<<
>>

Структура І функції правової культури.

Структурними елементами правової культури виступають компо­ненти юридичної дійсності в їх особливому ракурсі еталонів пове­дінки: право, правосвідомість, правові відносини і законність, право­порядок і правомірна діяльність суб’єктів.

Елементи, що утворюють правову культуру суспільства, виступають основними компонента­ми декількох відмінних систем.

Особливої уваги заслуговує аспект активності правової культу­ри. При цьому перш за все потрібно мати на увазі дві сторони такої діяльності:

- безпосередньо у правовій сфері;

- неправового характеру, але пов’язаної зі сферою дії права.

Розуміння першої не становить якоїсь складності, хоча і тут про­являються надто нетрадиційні погляди. Щодо другої мова може йти годі, коли її зміст набуває художньої форми тих чи інших творів, які відображають правові ідеї, теорії, оцінки, відчуття. Ця діяльність безпосередньо не входить до складу предмета правової культури, але своїм ідейним змістом доповнює її. Так, радіо, телебачення, жи­вопис, кіно, журналістика, будучи самостійними засобами масової інформації, також наповнюють її правові «фонди».

До діяльності, що пов’язана з правовою сферою, близько приля­гає застосування різних кібернетичних прийомів і методів у право­знавстві та юридичній практиці.

Названі елементи не повністю збігаються зі змістом правової куль­тури, вони характеризують лише рівень правового розвитку суспіль­ства. Цей зміст охоплює не просто правосвідомість, право, закон­ність та ін., а й характер, ефективність, ступінь їх розвитку, тобто те, що дає їм відповідний етап суспільного процесу.

Структура правової культури особи досить багатогранна. Тут можна вести мову про декілька властивостей:

а) форма вираження;

б) соціальний рівень;

в) зміст та ін.

Юридична освіченість особи знаходить вияв утрьох станах — пра­вовій культурній орієнтації, творчій діяльності щодо їх реалізації й у отриманих результатах реалізації.

Як відповідний ступінь розвитку індивіда, правова культура лю­дини проявляється, насамперед, у підготовці її до сприйняття про­гресивних правових ідей і законів, у вмінні і навиках користуватися правом, а також в оцінці власних знань права. З цих позицій культура особи характеризується наявністю правових культурних орієнтацій.

Далі, правова культура — це відповідний характер і рівень твор­чої діяльності особи, в процесі якої вона набуває і розвиває свої пра­вові знання, вміння, навички. І, нарешті, правова культура висту­пає як результат творчої діяльності у сфері права. Останній спосіб існування цього явища виражається як його внутрішній потенціал.

Запропонований підхід має не тільки теоретичне, а й практичне значення. При аналізі реального стану юридичної культури особи необхідно враховувати рівень її розвитку у населення.

При оцінці правової культури особи важливо враховувати рівень і глибину пізнання правових явищ, опанування ними.

Тут виділяється буденний, професійний (спеціальний) і теоретич­ний рівні правової культури.

Буденний рівень обмежений повсякденними рамками життя людей при їх зіткненні з правовими явищами. За допомогою такої культу­ри не можна об’єктивно осмислити та оцінити всі сторони правової практики. Проте не слід її розглядати як дефектну, другорядну.

Специфіка буденної правової культури така, що вона не підніма­ється до рівня теоретичного узагальнення, а проявляється на стадії здорового глузду, активно використовується людьми в їх повсяк­денному житті та є значним масивом правомірної поведінки.

Професійний рівень характерний для осіб, які спеціально займа­ються правовою діяльністю. Зрозуміло, що юристам-практикам влас­тивий більш високий ступінь знань і розуміння правових проблем, завдань, цілей, а також професійна поведінка.

Теоретичний (науковий) рівень відображає наукові знання що­до сутності, характеру і взаємодії правових явищ взагалі, всього ме­ханізму правового регулювання, а не будь-яких окремих напрямів. Він виробляється колективними зусиллями вчених — філософів, со­ціологів, юристів, досвідом практичних працівників.

Теорія правової культури як форма концептуального усвідомлен­ня потреб суспільства в правовому регулюванні тих чи інших сфер життя може і повинна бути ідейно-теоретичним джерелом права. Законотворчість і застосування правових норм компетентними ор­ганами передбачає достатньо високий теоретичний рівень правової культури. 41

Буденний, професійний і науково-теоретичний рівні правової куль­тури тісно взаємопов’язані і взаємообумовлені.

Уявити в повній мірі сутність культури не можна, не розкривши її логічної структури, юридичних понять і категорій, оціночних суджень. Із цих позицій, правова культура складає відповідну суму об’єктивних за своїм змістом знань.

У правовій культурі особи можна виділити три категорії, що зна­ходяться в нерозривному зв’язку, єдності:

- ідейно-теоретичні правові уявлення;

- позитивні правові відчуття;

- творча діяльність індивіда в правовій сфері.

Зміст юридичної культури визначає модель право-культурної осо­би. Така модель передбачає характеристику:

а) фактичної правової і правознавчої поведінки особи;

б) її ставлення до права і правових явищ, усвідомлення соціаль­ної значимості права і правопорядку, поважливе ставлення до прав іншої людини;

в) навики правомірної поведінки;

г) громадсько-правова активність.

Володіючи високою правовою культурою, іромадяни в змозі віль­но себе орієнтувати, виходячи з визначення соціальної цінності права, власної обраної поведінки.

Проявом правової культури суспільства є нинішнє законодавство України, його рівень щодо міжнародної правової культури, а також його відношення до людини.

Правова культура українського суспільства сьогодні має дві тен­денції: по-перше, вона намагається вчасно реагувати на економічні, політичні, суспільні зміни в Україні; по-друге, багато нового в сус­пільстві оцінюється з точки зору таких діючих правових норм, які потребують їх скорішої заміни, тобто розвиток правової культури гальмується недосконалим законодавством.

Правова культура в реальному житі і виконує одночасно декіль­ка специфічних функцій.

1. Пізнавально-реформаторська функція пов’язана з теоретич­ною й організаторською діяльністю щодо формування правової дер­жави і громадянського суспільства. Ця функція створює правові і моральні гарантії таких загальнолюдських цінностей, як чесність і порядність, доброта і милосердя, моральний самоконтроль і сум­лінність, людська гідність і свобода вибору.

2. Праворегулятивна функція спрямована на забезпечення стій­кого, злагодженого, динамічного і ефективного функціонування всіх елементів правової системи.

Правова культура може забезпечити соціальну згуртованість лю­дей. Вона дозволяє не тільки здійснювати правове спілкування між громадянами, але й регулювати їх взаємовідносини в юридичній сфері. Регулятивна функція забезпечується через правові та інші соціальні норми.

3. Ціннісно-нормативна функція правової культури знаходить вираження за допомогою системи аксіологічних характеристик. Вка­зана функція проявлясгься при вивченні оціночного ставлення особи до результату і цілей її дій, які спрямовані на зміну оточуючої пра­вової дійсності, до еталонів і зразків поведінки, що передбачені нормами права. Оціночна діяльність у правовій культурі полягає у «вимірі» індивіда, спільноти людей права, законності, правопоряд­ку, правовідносин, механізму правового регулювання шляхом зіс­тавлення з відповідними правовими цінностями. Це — оцінка всієї сукупності законодавства, конкретних правових норм поведінки гро­мадян, діяльності правоохоронних органів щодо боротьби зі злочин­ністю (наприклад, оцінюючи місце і роль правоохоронних органів у процесі державотворення.

4. Правосоціальна функція може бути вивчена через призму формування правових якостей особи. Безперечно, на цей процес суттєвий вплив здійснює правова дійсність. Разом із тим необхідна цілеспрямована правовиховна робота, важливі заходи щодо органі­зації юридичного всеобучу населення, надання йому юридичної до­помоги, активізації процесів самовиховання особи.

4. Комунікативна функція. Забезпечуючи спілкування грома­дян у юридичній сфері, вона існує через це спілкування і впливає на нього. Таке спілкування опосередковується юридичними виданнями і сьогодні значно розширюється у зв’язку з удосконаленням роботи засобів масової інформації. Правова культура конкретного суспільс­тва не може успішно розвиватися без залучення до правових куль­тур інших народів.

5. Прогностична функція охоплює правотворчість і реалізацію права, забезпечує правомірну поведінку громадян, їх соціальну ак­тивність, містить аналіз тенденцій, що характерні для всієї правової системи. На сьогоднішній день елементи наукового прогнозування

і плановості, наприклад, у законотворчій діяльності посилюються, хоча логіка послідовної розробки і прийняття законодавчих актів бажає бути кращою.

Вихідною передумовою прогнозування розвитку правової куль­тури виступає дослідження не тільки цінностей, а й пошук шляхів, які долають протиріччя в законодавстві й правовій системі, забез­печують правовий розвиток особи. Все це впливає і на нашу пра­вову культуру.

24.6

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Структура І функції правової культури.:

  1. Структура и формат передаваемых пакетов
  2. Структура и функции юрисдикции административных судов в Германии
  3. 4. Понятие, структура и состав гражданского законодательства.
  4. Изучение структуры порошковых низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO после термической обработки
  5. Нахождение оптимальной структуры выплат хеджирующей стратегии
  6. 2.3. Оборудование и методики изучения свойств и структуры порошковых материалов
  7. Исследование влияния режимов термоциклической обработки на структуру и свойства низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO
  8. Исследование структуры образцов в порошковых низколегированных сталях с нанодобавками никеля и оксида никеля после спекания
  9. Глава 4 Результаты экспериментальных исследований состава, структуры и свойствдиспергированных электроэрозией частиц сплава Т15К6
  10. Исследование влияния режимов закалки на структуру и свойства порошковых низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO
  11. ИССЛЕДОВАНИЕ ВЛИЯНИЯ РЕЖИМОВ ТЕРМИЧЕСКОЙ ОБРАБОТКИ НА СТРУКТУРУ И СВОЙСТВА ПОРОШКОВЫХ НИЗКОЛЕГИРОВАННЫХ СТАЛЕЙ С НАНОРАЗМЕРНЫМИ ДОБАВКАМИ Ni и NiO
  12. Тер-Ваганянц Юлия Суреновна. Влияние режимов термической обработки на структуру и свойства порошковых низколегированных сталей, модифицированных наноразмерными порошками Ni и NiO. Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук. Москва - 2019, 2019
  13. БОДРИКОВ Алексей Борисович. ЛИНГВОКУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ СТРУКТУРЫ МЕНТАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ВОИН (НА МАТЕРИАЛЕ АНКЕТИРОВАНИЯ КУРСАНТОВ ВОЕННО-ТЕХНИЧЕСКОГО ВУЗА). АВТОРЕФЕРАТ диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Тверь 2019, 2019
  14. СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ
  15. Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
  16. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ
  17. ВВЕДЕНИЕ
  18. ОСНОВНОЕ СОДЕРЖАНИЕ РАБОТЫ