<<
>>

Спеціалізована література:

1. Kolodkina A., Lazarenko V., Ponomarev О. State financial control: problems and solutions. Sciences of Europe. 2016. № 9, ч. 3. C. 25-28.

2. Kroytor V. Combining of the free exercise of material and procedural rights by the parties to legal proceedings with procedural activity of the court as a principle of civil judicial proceedings: concept and maintenance.

Sciences of Europe. 2016. № 10, 4. 1. C. 60-67.

3. Timoshenko A., Zinchenko О. The legal nature of settlement agreement in the civil and arbitration procedure. Sciences of Europe. 2016. № 10, ч. 1. C. 57- 60.

4. Алієва-Барановська В. Коротка історія цивільних кодексів України. Юридична Україна.2015. № 3. С. 4-9.

5. Андрусяк В. Г. Правозахисна функція сучасної держави (на прикладі ін­ституту прокуратури): загальнотеоретичне дослідження: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2015. 20 с.

6. Антонова Н. А. Правотворчество органов местного самоуправления: мо- ногр. Москва: ЮНИТИ, 2008. 165 с.

7. Баранов В. М. Преамбула нормативного правового акта (доктрина, прак­тика, техника): моногр. Москва: Юрлитинформ, 2014. 247 с.

8. Береза В. Правове регулювання співробітництва України з Європейсь­ким Союзом в сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Evropskypoliticly and law diskurz. 2016. Svazek 3., 2. vydani. С. 27-32.

9. Берназюк Я. О. Конституційні основи правотворчості президента Украї­ни: моногр. Київ: Гельветика, 2013. 511 с.

10. Биля І. Нормотворча техніка: поняття і загальна характеристика. Вісник Академії правових наук України.2002. № 1. С. 24-27.

11. Бірюк Л. Науково-експертний висновок як засіб застосування доктрина­льного тлумачення у рішеннях Конституційного Суду України. Вісник Конституційного Суду України.2015. № 1. С. 33-39.

12. Богачов С. В. Законотворчість: необхідність термінологічного вдоскона­лення. Наше право.2014.

№ 1. С. 10-12.

13. Буряк Я. Я. Правотворчість місцевих державних адміністрацій. Бюле­тень Міністерства юстиції України.2013. № 6. С. 31-38.

14. Волошенюк О. В. Гармонізація та уніфікація законодавства як форми зближення правових систем. Право і суспільство.2015. № 4. С. 3-7.

15. Гетьман Є. А. Кодифікація законодавства України: загальна характерис­тика, особливості, види: моногр. Харків: Право, 2012. 192 с.

16. Головач І. В. Використання терміна «аудит» у науковій літературі та но­рмативно-правових актах. Бюлетень Міністерства юстиції України.

2014. №2. С. 77-83.

17. Грималюк П. О. Делегована правотворчість: теоретико-прикладні заса­ди: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2013. 20 с.

18. Гультай М. Виникнення та утвердження конституціоналізму як обов’язкової складової демократичного державного устрою. Вісник Кон­ституційного Суду України.2015. № 3. С. 97-115.

19. Гусаров С. М. Законотворчість і законодавчий процес в Україні: моногр. Харків: Золота миля, 2014. 412 с.

20. Дашковська О. Референдум як інститут безпосередньої демократії: дос­від зарубіжних країн. Вісник Академії правових наук України.2010. № 1. С. 235-240.

21. Дмитриева А., Беляева И. Организационно-правовые основы деятельно­сти органов, обеспечивающих государственную защиту. Sciences of Europe. 2016. № 9, ч. 3. С. 22-25.

22. Ільченко С. Актуальні проблеми, пов’язані із об’єднанням матеріалів до- судового розслідування. Evropsky politicly and law diskurz. 2016. Svazek3., 1. vydani. С. 199-203.

23. Ісмаіл Ахмад Правотворчість міжнародних міжурядових організацій: ав- тореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 1999. 17 с.

24. Кагадій М. І. Конституції зарубіжних країн близького зарубіжжя як об’єкт порівняльного правознавстава. Журнал східноєвропейського пра­ва.2016. № 31. С. 53-59.

25. Калашник О. М. Прогалини в цивільному процесуальному праві та їх усунення: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2016. 20 с.

26. Калюжнов Е. Ю. Теоретико-правовые основания правил техники лока­льного нормотворчества: дис.

... канд. юрид. наук. Волгоград, 2015. 220 с.

27. Капітаненко Н. П. Особливості юридичної відповідальності громадських об’єднань за правопорушення у сфері публічного управління та адмініс­трування. Держава та регіони.2017. № 2. С. 68-73.

28. Кар пунцов В. В. Функціонування спеціалізованих антикорупційних ін­ституцій в Україні: сучасний стан та шляхи вдосконалення. Держава та регіони.2017. № 2. С. 74-78.

29. Коваленко Т. О. Проблеми законодавчого забезпечення реалізації прин­ципу законності у регулюванні земельних відносин в Україні: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Київ, 2014. 34 с.

30. Коваль Л. Нормотворчість рад у сфері адміністративних правопорушень (ретроспективний нарис). Право України.1998. № 8. С. 87-92.

31. Колісник В. Відновлення дії Конституції України та зміна форми прав­ління як засіб поновлення конституційного ладу. Вісник Конституцій­ного Суду України.2015. № 4. С. 103-109.

32. Коломоєць Т. О., Федоров І. О., Гулевська Г. Ю. Кодифікація адмініст­ративно-деліктного законодавства України: моногр. Запоріжжя: ЗНУ, 2006. 144 с.

33. Кравчук В. Особливості конституційно-правового статусу суддів Кон­ституційного Суду України. Вісник Конституційного Суду України.

2015. №4. С. 110-112.

34. Кройтор В. Сочитание состязательности и процессуальной активности суда как принцип гражданского судопроизводства. Sciences of Europe.

2016. №8, ч. 2. С. 119-128.

35. Кудрявцева В. В. Кодифікація інвестиційного законодавства України: дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2010. 228 с.

36. Кучинська О. П. Принципи кримінального провадження в механізмі за­безпечення прав його учасників: моногр. Київ: Юрінком Інтер, 2013. 284 с.

37. Кучинська О. П. Роль принципів кримінального провадження в механіз­мі забезпечення прав його учасників: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Київ, 2013. 37 с.

38. Лемак В. Проблеми інституційної незалежності Конституційного Суду України: уроки європейського досвіду. Вісник Конституційного Суду України.2015. № 4.

С. 113-117.

39. Ленгер Я. І. Пріоритет нормативно-правового акту як спосіб розв’язання колізії. Держава та регіони.2017. № 1. С. 19-24.

40. Лепех Ю. Питання про співвідношення понять «правотворчість» та «но- рмотворчість». Вісник національного університету «Львівська політех­ніка».2016. № 855. С. 225-231.

41. Лешкович Т. Індивід як суб’єкт міжнародного публічного права. Evropskypoliticky and law diskurz. 2016. Svazek 3., 2. vydani. С. 7-14.

42. Ліпкан В. А. Систематизація інформаційного законодавства України: моногр. Київ: О. С. Ліпкан, 2012. 303 с.

43. Мазуренко А., Колесник С. Правотворческая форма антикоррупционной политики в условиях децентрализации государственной власти. Sciences of Europe. 2016. № 2, ч. 2. С. 131-133.

44. Малярчук Л. Порівняльний аналіз заяв до Європейського Суду з прав людини та конституційної скарги до конституційного трибуналу Поль­щі. Evropskypoliticly and law diskurz. 2016. № 3, ч. 1. С. 8-15.

45. Мамедов Э. Ф. Термины и дефениции как средства юридической техни­ки правотворчества: дис. ... канд. юрид. наук. Москва, 2015. 215 с.

46. Мандель Р. До розуміння принципів права. Sciences of Europe. 2016. № 4, ч. 2. С. 100-103.

47. Мандюк О. О. Введення в дію індивідуальних адміністративних актів. Журнал східноєвропейського права.2016. № 27. С. 151-156.

48. Марцеляк О. Правова природа актів Конституційного Суду України та їх роль у розвитку науки конституційного права. Вісник Конституційного Суду України.2015. № 4. С. 118-121.

49. Матвеева Л. Г. Транзитивність у правовій сфері: моногр. Київ: Юрінком Інтер, 2015. 327 с.

50. Мусієвський В. Є. Правотворчість судової влади: перспективи впрова­дження в Україні. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.2012. Вип. 8. С. 25-29.

51. Навора Ю. Роль верхньої палати в законодавчому процесі в двопалатних парламентах. Юридична Україна.2012. № 2. С. 32-36.

52. Невмержицька Н. О. Уніфікація як спосіб удосконалення законодавств. Бюлетень Міністерства юстиції України.2014.

№ 4. С. 63-70.

53. Нестерович В. Ф. Конституційно-правові засади здійснення опосередко­ваного впливу громадськості на нормопроектну діяльність Президента України. Бюлетень Міністерства юстиції України.2012. № 5. С. 52-58.

54. Нестерович В. Ф. Петенційна форма впливу громадськості на прийняття нормативно-правових актів у США. Бюлетень Міністерства юстиції України.2014. № 3. С. 96-102.

55. Нестерович В. Ф. Поняття народної правотворчої ініціативи: наукові пі­дходи та законодавча практика. Бюлетень Міністерства юстиції Украї­ни.2013. № 11. С. 137-143.

56. Нечипоренко А. О. Нормотворчість в Україні: поняття, види, напрямки удосконалення: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2015. 21 с.

57. Нижник Н. Секторальний правовий моніторинг у теорії законотворчості: постановка питання. Вісник Національної академії правових наук Украї­ни.2015. № 1 (80). С. 45-52.

58. Нігреєв О. О. Правотворчість у міжнародному праві: до питання про ви­значення. Альманах міжнародного права.2014. Вип. 4. С. 35-42.

59. Панчук І. О. Правосвідомість як фактор утвердження демократичних ос­нов державного та суспільного ладу України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2015. 20 с.

60. Панькова 3. Л. Правове положення органів, які здійснюють надання ад­міністративних послуг у сфері економіки. Держава та регіони.2017. № 1. С. 69-72.

61. Параниця С. П. Суть нормотворчої діяльності центральних органів ви­конавчої влади. Бюлетень Міністерства юстиції України.2015. № 8. С. 65-71.

62. Петришина М. О. Становлення та розвиток інституту правового моніто­рингу в Україні: проблеми та перспективи. Право і суспільство.2015. № 2. С. 25-32.

63. Петров А. О содержании понятия правовой культуры. Sciences of Europe.

2016. №7, ч. 2. C. 140-146.

64. Плавич В. ∏. Сучасна правотворчість: проблеми теорії і методології: [моногр. дослідж.]. Одеса: Астропринт, 2013. 274 с.

65. Плавич В. П. Феномен нормотворчості та його співвідношення із суміж­ними категоріями: правотворчість, законність, правотворчий та законот­ворчий процеси.

Держава і право. Юридичні і політичні науки.2013. Вип. 62. С. 11-16.

66. Плавич С. В. Правотворення, правотворчість та законотворчість: про­блема співвідношення. Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2W1.Вип. 35. С. 88-94.

67. Плечій О. Часові межі дії нормативно-правових актів України: проблем­ні питання. Вісник Львівського університету.2002. Вип. 37. С. 70-74.

68. Примаков К. Ю. Адміністративно-правове регулювання масової інфор­мації регіональної та місцевої сфери розповсюдження в Україні. Держа­ва та регіони.2017. № 1. С. 73-78.

69. Приходько X. Роль правових позицій Конституційного Суду України у становленні та розвитку доктрини конституційного процесу. Вісник Конституційного Суду України.2015. № 2. С. 43-54.

70. Прієшкіна О. В. Гласність як відображення демократичних засад кон­ституційного ладу: теоретичні аспекти. Актуальні проблеми держави і права.2005. Вип. 24. С. 224-230.

71. Пучкова В. Особенности реализации конституционного права на охрану здоровья и медицинскую помощь для иностранных граждан. East European Science Journal. 2016. № 9, ч. 2. С. 119-122.

72. Рабінович П. М. Юридична техніка законотворення в Україні: загальні проблеми. Вісник Академії правових наук України.1998. № 2. С. 78-82.

73. Різник С. Реформа конституційного правосуддя в Україні: сучасний етап. Evropsky politicly and law diskurz. 2016. Svazek3., 1. vydani. С. 159- 164.

74. Романяк М. М. Сутність адміністративної юрисдикції та процесуальних форм її реалізації: окремі питання визначення. Держава та регіони.

2017. №1.С. 84-88.

75. Росік Т. В. Судова практика конституційного суду України ті її роль у правотворчості України. Право і суспільство.2015. № З (3). С. 50-55.

76. Селіванов А. Законодавча влада і конституційне правосуддя в Україні. Право України.2004. № 9. С. 34-36.

77. Селіванов А. Судовий конституціоналізм як ціннісна категорія інтегра­ційного напряму конституціоналізації. Вісник Конституційного Суду України.2015. № 3. С. 116-119.

78. Скомороха В. Судовий конституціоналізм в аспекті співвідношення кон­ституційної та конвенційної юрисдикції. Вісник Конституційного Суду України.2015. № 1. С. 40-48.

79. Скріль С. Конституційні принципи реформування політичних систем країни Центральної та Східної Європи. Evropsky politicly and law diskurz. 2016. Svazek3., 2. vydani. С. 33-37.

80. Славова Н. О. Генезис поглядів на правотворчість у працях мислителів античності. Європейські перспективи.2013. № 1. С. 18-22.

81. Сліденко І. Релятивність базисних категорій сучасного конституційного права (конституційний лад). Вісник Конституційного Суду України. 2015. №2. С. 33-42.

82. Соловьев С. Законность регионального и местного нормотворчества. За­конность.2003. № 3. С. 2-6.

83. Соляр С. Систематизація законодавства України у сфері об’єднання громадян. Вісник Академії правових наук України.2012. № 1. С. 35-45.

84. Стасюк О. Л. Система суб’єктів адміністративно-правового забезпечен­ня реалізації правозахисної функції в Україні. Держава та регіони.

2017. №3. С. 53-57.

85. Стефанов С. Деякі аспекти правового регулювання проекту «Електрон­ний Суд» в ході його реалізації в юридичному процесі України. Evropsky politicly and law diskurz. 2016. Svazek 3., 1. vydani. С. 165-171.

86. Стрельцова О. В. Механізм секторальної гармонізації законодавства України з правом ЄС у сферах свободи, безпеки і юстиції. Бюлетень Мі­ністерства юстиції України.2012. № 5. С. 5-14.

87. Таепов Ф. Б. Правовая экспертиза как необходимый элемент законотво­рчества. Законодательные исследования.2011. Вып. 7. С. 83-92.

88. Тарасюк Т. М. Закони як джерела права соціального захисту України. Актуальні проблеми держави і права.2010. Вип. 52. С. 131-136.

89. Теплюк М. Введення в дію конституційних законів: проблемні питання. Право України.2012. № 8. С. 132-138.

90. Теплюк М. О. Правотворчість як діяльність, пов’язана з правом. Бюле­тень Міністерства юстиції України.2013. № 12. С. 90-97.

91. Тиха А. П. Актуальні питання законодавчого регулювання нормотворчої діяльності в Україні на сучасному етапі. Бюлетень Міністерства юсти­ції України.2015. № 7. С. 43-48.

92. Ульяновська О. В. Види суб’єктів адміністративної відповідальності як засобу забезпечення конституційного права на судовий захист. Держава та регіони.2017. № 1. С. 95-100.

93. Федоров І. О. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства України: дис. ... канд. юрид. наук. Запоріжжя, 2006. 186 с.

94. Фрицький Ю. Парламент України - Верховна Рада та його роль у реалі­зації законодавчої влади. Право України.2007. № 7. С. 3-7.

95. Хавронюк Н. Порядок набрання чинності нормативно-правових актів України. Юридический вестник.1998. № 1. С. 94-98.

96. Харитонов Є. Деякі міркування з приводу нормотворчості. Право Украї­ни.2000. №8. С. 81-85.

97. Хованская Г. П. Законотворчество на службу людям. Жилищное и ком­мунальное хозяйство.2013. № 5. С. 12-15.

98. Чеботарьов С. С. Гуманізм як принцип права України. Актуальні про­блеми держави і права.2012. Вип. 65. С. 205-210.

99. Чинарян Е. О. Особенности законотворчества в Российской империи в XIX веке. Вестник факультета юриспруденции и ювенальной юстиции. 2011. Вып. 6. С. 93-98.

100. Члевик О. Особливості свободи як принципу конституційного ладу. Віс­ник Конституційного Суду України.2015. № 2. С. 55-66.

101. Чухвичев Д. В. Законотворческое познание и его роль в процессе зако­нотворчества. Гражданин и право.2011. № 7. С. 21-32.

102. Швець М. Нова технологія законотворення. Право України.2003. № 3. С. 3-9.

103. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні: моногр. Реферат, 2007. 640 с.

104. Шершун К. П. Євроінтеграція у світлі конституційного регулювання економічних відносин. Журнал східноєвропейського права.2016. № 24. С. 97- 101.

105. Шпакович О. М. Роль міжнародних економічних організацій в правот- ворчому процесі: дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2003. 213 с.

106. Юрах В. М. Про перспективу кодифікації законодавства стосовно фінан­сування виборчого процесу. Держава і право. Юридичні і політичні нау­ки.2013. Вин. 62. С. 108-114.

107. Яковюк І. Адаптація і гармонізація законодавства в умовах інтеграції: проблема співвідношення. Вісник Академії правових наук України.2012. №4(71). С. 29-42.

108. Ященко Р. Ю. Правотворчість в умовах перехідного суспільства: теоре- тико-правовий аспект: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2013. 18.

109. Ященко Р. Ю. Пряма правотворчість як вид правотворчості в сучасній Україні: поняття, ознаки, проблеми забезпечення. Держава і право. Юридичні і політичні науки.2009. Вип. 43. С. 92-100.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посіб­ник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніп­ро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с.. 2018

Еще по теме Спеціалізована література::

  1. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  2. О понятии финансового опциона
  3. § 2. Понятие и функции нотариата
  4. ГРИБОВСКАЯ Наталья Юрьевна. ЛЕКСИКА ТВЕРСКИХ ГОВОРОВ, ХАРАКТЕРИЗУЮЩАЯ ЧЕЛОВЕКА (СЕМАНТИКО-МОТИВАЦИОННЫЙ АСПЕКТ). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Тверь - 2019, 2019
  5. 26. Возникновение гражданских правоотношений не предусмотренных в ГК
  6. П.2 Частотная зависимость условий существования объемных и эванес­центных волн TM- (ТЕ-) типа и соответствующих типов сечений ПВВ в коллинеарной фазе скомпенсированого ЛО АФМ с ЦАС. Полярная MOK
  7. 59 ВИДЫ И ФОРМЫ ДОГОВОРА.
  8. Микрополе «Речевая деятельность»
  9. Логика : практикум / Е. П. Пьяных. - Екатеринбург : УрГУПС,2019. - 78, [2] с., 2019
  10. Определение предела прочности при сжатии и при изгибе спеченных заготовок
  11. Смешивание исходных материалов
  12. Исследование микроструктуры и изломов закаленных низколегированных порошковых сталей
  13. Основные результаты и выводы
  14. Оценка быстродействия коммутационного устройства при использовании параллельно-конвейерной диспетчеризации пакетов
  15. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  16. Сведения об авторах
  17. Некоторые вопросы реформирования административного правосудия в Кыргызской Республике
  18. Занятие 11