ТЕМА 6. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО, ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВА

Поняття, ознаки і структура громадянського суспільства. Взаємодія гро­мадянського суспільства і держави. Концепція відкритого суспільства та відк­ритої держави.

Поняття, функції та структура політичної системи суспільства.

Політичні партії в політичній системі суспільства: правове регулювання статусу та діяльності. Держава і громадські об’єднання.

Становлення і розвиток громадянського суспільства є особливим етапом розвитку людства, держави і права. Суспільство, на відміну від держави, існу­вало завжди, проте не завжди було громадянським. Громадянське суспільство формується на певному етапі розвитку людської цивілізації, коли інтереси лю­дини врівноважуються або стають вище інтересів держави, а забезпечення прав та обов’язків громадян є основним завданням суспільства і держави.

Процес демократизації, який почався в Україні після здобуття незалеж­ності, обумовив необхідність зміни взаємовідносин держави й суспільства, держави й особистості, побудови громадянського суспільства, в якому держава відіграє службову роль стосовно людини. Розбудова громадянського суспільс­тва в Україні дозволяє забезпечити права і свободу людини й громадянина, створити умови для затвердження демократії, тому що чим більше воно розви­нуто, тим легше громадянам захищати свої інтереси.

Громадянське суспільство є особливою автономною суспільною сфе­рою, відокремленою від держави, що передбачає створення і функціонування добровільних та самоврядних інституцій, які сприяють громадянам у їх віль­ному розвитку та самореалізацїї, формують уявлення про загальне благо та здійснюють громадський контроль над іншими суспільними сферами. Основні ознаки громадянського суспільства:

є особливою автономною суспільною сферою, відокремленою від держави, характеризується самостійною системою цінностей, принципів орга­нізації та функціонування;

ґрунтується на принципах свободи і рівності, не може існувати без беззаперечного визнання свободи суспільного життя, яка охоплює свободу слова, свободу зборів, свободу об’єднань і свободу комунікації та ін.;

побудовано на принципі плюралізму;

в основі громадянського суспільства знаходиться принцип солідарно­сті.

Головними завданнями громадянського суспільства є:

сприяння громадянам у їх вільному розвитку та самореалізації, роз­ширення можливостей їхнього вільного вибору, допомога у реалізації їхніх

прав та свобод;

формування уявлення про загальне благо, яке має втілюватися завдя­ки державній політиці;

здійснення громадського контролю за державою, економікою та ін­шими суспільними сферами.

Для виконання своїх завдань громадянське суспільство передбачає ство­рення та діяльність різноманітних інституцій - організацій та асоціацій, які об’єднують людей зі спільними інтересами.

Серед них, зокрема, можна виокремити наступні інституції'.

> ринкові професіональні спілки, організації споживачів та платників податків, організації товаровиробників та роботодавців, саморегулівні профе­сійні організації та ін.);

> політичні (організації виборців, політичні мережі та ін.);

> правозахисні;

> релігійні (релігійні громади і організації);

> благодійні (наприклад, благодійні фонди, волонтерські організації);

> громадські (спілки і організації, створені для задоволення соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів).

Ці інституції не мають на меті отримання прибутку і функціонують на основі принципів добровільності і самоврядування. Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть в організації, у тому числі в її утво­ренні, вступі або припиненні членства (участі) в ній. Самоврядування означає, що члени організації самостійно, на основі власних потреб та інтересів здійс­нюють управління діяльністю організації відповідно до її мети, визначають на­прями її діяльності, мають право на невтручання органів державної влади, ор­ганів місцевого самоврядування в їхню діяльність.

Окрім того, у сучасних умовах набирають значення нові неформальні об’єднання громадян (наприклад, групи в соціальних мережах, флешмоби, во­лонтери, групи на підтримку певних петицій та ін.).

Політична система суспільства - упорядкована за допомогою юриди­чних та інших соціальних норм сукупність політичних явищ у країні, політико- правових інститутів (державних органів, політичних партій, рухів, громадських організацій та ін.), принципів їх взаємодії, а також ціннісних пріоритетів, що визначають стан і перспективи життєдіяльності суспільства.

Політична система суспільства є складним цілісним утворенням, функці­онування якого ґрунтується на певних об’єктивних законах, їй притаманні структура і цілісність, що забезпечуються наявністю постійних і тісних взає­мозв’язків підсистем, а також відносин із зовнішнім середовищем.

Суб’єктами політики є політико-правові інститути: народ, населення частини території держави, нації, соціальні прошарки, держава (органи і орга­нізації держави), об’єднання (політичні партії і рухи, громадські організації), недержавні підприємства та установи, трудові колективи громадяни (особис­тість, людина політична).

Проте, головним суб’єктом політики і, відповідно, основним структур­ним матеріальним елементом політичної системи є держава. В умовах грома­дянського суспільства держава набуває нових, не притаманних попередньому, станово-кастовому, суспільству ознак, без яких цивілізоване суспільство не може існувати: гуманізм, демократизм, створення соціальної бази, використан­ня державного впливу для забезпечення життя людини.

Народ, населення певної частини території держави, класи, нації, соціа­льні прошарки вважаються суб’єктами політичної системи, коли вони беруть участь у вирішенні питань суспільного значення, утворюють громадські об’єднання, що мають політичну спрямованість тощо.

Громадське об’єднання -це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, за­доволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологі­чних та інших інтересів. До політичної системи суспільства належать лише ті з них, метою яких є забезпечення своїм членам участі в управлінні суспільними справами, тобто участь у політичній діяльності, або створені для забезпечення інших соціальних (інтелектуальних, економічних, побутових тощо) потреб та інтересів громадян, але такі, що відповідно до законодавства мають право бра­ти участь у політичній діяльності для досягнення своїх неполітичних цілей.

Відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання» громадське об’єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадські об’єднання утворюються і діють на принципах'. добровільності;

самоврядності; вільного вибору території діяльності; рівності перед законом;

відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); прозорості, відкритості та публічності.

Ніхто не може бути примушений до вступу у будь-яке громадське об’єднання. Належність чи неналежність до громадського об’єднання не мо­же бути підставою для обмеження прав і свобод особи або для надання їй органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування будь- яких пільг і переваг. Кожна особа має право добровільно у будь-який час припинити членство (участь) у громадському об’єднанні шляхом подання заяви до відповідних статутних органів громадського об’єднання. Членство в громадському об’єднанні припиняється з дня подання такої заяви та не пот­ребує додаткових рішень. З того самого дня припиняється перебування чле­

на громадського об’єднання на будь-яких виборних посадах у громадському об’єднанні.

Громадські об’єднання мають право реалізовувати свою мету (цілі) шля­хом укладення між собою на добровільних засадах угод про співробітництво та/або взаємодопомогу, утворення відповідно до цього Закону громадських спілок, а також в інший спосіб, не заборонений законом. Громадські об’єднання можуть здійснювати співробітництво з іноземними неурядовими організаціями та міжнародними урядовими організаціями з дотриманням зако­нів України та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Політична партія -це добровільне об’єднання громадян, котре виражає волю певної соціальної групи і прагне здобути або утримати державну владу, здійснювати вплив на формування і політику органів держави, місцевого само­врядування відповідно до власної програми розвитку суспільства.

Політичні партії розрізняють за такими критеріями:

> за соціальною спрямованістю програми і діяльності - соціально- демократичні, соціалістичні, народно-демократичні, національно- демократичні, ліберально-демократичні, християнсько-демократичні, комуніс­тичні, націоналістичні тощо;

> за соціальною базою - партії, які виражають інтереси певного класу або його частини, інтереси певної нації, прихильників певної релігії чи іншого позакласового і наднаціонального світогляду, інтереси іншої соціальної групи;

> за методом здійснення своєї програми - революційні, реформатор­ські;

> за представництвом у вищих органах влади - правлячі, опозиційні.

Правовий статус політичних партій в Україні регулюється Конституцією України (ст. 36-37), Законом «Про політичні партії в Україні», а також іншими законами України. Політичні партії є рівними перед законом. Вони мають пра­во брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх поса­дових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України, а також здійснювати інші заходи, їм гарантується свобода опозиційної діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядуван­ня або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій і їх місцевих осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених за­коном.

Динамічність життя сучасного українського суспільства вимагає стрім­кого розвитку сучасної політичної системи, яка б могла працювати на користь та благо кожної людини та сприяти реалізації наданих їй Конституцією прав. Приділяти безпосередню увагу утвердженню демократичних, моральних, ду­ховних, правових та культурних засад подальшого соціального та політичного розвитку.

Ключові поняття:

суспільство, громадянське суспільство, ознаки громадянського суспільс­тва, завдання громадянського суспільства, інституції громадянського суспіль­ства, ринкові професіональні спілки, організації споживачів та платників по­датків, організації товаровиробників та роботодавців, саморегулівні профе­сійні організації, політична система суспільства, суб’єкти політики, політи- ко-правові інститути, політичні норми, політичні відносини, політичний про­цес, політичні функції, політичний режим, політична свідомість, політична культура, політична влада, політична діяльність, об’єднання громадян, полі­тична партія, партійна система, громадська організація, корпорація, глобаль­не громадянство, демократичний режим, ограни державної влади, правове су­спільство, народний суверенітет, легітимність влади, профспілка, структура політичної системи, зміст політичної системи, авторитарне політичне суспі­льство, влада, держава.

1. Самодостатня система, яка заснована на взаємовідносинах людей в процесі реалізації особистих потреб врегульована за допомогою соціальних норм - це:

а) суспільство;

б) громадянське суспільство;

в) політична система суспільства;

г) держава;

д) політична партія.

2. Основою громадського суспільства є:

а) правове суспільство;

б) суспільство;

в) правова держава;

г) держава;

д) політична влада.

3. Термін «громадянське суспільство» вперше з ’явився у працях:

а) Дж. Остіна, Т. Гоббса, Дж. Локка;

б) Г. Гроція, Т. Гоббса, Дж. Локка;

в) І. Канта, Гегеля, Г. Гроція;

г) Г. Спенсера, Т. Гоббса, М. Радищева;

д) Є. Дюрінга, Ж.-Ж. Руссо, Б. Спінози.

4. Термін «громадянське суспільство» одержав фундаментальний роз­виток у працях:

а) Ж.-Ж. Руссо, Дж. Остіна, Ш. Монтеск’є, Дж. Локка;

б) Г. Гроція, Т. Гоббса, Дж. Локка;

в) І. Канта, Г. Гегеля, Ш. Монтеск’є;

г) Г. Спенсера, Т. Гоббса, Ж.-Ж. Руссо, М. Радищева;

д) Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, Г. Гегеля.

5. Вперше цілісну концепцію громадянського суспільства як відносно ві­докремленого від держави явища, що має власний зміст і структуру визначив:

а) К. Маркс;

б) Г. Гегель;

в) Аристотель;

г) Дж. Локк;

д) Ф. Аквінський.

6. Системою недержавних інститутів, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення є:

а) політична система;

б) правова держава;

в) соціальна держава;

г) громадянське суспільство;

д) демократичний режим.

7. До ознак громадянського суспільства належить:

а) недобровільне формування інститутів;

б) задоволення матеріальних і духовних потреб влади;

в) здійснення суспільної діяльності за принципом «дозволено тільки те, що прямо вказано в законі»;

г) здатність протистояти сваволі держави;

д) самоорганізація і структурування праці.

8. До структури громадянського суспільства відноситься:

а) економічна система,політична система, соціальна система, інформа­ційна система, духовно-культурна система;

б) політична система,культурна система, соціологічна система, органі­заційна система;

в) економічна система,духовна система,соціальна система;

г) інформаційна система, організаційна система, духовна система, ку­льтурна система;

д) економічна система,соціальна система,політична система, інформа­ційна система, культурна система.

9. Найвищою соціальною цінністю у громадянському суспільстві є:

а) соціальний добробут;

б) законність та правопорядок;

в) право на вільне волевиявлення та громадянську позицію;

г) права, свободи, честь та гідність людини;

д) народ.

10. До ознак громадського суспільства відноситься:

а) розподіл засобів виробництва;

б) розвиненість і розгалуженість демократії;

в) правова незахищеність громадян;

г) засіб самовираження індивідів;

д) середній рівень громадянської культури.

11. Взаємодія між громадянським суспільством та державною владою за умов демократії відбувається таким чином:

а) державна влада управляє громадянським суспільством;

б) громадянське суспільство здійснює державну владу;

в) державна влада рівнозначна громадянському суспільству;

г) державна влада підпорядковує свою діяльність служінню громадянсь­кому суспільству;

д) в громадянському суспільстві може існувати лише державна влада.

12. Держава у співвідношенні з громадським суспільством розгляда­ється як:

а) форма організації суспільного буття за допомогою законів, дія яких забезпечується відповідними суспільно-соціальними і владними структура­ми, установами й організаціями;

б) процес формування громадянського суспільства як феномен влади;

в) базовий елемент політичної системи, її організаційної структури;

г) самоорганізація і структурування населення в народ;

д) розробка програм життєдіяльності суспільства згідно з інтересами ке­рівних верств.

13. Поняття «громадянське суспільство» найбільш повно співвідносить­ся з поняттям:

а) «держава»;

б) «органи державної влади»;

в) «правова держава»;

г) «державність»;

д) «суспільство».

14. Суспільство демократичного типу, що характеризується плюраліз­мом в економіці, політиці, культурі та розвиненими соціальними структурами - це:

а) відкрите суспільство;

б) громадянське суспільство;

в) демократичне суспільство;

г) плюралістичне суспільство;

д) правове суспільство.

15. «Глобальне громадянське суспільство» - це:

а) це процеси організації і самоорганізації народу;

б) організоване в глобальному масштабі об’єднання людей,які незале­жно від національної приналежності або громадянства поділяють загально­людські цінності;

в) послідовний демократизм, створення підґрунтя для зародження, ста­новлення і розбудови цивілізованого національного демократичного право­вого громадянського суспільства, в якому держава не повинна мати цілей, ві­дмінних від цілей своїх громадян;

г) сукупність різноманітних форм соціальної активності населення, не обумовлену діяльністю державних органів і втілює реальний рівень самоор­ганізації соціуму;

д) соціальне середовище, де реалізується більшість прав і свобод лю­дини і громадянина.

16. Сутність економічної системи громадянського суспільства полягає У-

а) сукупності інститутів та відносин,у рамках яких проходить політич­не життя та здійснюється державна влада;

б) сукупності класів,соціальних груп та відносин;

в) сукупності інститутів та відносин,які становлять матеріальну основу життя суспільства;

г) сукупності нематеріальних, духовнокультурних благ, відносин, ін­ститутів, через які реалізуються ці відносини;

д) сукупності інформації, засобів масової інформації, підприємств, громадян, організацій, які здійснюють інформаційну діяльність.

17. Вперше поняття «відкрите суспільство» запропонував:

а) А. Бергсон;

б) К. Поппер;

в) Дж. Сорос;

г) К. Маркс;

д) І. Кант.

18. У інституалізованому розумінні громадське суспільство - це:

а) одна з основоположних філософських і суспільно-політичних конце­пцій, біля витоків якої стоять видатні мислителі усіх часів і народів;

б) цілий комплекс відносин у середині суспільства й по відношенню щодо держави, то до нього не можна застосувати яку-небудь одну характери­стику;

в) розгалужена,багатоаспектна мережа різноманітних форм асоціатив­ного життя,волевиявлення й формування громадської думки, забезпечених певною інфраструктурою й автономних стосовно держави;

г) сукупність соціальних утворень (груп, колективів),об'єднаних спе­цифічними інтересами (економічними, етнічними, культурними і так далі), що реалізовані поза сферою діяльності держави і дозволяють, в умовах демо­кратичної системи облаштування суспільного життя, контролювати дії дер­жави;

д) сфера самореалізації вільних громадян і добровільно сформованих асоціацій та організацій, огороджених відповідними законами від прямого втручання та довільної регламентації діяльності цих громадян і організацій з боку державної влади.

19. Сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних політичних інсти­туцій, які здійснюють владу в суспільстві, регулюють політичні відносини, політичну діяльність, забезпечують стабільність і порядок відповідно до досягнутого рівня політичної культури - це:

а) демократія;

б) держава;

в) політична система суспільства;

г) народний суверенітет;

д) політична система держави.

20. За ступенем централізації влади політичні системи кваліфікують­ся як:

а) демократична та конституційна;

б) тоталітарна та ліберальна;

в) демократична та ліберальна;

г) конституційна та тоталітарна;

д) демократична, тоталітарна, ліберально-демократична, конституцій­на.

21. Важливим компонентом політичної системи є:

а) структура політичної системи;

б) зміст політичної системи;

в) ознаки політичної системи;

г) елементи політичної системи;

в) призначення політичної системи.

22. Політичну систему суспільства складають:

а) держава, громадські об’єднання, політичні партії, профспілки, засоби масової інформації;

б) державні органи законодавчої, виконавчої, судової влади;

в) держава, органи державної влади, державні установи та підприємства, громадські організації;

г) держава, органи державної влади, державні установи та підприємства, політичні партії;

д) держава, політичні партії, засоби масової інформації.

23. Політична система в інституціональному аспекті - це:

а) держава як інститут управління та інші політичні організації, які бе­руть участь у формуванні та здійсненні політичної влади;

б) порядок (спосіб) організації і здійснення державної влади, які виража­ють її сутність;

в) організація політичної влади, що існує на певній соціальній базі;

г) форма держави, яка заснована на здійсненні народовладдя шляхом за­безпечення широких прав і свобод громадян;

д) сукупність політичних партій, що функціонують на певній території.

24. Соціологічна концепція визначає політичну систему як:

а) сукупність трьох взаємодіючих підсистем: інституціональної, інфор­маційно-комунікативної й нормативно-регулятивної;

б) сукупність державних і недержавних соціальних інститутів,які здій­снюють владу, управління суспільством, регулюють взаємовідносини між громадянами, соціальними та етнічними групами, забезпечують стабільність суспільства, відповідний порядок у ньому;

в) організація, регулювання та контроль відносин між людьми, соціа­льними групами з точки зору загально значущих для суспільства тенденцій;

г) динамічний механізм,що перетворює імпульси від оточення і від са­мих політичних структур на політичні рішення, які формують політичну по­ведінку та громадянську позицію індивідуума;

д) певні інститути для колективного задоволення своїх потреб та інте­ресів, створюють для себе правила поведінки у формі соціальних, насамперед правових норм, якими керуються у своїй діяльності, самостійно приймають спільні рішення і самі їх виконують.

25. Первинним суб ’єктом політики є:

а) держава;

б) особа;

в) суспільство;

г) політична партія;

д) громадянське суспільство.

26. Центральним елементом політичної системи є:

а) профспілка;

б) держава;

в) політична партія;

г) громадське об’єднання;

д) громадянин.

27. Структурними елементами політичної системи суспільства є:

а) політичний, нормативний, правовий, функціональний та комунікатив­ний елементи;

б) громадський, нормативний, ідеологічний, функціональний та комуні­кативний елементи;

в) суб’єктний, нормативний, ідеологічний, функціональний та комуніка­тивний елементи;

г) правовий, ідеологічний, функціональний та комунікативний елементи;

д) методологічний, правовий, ідеологічний, самоврядний та комунікати­вний елементи.

28. Основним структурним елементом політичної системи суспільства є:

а) держава;

б) приватні організації;

в) політична свідомість Президента України;

г) комерційні організації;

д) приватні установи.

29. У визначенні політичних систем розрізняють:

а) економічну і соціологічну концепцію;

б) політичну і економічну концепцію;

в) соціологічну і правову концепцію;

г) соціальну і інформаційну концепцію;

д) економічну і правову концепцію.

30. Інтеграційними зв’язками між всіма елементами політичної систе­ми суспільства, а також між партіями, суспільством і державою, між полі­тичною та іншою системами є:

а) суб’єктний елемент політичної системи суспільства;

б) нормативний елемент політичної системи суспільства;

в) ідеологічний елемент політичної системи суспільства;

г) функціональний елемент політичної системи суспільства;

д) комунікативний елемент політичної системи суспільства.

31. Системою політичних і правових норм і принципів, що регулюють ві­дносини між суб’єктами політичної системи є:

а) суб’єктний елемент політичної системи суспільства;

б) нормативний елемент політичної системи суспільства;

в) ідеологічний елемент політичної системи суспільства;

г) функціональний елемент політичної системи суспільства;

д) комунікативний елемент політичної системи суспільства.

32. Ознакою, спільною для всіх інститутів політичної системи суспіль­ства є:

а) участь в розподілі матеріальних благ;

б) участь в формуванні та здійсненні політичної влади;

в) участь у відправленні правосуддя;

г) наявність статутів, програм;

д) сплата членських внесків.

33. Функцією політичної системи суспільства є:

а) формування цілей та завдань суспільства;

б) відсутність розробки програм життєдіяльності суспільства;

в) відсутність ресурсів суспільства відповідно до певних інтересів;

г) забезпечення функціонування та розвитку демократичних процесів;

д) забезпечення цілісного управлінського впливу на приватні процеси.

34. Виконуючи свої функції, політична система забезпечує:

а) цілісний керівний вплив на суспільство як єдиний організм, що ефе­ктивно управляється політичною владою;

б) свідоме управління,що пов’язане з визначенням стратегічних, довго­строкових пріоритетів, цілей, мети діяльності людей, їх угруповань і суспіль­ства в цілому;

в) визначення цілей і завдань даного суспільства, а також мобілізація всіх ресурсів для досягнення цих цілей і регулювання режиму політичної дія­льності;

г) систему демократичної діяльності й відносин, правових гарантій та культури політичної відповідальності всіх суб'єктів демократичного процесу;

д) формулювання і підтримку певного соціального порядку, забезпечує його захист.

35. Визначте підсистеми, з яких складається політична система:

а) інституціональна, регулятивна, функціональна, ідеологічна;

б) нормативна, політична, соціальна, ідеологічна;

в) регулятивна, функціональна, нормативна;

г) економічна, політична, суспільна;

д) суспільна, інституціональна, ідеологічна, політична.

36. За ступенем інституалізацїї політичну владу класифікують на:

а) економічну, політичну, соціальну та духовно-інформаційну;

б) неурядову, республіканську, обласну, міську, сільську та муніципаль­ну

в) одноособову, олігархічну та полігархічну;

г) законну й незаконну, легальну та нелегальну;

д) легітимну та нелегітимну.

37. Морально-психологічним сприйняттям влади громадянами, визнан­ням її права здійснювати управління соціальними процесами є:

а) легітимність влади;

б) правомірність влади;

в) легальність влади;

г) допустимість влади;

д) законність влади.

38. За характером взаємодії з зовнішнім середовищем політичну сис­тему класифікують на:

а) відкриті та закриті системи;

б) внутрішні та зовнішні системи;

в) організаційні системи;

г) відкриті та внутрішні системи;

д) закриті та зовнішні системи.

39. За ступенем визнання влади суспільством політичну владу класифі­кують на:

а) неурядову, республіканську, обласну, міську, сільську, муніципальну;

б) одноособову, олігархічну, полігархічну;

в) законодавчу, виконавчу, судову;

г) легітимну, нелегітимну;

д) законну й незаконну, легальну та нелегальну.

40. За сферами суспільного життя владу класифікують на:

а) легітимну, нелегітимну;

б) законодавчу, виконавчу, судову;

в) неурядову, республіканську, обласну, міську, сільську, муніципальну;

г) економічну, політичну, соціальну, духовно-інформаційну;

д) одноособову, олігархічну, полігархічну.

41. Сукупність засобів і методів, з допомогою яких правлячий клас (або група класів) здійснює своє економічне і політичне владарювання, свою владу в суспільстві - це :

а) політична система;

б) політичний режим;

в) політичний процес;

г) політична ідеологія;

д) політична концепція.

42. Тип держави, основними ознаками якої є безроздільне панування права, якого всі дотримуються, верховенство закону, поділ функцій влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави - це:

а) тоталітарний режим;

б) правова держава;

в) демократичний режим;

г) авторитарна політична система;

д) представницька демократія.

43. Спільнота мешканців, жителів населених пунктів села чи добровіль­ного об ’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста, ра­йонів у містах, що наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України - це:

а) політична партія;

б) громадська організація;

в) територіальна громада;

г) громадянське суспільство;

д) профспілка.

44. Інститутами громадянського суспільства, що створюються з ме­тою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів трудового колективу є:

а) профспілки;

б) релігійні організації;

в) місіонерські товариства;

г) політичні партії;

д) спортивні організації.

45. Державу від будь-яких політичних організацій суспільства відрізня­ють:

а) взаємодія з міжнародними організаціями та монополія на засоби масо­вої інформації;

б) правова регламентованість та формальна визначеність;

в) право на видання нормативно-правових актів; суверенітет та здатність застосовувати легальний примус стосовно населення;

г) право на видання законів; суверенітет, здатність застосовувати легаль­ний примус стосовно населення, взаємодія з міжнародними організаціями та володіння власністю на основні знаряддя і засобів виробництва;

д) право на видання законів, суверенітет, виключне право на освоєння космічного простору.

46. Система ідеологічних і психологічних елементів, оцінка людиною іс­нуючого політичного буття і вибір варіанту поведінки відповідно до індивідуа­льних та суспільних інтересів - це:

а) політична свідомість;

б) політична ідеологія;

в) політичний режим;

г) політична партія;

д) політичний процес.

47. Систематизований вираз поглядів певного суб’єкта політичного життя на політичну організацію суспільства, на форму держави, на відноси­ни між різними політичними суб ’єктами, на їхню роль у житті суспільства, на відносини з іншими державами і націями є:

а) політичний процес;

б) політичний режим;

в) політична партія;

г) політична ідеологія;

д) політична свідомість.

48. Зареєстроване добровільне об ’єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах - це:

а) громадська організація;

б) громадське об’єднання;

в) політичне об’єднання;

г) політична партія;

д) політична організація.

49. Яка з обоє ’язкових відомостей статуту політичної партії є зайвою:

а) права та обов’язки членів політичної партії;

б) назва політичної партії;

в) порядок вступу до політичної партії;

г) персональні дані засновників політичної партії;

д) порядок скликання та проведення партійних з’їздів.

50. Політичні партії залежно від їхнього представництва у вищих орга­нах влади поділяють на:

а) революційні та реформаторські;

б) національні та комуністичні;

в) консервативні та ліберальні;

г) правлячі та опозиційні;

д) демократичні та недемократичні.

51. Членами політичних партій можуть бути особи, які:

а) досягли 21 року;

б) мають постійне місце проживання;

в) відповідають вимогам окремої партії;

г) мають право голосу на виборах;

д) працюють на державних посадах.

52. Членами політичних партій є:

а) судді;

б) прокурори;

в) військовослужбовці;

г) громадянин України, який має право голосу на виборах;

д) громадянин України та громадянин іншої держави.

53. Політичним партіям заборонено:

а) підтримувати міжнародні зв’язки з політичними партіями, громадсь­кими організаціями інших держав, міжнародними і організаціями, засновува­ти (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог;

б) вільно провадити свою діяльність у межах передбачених Конститу­цією України, законами України ;

в) брати учать у виборах Президента України, до Верховної Ради Укра­їни, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у встановленому порядку відповідними законами України;

г) використовувати державні засоби масової інформації, а також засно­вувати власні засоби масової інформації, як передбачено законами України;

д) забороняти можливість викладати публічно і отстоювати свою пози­цію з питань державного і суспільного життя.

54. Органом державної влади, який здійснює обоє ’язкову державну ре­єстрацію політичних партій та міжнародних громадських організацій є:

а) Кабінет Міністрів України;

б) Верховна Рада України;

в) Міністерство юстиції України;

г) Адміністрація Президента України;

д) місцеві державні адміністрації.

55. Форма фіксації членства в політичній партії визначається:

а) статутом політичної партії;

б) наказом політичної партії;

в) затвердженням політичної партії;

г) заявою громадянина України;

д) розпорядженням політичної партії.

56. Громадяни України за своєю ініціативою можуть створювати полі­тичні партії з:

а) 18 років;

б) 25 років;

в) 16 років;

г) 14 років;

д) 21 року.

57. Рішення про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії виносить:

а) Верховний Суд;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Верховна Рада України;

г) Центральний орган виконавчої комісії;

д) Центральна виборча комісія.

58. Громадське об ’єднання - це:

а) зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку;

б) добровільні неприбуткові об’єднання, створені органами місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень;

в) добровільне об’єднання фізичних осіб або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокре­ма економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів;

г) громадські об’єднання індивідів або груп за певними інтересами, які беруть участь у громадській діяльності;

д) добровільне об’єднання фізичних осіб або юридичних осіб приватного права для здійснення своїх повноважень, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

59. Кількість засновників громадського об'єднання не може бути мен­шою, ніж:

а) три особи;

б) п’ять осіб;

в) одна особа;

г) дві особи;

д) десять осіб.

60. Однією із фундаментальних засад суспільства є :

а) громадська організація;

б) політична партія;

в) громадське суспільство;

г) профспілка;

д) влада.

61. Джерелом державної влади є:

а) громадяни;

б) суспільство;

в) особа;

г) народ;

д) держава.

62. Громадське об ’єднання за організаційно-правовою формою утворю­ється ЯК'.

а) громадська спілка, громадська група;

б) громадська організація, національна організація;

в) громадська організація, громадська спілка;

г) національна організація, національна спілка;

д) національна група, громадська спілка.

63. Молодіжні громадські організації-це об’єднання громадян віком:

а) від 12 до 18 років;

б) від 8 до 20 років;

в) від 14 до 35 років;

г) від 14 до 18 років;

д) від 10 до 18 років.

64. Засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій мо­жуть бути:

а) тільки громадяни України віком від 25 до 40 років;

б) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебува­ють в Україні на законних підставах та досягли 15-річного віку;

в) громадяни України та іноземці, які перебувають в Україні не менше 10 років та досягли 18 років;

г) громадяни України віком від 22 до 35 років та іноземці, які перебува­ють в Україні на законних підставах;

д) громадяни України, які мають юридичну освіту, досягли 25 років та стаж роботи за фахом не менше 3 років.

65. Громадським об ’єднанням, засновниками якого є юридичні особи при­ватного права, а членами можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи є:

а) громадська організація;

б) громадська спілка;

в) територіальна громада;

г) політична партія;

д) громадська асоціація.

66. У статуті громадського об ’єднання можуть бути передбачені до­даткові положення, а саме:

а) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого май­на громадського об'єднання;

б) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів гро­мадського об'єднання та розгляду скарг;

в) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління;

г) порядку прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об’єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску;

д) утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об’єднання.

67. Засновниками молодіжної та дитячої громадської організації, мо­жуть бути особи, які досягли:

а) 14 років;

б) 16 років;

в) 18 років;

г) 21 років;

д) 25 років.

68. Громадське об’єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи, повідомляє про своє утворення уповноважений ор­ган з питань реєстрації протягом:

а) 70 днів після проведення установчих зборів;

б) 90 днів після проведення установчих зборів;

в) 65 днів після проведення установчих зборів;

г) 60 днів після проведення установчих зборів;

д) 80 днів після проведення установчих зборів.

69. Громадські об’єднання утворюються і діють на принципах:

а) добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу їх членів, прозорості, відкритості та публічності;

б) самоврядності, законності, самостійності у визначенні напрямів своєї діяльності, відкритості і публічності;

в) відкритості та публічності, прозорості, рівноправності членів, відсут­ності майнового інтересу їх членів;

г) законності, добровільності, рівноправності членів, самоврядності, са­мостійності у визначенні напрямів своєї діяльності, відкритості і публічності;

д) добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, законності.

70. Громадське об’єднання може здійснювати свою діяльність зі ста­тусом:

а) юридичної особи;

б) юридичної особи або без такого статусу;

в) фізичної особи;

г) фізичної особи або без такого статусу;

д) фізичної та юридичної особи.

71. Засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли:

а) 25 років;

б) 18 років;

в) 14 років;

г) 16 років;

д) 21 років.

72. Забороняється створення і діяльність громадських об’єднань, якщо:

а) засновником громадського об’єднання є громадянин іншої держави;

б) завдання громадського об’єднання спрямовані на ліквідацію незалеж­ності України або зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

в) громадське об’єднання не було зареєстроване в органах юстиції;

г) засновник громадського об’єднання має непогашену судимість;

д) засновником громадського об’єднання є юридична особа приватного права.

73. Громадське об’єднання зі статутом юридичної особи може мати:

а) державні герби,прапори;

б) емблему, прапор цього громадського об’єднання;

в) державні символи України;

г) зареєстровану символіку іншого громадського об’єднання;

д) ім’я або зображення фізичної особи.

74. За порушення законодавства до об ’єднань громадян може бути за­стосовано як стягнення тимчасова заборона (призупинення) діяльності:

а) на строк до 1-го місяця;

б) на строк до 3-х місяців;

в) на строк до 6-ти місяців;

г) на строк до 3-х місяців, в окремих випадках до 6-ти місяців;

д) на строк до 1 -го року.

75. Яку інформацію заборонено містити у власній назві громадського об ’єднання:

а) інформація про статус громадського об’єднання;

б) ім’я фізичної особи;

в) абревіатура;

г) інформація про вид громадського об’єднання;

д) слова «державний» та «комунальний» та похідні від них.

76. Громадське об’єднання зі статутом юридичної особи може мати:

а) підрозділи;

б) організації;

в) відокремлені підрозділи;

г) статут юридичної особи;

д) статут громадського об’єднання.

77. Громадське об’єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи:

а) повідомляє про своє утворення уповноважений орган з питань реєст­рації;

б) видає наказ про своє утворення;

в) опубліковує в засобах масової інформації;

г) затверджує на місцевих зборах;

д) видає розпорядження про своє утворення.

78. Уповноважений орган з питань реєстрації приймає рішення у фор­мі:

а) постанови;

б) заяви;

в) наказу;

г) розпорядження;

д) затвердження.

79. Протягом яких робочих днів Уповноважений орган з питань реєст­рації зобов ’язаний з дня надходження документів після усунення недоліків прийняти рішення про реєстрацію громадського об’єднання та вчинити інші дії:

а) протягом п’яти робочих днів;

б) протягом двох робочих днів;

в) протягом трьох робочих днів;

г) протягом десяти робочих днів;

д) протягом тридцяти робочих днів.

80. Чинний Закон України «Про громадські об’єднання» був прийнятий

а) 22 квітня 2012 року;

б) 22 березня 2012 року;

в) 22 квітня 2013 року;

г) 22 березня 2013 року;

д) 22 січня 2013 року.