ТЕМА 6. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО, ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВА
Поняття, ознаки і структура громадянського суспільства. Взаємодія громадянського суспільства і держави. Концепція відкритого суспільства та відкритої держави.
Поняття, функції та структура політичної системи суспільства.
Місце та роль держави в політичній системі суспільства.Політичні партії в політичній системі суспільства: правове регулювання статусу та діяльності. Держава і громадські об’єднання.
Становлення і розвиток громадянського суспільства є особливим етапом розвитку людства, держави і права. Суспільство, на відміну від держави, існувало завжди, проте не завжди було громадянським. Громадянське суспільство формується на певному етапі розвитку людської цивілізації, коли інтереси людини врівноважуються або стають вище інтересів держави, а забезпечення прав та обов’язків громадян є основним завданням суспільства і держави.
Процес демократизації, який почався в Україні після здобуття незалежності, обумовив необхідність зміни взаємовідносин держави й суспільства, держави й особистості, побудови громадянського суспільства, в якому держава відіграє службову роль стосовно людини. Розбудова громадянського суспільства в Україні дозволяє забезпечити права і свободу людини й громадянина, створити умови для затвердження демократії, тому що чим більше воно розвинуто, тим легше громадянам захищати свої інтереси.
Громадянське суспільство є особливою автономною суспільною сферою, відокремленою від держави, що передбачає створення і функціонування добровільних та самоврядних інституцій, які сприяють громадянам у їх вільному розвитку та самореалізацїї, формують уявлення про загальне благо та здійснюють громадський контроль над іншими суспільними сферами. Основні ознаки громадянського суспільства:
є особливою автономною суспільною сферою, відокремленою від держави, характеризується самостійною системою цінностей, принципів організації та функціонування;
ґрунтується на принципах свободи і рівності, не може існувати без беззаперечного визнання свободи суспільного життя, яка охоплює свободу слова, свободу зборів, свободу об’єднань і свободу комунікації та ін.;
побудовано на принципі плюралізму;
в основі громадянського суспільства знаходиться принцип солідарності.
Головними завданнями громадянського суспільства є:
сприяння громадянам у їх вільному розвитку та самореалізації, розширення можливостей їхнього вільного вибору, допомога у реалізації їхніх
прав та свобод;
формування уявлення про загальне благо, яке має втілюватися завдяки державній політиці;
здійснення громадського контролю за державою, економікою та іншими суспільними сферами.
Для виконання своїх завдань громадянське суспільство передбачає створення та діяльність різноманітних інституцій - організацій та асоціацій, які об’єднують людей зі спільними інтересами.
Серед них, зокрема, можна виокремити наступні інституції'.
> ринкові професіональні спілки, організації споживачів та платників податків, організації товаровиробників та роботодавців, саморегулівні професійні організації та ін.);
> політичні (організації виборців, політичні мережі та ін.);
> правозахисні;
> релігійні (релігійні громади і організації);
> благодійні (наприклад, благодійні фонди, волонтерські організації);
> громадські (спілки і організації, створені для задоволення соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів).
Ці інституції не мають на меті отримання прибутку і функціонують на основі принципів добровільності і самоврядування. Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть в організації, у тому числі в її утворенні, вступі або припиненні членства (участі) в ній. Самоврядування означає, що члени організації самостійно, на основі власних потреб та інтересів здійснюють управління діяльністю організації відповідно до її мети, визначають напрями її діяльності, мають право на невтручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування в їхню діяльність.
Окрім того, у сучасних умовах набирають значення нові неформальні об’єднання громадян (наприклад, групи в соціальних мережах, флешмоби, волонтери, групи на підтримку певних петицій та ін.).
Політична система суспільства - упорядкована за допомогою юридичних та інших соціальних норм сукупність політичних явищ у країні, політико- правових інститутів (державних органів, політичних партій, рухів, громадських організацій та ін.), принципів їх взаємодії, а також ціннісних пріоритетів, що визначають стан і перспективи життєдіяльності суспільства.
Політична система суспільства є складним цілісним утворенням, функціонування якого ґрунтується на певних об’єктивних законах, їй притаманні структура і цілісність, що забезпечуються наявністю постійних і тісних взаємозв’язків підсистем, а також відносин із зовнішнім середовищем.
Суб’єктами політики є політико-правові інститути: народ, населення частини території держави, нації, соціальні прошарки, держава (органи і організації держави), об’єднання (політичні партії і рухи, громадські організації), недержавні підприємства та установи, трудові колективи громадяни (особистість, людина політична).
Проте, головним суб’єктом політики і, відповідно, основним структурним матеріальним елементом політичної системи є держава. В умовах громадянського суспільства держава набуває нових, не притаманних попередньому, станово-кастовому, суспільству ознак, без яких цивілізоване суспільство не може існувати: гуманізм, демократизм, створення соціальної бази, використання державного впливу для забезпечення життя людини.
Народ, населення певної частини території держави, класи, нації, соціальні прошарки вважаються суб’єктами політичної системи, коли вони беруть участь у вирішенні питань суспільного значення, утворюють громадські об’єднання, що мають політичну спрямованість тощо.
Громадське об’єднання -це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. До політичної системи суспільства належать лише ті з них, метою яких є забезпечення своїм членам участі в управлінні суспільними справами, тобто участь у політичній діяльності, або створені для забезпечення інших соціальних (інтелектуальних, економічних, побутових тощо) потреб та інтересів громадян, але такі, що відповідно до законодавства мають право брати участь у політичній діяльності для досягнення своїх неполітичних цілей.
Відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання» громадське об’єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.
Громадська організація - це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об’єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.Громадські об’єднання утворюються і діють на принципах'. добровільності;
самоврядності; вільного вибору території діяльності; рівності перед законом;
відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); прозорості, відкритості та публічності.
Ніхто не може бути примушений до вступу у будь-яке громадське об’єднання. Належність чи неналежність до громадського об’єднання не може бути підставою для обмеження прав і свобод особи або для надання їй органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування будь- яких пільг і переваг. Кожна особа має право добровільно у будь-який час припинити членство (участь) у громадському об’єднанні шляхом подання заяви до відповідних статутних органів громадського об’єднання. Членство в громадському об’єднанні припиняється з дня подання такої заяви та не потребує додаткових рішень. З того самого дня припиняється перебування чле
на громадського об’єднання на будь-яких виборних посадах у громадському об’єднанні.
Громадські об’єднання мають право реалізовувати свою мету (цілі) шляхом укладення між собою на добровільних засадах угод про співробітництво та/або взаємодопомогу, утворення відповідно до цього Закону громадських спілок, а також в інший спосіб, не заборонений законом. Громадські об’єднання можуть здійснювати співробітництво з іноземними неурядовими організаціями та міжнародними урядовими організаціями з дотриманням законів України та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Політична партія -це добровільне об’єднання громадян, котре виражає волю певної соціальної групи і прагне здобути або утримати державну владу, здійснювати вплив на формування і політику органів держави, місцевого самоврядування відповідно до власної програми розвитку суспільства.
Політичні партії розрізняють за такими критеріями:
> за соціальною спрямованістю програми і діяльності - соціально- демократичні, соціалістичні, народно-демократичні, національно- демократичні, ліберально-демократичні, християнсько-демократичні, комуністичні, націоналістичні тощо;
> за соціальною базою - партії, які виражають інтереси певного класу або його частини, інтереси певної нації, прихильників певної релігії чи іншого позакласового і наднаціонального світогляду, інтереси іншої соціальної групи;
> за методом здійснення своєї програми - революційні, реформаторські;
> за представництвом у вищих органах влади - правлячі, опозиційні.
Правовий статус політичних партій в Україні регулюється Конституцією України (ст. 36-37), Законом «Про політичні партії в Україні», а також іншими законами України. Політичні партії є рівними перед законом. Вони мають право брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України, а також здійснювати інші заходи, їм гарантується свобода опозиційної діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій і їх місцевих осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених законом.
Динамічність життя сучасного українського суспільства вимагає стрімкого розвитку сучасної політичної системи, яка б могла працювати на користь та благо кожної людини та сприяти реалізації наданих їй Конституцією прав. Приділяти безпосередню увагу утвердженню демократичних, моральних, духовних, правових та культурних засад подальшого соціального та політичного розвитку.
Ключові поняття:
суспільство, громадянське суспільство, ознаки громадянського суспільства, завдання громадянського суспільства, інституції громадянського суспільства, ринкові професіональні спілки, організації споживачів та платників податків, організації товаровиробників та роботодавців, саморегулівні професійні організації, політична система суспільства, суб’єкти політики, політи- ко-правові інститути, політичні норми, політичні відносини, політичний процес, політичні функції, політичний режим, політична свідомість, політична культура, політична влада, політична діяльність, об’єднання громадян, політична партія, партійна система, громадська організація, корпорація, глобальне громадянство, демократичний режим, ограни державної влади, правове суспільство, народний суверенітет, легітимність влади, профспілка, структура політичної системи, зміст політичної системи, авторитарне політичне суспільство, влада, держава.
1. Самодостатня система, яка заснована на взаємовідносинах людей в процесі реалізації особистих потреб врегульована за допомогою соціальних норм - це:
а) суспільство;
б) громадянське суспільство;
в) політична система суспільства;
г) держава;
д) політична партія.
2. Основою громадського суспільства є:
а) правове суспільство;
б) суспільство;
в) правова держава;
г) держава;
д) політична влада.
3. Термін «громадянське суспільство» вперше з ’явився у працях:
а) Дж. Остіна, Т. Гоббса, Дж. Локка;
б) Г. Гроція, Т. Гоббса, Дж. Локка;
в) І. Канта, Гегеля, Г. Гроція;
г) Г. Спенсера, Т. Гоббса, М. Радищева;
д) Є. Дюрінга, Ж.-Ж. Руссо, Б. Спінози.
4. Термін «громадянське суспільство» одержав фундаментальний розвиток у працях:
а) Ж.-Ж. Руссо, Дж. Остіна, Ш. Монтеск’є, Дж. Локка;
б) Г. Гроція, Т. Гоббса, Дж. Локка;
в) І. Канта, Г. Гегеля, Ш. Монтеск’є;
г) Г. Спенсера, Т. Гоббса, Ж.-Ж. Руссо, М. Радищева;
д) Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, Г. Гегеля.
5. Вперше цілісну концепцію громадянського суспільства як відносно відокремленого від держави явища, що має власний зміст і структуру визначив:
а) К. Маркс;
б) Г. Гегель;
в) Аристотель;
г) Дж. Локк;
д) Ф. Аквінський.
6. Системою недержавних інститутів, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення є:
а) політична система;
б) правова держава;
в) соціальна держава;
г) громадянське суспільство;
д) демократичний режим.
7. До ознак громадянського суспільства належить:
а) недобровільне формування інститутів;
б) задоволення матеріальних і духовних потреб влади;
в) здійснення суспільної діяльності за принципом «дозволено тільки те, що прямо вказано в законі»;
г) здатність протистояти сваволі держави;
д) самоорганізація і структурування праці.
8. До структури громадянського суспільства відноситься:
а) економічна система,політична система, соціальна система, інформаційна система, духовно-культурна система;
б) політична система,культурна система, соціологічна система, організаційна система;
в) економічна система,духовна система,соціальна система;
г) інформаційна система, організаційна система, духовна система, культурна система;
д) економічна система,соціальна система,політична система, інформаційна система, культурна система.
9. Найвищою соціальною цінністю у громадянському суспільстві є:
а) соціальний добробут;
б) законність та правопорядок;
в) право на вільне волевиявлення та громадянську позицію;
г) права, свободи, честь та гідність людини;
д) народ.
10. До ознак громадського суспільства відноситься:
а) розподіл засобів виробництва;
б) розвиненість і розгалуженість демократії;
в) правова незахищеність громадян;
г) засіб самовираження індивідів;
д) середній рівень громадянської культури.
11. Взаємодія між громадянським суспільством та державною владою за умов демократії відбувається таким чином:
а) державна влада управляє громадянським суспільством;
б) громадянське суспільство здійснює державну владу;
в) державна влада рівнозначна громадянському суспільству;
г) державна влада підпорядковує свою діяльність служінню громадянському суспільству;
д) в громадянському суспільстві може існувати лише державна влада.
12. Держава у співвідношенні з громадським суспільством розглядається як:
а) форма організації суспільного буття за допомогою законів, дія яких забезпечується відповідними суспільно-соціальними і владними структурами, установами й організаціями;
б) процес формування громадянського суспільства як феномен влади;
в) базовий елемент політичної системи, її організаційної структури;
г) самоорганізація і структурування населення в народ;
д) розробка програм життєдіяльності суспільства згідно з інтересами керівних верств.
13. Поняття «громадянське суспільство» найбільш повно співвідноситься з поняттям:
а) «держава»;
б) «органи державної влади»;
в) «правова держава»;
г) «державність»;
д) «суспільство».
14. Суспільство демократичного типу, що характеризується плюралізмом в економіці, політиці, культурі та розвиненими соціальними структурами - це:
а) відкрите суспільство;
б) громадянське суспільство;
в) демократичне суспільство;
г) плюралістичне суспільство;
д) правове суспільство.
15. «Глобальне громадянське суспільство» - це:
а) це процеси організації і самоорганізації народу;
б) організоване в глобальному масштабі об’єднання людей,які незалежно від національної приналежності або громадянства поділяють загальнолюдські цінності;
в) послідовний демократизм, створення підґрунтя для зародження, становлення і розбудови цивілізованого національного демократичного правового громадянського суспільства, в якому держава не повинна мати цілей, відмінних від цілей своїх громадян;
г) сукупність різноманітних форм соціальної активності населення, не обумовлену діяльністю державних органів і втілює реальний рівень самоорганізації соціуму;
д) соціальне середовище, де реалізується більшість прав і свобод людини і громадянина.
16. Сутність економічної системи громадянського суспільства полягає У-
а) сукупності інститутів та відносин,у рамках яких проходить політичне життя та здійснюється державна влада;
б) сукупності класів,соціальних груп та відносин;
в) сукупності інститутів та відносин,які становлять матеріальну основу життя суспільства;
г) сукупності нематеріальних, духовнокультурних благ, відносин, інститутів, через які реалізуються ці відносини;
д) сукупності інформації, засобів масової інформації, підприємств, громадян, організацій, які здійснюють інформаційну діяльність.
17. Вперше поняття «відкрите суспільство» запропонував:
а) А. Бергсон;
б) К. Поппер;
в) Дж. Сорос;
г) К. Маркс;
д) І. Кант.
18. У інституалізованому розумінні громадське суспільство - це:
а) одна з основоположних філософських і суспільно-політичних концепцій, біля витоків якої стоять видатні мислителі усіх часів і народів;
б) цілий комплекс відносин у середині суспільства й по відношенню щодо держави, то до нього не можна застосувати яку-небудь одну характеристику;
в) розгалужена,багатоаспектна мережа різноманітних форм асоціативного життя,волевиявлення й формування громадської думки, забезпечених певною інфраструктурою й автономних стосовно держави;
г) сукупність соціальних утворень (груп, колективів),об'єднаних специфічними інтересами (економічними, етнічними, культурними і так далі), що реалізовані поза сферою діяльності держави і дозволяють, в умовах демократичної системи облаштування суспільного життя, контролювати дії держави;
д) сфера самореалізації вільних громадян і добровільно сформованих асоціацій та організацій, огороджених відповідними законами від прямого втручання та довільної регламентації діяльності цих громадян і організацій з боку державної влади.
19. Сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних політичних інституцій, які здійснюють владу в суспільстві, регулюють політичні відносини, політичну діяльність, забезпечують стабільність і порядок відповідно до досягнутого рівня політичної культури - це:
а) демократія;
б) держава;
в) політична система суспільства;
г) народний суверенітет;
д) політична система держави.
20. За ступенем централізації влади політичні системи кваліфікуються як:
а) демократична та конституційна;
б) тоталітарна та ліберальна;
в) демократична та ліберальна;
г) конституційна та тоталітарна;
д) демократична, тоталітарна, ліберально-демократична, конституційна.
21. Важливим компонентом політичної системи є:
а) структура політичної системи;
б) зміст політичної системи;
в) ознаки політичної системи;
г) елементи політичної системи;
в) призначення політичної системи.
22. Політичну систему суспільства складають:
а) держава, громадські об’єднання, політичні партії, профспілки, засоби масової інформації;
б) державні органи законодавчої, виконавчої, судової влади;
в) держава, органи державної влади, державні установи та підприємства, громадські організації;
г) держава, органи державної влади, державні установи та підприємства, політичні партії;
д) держава, політичні партії, засоби масової інформації.
23. Політична система в інституціональному аспекті - це:
а) держава як інститут управління та інші політичні організації, які беруть участь у формуванні та здійсненні політичної влади;
б) порядок (спосіб) організації і здійснення державної влади, які виражають її сутність;
в) організація політичної влади, що існує на певній соціальній базі;
г) форма держави, яка заснована на здійсненні народовладдя шляхом забезпечення широких прав і свобод громадян;
д) сукупність політичних партій, що функціонують на певній території.
24. Соціологічна концепція визначає політичну систему як:
а) сукупність трьох взаємодіючих підсистем: інституціональної, інформаційно-комунікативної й нормативно-регулятивної;
б) сукупність державних і недержавних соціальних інститутів,які здійснюють владу, управління суспільством, регулюють взаємовідносини між громадянами, соціальними та етнічними групами, забезпечують стабільність суспільства, відповідний порядок у ньому;
в) організація, регулювання та контроль відносин між людьми, соціальними групами з точки зору загально значущих для суспільства тенденцій;
г) динамічний механізм,що перетворює імпульси від оточення і від самих політичних структур на політичні рішення, які формують політичну поведінку та громадянську позицію індивідуума;
д) певні інститути для колективного задоволення своїх потреб та інтересів, створюють для себе правила поведінки у формі соціальних, насамперед правових норм, якими керуються у своїй діяльності, самостійно приймають спільні рішення і самі їх виконують.
25. Первинним суб ’єктом політики є:
а) держава;
б) особа;
в) суспільство;
г) політична партія;
д) громадянське суспільство.
26. Центральним елементом політичної системи є:
а) профспілка;
б) держава;
в) політична партія;
г) громадське об’єднання;
д) громадянин.
27. Структурними елементами політичної системи суспільства є:
а) політичний, нормативний, правовий, функціональний та комунікативний елементи;
б) громадський, нормативний, ідеологічний, функціональний та комунікативний елементи;
в) суб’єктний, нормативний, ідеологічний, функціональний та комунікативний елементи;
г) правовий, ідеологічний, функціональний та комунікативний елементи;
д) методологічний, правовий, ідеологічний, самоврядний та комунікативний елементи.
28. Основним структурним елементом політичної системи суспільства є:
а) держава;
б) приватні організації;
в) політична свідомість Президента України;
г) комерційні організації;
д) приватні установи.
29. У визначенні політичних систем розрізняють:
а) економічну і соціологічну концепцію;
б) політичну і економічну концепцію;
в) соціологічну і правову концепцію;
г) соціальну і інформаційну концепцію;
д) економічну і правову концепцію.
30. Інтеграційними зв’язками між всіма елементами політичної системи суспільства, а також між партіями, суспільством і державою, між політичною та іншою системами є:
а) суб’єктний елемент політичної системи суспільства;
б) нормативний елемент політичної системи суспільства;
в) ідеологічний елемент політичної системи суспільства;
г) функціональний елемент політичної системи суспільства;
д) комунікативний елемент політичної системи суспільства.
31. Системою політичних і правових норм і принципів, що регулюють відносини між суб’єктами політичної системи є:
а) суб’єктний елемент політичної системи суспільства;
б) нормативний елемент політичної системи суспільства;
в) ідеологічний елемент політичної системи суспільства;
г) функціональний елемент політичної системи суспільства;
д) комунікативний елемент політичної системи суспільства.
32. Ознакою, спільною для всіх інститутів політичної системи суспільства є:
а) участь в розподілі матеріальних благ;
б) участь в формуванні та здійсненні політичної влади;
в) участь у відправленні правосуддя;
г) наявність статутів, програм;
д) сплата членських внесків.
33. Функцією політичної системи суспільства є:
а) формування цілей та завдань суспільства;
б) відсутність розробки програм життєдіяльності суспільства;
в) відсутність ресурсів суспільства відповідно до певних інтересів;
г) забезпечення функціонування та розвитку демократичних процесів;
д) забезпечення цілісного управлінського впливу на приватні процеси.
34. Виконуючи свої функції, політична система забезпечує:
а) цілісний керівний вплив на суспільство як єдиний організм, що ефективно управляється політичною владою;
б) свідоме управління,що пов’язане з визначенням стратегічних, довгострокових пріоритетів, цілей, мети діяльності людей, їх угруповань і суспільства в цілому;
в) визначення цілей і завдань даного суспільства, а також мобілізація всіх ресурсів для досягнення цих цілей і регулювання режиму політичної діяльності;
г) систему демократичної діяльності й відносин, правових гарантій та культури політичної відповідальності всіх суб'єктів демократичного процесу;
д) формулювання і підтримку певного соціального порядку, забезпечує його захист.
35. Визначте підсистеми, з яких складається політична система:
а) інституціональна, регулятивна, функціональна, ідеологічна;
б) нормативна, політична, соціальна, ідеологічна;
в) регулятивна, функціональна, нормативна;
г) економічна, політична, суспільна;
д) суспільна, інституціональна, ідеологічна, політична.
36. За ступенем інституалізацїї політичну владу класифікують на:
а) економічну, політичну, соціальну та духовно-інформаційну;
б) неурядову, республіканську, обласну, міську, сільську та муніципальну
в) одноособову, олігархічну та полігархічну;
г) законну й незаконну, легальну та нелегальну;
д) легітимну та нелегітимну.
37. Морально-психологічним сприйняттям влади громадянами, визнанням її права здійснювати управління соціальними процесами є:
а) легітимність влади;
б) правомірність влади;
в) легальність влади;
г) допустимість влади;
д) законність влади.
38. За характером взаємодії з зовнішнім середовищем політичну систему класифікують на:
а) відкриті та закриті системи;
б) внутрішні та зовнішні системи;
в) організаційні системи;
г) відкриті та внутрішні системи;
д) закриті та зовнішні системи.
39. За ступенем визнання влади суспільством політичну владу класифікують на:
а) неурядову, республіканську, обласну, міську, сільську, муніципальну;
б) одноособову, олігархічну, полігархічну;
в) законодавчу, виконавчу, судову;
г) легітимну, нелегітимну;
д) законну й незаконну, легальну та нелегальну.
40. За сферами суспільного життя владу класифікують на:
а) легітимну, нелегітимну;
б) законодавчу, виконавчу, судову;
в) неурядову, республіканську, обласну, міську, сільську, муніципальну;
г) економічну, політичну, соціальну, духовно-інформаційну;
д) одноособову, олігархічну, полігархічну.
41. Сукупність засобів і методів, з допомогою яких правлячий клас (або група класів) здійснює своє економічне і політичне владарювання, свою владу в суспільстві - це :
а) політична система;
б) політичний режим;
в) політичний процес;
г) політична ідеологія;
д) політична концепція.
42. Тип держави, основними ознаками якої є безроздільне панування права, якого всі дотримуються, верховенство закону, поділ функцій влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави - це:
а) тоталітарний режим;
б) правова держава;
в) демократичний режим;
г) авторитарна політична система;
д) представницька демократія.
43. Спільнота мешканців, жителів населених пунктів села чи добровільного об ’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста, районів у містах, що наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України - це:
а) політична партія;
б) громадська організація;
в) територіальна громада;
г) громадянське суспільство;
д) профспілка.
44. Інститутами громадянського суспільства, що створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів трудового колективу є:
а) профспілки;
б) релігійні організації;
в) місіонерські товариства;
г) політичні партії;
д) спортивні організації.
45. Державу від будь-яких політичних організацій суспільства відрізняють:
а) взаємодія з міжнародними організаціями та монополія на засоби масової інформації;
б) правова регламентованість та формальна визначеність;
в) право на видання нормативно-правових актів; суверенітет та здатність застосовувати легальний примус стосовно населення;
г) право на видання законів; суверенітет, здатність застосовувати легальний примус стосовно населення, взаємодія з міжнародними організаціями та володіння власністю на основні знаряддя і засобів виробництва;
д) право на видання законів, суверенітет, виключне право на освоєння космічного простору.
46. Система ідеологічних і психологічних елементів, оцінка людиною існуючого політичного буття і вибір варіанту поведінки відповідно до індивідуальних та суспільних інтересів - це:
а) політична свідомість;
б) політична ідеологія;
в) політичний режим;
г) політична партія;
д) політичний процес.
47. Систематизований вираз поглядів певного суб’єкта політичного життя на політичну організацію суспільства, на форму держави, на відносини між різними політичними суб ’єктами, на їхню роль у житті суспільства, на відносини з іншими державами і націями є:
а) політичний процес;
б) політичний режим;
в) політична партія;
г) політична ідеологія;
д) політична свідомість.
48. Зареєстроване добровільне об ’єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах - це:
а) громадська організація;
б) громадське об’єднання;
в) політичне об’єднання;
г) політична партія;
д) політична організація.
49. Яка з обоє ’язкових відомостей статуту політичної партії є зайвою:
а) права та обов’язки членів політичної партії;
б) назва політичної партії;
в) порядок вступу до політичної партії;
г) персональні дані засновників політичної партії;
д) порядок скликання та проведення партійних з’їздів.
50. Політичні партії залежно від їхнього представництва у вищих органах влади поділяють на:
а) революційні та реформаторські;
б) національні та комуністичні;
в) консервативні та ліберальні;
г) правлячі та опозиційні;
д) демократичні та недемократичні.
51. Членами політичних партій можуть бути особи, які:
а) досягли 21 року;
б) мають постійне місце проживання;
в) відповідають вимогам окремої партії;
г) мають право голосу на виборах;
д) працюють на державних посадах.
52. Членами політичних партій є:
а) судді;
б) прокурори;
в) військовослужбовці;
г) громадянин України, який має право голосу на виборах;
д) громадянин України та громадянин іншої держави.
53. Політичним партіям заборонено:
а) підтримувати міжнародні зв’язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог;
б) вільно провадити свою діяльність у межах передбачених Конституцією України, законами України ;
в) брати учать у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у встановленому порядку відповідними законами України;
г) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено законами України;
д) забороняти можливість викладати публічно і отстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя.
54. Органом державної влади, який здійснює обоє ’язкову державну реєстрацію політичних партій та міжнародних громадських організацій є:
а) Кабінет Міністрів України;
б) Верховна Рада України;
в) Міністерство юстиції України;
г) Адміністрація Президента України;
д) місцеві державні адміністрації.
55. Форма фіксації членства в політичній партії визначається:
а) статутом політичної партії;
б) наказом політичної партії;
в) затвердженням політичної партії;
г) заявою громадянина України;
д) розпорядженням політичної партії.
56. Громадяни України за своєю ініціативою можуть створювати політичні партії з:
а) 18 років;
б) 25 років;
в) 16 років;
г) 14 років;
д) 21 року.
57. Рішення про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії виносить:
а) Верховний Суд;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Верховна Рада України;
г) Центральний орган виконавчої комісії;
д) Центральна виборча комісія.
58. Громадське об ’єднання - це:
а) зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку;
б) добровільні неприбуткові об’єднання, створені органами місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень;
в) добровільне об’єднання фізичних осіб або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів;
г) громадські об’єднання індивідів або груп за певними інтересами, які беруть участь у громадській діяльності;
д) добровільне об’єднання фізичних осіб або юридичних осіб приватного права для здійснення своїх повноважень, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.
59. Кількість засновників громадського об'єднання не може бути меншою, ніж:
а) три особи;
б) п’ять осіб;
в) одна особа;
г) дві особи;
д) десять осіб.
60. Однією із фундаментальних засад суспільства є :
а) громадська організація;
б) політична партія;
в) громадське суспільство;
г) профспілка;
д) влада.
61. Джерелом державної влади є:
а) громадяни;
б) суспільство;
в) особа;
г) народ;
д) держава.
62. Громадське об ’єднання за організаційно-правовою формою утворюється ЯК'.
а) громадська спілка, громадська група;
б) громадська організація, національна організація;
в) громадська організація, громадська спілка;
г) національна організація, національна спілка;
д) національна група, громадська спілка.
63. Молодіжні громадські організації-це об’єднання громадян віком:
а) від 12 до 18 років;
б) від 8 до 20 років;
в) від 14 до 35 років;
г) від 14 до 18 років;
д) від 10 до 18 років.
64. Засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути:
а) тільки громадяни України віком від 25 до 40 років;
б) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах та досягли 15-річного віку;
в) громадяни України та іноземці, які перебувають в Україні не менше 10 років та досягли 18 років;
г) громадяни України віком від 22 до 35 років та іноземці, які перебувають в Україні на законних підставах;
д) громадяни України, які мають юридичну освіту, досягли 25 років та стаж роботи за фахом не менше 3 років.
65. Громадським об ’єднанням, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи є:
а) громадська організація;
б) громадська спілка;
в) територіальна громада;
г) політична партія;
д) громадська асоціація.
66. У статуті громадського об ’єднання можуть бути передбачені додаткові положення, а саме:
а) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання;
б) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг;
в) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління;
г) порядку прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об’єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску;
д) утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об’єднання.
67. Засновниками молодіжної та дитячої громадської організації, можуть бути особи, які досягли:
а) 14 років;
б) 16 років;
в) 18 років;
г) 21 років;
д) 25 років.
68. Громадське об’єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи, повідомляє про своє утворення уповноважений орган з питань реєстрації протягом:
а) 70 днів після проведення установчих зборів;
б) 90 днів після проведення установчих зборів;
в) 65 днів після проведення установчих зборів;
г) 60 днів після проведення установчих зборів;
д) 80 днів після проведення установчих зборів.
69. Громадські об’єднання утворюються і діють на принципах:
а) добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу їх членів, прозорості, відкритості та публічності;
б) самоврядності, законності, самостійності у визначенні напрямів своєї діяльності, відкритості і публічності;
в) відкритості та публічності, прозорості, рівноправності членів, відсутності майнового інтересу їх членів;
г) законності, добровільності, рівноправності членів, самоврядності, самостійності у визначенні напрямів своєї діяльності, відкритості і публічності;
д) добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, законності.
70. Громадське об’єднання може здійснювати свою діяльність зі статусом:
а) юридичної особи;
б) юридичної особи або без такого статусу;
в) фізичної особи;
г) фізичної особи або без такого статусу;
д) фізичної та юридичної особи.
71. Засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли:
а) 25 років;
б) 18 років;
в) 14 років;
г) 16 років;
д) 21 років.
72. Забороняється створення і діяльність громадських об’єднань, якщо:
а) засновником громадського об’єднання є громадянин іншої держави;
б) завдання громадського об’єднання спрямовані на ліквідацію незалежності України або зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;
в) громадське об’єднання не було зареєстроване в органах юстиції;
г) засновник громадського об’єднання має непогашену судимість;
д) засновником громадського об’єднання є юридична особа приватного права.
73. Громадське об’єднання зі статутом юридичної особи може мати:
а) державні герби,прапори;
б) емблему, прапор цього громадського об’єднання;
в) державні символи України;
г) зареєстровану символіку іншого громадського об’єднання;
д) ім’я або зображення фізичної особи.
74. За порушення законодавства до об ’єднань громадян може бути застосовано як стягнення тимчасова заборона (призупинення) діяльності:
а) на строк до 1-го місяця;
б) на строк до 3-х місяців;
в) на строк до 6-ти місяців;
г) на строк до 3-х місяців, в окремих випадках до 6-ти місяців;
д) на строк до 1 -го року.
75. Яку інформацію заборонено містити у власній назві громадського об ’єднання:
а) інформація про статус громадського об’єднання;
б) ім’я фізичної особи;
в) абревіатура;
г) інформація про вид громадського об’єднання;
д) слова «державний» та «комунальний» та похідні від них.
76. Громадське об’єднання зі статутом юридичної особи може мати:
а) підрозділи;
б) організації;
в) відокремлені підрозділи;
г) статут юридичної особи;
д) статут громадського об’єднання.
77. Громадське об’єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи:
а) повідомляє про своє утворення уповноважений орган з питань реєстрації;
б) видає наказ про своє утворення;
в) опубліковує в засобах масової інформації;
г) затверджує на місцевих зборах;
д) видає розпорядження про своє утворення.
78. Уповноважений орган з питань реєстрації приймає рішення у формі:
а) постанови;
б) заяви;
в) наказу;
г) розпорядження;
д) затвердження.
79. Протягом яких робочих днів Уповноважений орган з питань реєстрації зобов ’язаний з дня надходження документів після усунення недоліків прийняти рішення про реєстрацію громадського об’єднання та вчинити інші дії:
а) протягом п’яти робочих днів;
б) протягом двох робочих днів;
в) протягом трьох робочих днів;
г) протягом десяти робочих днів;
д) протягом тридцяти робочих днів.
80. Чинний Закон України «Про громадські об’єднання» був прийнятий
а) 22 квітня 2012 року;
б) 22 березня 2012 року;
в) 22 квітня 2013 року;
г) 22 березня 2013 року;
д) 22 січня 2013 року.
Еще по теме ТЕМА 6. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО, ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВА:
- Тема: Органы Федеральной службы безопасности РФ в системе гос. органов РФ
- Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
- Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посібник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніпро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с., 2018
- Нарваткина Н.С.. ВНЕДРЕНИЕ ИНФОРМАЦИОННЫХ СИСТЕМ, 2019
- Место ОФСБ в системе общей (национальной) безопасности РФ.
- 1.АДМИСТАТИВНОЕ ПРАВО В СИСТЕМЕ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ.
- Обзор системы административной юстиции в Греции
- Базы данных, информационно-справочные и поисковые системы
- ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА И ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
- Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
- Тема: Ответственность по Административному праву.
- Тема: Субъекты административного права
- 3. Система гражданского права как отрасли права - это внутреннее строение данной отрасли и права, единство входящих в нее взаимосвязанных подотраслей и институтов.
- Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТИ (БАНКРОТСТВЕ)
- Тема: ОСОБЕННОСТИ БАНКРОТСТВА ОТДЕЛЬНЫХ КАТЕГОРИЙ ДОЛЖНИКОВ
- Тема: ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
- З а н я т и е 4 Тема: СУДЕБНОЕ РАЗБИРАТЕЛЬСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ ПЕРВОЙ ИНСТАНЦИИ
- Занятие 5 Тема: ОБЕСПЕЧИТЕЛЬНЫЕ МЕРЫ. ПРИМИРИТЕЛЬНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ
- Тема: Компетенция органов как важнейший элемент их правового статуса
- З а н я т и е 7 Тема: КОРПОРАТИВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО. РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О ЗАЩИТЕ ПРАВ И ЗАКОННЫХ ИНТЕРЕСОВ ГРУППЫ ЛИЦ