<<
>>

Структура правової норми.

Для правової норми характерні єдність, цілісність, неподільність, особлива структура. Аналізуючи структуру норми права, слід ви­ходити із філософського розуміння цієї категорії. Під структурою розуміємо будову і внутрішню форму організації системи, яка ви­ражає як єдність зв’язків між її елементами, так і закони цих взає­мозв’язків.

Будучи складовою частиною більш широкої проблеми, питання про структуру правової норми має своє самостійне значення. Як за­значає професор С. С. Алексеев, це мікроструктура права, в якій на відміну від макроструктури — розподіл права на галузі та інститу­ти (системи права) — не так рельєфно видно соціально-політичні особливості правового регулювання. Водночас у структурі норми проявляються ті специфічні функції, що виконують правові норми 298

н к первинна ланка структури права: забезпечення конкретизовано­го, детального, точного і визначеного нормативного регулювання су­спільних відносин.

Структура норми права є формою її внутрішнього змісту. Нор­ми нрава виконуватиме роль регулятора суспільних відносин, якщо буде володіти здатністю реагувати на умови реального життя, в яких нона формується, враховувати їх суспільні властивості, в іншому випадку реалізувати цю функцію буде просто неможливо. У нормі повинні бути передбачені і примусові заходи її здійснення, інакше попа буде не нормою права, а побажанням.

Тому норма права — це єдність елементів, які повинні викону- ішти усі вказані вище функції.

Традиційно вважається, що правова норма має тричленну струк­туру. До неї входять:

а) гіпотеза — складова частина норми права, що визначає умо­ви, за наявності яких суб’єкти права мають здійснювати свої права та обов’язки, вказані в диспозиції цієї норми;

б) диспозиція — складова частина норми права, що визначає саме правило поведінки, згідно з яким дозволяється, забороняється або рекомендується здійснення певних дій.

Диспозиція розподіляє між учасниками правових відносин права та обов’язки;

в) санкція — складова частина норми, яка у разі її невиконання, визначає заходи щодо відновлення порушеного права та покарання правопорушника.

Види гіпотез:

1. Визначена гіпотеза вичерпно визначає ті умови, за наявності яких вступає в дію правило поведінки, що міститься в диспозиції правової норми.

2. Не повністю визначена гіпотеза містить формулювання у за­гальній формі типу «у необхідному випадку», а наявність або від­сутність цієї необхідності визначається відповідними суб’єктами.

3. Відносно визначена гіпотеза обмежує умови застосування но­рми певним колом формальних вимог.

4. Абстрактна гіпотеза — це гіпотеза, в якій умови застосу­вання норми визначаються загальними родовими ознаками, без гли­бокої деталізації, що дає можливість охопити, а також врегулювати шачну кількість однорідних випадків. Оскільки родові ознаки, які містить у собі абстрактна гіпотеза, — явища досить стійкі, то і норми, що мають таку гіпотезу, характеризуються високою стабільністю.

5. Казуїстична гіпотеза визначає умови дії норми, використову­ючи більш вузькі спеціальні родові ознаки. Тому вона поширює дію на істотно вужче коло випадків, а сама норма має меншу стабіль­ність, ніж за наявності абстрактної гіпотези.

6. Проста гіпотеза вміщує лише одну умову, з настанням якої

норма права починає діяти. J

7. Складна гіпотеза передбачає кілька обставин, сукупність яких є обов’язковою умовою для початку дії норми.

8. Альтернативна гіпотеза має кілька умов, із настанням кож­ної з яких починає діяти норма.

Види диспозицій:

1. Визначена диспозиція закріплює однозначне правило поведін­ки, тобто учасники певних відносин можуть поводитись лише так, як вказано у нормі права, і їм не надається можливості для вибору іншої поведінки.

2. Не повністю визначена диспозиція вказує лише на загальні ознаки поведінки, в рамках якої суб’єкти уточнюють свої права та обов’язки самостійно.

3. Відносно визначена диспозиція вказує на права та обов’язки суб’єктів, але дає можливість уточнити їх залежно від конкретних обставин.

4. Проста диспозиція містить одне правило поведінки.

5. Складна диспозиція передбачає кілька правил поведінки.

6. Альтернативна диспозиція має кілька правил, кожне з яких може бути використане самостійно в разі настання умов, що зазна­чені в гіпотезі цієї норми.

Види санкцій:

1. Визначена санкція вказує на конкретний засіб впливу на пра­вопорушника.

2. Відносно визначена санкція вказує на кілька можливих засобів впливу на правопорушника, а доцільність застосування конкретно­го засобу визначається, виходячи з особливостей конкретної справи.

3. Проста санкція містить лише один правовий наслідок.

4. Складна санкція передбачає застосування кількох наслідків водночас.

5. Альтернативна санкція передбачає кілька несприятливих на­слідків, кожен із яких може бути застосований самостійно.

6. Ііравовідновлювальні санкції — це вказівки на міру держав­ного примусу, які застосовуються:

а) для примусового виконання невиконаного обов’язку та по­новлення порушеного права;

б) для ліквідації «уявних правовідносин», тобто тих, що ви­никли в результаті незаконних дій;

і») для скасування нормативних актів, які суперечать законові.

7. Штрафні санкції — це такі заходи державного примусу, за до­помогою яких здійснюється превенція правопорушень, їх застосу- іііншя не сприяє усуненню збитків, що завдані правопорушенням.

Зміст норми права єдиний, її елементи не ізольовані, а склада­ти. ціле, в якому гіпотеза, диспозиція і санкція передбачають один одного, є взаємно зумовленими.

Структура норми права — це і є зв’язок між її елементами. Ін­шими словами, гіпотеза обов’язково зв’язана з диспозицією, а остан­ня із санкцією, і навпаки.

На перший погляд може здатися, що в багатьох нормах права санкції безпосередньо немає. Такі норми є у конституційному, адмі­ністративному, трудовому, процесуальному і деяких інших галузях права. Але за тими нормами стоїть можливість державного приму­су, Найлегше санкцію шукати в нормах адміністративного та кри­мінального права, через те, що ці галузі немовби «спеціалізуються» па регулюванні відповідальності за порушення встановленого дер­жавного порядку стосунків у багатьох сферах суспільного життя.

Гак, наприклад, якщо слідчий або суддя порушили порядок ве­дення (розгляду) справи, то відносно них будуть застосовані санкції норм адміністративного, кримінального, а не процесуального пра­на. Якщо здійснені правопорушення передбачені нормами земель­ного права, то застосовуються санкції норм адміністративного, а в деяких випадках і кримінального права. Так буде і втому випадку, коли посадова особа виправно-трудового закладу порушить встанов­лений законодавством режим відбування кримінального покарання іасудженим. Причини такого структурного розмежування норм права полягають у системному характері, залежать від способу викладання імісту норми права в статті нормативно-правового акта.

Коли стверджують, що санкція — необов’язковий елемент пра­вової норми, то плутають різні речі. Не потрібно змішувати питання про добровільне виконання норм права більшою частиною членів суспільства з питанням про примусово-обов’язковий характер кож­ної норми, про передбачену в ній можливість державного примусу.

ЗОЇ

Проблема структури норми права належить до числа дискусій­них. Думки розділилися: одна група авторів (професори П. Недбай­ло, В. Горшеньов та ін.) вважають, що норма права має три елемен­ти, інша (професори Н. Томашевський, А. Черданцев) — два.

Професор С. С. Алексеев пропонує провести розмежування між логічними нормами і нормами наказу (припису). Якщо логічна но­рма має три елементи, то норма наказу (припису) — два: або гіпо­тезу і диспозицію, або гіпотезу і санкцію.

На наш погляд, тричленна структура норми права — це об’єктивна реальність, внутрішньо притаманна їй властивість. Однак є спроби подальшої диференціації її елементів. Так, професор А. Братко, аналі­зуючи заборони, виділяє в них не три, а чотири елементи, тому що, на його думку, гіпотеза складає два елементи: гіпотезу диспозиції та гіпотезу санкції. Цим пояснюється структура забороняючої норми: умови застосування заборони — заборона, умови застосування санкції — санкція.

14.5

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Структура правової норми.:

  1. Структура и формат передаваемых пакетов
  2. Структура и функции юрисдикции административных судов в Германии
  3. 4. Понятие, структура и состав гражданского законодательства.
  4. Изучение структуры порошковых низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO после термической обработки
  5. Нахождение оптимальной структуры выплат хеджирующей стратегии
  6. 2.3. Оборудование и методики изучения свойств и структуры порошковых материалов
  7. Исследование влияния режимов термоциклической обработки на структуру и свойства низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO
  8. Исследование структуры образцов в порошковых низколегированных сталях с нанодобавками никеля и оксида никеля после спекания
  9. Глава 4 Результаты экспериментальных исследований состава, структуры и свойствдиспергированных электроэрозией частиц сплава Т15К6
  10. Исследование влияния режимов закалки на структуру и свойства порошковых низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO
  11. ИССЛЕДОВАНИЕ ВЛИЯНИЯ РЕЖИМОВ ТЕРМИЧЕСКОЙ ОБРАБОТКИ НА СТРУКТУРУ И СВОЙСТВА ПОРОШКОВЫХ НИЗКОЛЕГИРОВАННЫХ СТАЛЕЙ С НАНОРАЗМЕРНЫМИ ДОБАВКАМИ Ni и NiO