ТЕМА 3. ФОРМА ДЕРЖАВИ
Поняття та загальна характеристика елементів форми держави. Форма державного правління: поняття та види. Монархія як форма державного правління: поняття, ознаки та види. Республіка як форма державного правління: поняття, ознаки та види.
Загальна характеристика форми державного устрою. Унітарна держава: поняття, ознаки та види. Федерація: поняття, ознаки та види. Інші форми державного устрою.
Державно-правовий режим як елемент форми держави: поняття та види.
Міжнародні об’єднання держав: поняття, ознаки, види, загальна характеристика.
Розглядаючи сутність держави, її роль та приначення, доцільно проаналізувати поняття «форма держави», розглянути його складові елементи і зв’язки між ними, оскільки загальнонаукове дослідження цієї категорії має важливе теоретичне і практичне значення. Саме форма є однією з головних категорій, що характеризують державу, є тим, від чого значною мірою залежать місце й роль кожної з гілок державної влади, їх взаємодія й ефективне функціонування.
Форма держави - це сукупність форм, яка характеризує систему взятих у єдності способів організації державної влади, територіального устрою, методів і засобів її здійснення, які у єдності дають уявлення про організацію влади в державі, систему державних органів, взаємовідносини між центральними і місцевими органами, порядок їх формування.
Структурні елементи форми держави:
форма правління, яка характеризує порядок організації вищих органів державної влади та поділ повноважень між ними;
форма державного устрою, що характеризує порядок територіальної організації публічної влади та поділ повноважень між центральними та місцевими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування;
державний режим, який характеризує порядок здійснення державної влади.
Фактори, що впливають на різноманіття форм держави: національний фактор (може бути фактором, що впливає на вибір форми державного устрою);
внутрішньополітичний фактор, тобто конкретне співвідно-шення сил основних соціальних груп, їх політичних представників;
географічний фактор (розмір території та кількість населення, специфічність ландшафту, особливості клімату);
міжнародний фактор, тобто особливості міжнародної політичної ситуації на момент державотворення, вплив на вибір форми з боку інших держав та міжнародних організацій;
ментальний фактор, тобто рівень і особливості політичної свідомості народу, культури та традиції.
Форма правління є елементом форми держави, який характеризує порядок організації вищих органів державної влади та поділ повноважень між ними.
Розрізняють дві форми правління - монархію і республіку.
Монархія - це форма державного правління, за якої вища державна влада належить одній особі (монарху) та передається у спадок. Характерними ознаками монархії є: статус монарха як глави держави, наділеного відповідним титулом; спадковість посади монарха; безстроковість (довічність) влади монарха; відсутність юридичної відповідальності монарха.
Види монархій', абсолютна, дуалістична та парламентська.
Абсолютна монархія - форма правління з необмеженою владою монарха, що характеризується відсутністю Парламенту та Конституції.
Дуалістична монархія - форма правління, за якої монарх поділяє владу з парламентом, віддаючи йому функцію законотворчості, але зберігаючи контроль над урядом. Характерні особливості дуалістичної монархії: наявність Конституції; належність законодавчої влади парламенту; монарх є главою держави та главою виконавчої влади; право монарха формувати уряд, який відповідальний перед ним.
Парламентська монархія - форма правління, за якої державна влада належить парламенту та уряду, а монарх виконує лише представницькі функції. Характерні ознаки парламентської монархії: монарх є главою держави, але виконує лише представницькі функції, виступає символом нації, гарантом її єдності; законодавча влада належить парламенту, а виконавча - урядові, який формується парламентом і підзвітний та підконтрольний йому; всі акти монарха мають бути схвалені міністрами.
Республіка - це форма правління, за якої вищі органи державної влади обираються народом на певний строк.
Залежно від порядку поділу повноважень між вищими органами державної влади республіки поділяються на:
> парламентські, в яких: уряд формується парламентом та несе відповідальність лише перед ним; уряд формується правлячою партією або партійною коаліцією, яка має більшість депутатських місць у результаті виборів; президент є главою держави, але він не очолює виконавчу владу, виконуючи лише представницькі функції; виконавчу владу очолює прем’єр-міністр; президент обирається парламентом або спеціально створеним органом; існує м’яка модель поділу влади, яка допускає суміщення посад у законодавчій та виконавчій владах;
> президентські, в яких: президент обирається народом; президент є главою держави та главою уряду (виконавчої влади); уряд формується президентом та несе відповідальність перед ним; існує жорстка модель поділу влади;
>змішані, в яких: президент як глава держави формально виведений за межі трьох гілок влади; президент не очолює виконавчу владу, але має частину виконавчих повноважень, що має наслідком біцефальність (дуалізм) виконавчої влади; президент обирається народом; виконавча влада представлена урядом, який очолюється прем’єр-міністром; уряд формується за участю парламенту та президента, підзвітний їм та несе подвійну відповідальність, тобто відповідальність перед президентом і парламентом; наближення моделі поділу влади до жорсткої.
Форма державного устрою є елементом форми держави, який характеризує порядок територіальної організації публічної влади, а також поділ владних повноважень на різних територіальних рівнях.
Вирізняють дві форми державного устрою - унітарна держава та федерація.
Унітарна держава - це єдина держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці.
Унітарні держави поділяються на прості (територія складається тільки з адміністративно-територіальних одиниць) і складні (мають у своєму складі ті чи інші форми автономії). Залежно від розподілу повноважень між центральними та місцевими органами державної влади, а також між державною владою та місцевим самоврядуванням виділяють централізовані, відносно децентралізовані та децентралізовані унітарні держави.
Федерація - це союзна держава, до складу якої входять державні утворення (суб’єкти федерації).
Види федерацій:
за принципом утворення суб’єктів - територіальні, національні та змішані (національно-територіальні) федерації;
за способом утворення федерації - договірні (створюються на підставі договору між суб’єктами федерації) та союзні (утворені на основі трансформації унітарних держав);
за правовим статусом суб’єктів - симетричні (усі суб’єкти федерації мають однаковий політико-правовий статус) та асиметричні (суб’єкти мають різний політико-правовий статус) федерації.
Конфедерація - це союз суверенних держав, створений для досягнення певних цілей і спільного здійснення деяких напрямів державної діяльності при збереженні самостійності в інших питаннях.
Державно-правовий режим є елементом форми держави, який характеризує порядок здійснення державної влади. Державний режим відображає не формальні (організаційні) аспекти державної влади, а її змістовні характеристики. На відміну від форми державного правління та форми державного устрою, які характеризують організаційну сторону форми держави, державний режим характеризує порядок діяльності держави, визначає ії функціональне спрямування.
Державний режим є найбільш нестійким елементом форми держави.
Залежно від наявності та розвитку інститутів демократії, державний режим поділяють на демократичний та антидемократичний.
Демократичний режим - це вид державного режиму, при якому державна влада здійснюється на основі рівної участі громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики, утворенні й діяльності державних органів, дотримання прав і свобод людини.
Демократичний режим існує у наступних формах'.
ліберальнодемократичний, який заснований на системі гуманістичних принципів здійснення державної влади, визнанні свобод і прав людини, забезпеченні рівності всіх перед законом;
консервативнодемократичний, який заснований переважно на демократичних принципах державного управління, що склалися історично та є характерними саме для цієї держави, що не бажає перейти до нових форм і методів державного управління;
радикальнодемократичний, який здійснюється шляхом постійного введення нових форм реалізації державної влади, вико-ристання рішучих заходів щодо підвищення ефективності державного управління.
Антидемократичний режим - це вид державного режиму, при якому державна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи і здійснюється більш жорсткими методами шляхом порушення прав і свобод людини та усуненням можливостей для вільного волевиявлення ін-тересів різних груп населення.
Антидемократичний режим існує у наступних формах'.
деспотичній, яка характеризується зосередженням в руках однієї особи (деспота) всієї повноти державної влади та повній безправності підданих;
тиранічній, яка характеризується зосередженням в руках однієї особи (тирана) всієї повноти державної влади, яку він, на відміну від деспотії, одержав не за правом успадкування, а внаслідок узурпації, насильницького захоплення влади шляхом державного перевороту. Для тиранії характерне панування жорстких способів здійснення державної влади, свавілля, беззаконня;
тоталітарній, яка характеризується зосередженням державної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи, здійсненням диктатури однієї партії та забороною діяльності опозиційних партій і організацій, відсутність реальних прав і свобод громадян, принципу розподілу влади та органів місцевого самоврядування, наявність всеохоплюючого контролю з боку держави над усіма сферами суспільного та особистого життя, нав’язування єдиної офіційної державної ідеології, відсутність вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп і верст населення, примат держави над правом;
авторитарній, яка характеризується значним зосередженням державної влади в руках однієї або кількох осіб, звуженням політичних прав і свобод громадян, політичних партій та громадських об’єднань, недопущенням політичної опозиції, наявністю єдиної, обов’язкової політичної ідеології, прини
женням ролі представницьких органів влади, використанням насильства і поза- судових методів примусу, спиранням на поліцейські та військові апарати.
У сучасному світі особливого значення набувають такі об’єднання держав, як співдружності та співтовариства. До таких об’єднань належать: Європейський Союз, Співдружність Націй, Співдружність Незалежних Держав. Чинники їх об’єднання можуть бути різними: економічні, політичні, ідеологічні, культурні, релігійні тощо. Правовою основою таких об’єднань можуть виступати міжнародні договори, статути, декларації та інші юридичні акти.
Співтовариство (співдружність) - це добровільне, договірне об’єднання держав, засноване на спільних політичних, економічних, ідеологічних, культурних засадах та спрямоване на вирішення певних завдань у різних сферах суспільного життя.
Ознаками міжнародних об’єднань є:
спільність історичного розвитку держав-учасниць, що зумовлює їх інтеграцію на спільних політичних, економічних, ідеологічних, культурних засадах;
створення для спільного вирішення завдань, актуальних для держав- учасниць;
наявність наддержавних органів, які забезпечують взаємодію держав- учасниць;
збереження суверенітету державами-учасницями;
можливість виходу із складу таких об’єднань;
автономність правової, судової, політичної систем кожної держави- учасниці.
Ключові поняття:
форма держави, структура форми держави, форма державного правління, монархія, республіка, абсолютна монархія, конституційна монархія, парламентська монархія, обмежені монархії, необмежені монархії, деспотична монархія, теократична монархія, станово-представницька монархія, дуалістична монархія, парламентська республіка, президентська республіка, капіталістична республіка, буржуазна республіка, феодальна республіка, змішана республіка, форма державного устрою, унітарна держава, федерація, конфедерація, імперія, форма державного режиму, демократичний режим, антидемократичний режим, авторитарний режим, тоталітарний режим, ліберально- демократичний режим, консервативно-демократичний режим, радикально- демократичний режим, виборна монархія, суперпрезиденська республіка, теократична республіка, некласичні республіки, поліархічна форма правління, джамахірія, аристократична форма правління, олігархічна форма правління, тиранічна форма правління, геронтократична форма правління, співтовариство, співдружність, апарат держави, політичний режим, політична система, суверенітет, уряд, парламент, президент, верховенство права, верховенство закону, міжнародні об ’єднання держав.
1.
Елементами форми держави є:а) форма державного механізму, форма територіального устрою, форма державно-правового режиму;
б) форма правління, форма територіального устрою, форма державно- правового режиму;
в) форма політичної системи, форма правління, форма державно- правового режиму;
г) форма правління, форма територіального устрою, форма політичної системи;
д) форма соціальної системи, форма територіального устрою, форма державно-правового режиму.
2. Філософ-просвітник, який розглядав форму держави як структурну організацію вищих державних органів - це:
а) Ш. Монтеск’є;
б) Ф. Вольтер;
в) Г. Лессінг;
г) Дж. Локк;
д) Ж.-Ж. Руссо.
3. Форма держави, в якій правління здійснюється невеликою кількістю найбагатших членів суспільства - це:
а) аристократія;
б) тимократія;
в) олігархія;
г) тиранія;
д) демократія.
4. За Платоном, правління знатних, професійно підготованих людей, які володіють політичним мистецтвом - це:
а) аристократія;
б) тимократія;
в) олігархія;
г) тиранія;
д) демократія.
5. Форма держави, в якій правління здійснюється найбільш сильними воїнами - це:
а) тиранія;
б) олігархія;
в) тимократія;
г) демократія;
д) аристократія.
6. Держава, в якій правління здійснюється народом - це:
а) аристократія;
б) тимократія;
в) олігархія;
г) тиранія;
д) демократія.
7. Форма державного правління - це:
а) система форм інституційної, територіальної і політичної організації та здійснення державної влади в країні;
б) спосіб інституційної організації вищої влади в державі, її поділ між вищими органами та їх правове становище;
в) спосіб політичної організації та здійснення державної влади, виражений через сукупність прийомів, методів і засобів, які використовуються у взаєминах держави із суспільством і особою;
г) спосіб територіальної організації влади в державі і співвідношення влади між територіальними частинами, на які вона поділена, і державою в цілому;
д) порядок утворення певних складових частин держави.
8. Термін «форма правління» вперше на офіційному рівні вжито у:
а) Швеції у 1772 р.;
б) Португалії у 1826 р.;
в) Саксонії у 1831 р.;
г) Франції у 1848 р.;
д) Норвегії у 1814 р.
9. Давньоримський філософ Цицерон виділяв такі форми правління, як:
а) монархія, демократія, аристократія;
б) аристократія, тимократія, олігархія;
в) олігархія, тиранія, демократія;
г) аристократія, тимократія, демократія;
д) геронтократія, демократія, олігархія.
10. Форма правління, при якій вищі органи державної влади обираються безпосередньо народом або формуються виборними установами на певний строк - це:
а) республіка;
б) монархія;
в) демократія;
г) обмежена монархія;
д) виборна республіка.
11. Історичним видом республіки є:
а) соціалістична республіка;
б) східна республіка;
в) західна республіка;
г) капіталістична республіка;
д) звичайна республіка.
12. Для республіки є характерним:
а) виборність вищих органів держави безпосередньо або опосередковано народом, тобто представницький характер державної влади;
б) незмінюваність вищих посадових осіб і державних органів;
в) безстроковість повноважень вищих посадових осіб держави і державних органів;
г) відсутність відповідальності вищих посадових осіб держави за неналежне виконання своїх повноважень перед народом або вищим представницьким органом;
д) передавання влади у спадок.
13. Загальнодержавний представницький орган державної влади, основним завданням якого є вираз волі народу шляхом видання нормативно- правових актів, що регулюють найважливіші суспільні відносини, та здійснюють контроль за виконавчою владою:
а) парламент;
б) уряд;
в) рада;
г) партія;
д) народ.
14. Глава держави, який втілює національну єдність, наступність державної влади, є гарантом національної незалежності та територіальної цілісності держави:
а) вождь;
б) тиран;
в) монарх;
г) президент;
д) народ.
15. Залежно від обсягу державно-владних повноважень президента і парламенту республіки поділяються:
а) президентські, парламентські, змішані;
б) абсолютні, обмежені, змішані;
в) президентські, абсолютні, парламентські;
г) змішані, парламентські, обмежені;
д) змішані, абсолютні, президентські.
16. Різновид республіки, в якій парламент формує політично відповідальний перед ним уряд - це:
а) конституційна республіка;
б) президентська республіка;
в) парламентська республіка;
г) змішана республіка;
д) президентсько-парламентська республіка.
17. Форма правління, якій притаманні поєднання в інституті президента повноважень глави держави та глави виконавчої влади, відсутність посади прем ’єр-міністра, відповідальність уряду перед президентом - це:
а) авторитарна республіка;
б) змішана республіка;
в) парламентська республіка;
г) президентська республіка;
д) федеративна держава.
18. Ознакою президентської республіки є:
а) президент не є одночасно главою держави і уряду;
б) президент обирається безпосередньо народом або обраними народом виборцями, а тому несе політичну відповідальність безпосередньо перед народом;
в) уряд підконтрольний і підзвітний парламенту, несе політичну відповідальність перед ним;
г) відсутність інституту відповідальності президента у вигляді процедури відсторонення від влади;
д) члени парламенту можуть бути членами уряду.
19. Президентськими республіками є:
а) Йорданія, Ісландія;
б) Сполучені Штати Америки, Швейцарія;
в) Англія, Федеративна Республіка Німеччина;
г) Україна, Фінляндія;
д) Італія, Чехія.
20. Держава, яка за формою державного правління є президентською:
а) Австрія;
б) Великобританія;
в) Марокко;
г) Бразилія;
д) Франція.
21. Форма правління, в якій поєднуються ознаки президентської та парламентської республіки - це:
а) нетипова республіка;
б) демократична республіка;
в) народна республіка;
г) компаративна республіка;
д) змішана республіка.
22. До загальних ознак змішаних республік належить таке положення:
а) формування уряду за участю глави держави і парламенту;
б) заміщення посади президента шляхом непрямих виборів;
в) повна залежність виконавчої влади від президента;
г) президент не є арбітром між гілками влади;
д) президент є главою виконавчої влади.
23. Країнами зі змішаною формою державного правління є:
а) Білорусь, Перу, Україна;
б) Оман, Саудівська Аравія, Кувейт;
в) Йорданія, Марокко, Непал;
г) Іспанія, Нідерланди, Україна;
д) Малайзія, Об’єднані Арабські Емірати, Люксембург.
24. Сучасна Українська держава за формою державного правління є:
а) парламентською республікою;
б) президентською республікою;
в) президентсько-парламентською республікою;
г) парламентсько-президентською республікою;
д) суперпрезидентською республікою.
25. Біцефальність виконавчої влади у змішаних республіках полягає у тому, що:
а) президент є главою виконавчої влади;
б) прем’єр міністр є главою виконавчої влади;
в) відсутні центральні органи виконавчої влади;
г) існує два «центра» виконавчої влади;
д) органи виконавчої влади підконтрольні президенту та підзвітні парламенту.
26. Форма державного правління, яка розрізняються за способом організації верховної державної влади та ступеню участі населення в її формуванні:
а) складна форма правління;
б) унітарна форма правління;
в) федераційна форма правління;
г) конфедераційна форма правління;
д) монархічна форма правління.
27. Форма правління, при якій вища державна влада переходить у спадок - це:
а) демократія;
б) монархія;
в) тиранія;
г) республіка;
д) деспотія.
28. Монархія характеризується такою ознакою:
а) главою держави є президент;
б) влада, як правило, передається у спадок і зберігається довічно;
в) монарх уособлює вищу державну владу в порядку делегування від народу;
г) монарх є підлеглим будь-яким іншим суб’єктам влади;
д) монарх несе конкретну політичну і юридичну відповідальність за результати свого правління.
29. Монархія, яка має республіканську рису - систематичну виборність очільника країни, не може бути обраний будь-який громадянин, що задовольняє виборчим кваліфікаціям і вимогам для президента, а тільки один з декількох монархів - керівників складових елементів федерації, це:
а) виборна монархія;
б) необмежена монархія;
в) обмежена монархія;
г) монархія;
д) абсолютна монархія.
30. Вид обмеженої монархії, в якій влада монарха суттєво обмежена у всіх сферах здійснення державної влади:
а) автономна монархія;
б) президентська монархія;
в) парламентарна (конституційна) монархія;
г) змішана монархія;
д) федеративна монархія.
31. Парламентарна монархія характеризується особливим порядком управління:
а) розподілом державної влади на законодавчу, виконавчу, судову та правовий статус органів державної влади, у тому числі і монарха;
б) подвійність (дуалізм) вищих органів державної влади;
в) існуванням представницького органу державної влади;
г) глава держави - монарх, здійснює найвищу виконавчу владу, а парламент - законодавчу;
д) уряд формується з представників партій.
32. За якими обставинами конституційної монархії керується влада монарха:
а) обмежена конституцією;
б) монарх здійснює владу через міністрів;
в) монарх, здійснює найвищу виконавчу владу;
г) влада монарха є необмеженою;
д) влада монарха не обмежена конституціє.
33. Конституційною монархією на сучасному етапі є:
а) Королівство Таїланд;
б) Лівія;
в) Сполучені Штати Америки;
г) Італія;
д) Греція.
34. Сучасними парламентськими монархіями є:
а) Франція, Англія, Ватикан;
б) Австралія, Австрія, Німеччина;
в) Японія, Швеція, Данія;
г) Греція, Хорватія, Англія;
д) Франція, Австрія, Японія.
35. Форма правління, за якої законодавча влада належить парламенту, виконавча - монарху (чи кабінету міністрів), судова - судам, які обираються чи призначаються це:
а) дуалістична монархія;
б) парламентська монархія;
в) абсолютна монархія;
г) обмежена монархія;
д) змішана.
36. Різновид монархії, якому притаманні формальна незалежність законодавчої влади, здійснення монархом функцій глави виконавчої влади; право монарха формувати уряд, відповідальний перед ним, право накладення абсолютного вето на закони парламенту, право монарха видавати укази, що мають силу закону - це:
а) деспотична монархія;
б) абсолютна монархія;
в) станово-представницька монархія;
г) дуалістична монархія;
д) представницька монархія.
37. Влада дуалістичної монархії зосереджується між:
а) парламентом і главою держави;
б) влада зосереджена в руках глави держави;
в) монахом і судами;
г) монахом і народом;
д) парламентом і народом.
38. Форма правління, за якої державна влада зосереджена в руках одноособового глави держави (монарха) є:
а) дуалістична монархія;
б) парламентська монархія;
в) абсолютна монархія;
г) обмежена монархія;
д) змішана монархія.
39. Абсолютна монархія поділяється на:
а) деспотичні і теократичні;
б) представницькі і парламентарні;
в) дуалістичні і конституційні;
г) деспотичні і конституційні;
д) конституційні і теократичні.
40. Різновидом монархії, при якому влада монарха спирається на могутній військово-бюрократичний апарат, монарх обожнюється, наділяється особливими надлюдськими якостями є:
а) конституційна монархія;
б) дуалістична монархія;
в) деспотична монархія;
г) парламентська монархія;
д) станово-представницька монархія.
41. Ознаки, що є характерними для деспотичної монархії:
а) поєднання монархом найвищої духовної і світської влади, обожнювання монарха, джерелом влади якого є воля Бога, а основним джерелом права в державі є релігійні норми;
б) необмежена свавільна влада монарха, який у своїх діях спирається на верхівку військової аристократії;
в) монарх не займає центральне місце у механізмі держави;
г) монарх формує уряд, який відповідає перед парламентом і монархом;
д) монарх, здійснює найвищу виконавчу владу, а парламент - законодавчу.
42. Підставою легітимації влади монарха у східних деспотіях є:
а) вплив монарха на станово-представницький орган;
б) закріплення в законі влади монарха;
в) сакралізація влади монарха, непорушний авторитет його сили;
г) звичай підкорення владі монарха;
д) харизматичний стиль управління монарха.
43. Відмінною ознакою теократичної монархії від інших видів монархії є:
а) необмежена свавільна влада монарха, який у своїх діях спирається на верхівку військової аристократії;
б) поєднання монархом найвищої духовної і світської влади, обожнювання монарха, джерелом влади якого є воля Бога, а основним джерелом права в державі є релігійні норми;
в) монарх займає центральне місце у механізмі держави, формує уряд, який відповідає перед парламентом і монархом;
г) монарх формує уряд, який відповідає перед парламентом і монархом;
д) монарх, здійснює найвищу виконавчу владу, а парламент — законодавчу.
44. Встановлення державної влади насильницьким шляхом та зосередження всієї повноти влади в руках однієї особи - це:
а) демократія;
б) олігархія;
в) тимократія;
г) тиранія;
д) аристократія.
45. Специфічна форма правління, які поєднують в собі сучасні риси неоднорідних форм та носять «неповторний» характер:
а) теократична республіка;
б) суперпрезиденська республіка;
в) виборна монархія;
г) некласичні республіки;
д) парламентсько-президентська республіка.
46. Нетиповою формою правління є:
а) імперія;
б) республіка;
в) монархія;
г) джамахірія;
д) конфедерація.
47. Унікальна форма правління, за якої відсутні традиційні інститути влади, вважається, що всі державні рішення приймаються усім народом:
а) монархія;
б) республіка;
в) королівство;
г) імперія;
д) джамахірія.
48. Країна, що відноситься до державного устрою - джамахірія:
а) Народна Джамахірійська Республіка Зімбабве;
б) Сінгапурська Народна Республіка Джамахірія;
в) Об’єднане Королівство Джамахірії Монако;
г) Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія;
д) Республіка Джамахірія Нова Зеландія.
49. Форма державного правління, сформована на основі волі громадян (народу) правово-політичній системі законодавчих та виконавчих органів влади, організування і функціонування котрої ґрунтуються на принципі поділу влади та відповідній системі стримувань і противаг:
а) республіка;
б) монархія;
в) поліархія;
г) виборна монархія;
д) обмежена монархія.
50. Вид поліархічної форми державного правління, що заснована на «помірному» типі поділу влади системою вищих органів законодавчої, президентської та урядової влади, яка формується за спільною участю створених у результаті загальних і прямих усенародних виборів парламенту та президента й несе таку саму подвійну відповідальність перед ними:
а) змішана поліархія;
б) парламентська поліархія;
в) президентська поліархія;
г) парламентсько-президентська поліархія;
д) президентсько-парламентська поліархія.
51. Внутрішня структура держави, спосіб її територіального поділу та порядок взаємодії держави з її частинами - це:
а) форма правління;
б) форма держави;
в) форма державного устрою;
г) державно-правовий режим;
д) динаміка державного розвитку.
52. Єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень та не володіють суверенними правами - це:
а) республіка;
б) конфедерація;
в) федерація;
г) імперія;
д) унітарна держава.
53. Унітарними вважаються держави:
а) окремі складові яких не мають свого суверенітету;
б) мають суверенітет і всі ознаки державності;
в) складається з держав-членів або державо подібних утворень;
г) об’єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети;
д) примусово утворена, зазвичай через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.
54. За ступенем залежності місцевих органів від центральної влади унітарні держави поділяються на:
а) повністю унітарні та частково унітарні;
б) централізовані, децентралізовані та змішані;
в) централізовані та з автономією;
г) конституційні та фактичні;
д) територіальні, національні та змішані.
55. Форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави мають певну юридично визначену політичну самостійність - це:
а) республіка;
б) конфедерація;
в) федерація;
г) імперія;
д) унітарна держава.
56. За способом утворення суб’єктів виділяють такі види федерації:
а) територіальні, національні, змішані;
б) договірно-конституційні, союзні;
в) симетричні, асиметричні;
г) конституційні, національні;
д) федерації на основі союзу, автономії.
57. За способом утворення федерації поділяються на:
а) федерації на основі союзу, автономії;
б) територіальні, національні;
в) конституційні, національні;
г) договірно-конституційні, союзні;
д) договірні, конституційні, договірно-конституційні.
58. За характером розподілу владних повноважень між суб ’єктами федерації поділяються на:
а) федерації на основі союзу, автономії;
б) територіальні, національні;
в) конституційні, національні;
г) договірно-конституційні, союзні;
д) симетричні, асиметричні.
59. Асиметрія федеративних держав полягає у:
а) наявності відмінних за територіальними розмірами суб’єктів федерації;
б) відмінності часу вступу до федерації різних суб’єктів федерації;
в) наявності неоднакового юридичного і фактичного статусу у різних суб’єктів федерації;
г) нез’єднаності суб’єкта федерації з іншими суб’єктами за кордоном;
д) наявності відмінностей у кількості населення різних суб’єктів федерації.
60. Складна держава формується:
а) з відокремлених державних утворень, що мають суверенітет і всі ознаки державності з відокремлених державних утворень;
б) з єдиної держави, що не має всередині відокремлених утворень, які користуються певною самостійністю.
в) складається з держав-членів або державо подібних утворень;
г) об’єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети;
д) примусово утворена, зазвичай через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.
61. Країни, які відносяться до територіальної федерації:
а) Сполучені Штати Америки, Німеччина, Бразилія;
б) Індія, Італія, Марокко;
в) Російська Федерація, Україна, Республіка Білорусь;
г) Угорщина, Греція, Польща;
д) Україна, Франція, Республіка Білорусь.
62. Прикладом симетричної федерації є:
а) Сполучені Штати Америки;
б) Російська Федерація;
в) Польща;
г) Швейцарія;
д) Бельгія.
63. Держави, що за формою державно-територіального устрою є федеративними - це:
а) Індія, Сполучені Штати Америки;
б) Австрія, Португалія;
в) Англія, Франція;
г) Греція, Україна;
д) Іспанія, Норвегія.
64. Союз суверенних держав, створений для досягнення певних цілей і здійснення відповідних напрямів державної діяльності при збереженні в інших питаннях повної самостійності:
а) співтовариство;
б) конфедерація;
в) федерація;
г) імперія;
д) співдружність.
65. Правовою підставою для утворення конфедерації є:
а) усна домовленість сторін;
б) договір;
в) дозвіл Ради Європи;
г) згода не менше ніж 51% жителів від кожної країни, яка має намір вступити до конфедерації;
д) згода не менше ніж 90% жителів від кожної країни, яка має намір вступити до конфедерації.
66. При створені конфедерації її члени:
а) обов’язково вводять єдину грошову одиницю;
б) створюють єдине законодавство;
в) формують лише деякі спільні органи влади;
г) формують єдині органи управління для всіх країн-учасниць;
д) створюють єдине законодавство та вводять єдину грошову одиницю.
67. Державою, що на рівні конституційної регламентації залишилась конфедерацією є:
а) Сполучені Штати Америки;
б) Російська Федерація;
в) Індія;
г) Швейцарія;
д) Бельгія.
68. До структури державного устрою не входить:
а) унітарна держава;
б) федерація;
в) конфедерація;
г) імперія;
д) політичний режим.
69. Імпералістична держава складовими якої є адміністративно- територіальні одиниці, а саме:
а) колонії;
б) області;
в) округи;
г) штати;
д) регіон.
70. Спосіб політичної організації та здійснення державної влади, виражений через сукупність прийомів, методів і засобів, які використовуються у взаємовідносинах держави із суспільством і особою - це:
а) форма держави;
б) форма державного правління;
в) форма державного устрою;
г) форма політичного режиму;
д) форма політичної системи.
71. Характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадян і держави - це:
а) політичний режим;
б) політична система;
в) форма державного правління;
г) форма державного устрою;
д) апарат держави.
72. Демократичний режим характеризується такою ознакою:
а) народ залучається до формування і здійснення державної влади як безпосередньо, так і через своїх представників;
б) держава не додержується принципів виборності і змінюваності центральних і місцевих органів державної влади, розвитку місцевого та інших видів самоврядування;
в) держава не сприяє розвиткові структур громадянського суспільства і правової держави, організації управління на основі принципу реального здійснення поділу влади;
г) прийняття усіх важливих для суспільства рішень в інтересах меншості з урахуванням прав більшості;
д) державна влада не є легітимною.
73. Зосередження влади в руках однієї особи чи групи осіб, заниження ролі представницьких органів влади, зведення нанівець місцевого самоврядування, застосування репресій, тиск на ЗМІ є характерним для:
а) демократичної держави;
б) мілітаризованої держави;
в) авторитарної держави;
г) унітарної держави;
д) федеративної держави.
74. Авторитарний політичний режим характеризується такими положеннями:
а) існування єдиної загальнообов’язкової ідеології, однопартійна політична система, заборона існування опозиції, вождізм;
б) інститути демократії існують формально, державні рішення приймаються правлячою елітою, функції якої не обмежуються законом, офіційно визнається пріоритет державних інтересів перед інтересами особи;
в) принципова відмова від ідеї прав людини і громадянина, формальність і декларативний характер виборів, заперечення поділу державної влади;
г) монопольний контроль з боку держави над економікою, культурою та побутом, спирання на репресивний апарат;
д) мілітаризм та ідея постійної війни і панування.
75. Спільною ознакою для тоталітарних та авторитарних режимів є:
а) наявність державної ідеології;
б) повна відсутність політичного плюралізму;
в) культ особи-вождя;
г) пріоритет інтересів держави над інтересами особи;
д) ринкова економіка.
76. Тоталітарний режим є крайньою формою:
а) політичного режиму;
б) мілітаризованої держави;
в) антидемократичного політичного режиму;
г) аристократії;
д) фашизму.
77. Консолідація партійного та державного апарату є характерною ознакою для:
а) демократичної держави;
б) тоталітарної держави;
в) авторитарної держави;
г) унітарної держави;
д) федеративної держави.
78. Союз суверенних держав, що об ’єдналися на підставі міждержавного договору для посилення інтеграційних зв ’язків держав, що входять до нього, і еволюції у бік конфедеративного об ’єднання - це:
а) співтовариство;
б) співдружність;
в) союз;
г) особлива форма співтовариства;
д) складна форма співдружності.
79. Для міжнародних об ’єднань є характерним:
а) формування наддержавних органів для координації діяльності держав- членів;
б) наявність єдиного законодавства;
в) залежність внутрішніх правової, судової, політичної і інших систем кожного члена;
г) неможливість вільного виходу;
д) наявність суверенітету.
80. Організацію Об’єднаних Націй (ООН) було створено:
а) 23 грудня 1945 р.;
б) 17 листопада 1946 р.;
в) 25 липня 1946 р.;
г) 24 жовтня 1945 р.;
д) 7 липня 1945 р.
Еще по теме ТЕМА 3. ФОРМА ДЕРЖАВИ:
- Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
- Алферов Иван Александрович. Нотариальная форма защиты и охраны права и законного интереса. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. MОCКВА - 2007, 2007
- Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посібник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніпро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с., 2018
- Тема: Ответственность по Административному праву.
- Тема: Субъекты административного права
- Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
- Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТИ (БАНКРОТСТВЕ)
- Тема: ОСОБЕННОСТИ БАНКРОТСТВА ОТДЕЛЬНЫХ КАТЕГОРИЙ ДОЛЖНИКОВ
- Тема: ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
- З а н я т и е 4 Тема: СУДЕБНОЕ РАЗБИРАТЕЛЬСТВО В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ ПЕРВОЙ ИНСТАНЦИИ
- Занятие 5 Тема: ОБЕСПЕЧИТЕЛЬНЫЕ МЕРЫ. ПРИМИРИТЕЛЬНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ
- Тема: Органы Федеральной службы безопасности РФ в системе гос. органов РФ
- Тема: Компетенция органов как важнейший элемент их правового статуса
- З а н я т и е 7 Тема: КОРПОРАТИВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО. РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ О ЗАЩИТЕ ПРАВ И ЗАКОННЫХ ИНТЕРЕСОВ ГРУППЫ ЛИЦ
- Занятие 2 Тема: ВОЗБУЖДЕНИЕ ДЕЛА В АРБИТРАЖНОМ СУДЕ. ПОДГОТОВКА ДЕЛА К СУДЕБНОМУ РАЗБИРАТЕЛЬСТВУ
- Тема: РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ В ПОРЯДКЕ УПРОЩЕННОГО ПРОИЗВОДСТВА. ПРИКАЗНОЕ ПРОИЗВОДСТВО В АРБИТРАЖНОМ ПРОЦЕССЕ