ТЕМА 3. ФОРМА ДЕРЖАВИ

Поняття та загальна характеристика елементів форми держави. Форма державного правління: поняття та види. Монархія як форма державного прав­ління: поняття, ознаки та види. Республіка як форма державного правління: поняття, ознаки та види.

Загальна характеристика форми державного устрою. Унітарна держава: поняття, ознаки та види. Федерація: поняття, ознаки та види. Інші форми дер­жавного устрою.

Державно-правовий режим як елемент форми держави: поняття та види.

Міжнародні об’єднання держав: поняття, ознаки, види, загальна характе­ристика.

Розглядаючи сутність держави, її роль та приначення, доцільно проаналі­зувати поняття «форма держави», розглянути його складові елементи і зв’язки між ними, оскільки загальнонаукове дослідження цієї категорії має важливе те­оретичне і практичне значення. Саме форма є однією з головних категорій, що характеризують державу, є тим, від чого значною мірою залежать місце й роль кожної з гілок державної влади, їх взаємодія й ефективне функціонування.

Форма держави - це сукупність форм, яка характеризує систему взятих у єдності способів організації державної влади, територіального устрою, методів і засобів її здійснення, які у єдності дають уявлення про організацію влади в державі, систему державних органів, взаємовідносини між центральними і міс­цевими органами, порядок їх формування.

Структурні елементи форми держави:

форма правління, яка характеризує порядок організації вищих органів державної влади та поділ повноважень між ними;

форма державного устрою, що характеризує порядок територіальної організації публічної влади та поділ повноважень між центральними та місце­вими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування;

державний режим, який характеризує порядок здійснення державної влади.

Фактори, що впливають на різноманіття форм держави: національний фактор (може бути фактором, що впливає на вибір фо­рми державного устрою);

внутрішньополітичний фактор, тобто конкретне співвідно-шення сил основних соціальних груп, їх політичних представників;

географічний фактор (розмір території та кількість населення, специ­фічність ландшафту, особливості клімату);

міжнародний фактор, тобто особливості міжнародної політичної си­туації на момент державотворення, вплив на вибір форми з боку інших держав та міжнародних організацій;

ментальний фактор, тобто рівень і особливості політичної свідомості народу, культури та традиції.

Форма правління є елементом форми держави, який характеризує поря­док організації вищих органів державної влади та поділ повноважень між ни­ми.

Розрізняють дві форми правління - монархію і республіку.

Монархія - це форма державного правління, за якої вища державна влада належить одній особі (монарху) та передається у спадок. Характерними озна­ками монархії є: статус монарха як глави держави, наділеного відповідним ти­тулом; спадковість посади монарха; безстроковість (довічність) влади монарха; відсутність юридичної відповідальності монарха.

Види монархій', абсолютна, дуалістична та парламентська.

Абсолютна монархія - форма правління з необмеженою владою монарха, що характеризується відсутністю Парламенту та Конституції.

Дуалістична монархія - форма правління, за якої монарх поділяє владу з парламентом, віддаючи йому функцію законотворчості, але зберігаючи конт­роль над урядом. Характерні особливості дуалістичної монархії: наявність Конституції; належність законодавчої влади парламенту; монарх є главою держави та главою виконавчої влади; право монарха формувати уряд, який ві­дповідальний перед ним.

Парламентська монархія - форма правління, за якої державна влада на­лежить парламенту та уряду, а монарх виконує лише представницькі функції. Характерні ознаки парламентської монархії: монарх є главою держави, але ви­конує лише представницькі функції, виступає символом нації, гарантом її єд­ності; законодавча влада належить парламенту, а виконавча - урядові, який формується парламентом і підзвітний та підконтрольний йому; всі акти монар­ха мають бути схвалені міністрами.

Республіка - це форма правління, за якої вищі органи державної влади обираються народом на певний строк.

Залежно від порядку поділу повноважень між вищими органами держав­ної влади республіки поділяються на:

> парламентські, в яких: уряд формується парламентом та несе відпо­відальність лише перед ним; уряд формується правлячою партією або партій­ною коаліцією, яка має більшість депутатських місць у результаті виборів; пре­зидент є главою держави, але він не очолює виконавчу владу, виконуючи лише представницькі функції; виконавчу владу очолює прем’єр-міністр; президент обирається парламентом або спеціально створеним органом; існує м’яка мо­дель поділу влади, яка допускає суміщення посад у законодавчій та виконавчій владах;

> президентські, в яких: президент обирається народом; президент є главою держави та главою уряду (виконавчої влади); уряд формується прези­дентом та несе відповідальність перед ним; існує жорстка модель поділу влади;

>змішані, в яких: президент як глава держави формально виведений за межі трьох гілок влади; президент не очолює виконавчу владу, але має частину виконавчих повноважень, що має наслідком біцефальність (дуалізм) виконав­чої влади; президент обирається народом; виконавча влада представлена уря­дом, який очолюється прем’єр-міністром; уряд формується за участю парламе­нту та президента, підзвітний їм та несе подвійну відповідальність, тобто від­повідальність перед президентом і парламентом; наближення моделі поділу влади до жорсткої.

Форма державного устрою є елементом форми держави, який характе­ризує порядок територіальної організації публічної влади, а також поділ влад­них повноважень на різних територіальних рівнях.

Вирізняють дві форми державного устрою - унітарна держава та федера­ція.

Унітарна держава - це єдина держава, територія якої поділяється на ад­міністративно-територіальні одиниці.

Унітарні держави поділяються на прості (територія складається тільки з адміністративно-територіальних одиниць) і складні (мають у своєму складі ті чи інші форми автономії). Залежно від розподілу повноважень між централь­ними та місцевими органами державної влади, а також між державною владою та місцевим самоврядуванням виділяють централізовані, відносно децентра­лізовані та децентралізовані унітарні держави.

Федерація - це союзна держава, до складу якої входять державні утво­рення (суб’єкти федерації).

Види федерацій:

за принципом утворення суб’єктів - територіальні, національні та змішані (національно-територіальні) федерації;

за способом утворення федерації - договірні (створюються на підс­таві договору між суб’єктами федерації) та союзні (утворені на основі транс­формації унітарних держав);

за правовим статусом суб’єктів - симетричні (усі суб’єкти федера­ції мають однаковий політико-правовий статус) та асиметричні (суб’єкти ма­ють різний політико-правовий статус) федерації.

Конфедерація - це союз суверенних держав, створений для досягнення певних цілей і спільного здійснення деяких напрямів державної діяльності при збереженні самостійності в інших питаннях.

Державно-правовий режим є елементом форми держави, який характе­ризує порядок здійснення державної влади. Державний режим відображає не формальні (організаційні) аспекти державної влади, а її змістовні характерис­тики. На відміну від форми державного правління та форми державного уст­рою, які характеризують організаційну сторону форми держави, державний режим характеризує порядок діяльності держави, визначає ії функціональне спрямування.

Залежно від наявності та розвитку інститутів демократії, державний ре­жим поділяють на демократичний та антидемократичний.

Демократичний режим - це вид державного режиму, при якому держа­вна влада здійснюється на основі рівної участі громадян та їх об’єднань у фо­рмуванні державної політики, утворенні й діяльності державних органів, до­тримання прав і свобод людини.

Демократичний режим існує у наступних формах'.

ліберальнодемократичний, який заснований на системі гуманістич­них принципів здійснення державної влади, визнанні свобод і прав людини, за­безпеченні рівності всіх перед законом;

консервативнодемократичний, який заснований переважно на де­мократичних принципах державного управління, що склалися історично та є характерними саме для цієї держави, що не бажає перейти до нових форм і ме­тодів державного управління;

радикальнодемократичний, який здійснюється шляхом постійного введення нових форм реалізації державної влади, вико-ристання рішучих захо­дів щодо підвищення ефективності державного управління.

Антидемократичний режим - це вид державного режиму, при якому державна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи і здійснюється більш жорсткими методами шляхом порушення прав і свобод людини та усуненням можливостей для вільного во­левиявлення ін-тересів різних груп населення.

Антидемократичний режим існує у наступних формах'.

деспотичній, яка характеризується зосередженням в руках однієї особи (деспота) всієї повноти державної влади та повній безправності підда­них;

тиранічній, яка характеризується зосередженням в руках однієї осо­би (тирана) всієї повноти державної влади, яку він, на відміну від деспотії, оде­ржав не за правом успадкування, а внаслідок узурпації, насильницького захоп­лення влади шляхом державного перевороту. Для тиранії характерне пануван­ня жорстких способів здійснення державної влади, свавілля, беззаконня;

тоталітарній, яка характеризується зосередженням державної вла­ди в руках правлячої верхівки або однієї особи, здійсненням диктатури однієї партії та забороною діяльності опозиційних партій і організацій, відсутність реальних прав і свобод громадян, принципу розподілу влади та органів місце­вого самоврядування, наявність всеохоплюючого контролю з боку держави над усіма сферами суспільного та особистого життя, нав’язування єдиної офіційної державної ідеології, відсутність вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп і верст населення, примат держави над правом;

авторитарній, яка характеризується значним зосередженням держа­вної влади в руках однієї або кількох осіб, звуженням політичних прав і свобод громадян, політичних партій та громадських об’єднань, недопущенням полі­тичної опозиції, наявністю єдиної, обов’язкової політичної ідеології, прини­

женням ролі представницьких органів влади, використанням насильства і поза- судових методів примусу, спиранням на поліцейські та військові апарати.

У сучасному світі особливого значення набувають такі об’єднання дер­жав, як співдружності та співтовариства. До таких об’єднань належать: Єв­ропейський Союз, Співдружність Націй, Співдружність Незалежних Держав. Чинники їх об’єднання можуть бути різними: економічні, політичні, ідеологі­чні, культурні, релігійні тощо. Правовою основою таких об’єднань можуть ви­ступати міжнародні договори, статути, декларації та інші юридичні акти.

Співтовариство (співдружність) - це добровільне, договірне об’єднання держав, засноване на спільних політичних, економічних, ідеологі­чних, культурних засадах та спрямоване на вирішення певних завдань у різних сферах суспільного життя.

Ознаками міжнародних об’єднань є:

спільність історичного розвитку держав-учасниць, що зумовлює їх інтеграцію на спільних політичних, економічних, ідеологічних, культурних за­садах;

створення для спільного вирішення завдань, актуальних для держав- учасниць;

наявність наддержавних органів, які забезпечують взаємодію держав- учасниць;

збереження суверенітету державами-учасницями;

можливість виходу із складу таких об’єднань;

автономність правової, судової, політичної систем кожної держави- учасниці.

Ключові поняття:

форма держави, структура форми держави, форма державного прав­ління, монархія, республіка, абсолютна монархія, конституційна монархія, па­рламентська монархія, обмежені монархії, необмежені монархії, деспотична монархія, теократична монархія, станово-представницька монархія, дуаліс­тична монархія, парламентська республіка, президентська республіка, капіта­лістична республіка, буржуазна республіка, феодальна республіка, змішана ре­спубліка, форма державного устрою, унітарна держава, федерація, конфеде­рація, імперія, форма державного режиму, демократичний режим, антидемо­кратичний режим, авторитарний режим, тоталітарний режим, ліберально- демократичний режим, консервативно-демократичний режим, радикально- демократичний режим, виборна монархія, суперпрезиденська республіка, тео­кратична республіка, некласичні республіки, поліархічна форма правління, джамахірія, аристократична форма правління, олігархічна форма правління, тиранічна форма правління, геронтократична форма правління, співтовари­ство, співдружність, апарат держави, політичний режим, політична сис­тема, суверенітет, уряд, парламент, президент, верховенство права, верхо­венство закону, міжнародні об ’єднання держав.

1.

а) форма державного механізму, форма територіального устрою, форма державно-правового режиму;

б) форма правління, форма територіального устрою, форма державно- правового режиму;

в) форма політичної системи, форма правління, форма державно- правового режиму;

г) форма правління, форма територіального устрою, форма політичної си­стеми;

д) форма соціальної системи, форма територіального устрою, форма дер­жавно-правового режиму.

2. Філософ-просвітник, який розглядав форму держави як структурну ор­ганізацію вищих державних органів - це:

а) Ш. Монтеск’є;

б) Ф. Вольтер;

в) Г. Лессінг;

г) Дж. Локк;

д) Ж.-Ж. Руссо.

3. Форма держави, в якій правління здійснюється невеликою кількістю найбагатших членів суспільства - це:

а) аристократія;

б) тимократія;

в) олігархія;

г) тиранія;

д) демократія.

4. За Платоном, правління знатних, професійно підготованих людей, які володіють політичним мистецтвом - це:

а) аристократія;

б) тимократія;

в) олігархія;

г) тиранія;

д) демократія.

5. Форма держави, в якій правління здійснюється найбільш сильними вої­нами - це:

а) тиранія;

б) олігархія;

в) тимократія;

г) демократія;

д) аристократія.

6. Держава, в якій правління здійснюється народом - це:

а) аристократія;

б) тимократія;

в) олігархія;

г) тиранія;

д) демократія.

7. Форма державного правління - це:

а) система форм інституційної, територіальної і політичної організації та здійснення державної влади в країні;

б) спосіб інституційної організації вищої влади в державі, її поділ між ви­щими органами та їх правове становище;

в) спосіб політичної організації та здійснення державної влади, виражений через сукупність прийомів, методів і засобів, які використовуються у взаєми­нах держави із суспільством і особою;

г) спосіб територіальної організації влади в державі і співвідношення вла­ди між територіальними частинами, на які вона поділена, і державою в цілому;

д) порядок утворення певних складових частин держави.

8. Термін «форма правління» вперше на офіційному рівні вжито у:

а) Швеції у 1772 р.;

б) Португалії у 1826 р.;

в) Саксонії у 1831 р.;

г) Франції у 1848 р.;

д) Норвегії у 1814 р.

9. Давньоримський філософ Цицерон виділяв такі форми правління, як:

а) монархія, демократія, аристократія;

б) аристократія, тимократія, олігархія;

в) олігархія, тиранія, демократія;

г) аристократія, тимократія, демократія;

д) геронтократія, демократія, олігархія.

10. Форма правління, при якій вищі органи державної влади обираються безпосередньо народом або формуються виборними установами на певний строк - це:

а) республіка;

б) монархія;

в) демократія;

г) обмежена монархія;

д) виборна республіка.

11. Історичним видом республіки є:

а) соціалістична республіка;

б) східна республіка;

в) західна республіка;

г) капіталістична республіка;

д) звичайна республіка.

12. Для республіки є характерним:

а) виборність вищих органів держави безпосередньо або опосередковано народом, тобто представницький характер державної влади;

б) незмінюваність вищих посадових осіб і державних органів;

в) безстроковість повноважень вищих посадових осіб держави і держав­них органів;

г) відсутність відповідальності вищих посадових осіб держави за ненале­жне виконання своїх повноважень перед народом або вищим представницьким органом;

д) передавання влади у спадок.

13. Загальнодержавний представницький орган державної влади, основ­ним завданням якого є вираз волі народу шляхом видання нормативно- правових актів, що регулюють найважливіші суспільні відносини, та здійс­нюють контроль за виконавчою владою:

а) парламент;

б) уряд;

в) рада;

г) партія;

д) народ.

14. Глава держави, який втілює національну єдність, наступність дер­жавної влади, є гарантом національної незалежності та територіальної ці­лісності держави:

а) вождь;

б) тиран;

в) монарх;

г) президент;

д) народ.

15. Залежно від обсягу державно-владних повноважень президента і парламенту республіки поділяються:

а) президентські, парламентські, змішані;

б) абсолютні, обмежені, змішані;

в) президентські, абсолютні, парламентські;

г) змішані, парламентські, обмежені;

д) змішані, абсолютні, президентські.

16. Різновид республіки, в якій парламент формує політично відповідаль­ний перед ним уряд - це:

а) конституційна республіка;

б) президентська республіка;

в) парламентська республіка;

г) змішана республіка;

д) президентсько-парламентська республіка.

17. Форма правління, якій притаманні поєднання в інституті президента повноважень глави держави та глави виконавчої влади, відсутність посади прем ’єр-міністра, відповідальність уряду перед президентом - це:

а) авторитарна республіка;

б) змішана республіка;

в) парламентська республіка;

г) президентська республіка;

д) федеративна держава.

18. Ознакою президентської республіки є:

а) президент не є одночасно главою держави і уряду;

б) президент обирається безпосередньо народом або обраними народом виборцями, а тому несе політичну відповідальність безпосередньо перед наро­дом;

в) уряд підконтрольний і підзвітний парламенту, несе політичну відпові­дальність перед ним;

г) відсутність інституту відповідальності президента у вигляді процедури відсторонення від влади;

д) члени парламенту можуть бути членами уряду.

19. Президентськими республіками є:

а) Йорданія, Ісландія;

б) Сполучені Штати Америки, Швейцарія;

в) Англія, Федеративна Республіка Німеччина;

г) Україна, Фінляндія;

д) Італія, Чехія.

20. Держава, яка за формою державного правління є президентською:

а) Австрія;

б) Великобританія;

в) Марокко;

г) Бразилія;

д) Франція.

21. Форма правління, в якій поєднуються ознаки президентської та пар­ламентської республіки - це:

а) нетипова республіка;

б) демократична республіка;

в) народна республіка;

г) компаративна республіка;

д) змішана республіка.

22. До загальних ознак змішаних республік належить таке положення:

а) формування уряду за участю глави держави і парламенту;

б) заміщення посади президента шляхом непрямих виборів;

в) повна залежність виконавчої влади від президента;

г) президент не є арбітром між гілками влади;

д) президент є главою виконавчої влади.

23. Країнами зі змішаною формою державного правління є:

а) Білорусь, Перу, Україна;

б) Оман, Саудівська Аравія, Кувейт;

в) Йорданія, Марокко, Непал;

г) Іспанія, Нідерланди, Україна;

д) Малайзія, Об’єднані Арабські Емірати, Люксембург.

24. Сучасна Українська держава за формою державного правління є:

а) парламентською республікою;

б) президентською республікою;

в) президентсько-парламентською республікою;

г) парламентсько-президентською республікою;

д) суперпрезидентською республікою.

25. Біцефальність виконавчої влади у змішаних республіках полягає у то­му, що:

а) президент є главою виконавчої влади;

б) прем’єр міністр є главою виконавчої влади;

в) відсутні центральні органи виконавчої влади;

г) існує два «центра» виконавчої влади;

д) органи виконавчої влади підконтрольні президенту та підзвітні парла­менту.

26. Форма державного правління, яка розрізняються за способом орга­нізації верховної державної влади та ступеню участі населення в її форму­ванні:

а) складна форма правління;

б) унітарна форма правління;

в) федераційна форма правління;

г) конфедераційна форма правління;

д) монархічна форма правління.

27. Форма правління, при якій вища державна влада переходить у спадок - це:

а) демократія;

б) монархія;

в) тиранія;

г) республіка;

д) деспотія.

28. Монархія характеризується такою ознакою:

а) главою держави є президент;

б) влада, як правило, передається у спадок і зберігається довічно;

в) монарх уособлює вищу державну владу в порядку делегування від на­роду;

г) монарх є підлеглим будь-яким іншим суб’єктам влади;

д) монарх несе конкретну політичну і юридичну відповідальність за ре­зультати свого правління.

29. Монархія, яка має республіканську рису - систематичну виборність очільника країни, не може бути обраний будь-який громадянин, що задоволь­няє виборчим кваліфікаціям і вимогам для президента, а тільки один з декі­лькох монархів - керівників складових елементів федерації, це:

а) виборна монархія;

б) необмежена монархія;

в) обмежена монархія;

г) монархія;

д) абсолютна монархія.

30. Вид обмеженої монархії, в якій влада монарха суттєво обмежена у всіх сферах здійснення державної влади:

а) автономна монархія;

б) президентська монархія;

в) парламентарна (конституційна) монархія;

г) змішана монархія;

д) федеративна монархія.

31. Парламентарна монархія характеризується особливим порядком управління:

а) розподілом державної влади на законодавчу, виконавчу, судову та правовий статус органів державної влади, у тому числі і монарха;

б) подвійність (дуалізм) вищих органів державної влади;

в) існуванням представницького органу державної влади;

г) глава держави - монарх, здійснює найвищу виконавчу владу, а парла­мент - законодавчу;

д) уряд формується з представників партій.

32. За якими обставинами конституційної монархії керується влада монарха:

а) обмежена конституцією;

б) монарх здійснює владу через міністрів;

в) монарх, здійснює найвищу виконавчу владу;

г) влада монарха є необмеженою;

д) влада монарха не обмежена конституціє.

33. Конституційною монархією на сучасному етапі є:

а) Королівство Таїланд;

б) Лівія;

в) Сполучені Штати Америки;

г) Італія;

д) Греція.

34. Сучасними парламентськими монархіями є:

а) Франція, Англія, Ватикан;

б) Австралія, Австрія, Німеччина;

в) Японія, Швеція, Данія;

г) Греція, Хорватія, Англія;

д) Франція, Австрія, Японія.

35. Форма правління, за якої законодавча влада належить парламенту, виконавча - монарху (чи кабінету міністрів), судова - судам, які обираються чи призначаються це:

а) дуалістична монархія;

б) парламентська монархія;

в) абсолютна монархія;

г) обмежена монархія;

д) змішана.

36. Різновид монархії, якому притаманні формальна незалежність зако­нодавчої влади, здійснення монархом функцій глави виконавчої влади; право монарха формувати уряд, відповідальний перед ним, право накладення абсо­лютного вето на закони парламенту, право монарха видавати укази, що ма­ють силу закону - це:

а) деспотична монархія;

б) абсолютна монархія;

в) станово-представницька монархія;

г) дуалістична монархія;

д) представницька монархія.

37. Влада дуалістичної монархії зосереджується між:

а) парламентом і главою держави;

б) влада зосереджена в руках глави держави;

в) монахом і судами;

г) монахом і народом;

д) парламентом і народом.

38. Форма правління, за якої державна влада зосереджена в руках одно­особового глави держави (монарха) є:

а) дуалістична монархія;

б) парламентська монархія;

в) абсолютна монархія;

г) обмежена монархія;

д) змішана монархія.

39. Абсолютна монархія поділяється на:

а) деспотичні і теократичні;

б) представницькі і парламентарні;

в) дуалістичні і конституційні;

г) деспотичні і конституційні;

д) конституційні і теократичні.

40. Різновидом монархії, при якому влада монарха спирається на могутній військово-бюрократичний апарат, монарх обожнюється, наділяється особли­вими надлюдськими якостями є:

а) конституційна монархія;

б) дуалістична монархія;

в) деспотична монархія;

г) парламентська монархія;

д) станово-представницька монархія.

41. Ознаки, що є характерними для деспотичної монархії:

а) поєднання монархом найвищої духовної і світської влади, обожню­вання монарха, джерелом влади якого є воля Бога, а основним джерелом пра­ва в державі є релігійні норми;

б) необмежена свавільна влада монарха, який у своїх діях спирається на верхівку військової аристократії;

в) монарх не займає центральне місце у механізмі держави;

г) монарх формує уряд, який відповідає перед парламентом і монархом;

д) монарх, здійснює найвищу виконавчу владу, а парламент - законода­вчу.

42. Підставою легітимації влади монарха у східних деспотіях є:

а) вплив монарха на станово-представницький орган;

б) закріплення в законі влади монарха;

в) сакралізація влади монарха, непорушний авторитет його сили;

г) звичай підкорення владі монарха;

д) харизматичний стиль управління монарха.

43. Відмінною ознакою теократичної монархії від інших видів монархії є:

а) необмежена свавільна влада монарха, який у своїх діях спирається на верхівку військової аристократії;

б) поєднання монархом найвищої духовної і світської влади, обожню­вання монарха, джерелом влади якого є воля Бога, а основним джерелом пра­ва в державі є релігійні норми;

в) монарх займає центральне місце у механізмі держави, формує уряд, який відповідає перед парламентом і монархом;

г) монарх формує уряд, який відповідає перед парламентом і монархом;

д) монарх, здійснює найвищу виконавчу владу, а парламент — законо­давчу.

44. Встановлення державної влади насильницьким шляхом та зосере­дження всієї повноти влади в руках однієї особи - це:

а) демократія;

б) олігархія;

в) тимократія;

г) тиранія;

д) аристократія.

45. Специфічна форма правління, які поєднують в собі сучасні риси не­однорідних форм та носять «неповторний» характер:

а) теократична республіка;

б) суперпрезиденська республіка;

в) виборна монархія;

г) некласичні республіки;

д) парламентсько-президентська республіка.

46. Нетиповою формою правління є:

а) імперія;

б) республіка;

в) монархія;

г) джамахірія;

д) конфедерація.

47. Унікальна форма правління, за якої відсутні традиційні інститути влади, вважається, що всі державні рішення приймаються усім народом:

а) монархія;

б) республіка;

в) королівство;

г) імперія;

д) джамахірія.

48. Країна, що відноситься до державного устрою - джамахірія:

а) Народна Джамахірійська Республіка Зімбабве;

б) Сінгапурська Народна Республіка Джамахірія;

в) Об’єднане Королівство Джамахірії Монако;

г) Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія;

д) Республіка Джамахірія Нова Зеландія.

49. Форма державного правління, сформована на основі волі громадян (народу) правово-політичній системі законодавчих та виконавчих органів влади, організування і функціонування котрої ґрунтуються на принципі поді­лу влади та відповідній системі стримувань і противаг:

а) республіка;

б) монархія;

в) поліархія;

г) виборна монархія;

д) обмежена монархія.

50. Вид поліархічної форми державного правління, що заснована на «по­мірному» типі поділу влади системою вищих органів законодавчої, президе­нтської та урядової влади, яка формується за спільною участю створених у результаті загальних і прямих усенародних виборів парламенту та президе­нта й несе таку саму подвійну відповідальність перед ними:

а) змішана поліархія;

б) парламентська поліархія;

в) президентська поліархія;

г) парламентсько-президентська поліархія;

д) президентсько-парламентська поліархія.

51. Внутрішня структура держави, спосіб її територіального поділу та порядок взаємодії держави з її частинами - це:

а) форма правління;

б) форма держави;

в) форма державного устрою;

г) державно-правовий режим;

д) динаміка державного розвитку.

52. Єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністрати­вно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень та не володіють суверенними правами - це:

а) республіка;

б) конфедерація;

в) федерація;

г) імперія;

д) унітарна держава.

53. Унітарними вважаються держави:

а) окремі складові яких не мають свого суверенітету;

б) мають суверенітет і всі ознаки державності;

в) складається з держав-членів або державо подібних утворень;

г) об’єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети;

д) примусово утворена, зазвичай через завоювання одного народу ін­шим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.

54. За ступенем залежності місцевих органів від центральної влади уні­тарні держави поділяються на:

а) повністю унітарні та частково унітарні;

б) централізовані, децентралізовані та змішані;

в) централізовані та з автономією;

г) конституційні та фактичні;

д) територіальні, національні та змішані.

55. Форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці дер­жави мають певну юридично визначену політичну самостійність - це:

а) республіка;

б) конфедерація;

в) федерація;

г) імперія;

д) унітарна держава.

56. За способом утворення суб’єктів виділяють такі види федерації:

а) територіальні, національні, змішані;

б) договірно-конституційні, союзні;

в) симетричні, асиметричні;

г) конституційні, національні;

д) федерації на основі союзу, автономії.

57. За способом утворення федерації поділяються на:

а) федерації на основі союзу, автономії;

б) територіальні, національні;

в) конституційні, національні;

г) договірно-конституційні, союзні;

д) договірні, конституційні, договірно-конституційні.

58. За характером розподілу владних повноважень між суб ’єктами феде­рації поділяються на:

а) федерації на основі союзу, автономії;

б) територіальні, національні;

в) конституційні, національні;

г) договірно-конституційні, союзні;

д) симетричні, асиметричні.

59. Асиметрія федеративних держав полягає у:

а) наявності відмінних за територіальними розмірами суб’єктів федерації;

б) відмінності часу вступу до федерації різних суб’єктів федерації;

в) наявності неоднакового юридичного і фактичного статусу у різних суб’єктів федерації;

г) нез’єднаності суб’єкта федерації з іншими суб’єктами за кордоном;

д) наявності відмінностей у кількості населення різних суб’єктів федера­ції.

60. Складна держава формується:

а) з відокремлених державних утворень, що мають суверенітет і всі ознаки державності з відокремлених державних утворень;

б) з єдиної держави, що не має всередині відокремлених утворень, які користуються певною самостійністю.

в) складається з держав-членів або державо подібних утворень;

г) об’єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети;

д) примусово утворена, зазвичай через завоювання одного народу ін­шим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.

61. Країни, які відносяться до територіальної федерації:

а) Сполучені Штати Америки, Німеччина, Бразилія;

б) Індія, Італія, Марокко;

в) Російська Федерація, Україна, Республіка Білорусь;

г) Угорщина, Греція, Польща;

д) Україна, Франція, Республіка Білорусь.

62. Прикладом симетричної федерації є:

а) Сполучені Штати Америки;

б) Російська Федерація;

в) Польща;

г) Швейцарія;

д) Бельгія.

63. Держави, що за формою державно-територіального устрою є феде­ративними - це:

а) Індія, Сполучені Штати Америки;

б) Австрія, Португалія;

в) Англія, Франція;

г) Греція, Україна;

д) Іспанія, Норвегія.

64. Союз суверенних держав, створений для досягнення певних цілей і здійснення відповідних напрямів державної діяльності при збереженні в інших питаннях повної самостійності:

а) співтовариство;

б) конфедерація;

в) федерація;

г) імперія;

д) співдружність.

65. Правовою підставою для утворення конфедерації є:

а) усна домовленість сторін;

б) договір;

в) дозвіл Ради Європи;

г) згода не менше ніж 51% жителів від кожної країни, яка має намір всту­пити до конфедерації;

д) згода не менше ніж 90% жителів від кожної країни, яка має намір всту­пити до конфедерації.

66. При створені конфедерації її члени:

а) обов’язково вводять єдину грошову одиницю;

б) створюють єдине законодавство;

в) формують лише деякі спільні органи влади;

г) формують єдині органи управління для всіх країн-учасниць;

д) створюють єдине законодавство та вводять єдину грошову одиницю.

67. Державою, що на рівні конституційної регламентації залишилась конфедерацією є:

а) Сполучені Штати Америки;

б) Російська Федерація;

в) Індія;

г) Швейцарія;

д) Бельгія.

68. До структури державного устрою не входить:

а) унітарна держава;

б) федерація;

в) конфедерація;

г) імперія;

д) політичний режим.

69. Імпералістична держава складовими якої є адміністративно- територіальні одиниці, а саме:

а) колонії;

б) області;

в) округи;

г) штати;

д) регіон.

70. Спосіб політичної організації та здійснення державної влади, вира­жений через сукупність прийомів, методів і засобів, які використовуються у взаємовідносинах держави із суспільством і особою - це:

а) форма держави;

б) форма державного правління;

в) форма державного устрою;

г) форма політичного режиму;

д) форма політичної системи.

71. Характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення полі­тичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадян і держави - це:

а) політичний режим;

б) політична система;

в) форма державного правління;

г) форма державного устрою;

д) апарат держави.

72. Демократичний режим характеризується такою ознакою:

а) народ залучається до формування і здійснення державної влади як без­посередньо, так і через своїх представників;

б) держава не додержується принципів виборності і змінюваності центра­льних і місцевих органів державної влади, розвитку місцевого та інших видів самоврядування;

в) держава не сприяє розвиткові структур громадянського суспільства і правової держави, організації управління на основі принципу реального здійс­нення поділу влади;

г) прийняття усіх важливих для суспільства рішень в інтересах меншості з урахуванням прав більшості;

д) державна влада не є легітимною.

73. Зосередження влади в руках однієї особи чи групи осіб, заниження ролі представницьких органів влади, зведення нанівець місцевого самоврядування, застосування репресій, тиск на ЗМІ є характерним для:

а) демократичної держави;

б) мілітаризованої держави;

в) авторитарної держави;

г) унітарної держави;

д) федеративної держави.

74. Авторитарний політичний режим характеризується такими поло­женнями:

а) існування єдиної загальнообов’язкової ідеології, однопартійна політич­на система, заборона існування опозиції, вождізм;

б) інститути демократії існують формально, державні рішення прийма­ються правлячою елітою, функції якої не обмежуються законом, офіційно ви­знається пріоритет державних інтересів перед інтересами особи;

в) принципова відмова від ідеї прав людини і громадянина, формальність і декларативний характер виборів, заперечення поділу державної влади;

г) монопольний контроль з боку держави над економікою, культурою та побутом, спирання на репресивний апарат;

д) мілітаризм та ідея постійної війни і панування.

75. Спільною ознакою для тоталітарних та авторитарних режимів є:

а) наявність державної ідеології;

б) повна відсутність політичного плюралізму;

в) культ особи-вождя;

г) пріоритет інтересів держави над інтересами особи;

д) ринкова економіка.

76. Тоталітарний режим є крайньою формою:

а) політичного режиму;

б) мілітаризованої держави;

в) антидемократичного політичного режиму;

г) аристократії;

д) фашизму.

77. Консолідація партійного та державного апарату є характерною ознакою для:

а) демократичної держави;

б) тоталітарної держави;

в) авторитарної держави;

г) унітарної держави;

д) федеративної держави.

78. Союз суверенних держав, що об ’єдналися на підставі міждержавного договору для посилення інтеграційних зв ’язків держав, що входять до нього, і еволюції у бік конфедеративного об ’єднання - це:

а) співтовариство;

б) співдружність;

в) союз;

г) особлива форма співтовариства;

д) складна форма співдружності.

79. Для міжнародних об ’єднань є характерним:

а) формування наддержавних органів для координації діяльності держав- членів;

б) наявність єдиного законодавства;

в) залежність внутрішніх правової, судової, політичної і інших систем кожного члена;

г) неможливість вільного виходу;

д) наявність суверенітету.

80. Організацію Об’єднаних Націй (ООН) було створено:

а) 23 грудня 1945 р.;

б) 17 листопада 1946 р.;

в) 25 липня 1946 р.;

г) 24 жовтня 1945 р.;

д) 7 липня 1945 р.