<<
>>

Структура правосвідомості.

Правосвідомість має складну змістовну морфологію. В науці ви­роблена структура правосвідомості. Вона складається з двох основ­них елементів:

- правової психології;

- правової ідеології.

Правова психологія відповідає емпіричному, буденному рівню суспільної свідомості, яка формується в результаті повсякденної людської практики як окремих людей, так і соціальних груп. Зміс­том правової психології виступають відчуття, емоції, переживан­ня, настрій, звички, стереотипи, які виникають у людей у зв’язку з існуючими юридичними нормами і практикою їх реалізації. Право­ва психологія — свого роду стихійний, «несистематизований» шар правової свідомості, який виражений в окремих психологічних ре­акціях кожної людини тієї чи іншої соціальної групи на державу, право, законодавство, інші юридичні феномени.

Радість чи смуток із приводу прийняття нового або скасування старого закону, відчуття задоволення чи незадоволення практикою застосування юридичних норм, дій правоохоронних органів, нетер­пиме чи байдуже ставлення до порушень юридичних заборон — все це правові почуття (емоції), і в сукупності вони утворюють у су­спільній правосвідомості сферу правової психології.

Не слід думати, що правова психологія як відбиття буденного рівня життя відіграє другорядну роль у структурі правосвідомості, Ні в якому разі. Правова психологія — найбільш «розповсюджена» форма усвідомлення права, притаманна переважно усім суспільним відносинам.

В оточенні психологічних реакцій право здійснює провідні при­значення своєї соціальної сутності — гуманізм, справедливість, фор­мальна рівність суб’єктів та ін. Ці характеристики права виражають людські відчуття й оцінки: від їх адекватності законодавству, лси- хологічному настрою людей багато в чому залежить ефективність чинних актів, всієї правореалізаційної практики.

Більше того, правова психологія — найбільш глибинна, «прихо­вана» від безпосереднього сприйняття і розуміння сфера правового відображення, що часом дає такі індивідуальні й масові реакції на право, законодавство, котрі спроможні кардинально визначити ус­піх чи невдачу тих чи інших законодавчих програм.

Неприйняття н 478

психології населення тих чи інших заборон як реально закріплених, а дозволів — як соціально виправданих, веде, як правило, до сер­йозних проблем в реалізації нового законодавства, породжує чис­ленні труднощі в діяльності правоохоронних органів. Ігнорування юридичної психології населення в правовій політиці держави не раз поверталось провалом тих чи інших державних заходів з точки зору соціальних цілей, часто суспільно корисних (кампанія по боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом, з окремими традиціями і обрядами та ін.).

Крім цього, юридична психологія, будучи сама по собі складно- змістовним, об’єктивно-регулятивним явищем, вміщує значну ділян­ку безсвідомого — цілий світ психічних явищ і процесів, що обу­мовлені фактами дійсності, на вплив яких суб’єкт не звертає уваги. Сфера безсвідомого, активно втягнута в генезис правових уявлень, бере участь у формуванні як правомірної (стереотипи, звички, авто­матизми та ін.), так і протиправної поведінки.

Безсвідоме, як явище правової технології, знаходить своє вира­ження в таких формах пізнання дійсності, як інтуїція, психологічний афект (при скоєнні тих чи інших протиправних проступків), звичні дії, соціальне збудження, а також у прагненнях, діях і установках, причини яких не усвідомлюються людиною.

Таким чином, правова психологія — сукупність правових по­чуттів, емоцій, оцінок, елементів настрою, що домінують у суспіль­стві, виявляються у суспільній думці.

Крім правової психології, у структуру правосвідомості додаєть­ся правова ідеологія, яка, на відміну від психологічного сприйняття оточуючого світу', відповідає рівню науково-теоретичного відобра­ження і засвоєння дійсності.

Правова ідеологія — це сукупність юридичних ідей, теорій, по­глядів, які в концептуальному, систематизованому вигляді відобра­жають і оцінюють правову реальність.

У порівнянні з правовою психологією, первинною «субстанцією» якої виступають психічні переживання людей, ідеологія характери­зується цілеспрямованим, як правило, науковим або філософським осмисленням права як цілісного соціального інституту не в окремих його проявах (наприклад, у вигляді тих чи інших норм, судових рі­шень та ін.), а як самостійний елемент суспільства (культури, циві­лізації).

У сфері ідеології і через ідеологію знаходять відображення потре­би й інтереси перщ за все соціальних груп, народів, держав, світо­вого співтовариства в цілому.

Звичайно, елемент індивідуального, особистісного присутній в ідеологічному відображенні правової дій­сності: та чи інша, ідеологічна доктрина створюється і формується, як правило, окремими людьми — вченими, філософами, політичними діячами, а далі стає надбанням багатьох конкретних людей, які до­сягають у своїй свідомості системного цілісного відображення дер­жави і права.

Проте правова ідеологія значно перевершує правову психологію за ступенем і характером пізнання права. Якщо правова психологія фіксує в більшості зовнішній, часто поверхнево-чуттєвий аспект, зріз правових явищ, які сповна вміщуються в повсякденний життєвий досвід, то правова ідеологія прагне до виявлення сутності, соціаль­ного розуміння, природи права, робить спробу, як правило, уявити його у вигляді закінченої культурно-історичної філософії й догми.

Прикладом правової ідеології як засобу правового усвідомлення дійсності може служити гегелівська філософія права, природно-гіра вова, позитивістська, марксистська доктрини держави і права, багато сучасних концепцій праворозуміння. Крім цього, сфера найбільшого «застосування» правової ідеології — не індивідуальні та стихійно- масові відносини людей, що характерно для правової психології, а націлювання на вираження інтересів, потреб достатньо оформлених, інституціоналізованих соціальних товариств: політичних партій, гро­мадських рухів, держави, міждержавних об’єднань.

Так, ті чи інші політичні організації, що беруть участь у сучас­них владних відносинах, створюються, як відомо, на основі певної політико-правової ідеології — ліберальної, консервативної, христи­янської, марксистської та ін. В цьому випадку правова ідеологія ви конує своє основне призначення: вона служить своєрідним соціаль­ним орієнтиром — програмою діяльності організованих у партії рухів, у цілому політичної системи суспільства, дозволяє людям поступи ти усвідомлено і доцільно для досягнення відповідних соціальних І правових ідеалів.

Прикладом конкретної, надто складної, суперечливої діяльності всієї спільноти людей може служити поступовий процес формував ня в Україні правової держави, яка повинна відповідати як загаль­нолюдським, так і національним уявленням про демократію, забе'і» печення прав людини, гуманному і справедливому правопорядку.

В цьому випадку доктрина правової держави служить ідеологічною основою для розвитку української державності.

Наявність демократичної і соціально, культурно, історично об­ґрунтованої державно-правової ідеології є життєво важливою умо­вою діяльності будь-якого суспільства. Так, одним із фундаменталь­них висновків реформ в Україні є те, що країна не може жити без ясної та усвідомленої національної державно-правової ідеології. Понад сімдесят років диктату однієї — комуністичної ідеології породили нігілізм стосовно ідеології взагалі, створили ілюзію, що деідеологі- іація є корисною для суспільства, політики, права.

Внаслідок механічної деідеологізації виникло небезпечне, навіть у порівнянні з наслідками економічної кризи, відчуття духовної по­рожнечі, безперспективності, безглуздості, тимчасовості всього, що робилося. Все це охоплювало нові й нові верстви населення. В на­шій «деідеологізованій» свідомості посилювалась тенденція до со­ціального примітивізму, втрати і без того слабких імунітетів від харазматичного, національного популізму.

На такому хибкому духовному грунті було неможливо будувати правову державу і міцний правопорядок. Тому зрозуміла суспільна потреба в науково обгрунтованій, стабільній, демократичній дер­жавно-правовій ідеології для України, яка згуртує народ у боротьбі за свою гідність, за історичне місце в світовому співтоваристві.

Однією з особливостей ідеологічної ситуації в Україні є те, що після порушення монополії впливу більшовицької ідеології на су­спільну свідомість дуже активно розгорнувся процес створення по­літичних партій і формування їхніх ідеологій. При цьому переваж­на кількість політичних партій мислили (і мислять) у першу чергу про своє власне, а не державне становлення, про свою власну, а не державну ідеологію. Це явище нормальне і закономірне з точки зору становлення плюралістичної політичної системи. Але міжпартійні чвари та ідеологічна невизначеність держави можуть поглибити кризу свідомості суспільства, котра негативно впливає на всі інші сфери суспільного життя.

Звертаючись до досвіду сучасних розвинутих країн світу у сфе­рі формування державних ідеологічних систем, можна виділити де­кілька принципово важливих умов, завдяки реалізації яких ідеоло­гія виступала і виступає засобом консолідації народу на шляху до вирішення економічних і політичних проблем.

По-перше, життєздатною і плідною державною ідеологією може бути лише та, яка формується на основі реального життя відповід­ного суспільства, традицій і менталітету його народу, а не ідеоло­гічних міфів, запозичених у інших народів.

По-друге, державна ідеологія повинна віддзеркалювати тільки за­гальносуспільні, а не соціально-групові інтереси.

По-третє, державна ідеологія не повинна намагатися давати від­повіді на всі проблеми суспільного життя, а лише на ті, котрі мають загальносуспільне значення.

По-четверте, державна ідеологія відкрита для критики з боку різ­них політичних партій, суспільних рухів і громадських формувань, а також окремих громадян.

По-п яте, державна ідеологія повинна мати відповідну держав­ну організаційну структуру і матеріальну базу, бо вона тільки тоді може бути життєздатною і плідною, коли про неї буде піклуватися сама держава.

Виходячи з сучасного стану суспільної свідомості народу України, можна виділити такі напрями роботи держави в ідеологічній сфері.

1. Визначення і реалізація системи організаційних та ідеологіч­них заходів щодо формування правової свідомості громадян.

2. Чітке визначення позиції держави стосовно загальнолюдсь­ких цінностей і прав людини в контексті сучасного стану України і світової цивілізації.

3. Ідейно-теоретичне дослідження й обгрунтування принципів і механізмів взаємодії громадського і національного, етнічного і со­ціального в сучасному державному будівництві.

4. Розвиток і утвердження у свідомості людей моральних ціп ностей і моральних оцінок їхньої діяльності, повернення до духов них скарбниць людства як глибинних джерел сили народної.

5. Формування міжнародного іміджу України.

6. Ідеологія повинна спиратися на принципи зміцнення і захис­ту Української держави, яка повинна бути демократичною, силовою і не стояти над суспільством.

Таким чином, правова психологія і правова ідеологія — це струн турні компоненти правової свідомості суспільства. Кожна своїми засобами служить здійсненню функцій правосвідомості в правово­му регулюванні й в цілому правової культури суспільства.

24.3

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Структура правосвідомості.:

  1. Структура и формат передаваемых пакетов
  2. Структура и функции юрисдикции административных судов в Германии
  3. 4. Понятие, структура и состав гражданского законодательства.
  4. Изучение структуры порошковых низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO после термической обработки
  5. Нахождение оптимальной структуры выплат хеджирующей стратегии
  6. 2.3. Оборудование и методики изучения свойств и структуры порошковых материалов
  7. Исследование влияния режимов термоциклической обработки на структуру и свойства низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO
  8. Исследование структуры образцов в порошковых низколегированных сталях с нанодобавками никеля и оксида никеля после спекания
  9. Глава 4 Результаты экспериментальных исследований состава, структуры и свойствдиспергированных электроэрозией частиц сплава Т15К6
  10. Исследование влияния режимов закалки на структуру и свойства порошковых низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO
  11. ИССЛЕДОВАНИЕ ВЛИЯНИЯ РЕЖИМОВ ТЕРМИЧЕСКОЙ ОБРАБОТКИ НА СТРУКТУРУ И СВОЙСТВА ПОРОШКОВЫХ НИЗКОЛЕГИРОВАННЫХ СТАЛЕЙ С НАНОРАЗМЕРНЫМИ ДОБАВКАМИ Ni и NiO
  12. Тер-Ваганянц Юлия Суреновна. Влияние режимов термической обработки на структуру и свойства порошковых низколегированных сталей, модифицированных наноразмерными порошками Ni и NiO. Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук. Москва - 2019, 2019
  13. БОДРИКОВ Алексей Борисович. ЛИНГВОКУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ СТРУКТУРЫ МЕНТАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ВОИН (НА МАТЕРИАЛЕ АНКЕТИРОВАНИЯ КУРСАНТОВ ВОЕННО-ТЕХНИЧЕСКОГО ВУЗА). АВТОРЕФЕРАТ диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Тверь 2019, 2019
  14. Исследование микроструктуры и изломов закаленных низколегированных порошковых сталей
  15. П.4 Частотная зависимость условий существования объемных и эванесцентных волн TM- (ТЕ-) типа и соответствующих типов сечений ПВВ в мультиферроике PML типа. Геометрия Фогта
  16. ВВЕДЕНИЕ
  17. 2.3.9. Электронная микроскопия, локальный микрорентгеноспектральный анализ и фрактографическое исследование
  18. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ