада що передбачає однакові професійні компетентності;
б) посада, на якій оплата праці державного службовця буде не меншою від існуючої;
в) посада, котра не передбачає однакові професійні компетентності;
г) посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу;
д) посада, що передбачає здійснення схожих функцій і повноважень.
68. До майнових прав державних службовців належить право на:
а) належні для роботи умови праці та їх матеріально-технічне забезпечення;
б) чітке визначення посадових обов’язків;
в) пенсійне забезпечення;
г) оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу;
д) оплату праці незалежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу.
69. До системи управління державної служби не відноситься:
а) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби;
б) Комісія з питань вищого корпусу державної служби та відповідні конкурсні комісії;
в) керівники державної служби;
г) служба управління персоналом;
д) Верховна Рада України.
70. До повноважень Комісії з питань вищого корпусу державної служби відноситься:
а) сприяння розвитку системи навчальних закладів, що здійснюють професійне навчання державних службовців, делегує їм повноваження з визначення змісту навчання державних службовців відповідно до вимог професійних стандартів;
б) забезпечення визначення потреби у професійному навчанні державних службовців відповідно до вимог професійних стандартів;
в) затвердження переліку посад державної служби, патронатної служби та посад працівників, які виконують функції з обслуговування, а також встановлює категорії посад державної служби за поданням керівника державної служби в апаратах допоміжних органів, утворених Президентом України
г) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної служби;
д) розроблення проектів нормативно-правових актів з питань державної служби.
71. Якими нормативно-правовими актами встановлюється обов’язок державного службовця:
а) законами, підзаконними нормативно-правовими актами, а також положеннями про структурні підрозділи державних органів та посадовими інструкціями, затвердженими керівниками державної служби в цих органах;
б) наказами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби;
в) Законом України «Про державну службу» та постановами Кабінету Міністрів України;
г) виключно Законом України «Про державну службу»;
д) постановами Кабінету Міністрів України.
72. Котрий із суб’єктів наділений повноваженням утворення Комісії з питань вищого корпусу державної служби:
а) коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Президент України;
г) Прем’єр-міністр України;
д) Президент України за поданням Прем’єр-міністра України.
73. Який державний орган здійснює організаційне та матеріально- технічне забезпечення Комісії з питань вищого корпусу державної служби?
а) Міністерство юстиції України.
б) Кабінет Міністрів України;
в) Адміністрація Президента України;
г) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби;
д) Секретаріат Кабінету Міністрів України.
74. Повноваження керівника державної служби в міністерстві здійснює:
а) міністр;
б) керівник апарату;
в) державний секретар міністерства;
г) секретар міністерства;
д) перший заступник міністра.
75. Службовий статус державних службовців характеризує право на:
а) соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону;
б) відпустки;
в) участь у діяльності об’єднань громадян, крім політичних партій, у випадках, передбачених законом;
г) чітке визначення посадових обов’язків;
д) участь у професійних спілках з метою захисту своїх прав та інтересів.
76. В якій формі має бути оформлений наказ (розпорядження) керівника або особи, яка виконує його обоє язки?
а) усно;
б) письмово і за умови погодження державного службовця на його виконання.
в) письмово або усно;
г) письмово;
д) чинним законодавством не передбачено обов’язкової форми.
77. На державну службу не може вступити особа, яка:
а) досягла шістдесяти п’ятиріч ного віку;
б) не володіє двома робочими мовами Ради Європи;
в) не має повної вищої освіти у галузі публічного управління та адміністрування;
г) не має відповідного наукового ступеня;
д) не має десятирічного загального досвіду роботи.
78. Яким чином здійснюється вступ громадян України на державну службу?
а) призначення на посаду служби за результатами проходження стажування;
б) призначення на посаду за результатами конкурсу;
в) призначення на посаду на підставі результатів проходження поліграфу;
г) обрання на посаду державної служби за результатами незалежного тестування;
д) призначення на посаду за результатами співбесіди.
79. З якого часу особа, яка вперше займає посаду державної служби, набуває статусу державного службовця?
а) з дня видання наказу про призначення на посаду державної служби;
б) з дня публічного складення Присяги державного службовця та підписання тексту Присяги;
в) з дня вдалого проходження конкурсу на зайняття посади державного службовця;
г) з дня публічного складення Присяги державного службовця;
д) з дня публічного скріплення особистим підписом Присяги державного службовця.
80. На які вакантні посади державної служби може проводитись закритий конкурс?
а) на посади, пов’язані з укомплектуванням військово-цивільних адміністрацій в окремих районах Донецької та Луганської областей;
б) на посади, пов’язані з роботою в Адміністрації Президента;
в) на посади, пов’язані з питаннями державної таємниці, мобілізаційної підготовки, оборони та національної безпеки;
г) на посади, пов’язані з роботою в Кабінеті Міністрів України;
д) на посади, пов’язані з роботою в дипломатичних установах України за кордоном.
81. Які посади державної служби підлягають обов’язковому скороченню?
а) вакантні посади державної служби, на які протягом одного року не оголошено конкурс;
б) вакантні посади державної служби, на які протягом шести місяців поточного року не оголошено конкурс;
в) вакантні посади державної служби, на які упродовж року оголошувався конкурс, але жодна особа не подала свої документи до участі в ньому;
г) вакантні посади державної служби, на які упродовж двох років оголошувався конкурс, але жодна особа не подала свої документи до участі в ньому;
д) вакантні посади державної служби, на які не передбачено фінансування.
82. Який документ не подають державні службовці, які бажають взяти участь у конкурсі, до конкурсної комісії державного органу, в якому проводиться конкурс?
а) медичну довідку про стан здоров’я
б) копію документа про освіту;
в) заповнену особову картку встановленого зразка;
г) копію паспорта громадянина України;
д) посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою.
83. Чим визначається порядок тестування кандидатів, які беруть участь у конкурсі на зайняття вакантної посади державної служби?
а) Порядком проведення конкурсу, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
б) указами Президента України;
в) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує політику в сфері державної служби;
г) постановою Кабінету Міністрів України про тестування публічних службовців;
д) Конституцією та законами України.
84. Коли відбувається складення Присяги державного службовця особою, яка вперше призначена на посаду державної служби?
а) наступного дня після призначення особи на посаду державної служби;
б) протягом місяця з дня призначення особи на посаду державної служби;
в) у день призначення особи на посаду державної служби;
г) протягом десяти днів з дня призначення особи на посаду державної служби;
д) по завершенню строку оскарження рішення конкурсної комісії іншими учасниками конкурсу.
85. Ким організовується складення Присяги державного службовця особою, яка вперше призначена на посаду державної служби?
а) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби;
б) секретаріатом Кабінету Міністрів України;
в) керівником державної служби;
г) службою управління персоналом;
д) безпосереднім керівником новопризначеного державного службовця.
86. Державні службовці позбавлені права брати участь у:
а) виборах;
б) референдумах;
в) громадських заходах;
г) страйках та агітаціях;
д) парламентських слуханнях.
87. У яких випадках при призначенні особи на посаду державної служби встановлення випробування є обов’язковим?
а) при призначенні особи на посаду державної служби за результатами співбесіди;
б) при призначенні особи на посаду державної служби вперше;
в) при призначенні особи на посаду державної служби повторно;
г) при призначенні особи на посаду державної служби за результатами конкурсу;
д) при призначенні особи на посаду державної служби поза конкурсом.
88. Скільки рангів встановлюється для державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу»?
а) 11 рангів;
б) 10 рангів;
в) 9 рангів;
г) 8 рангів;
д) 7 рангів.
89. Протягом якого часу після призначення присвоюються ранги державних службовців?
а) через шість місяців після призначення на посаду;
б) через рік після призначення на посаду;
в) через два роки після призначення на посаду;
г) одночасно з призначенням на посаду;
д) протягом десяти днів з дня призначення на посаду.
90. Працівник патронатної служби призначається на посаду:
а) на невизначений строк;
б) на 5 років;
в) на 10 років без повторного права призначення;
г) на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений;
д) на строк повноважень керівника органу (відділу), працівником патронатної служби якої він призначений.
Еще по теме ТЕМА 5. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ:
- Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
- Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посібник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніпро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с., 2018
- Тема: Ответственность по Административному праву.
- Тема: Субъекты административного права
- Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
- Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТИ (БАНКРОТСТВЕ)
- Тема: ОСОБЕННОСТИ БАНКРОТСТВА ОТДЕЛЬНЫХ КАТЕГОРИЙ ДОЛЖНИКОВ
- Тема: ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
- З а н я т и е 4 Тема: СУДЕБНОЕ РАЗБИРАТЕЛЬСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ ПЕРВОЙ ИНСТАНЦИИ
- Занятие 5 Тема: ОБЕСПЕЧИТЕЛЬНЫЕ МЕРЫ. ПРИМИРИТЕЛЬНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ
- Тема: Органы Федеральной службы безопасности РФ в системе гос. органов РФ
- Тема: Компетенция органов как важнейший элемент их правового статуса
- З а н я т и е 7 Тема: КОРПОРАТИВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО. РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О ЗАЩИТЕ ПРАВ И ЗАКОННЫХ ИНТЕРЕСОВ ГРУППЫ ЛИЦ
- Тема: АРБИТРАЖНЫЕ СУДЫ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. КОМПЕТЕНЦИЯ АРБИТРАЖНЫХ СУДОВ