<<
>>

Співвідношення норм права і норм моралі.

Як вже було зазначено вище, під нормою права ми розуміємо за­гальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, вста­новлене чи санкціоноване державою (народом у ході референдуму) і охороняється нею.

Мораль — це погляди, уявлення і правила, що виникають як без­посереднє відображення умов суспільного життя у свідомості лю­дей у вигляді категорій справедливості і несправедливості, добра і тла. честі, гідності, совісті, обов’язку та ін.

Взаємодія права і моралі у суспільстві — це складний, багато* гранний процес. Активно впливаючи на мораль, право сприяє більш глибокому її вкоріненню у суспільстві, в той же час воно під впли­вом морального фактора постійно збагачується: підвищується авто­ритет, зростає його роль як соціального регулятора суспільних від­носин. Таким чином, вплив права на мораль супроводжує процес зворотного впливу моралі на право.

Право і мораль — засоби соціального нормативного регулювання, що взаємно доповнюють один одного. їх взаємодія носить конструк­тивний характер. У реальній дійсності право і мораль функціонують у єдності, переплітаючись між собою, доповнюючи одне одного.

Найбільш характерною рисою взаємодії права і моралі є їх збли­ження, взаємопроникнення, посилення їх впливу на суспільство. У про­цесі спільного регулювання суспільних відносин виникає морально- правовий вплив. Право і мораль, як складові частини цього явища, не втрачаючи своїх індивідуальних якостей, у сукупності створюють соціальну цінність, що реально існує та активно впливає на практику.

Характерною рисою права повинна бути його моральна обумов­леність, тому що збереження моральних відносин є не тільки правом законодавця, а і його обов’язком.

У чому ж конкретно виявляється зростання морального фактора?

По-перше, у змісті права; по-друге, зростає значення моралі при застосуванні правових норм, канали посилення її впливу — підви­щення культурного рівня працівників відповідних органів, підви­щення їх професійності та ін.

Право і мораль мають як спільні риси, так і відмінні. їх єдність полягає в тому, що ці обидва засоби соціального регулювання:

- є соціальними нормами;

- є надбудовою над економічним базисом суспільства;

- існують у реальній поведінці людини;

- мають нормативний зміст і покликані бути регулятором пове­дінки людини, суспільних відносин;

- протидіють свавіллю та беззаконню;

- засновані на спільності соціально-економічних інтересів, куль­тури суспільства, прихильності людей до ідеалів свободи і справед­ливості;

- певним чином встановлюються, закріплюються та гарантуються. Право і мораль мають свої відмінні риси і властивості.

1. Якщо право виникає разом із державою, то мораль народжу­ється задовго до виникнення державно організованого суспільства.

2. Право складається з норм, встановлених і санкціонованих у певному порядку компетентними державними органами (народом у ході референдуму) і зафіксованих у юридичних актах. Мораль містить не тільки норми, а й певні, зазначені вище уявлення, по­чуття, тобто мораль за своєю структурою є більш складною.

3. У нормах права виражається і закріплюється воля народу, а у моралі воля виступає у формі суспільної думки. Окремі принципи і норми моралі можуть бути систематизовані, але в цілому моральні погляди (переконання), уявлення виражаються у суспільній думці, передаються нею. Ось що писав про велику суспільну користь ство­рення морального кодексу Ж.-Ж. Руссо в листі до Вольтера 18 сер­пня 1756 року:

«Я хотів би, щоб у кожній державі існував моральний кодекс, це щось на зразок сповідування громадянської віри... Цей кодекс... був би найбільш корисною книгою з будь-коли написаних і, може, єди­ною, необхідною людям».

4. Зміст норм права характеризується визначеністю, конкретніс- і ю. В них передбачені права і обов’язки сторін, риси взаємовідносин. Моральні вимоги відрізняються більш широким змістом. Наприклад, мораль засуджує всі види обману (сюди входить і використання шпаргалок), у праві ж осудження конкретизується стосовно окре­мих видів обману (наприклад, шахрайство).

5. Відмінність норм права і моралі виявляється також і в харак- ісрі гарантій здійснення цих норм. Вимоги норм права і норм мо­ралі виконуються більшістю наших громадян добровільно в силу розуміння обов’язку. Норми моралі реалізуються в силу звички, внут­рішнього спонукання. Внутрішньою гарантією моралі є совість лю­дини, а зовнішньою — сила суспільної думки. Право ж спирається на власний моральний авторитет, а як специфічна гарантія втілення Ного норм виступає авторитет і примусова влада держави.

6. Право і мораль спираються на заходи примусу, але їх характер і спосіб здійснення різний. У сфері моралі примус виступає у формі суспільної думки, рішення колективу. Громадськість у разі здійс­нення людиною аморального вчинку визначає міру осуду, відповід­ного морального впливу. Моральні норми заздалегідь не регламентують конкретні форми і заходи примусу. Це може бути попередження. V випадку ж здійснення правопорушення відповідні державні ор- і іній повинні вжити заходів, передбачених законодавством.

7. Відмінність між нормами права і моралі виявляється і в оцінці мотивів поведінки людини. Право передбачає необхідність всебіч­ної оцінки поведінки людини, яка здійснила правопорушення (особ­ливо злочин), але з правової точки зору немає різниці, якими моти­вами керувалась людина в конкретному випадку, якщо її поведінка за своїми результатами є правомірною, законною. З моральної точ­ки зору важливо виявити мотиви, стимули людини у виборі певно­го варіанту поведінки, яка зовнішньо є правомірною і моральною.

Право і мораль знаходяться у тісній єдності і взаємодії. За допо­могою норм права держава утверджує прогресивні норми моралі, які у свою чергу сприяють зміцненню морального авторитету пра­ва. Дотримання норм права входить у зміст морального обов’язку громадян у суспільстві. З розвитком моральної і правової свідомо­сті підвищується авторитет права, вдосконалюються як норми мо­ралі, так і норми права.

Для моралі і права характерна єдність, яка виявляється в їх вза­ємодії і взаємопроникненні.

Взаємопроникнення виражається у тому, що право засновується на моралі і є однією із форм її існування, а взаємодія — в єдності дії обох видів соціальних норм. Це знахо­дить вираження в таких основних формах, як:

а) вплив моралі на формування права;

б) вплив права на формування моральних норм;

в) охорона правом моральних норм, втілених у праві;

г) виконання моральних норм при застосуванні права.

Мораль — необхідне надбання будь-якого суспільства. Її значен­ня з кожним днем зростає. При цьому потрібно постійно посилю­вати взаємодію правових і моральних факторів у житті суспільства, забезпечувати їх взаємний вплив. Між правом і моральністю мо­жуть бути і протиріччя, що відображають відсутність їх належного узгодження.

Протиріччя виникають час від часу між окремими правовими і моральними нормами, об’єктивно відображають діалектику розвитку правового і морального регулювання. Цих протиріч можна уникнути як шляхом вироблення нових моральних принципів і норм у ході розвитку суспільства, так і шляхом внесення коректив у чинне за­конодавство.

Єдність соціальної сутності і змісту принципів права і моральних переконань веде до створення єдиної для всього суспільства моральної 296

ікчюви реалізації правових норм, оскільки всі його верстви глибоко («цікавлені у дотриманні закону, вважають, що зміцнення законно­сті і правопорядку — моральний обов’язок кожного члена суспіль­ства, громадських організацій і держави в цілому.

Деякі правові норми спрямовані безпосередньо на охорону мо­ральних інтересів суспільства. Такими є, наприклад, норми цивіль­ного і сімейного права щодо захисту честі й гідності громадян і ор- ншізацій, правильного виховання дітей в сім’ї, аж до позбавлення батьківських прав у випадку грубого порушення батьками своїх обов’язків чи аморальної поведінки та ін.

Закономірність розвитку права і моральності полягає в тому, що на базі єдності правових вимог і моральних переконань усього сус­пільства постійно відбувається зближення цих важливих видів со­ціальних норм.

І Іорми права ґрунтуються перш за все на поведінці усіх прошар­ків суспільства. Заходи ж державного примусу для охорони права іастосовуються тільки щодо окремих осіб, а не соціальних груп. І ому норми права набувають характеру загальноприйнятих норм по­ведінки. Моральні спонукання у суспільстві також стають міцним фактором, який визначає характер вчинків і поведінки людини.

Зближення права і моральності виражається у переплетінні ме- іодів впливу правових і моральних норм на стосунки людей у сус­пільстві. Зростання ролі переконання і виховання веде до того, що і ну жується сфера кримінального покарання.

Зближення права і моральності на сучасному етапі не означає по­слаблення примусово-обов’язкого аспекту дії правових норм. Пра­вові норми обов’язкові для всіх, незалежно від моральних переко­нань кожної окремої людини. Якщо таких переконань недостатньо, щоб забезпечити дотримання закону, то державні органи зобов’язані вжити заходів щодо тих, хто не дотримується закону. Перш за все це стосується осіб, які неодноразово порушували закон (їх покаран­ня повинно бути більш суворим).

Особливо слід сказати про моральні норми професійної діяльно­сті юриста. Соціальні норми,' які регулюють діяльність людини, де в чому залежать і від нього.

І Ірофесія юриста має Свої специфічні особливості. Його Покли­кання — здійснювати інтереси держави, виховувати у людини по­віну до іншої людини, перевиховувати громадян, які порушили закон. 297

Чесність, непідкупність, принциповість і справедливість — ось го­ловні якості юриста. Він повинен не тільки добре знати право, але, головне, правильно його застосовувати. Потрібно підвищувати фа­ховий рівень юристів, слідкувати за тим, щоб у судах, прокуратурі, органах внутрішніх справ, служби безпеки і юстиції працювали бездоганні в моральному відношенні люди з високою професійною підготовкою, громадянською мужністю і почуттям справедливості.

Отже, в демократичному суспільстві мораль є опорою права на етапах його прийняття, функціонування, реалізації та захисту з боку держави. Рівень моральності права визначає рівень справедливості суспільства.

Визначення моралі як опори права неминуче призводить до ви­сновку про необхідність підвищення моральної обумовленості пра­вових норм, зняття тієї суперечності між правовими й моральними вимогами, яка часом спостерігається в реальному житті. Для досяг­нення такого результату вчені пропонують такі шляхи:

- визначення змісту панівної моралі в суспільстві;

- встановлення рівня відповідності положень такої моралі пог­лядам і переконанням більшості населення держави;

- дослідження відповідності змісту правових приписів наявним моральним переконанням суспільства;

- аналіз впливу на процес правотворчості моральних установок суб’єктів, що його здійснюють.

14.4

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Співвідношення норм права і норм моралі.:

  1. 3. Система гражданского права как отрасли права - это внутреннее строение данной отрасли и права, единство входящих в нее взаимосвязанных подотраслей и институтов.
  2. 44 Понятие и содержание права собственности
  3. ИСТОРИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИ ВОЗНИКНОВЕНИЯ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  4. 62 Понятие, объекты и субъекты авторского права и смежных прав.
  5. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  6. 45 . Формы и виды права собственности
  7. 51 Защита права собственности и иных вещных прав
  8. 19. Понятие и виды объектов гражданского права.
  9. § 2. IloiisiiIie и виды форм защиты п охраны права и законного интереса
  10. 65 Понятие, объекты и субъекты патентного права. Условия патентноспособности.
  11. 2. СПЕЦКУРС АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА И ЕГО ЗНАЧЕНИЕ В ПОДГОТОВКЕ СОТРУДНИКОВ ФСБ РОССИИ
  12. Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014