<<
>>

Соціальні норми та їх класифікація.

Як видно з викладеного матеріалу, для того, щоб людина могла жити в суспільстві, вона повинна додержуватись певних норм по­ведінки, які панують у ньому. Ці норми забезпечують найбільш доцільне і гармонійне функціонування суспільства відповідно до потреб його розвитку.

Загальні правила поведінки, що склалися у певному суспільстві називають соціальними нормами. Цілісна ди­намічна система соціальних норм є необхідною умовою життя су­спільства і функціонування держави, забезпечення узгодженої вза­ємодії людей, прав людини і громадянина, стимулювання життєво­го рівня народу.

Система соціальних норм відображає досягнутий ступінь еконо­мічного, соціально-політичного і духовного розвитку суспільства, якість життя людей, історичні і національні особливості країни, ха­рактер державної влади. Норми, що регулюють суспільні відносини, відображають і конкретизують дію об’єктивних законів, тенденції суспільного розвитку, тобто таких законів, які діють із природно- історичною необхідністю. Об’єктивний характер цих законів орга­нічно зв’язаний з їх науковим розумінням людьми і використанням їх у цілеспрямованій соціальній діяльності.

Оскільки суспільне життя складне і різноманітне, то соціальні норми помітно відрізняються одна від одної не лише за регульова­ними сферами суспільних відносин, а й за способами свого встанов­лення і забезпечення.

Розмаїття, складність та інші особливості суспільних відносин обумовлюють функціонування багатьох норм, які їх ]тегулюють. У сво­їй сукупності існуючі норми представляють єдину систему соціаль­ного регулювання, в якій ефективність кожного виду норм найбіль­шою мірою виявляється лише у взаємодії з іншими елементами цієї системи. Основними видами соціальних норм є економічні, полі­тичні, правові, моральні, релігійні, звичаєві та ін. Всі вони мають певні ознаки, обумовлені особливостями їх формування, методами впливу на поведінку суб’єктів тощо.

Але кожній із них притаманні і загальні для всіх соціальних норм ознаки.

1. Вони є загальними правилами. Що це означає? Перш за все те, що соціальні норми виступають як правила поведінки людей у су-

спільстві, тобто визначають, якою повинна і може бути поведінка суб’єктів із точки зору інтересів суспільства. При цьому соціальні норми діють безперервно в часі, наділені багаторазовою дією і звер­нені до невизначеного кола осіб (не мають конкретного адресата).

2. Здебільшого соціальні норми виникають внаслідок свідомо- вольової діяльності людей. Одні створюються в процесі цільової діяльності, інші виникають внаслідок багаторазових повторюваних актів поведінки, не відокремлюються від самої поведінки і висту­пають як зразки і стереотипи, треті - формуються у вигляді прин­ципів, які закріплюються в суспільній свідомості та ін.

3. Названі норми регламентують форми соціальної взаємодії людей, тобто спрямовані на регулювання суспільних відносин, по­ведінку в суспільстві.

4. Вони виникають у процесі історичного розвитку (як його фактор і результат) і функціонування суспільства. Соціальні норми, будучи елементом суспільства, відображають процеси його розвит­ку, впливають на їх темпи і характер, власне, мають своє місце в історії суспільства, свою історичну долю.

5. Ці норми відповідають типу культури і характеру соціаль­ної організації суспільства. Культура перш за все виражена у змісті соціальних норм. З цієї точки зору неважко помітити відмінності соціальних норм у суспільствах, яким властиві різні культурні тра­диції, наприклад, європейська й азіатська.

Таким чином, соціальні норми — правила поведінки загального характеру, які виникли в процесі історичного розвитку, регулюють різні сфери суспільних відносин, мають зміст, зумовлений свідомо- вольовою діяльністю людей, рівнем економічного, соціального і культурного розвитку суспільства та забезпечуються різноманітни­ми засобами соціального впливу.

Завдяки цим ознакам соціальні норми є важливим регулятором суспільних відносин, активно впливають на поведінку людей і ви­значають її напрями в різних життєвих обставинах.

Усі соціальні норми, які діють у сучасному суспільстві, поділя­ються за такими критеріями: ,<

- спосіб їх створення;

- засоби охорони їх від порушень.

На основі цього виділяються наступні види соціальних норм:

1. Норми права —це норми, які встановлюються державою (народом у ході референдуму) та охороняються нею.

2. Норми моралі (від лаг. moralis —моральний) — це норми, принципи, правила поведінки, які склалися в суспільстві під впли­вом громадської думки відповідно до уявлень людей про добро і зло, обов’язок, справедливість, честь і забезпечуються через внутрішнє переконання та засоби громадського впливу.

У суспільстві сформувались моральні вимоги загальнолюдської значущості, які є досягненням цивілізації, зокрема це турбота про людей похилого віку, надання матеріальної та моральної допомоги хворим та незаможним тощо. Проте у суспільстві існують і такі відносини, що не підлягають моральній оцінці.

Частиною загальноморальних норм виступає релігійна мораль, низка вимог якої («не убий», «не вкради» та ін.) належить до загаль­нолюдських цінностей і становить основну частину практично всіх моральних систем, а в деяких випадках — основу правових та су­дових систем (закони шаріату в мусульманських країнах).

3. Політичні норми регулюють відносини між соціальними гру­пами, націями, народностями, їх участь в організації та здійсненні державної влади, відносини держави з іншими суб’єктами політич­ної системи суспільства.

4. Економічні норми регламентують відносини у сфері економіки.

5. Норми об’єднань громадян (корпоративні норми) — це нор­ми, які встановлюються і забезпечуються об’єднаннями громадян. Особливості цього виду соціальних норм полягають у тому, що вони регулюють діяльність, обумовлену завданнями певних об’єднань гро­мадян та спрямовану на досягнення цілей, заради яких ці об’єднання утворювались. Корпоративні норми поділяють на внутрішньоорга- нізаційні, згідно з якими встановлюється структура об’єднання, ви­значаються компетенція, форми і методи роботи його органів, пра­ва і обов’язки їх членів.

Другу групу становлять норми зовнішньої дії, що регулюють відносини об’єднань з іншими суб’єктами. Кор­поративні норми мають бути відповідними до конституції країни, законів та інших нормативно-правових актів. Ця група соціальних норм знаходить своє вираження і закріплення в актах (статути, по­ложення, постанови), що видаються відповідними об’єднаннями.

6. Релігійні норми —це норми, що регулюють поведінку і спе­цифічні культові дії, які засновані на вірі в існування Бога (Богів). Вони відображаються у статутах, «священних» книгах, інших релі­гійних актах.

I. Естетичні норми встановлюють правила поведінки людей ігідно з уявленнями про красу, які склалися в суспільстві.

8. Організаційні норми закріплюють структуру, порядок ство­рення та діяльності державних органів і об’єднань громадян.

9. Культурні норми визначають правила поведінки людей, зу­мовлені рівнем і традиціями матеріальної та духовної культури су­спільства.

10. Звичаї— це норми (правила поведінки), які склалися істо­рично, закріплені у суспільній практиці внаслідок багаторазового повторення. Звичай, що закріпився у свідомості людей як найбільш розумний або корисний у певних умовах зразок поведінки, вироб­ляє свого роду автоматизм у поведінці, сприймається та реалізу­ється без глибокого обмірковування. Різні нововведення, що мають пі мету зміну або скасування певного правила поведінки, яке вста­новлене звичаєм, протягом певного часу відкидаються чи сприй­маються з помітними труднощами під час реалізації.

Дуже близькі до звичаїв традиції — способи поведінки людей, соціальних груп, які склалися в суспільстві і передаються від поко­ління до покоління. Традиції охоплюють, як правило, відповідний і ип поведінки, складаються не з однієї якої-небудь дії, а стилю по­ведінки.

II. Соціально-технічні норми —норми, які регулюють став­

лення людей до знарядь виробництва, до практики. Ці правила за­безпечують доцільне і безпечне поводження людини у природному середовищі, використання багатств і явиш природи, досягнень на­уки і техніки.

Наприклад, правила виконання будівельних робіт, інструкції з експлуатації машин та механізмів. Як тільки технічні норми стають загальними правилами поведінки, вони набувають соціального значення. Наприклад, правила гігієни, технічні норми, що мають соціальне значення. ’

Крім того, соціальні норми поділяють на усні та письмові, сві­домі та стихійні, а також залежно від того, чим забезпечується їх виконання (внутрішнім переконанням суб’єктів, об’єднаннями гро­мадян, суспільством чи державою). Можна також виділити соціаль­ні норми, що притаманні певним історичним епохам (суспільно-еко­номічним формаціям, цивілізаціям тощо).

Гака широка палітра соціальних норм різних видів свідчить, що в арсеналі соціального регулювання завжди можна знайти засіб, най­більш відповідний для регулювання тих чи інших конкретних від­носин.

Правові норми, до речі, не завжди є найдоцільнішими засобами соціального регулювання. Іноді воно краще здійснюється за допомо­гою моральних, релігійних чи інших норм (особливо у сфері осо­бистих, інтимних людських стосунків). Звісно, усі ці соціальні норми взаємодіють із нормами права і не повинні їм суперечити. Разом і і тим, заглиблюючись у людські стосунки, норми моралі, релігійні норми, звичаї, знаходимо у праві одну з необхідних форм їх існу­вання, тобто ряд цих норм стають правовими, використовуються при виданні юридичних норм. Наприклад, сьогодні ми офіційно відзна­чаємо релігійні свята -— Різдво Христове, Великдень, Трійцю. За­вдяки точності, конкретності норми-звичаї без особливої нормотвор- чої роботи стають нормами права. Активно впливають на норми права норми моралі. Ряд правових норм має моральний зміст, а тому все право (в широкому розумінні) — це моральне явище.

Право, у свою чергу, впливає на норми моралі, релігійні норми, норми-звичаї. Право, зокрема, є способом усунення перешкод на шляху розвитку нових моральних норм: в умовах розвитку ринкових відносин воно стверджує почуття господаря, приватного підприєм­ця — все те, що стає змістом відповідних нових законів.

Отже, правові норми є різновидом соціальних норм. Вони мають всі ознаки цих норм, але характеризуються особливими рисами, які не притаманні іншим засобам соціального регулювання.

14.2

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Соціальні норми та їх класифікація.:

  1. Смешивание исходных материалов
  2. Исследование микроструктуры и изломов закаленных низколегированных порошковых сталей
  3. Основные результаты и выводы
  4. Оценка быстродействия коммутационного устройства при использовании параллельно-конвейерной диспетчеризации пакетов
  5. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  6. Сведения об авторах
  7. Некоторые вопросы реформирования административного правосудия в Кыргызской Республике
  8. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  9. О понятии финансового опциона
  10. § 2. Понятие и функции нотариата
  11. ГРИБОВСКАЯ Наталья Юрьевна. ЛЕКСИКА ТВЕРСКИХ ГОВОРОВ, ХАРАКТЕРИЗУЮЩАЯ ЧЕЛОВЕКА (СЕМАНТИКО-МОТИВАЦИОННЫЙ АСПЕКТ). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Тверь - 2019, 2019