<<
>>

Шляхи виникнення держави і права: загальне й особливе у їх виникненні.

Висвітлюючи перше питання, ми відзначали, то первісні людські спільноти, які формувалися спочатку тільки на кровноспоріднених зв’язках (роди), були, безперечно, соціально однорідними утворен­нями: групи людей, що існували всередині такої спільноти, виділя­лися виключно за біологічними властивостями (стать, вік, фізичний стан тощо).

Тому й органи управління таким суспільством (збори родичів, старійшина роду та ін.), а також звичаї, ритуали, традиції, які побутували у такому суспільстві, виражали інтереси всіх його членів-родичів.

Та внаслідок повільного, але неминучого розвитку суспільного виробництва, суспільного життя об’єктивно виникають такі соціальні функції, на реалізації яких починають зосереджуватись лише окремі члени роду, племені. Отже, починається формування невеликих груп людей, котрі здебільшого вже «спеціалізуються» на виконанні саме загальносоціальних справ. Це насамперед:

а) управління-організація, координація діяльності членів цього первісного суспільства;

б) ритуально-обрядові, релігійні заходи;

в) військове керівництво — організація захисту від завойовни­ків та ін. Зрозуміло, що в таких «управлінців» виникають, окрім загальносуспільних, уже й групові інтереси. Отже, суспільство стає певною мірою соціально неоднорідним. І все це могло відбуватися ще до суспільного розподілу праці (зокрема, на скотарство і земле­робство) і до виникнення власності на засоби виробництва.

Зазначені угрупування утворюють, можна сказати, прошарок пле­мінної бюрократії (управлінської, військової, релігійної), який здій­снює керівництво суспільством вже не тільки у його загальних інте­ресах, але й так чи інакше у власних інтересах. Тому ця організація має бути відображена спеціальним поняттям, що наближається за своїм змістом до терміну «держава».

Властиво, перехід від племінної організації до наступної стадії організації суспільства — держави — не можна собі уявляти як пев­ний рішучий і революційний крок.

Поява держави є наслідком дов­гого, кількавікового процесу, який поступово призводить до заміни однієї форми іншою.

Самі межі цього переходу від племені до держави встановити нелегко. На певному етапі плем’я, яке осіло на певній території, за­кріплює цю територію за собою і таким чином створює організацію державного типу. Вона має переважну більшість основних ознак дер­жави: територію, населення, що постійно перебуває на цій території, та владу, яка в межах цієї території підпорядковує собі це населен­ня. Саме в такому значенні ми говорили про наявність «докласової держави» — держави племінної бюрократії. До речі, про архаїчну докласову державу писав М. С. Грушевський у книзі «Початки гро­мадянства (генетична соціологія)» (1923 р.). Якщо вважати племінну бюрократію соціальним класом, тоді зазначену організацію можна розглядати як класову державу.

Виявлення причин виникнення держави багато в чому залежить від того, який соціальний інститут тлумачить цю державність, її сут­ність, призначення.

Необхідність утворення держави здебільшого пов’язується з по­явою у суспільстві нерівності серед його членів, його диференціа­цією на певні соціальні верстви (класи, страти), зміною форми і характеру зв’язків між ними та суспільством, якісними змінами у суспільному виробництві, свідомості людей тощо.

Майже кожна з наведених причин відображає свій підхід до пи­тань про виникнення держави — патріархальний, класовий, теоло­гічний, договірний, психологічний, насильницький, органічний та ін.

Поява держави в кожному окремому' суспільстві зумовлена своє­рідним «набором» цих причин, у свою чергу залежних від особли­востей попереднього стану суспільства та його подальшого розви­тку (кліматичних, географічних, етнічних, виробничих тощо). Крім того, виникнення і формування держави є суспільним процесом, який має свою історію та відповідні стадії, етапи становлення.

З цієї точки зору доцільно розділити типову І нетипову держа- вогенезу, розглядати виникнення держави і соціальне розшаруван­ня суспільства на верстви (класи, страти) як довготривалі супереч­ливі та взаємообумовлені процеси.

У теорії держави і права розглядають такі передумови виникнен­ня держави:

1. Три великих розподіли праці:

- відокремлення скотарства від землеробства (засобом обміну стала худоба, яка набула функції грошей);

- відокремлення ремесла від землеробства (винайдення ткацько­го верстата, оволодіння навиками обробки металів);

- відокремлення торгівлі від виробництва (зосередження багат­ства в руках купців завдяки посередницькій місії).

Внаслідок розподілу праці змінилося господарське життя родо­вої общини.

2. Цей етап розподілу суспільної праці призводить до розшару­вання суспільства на два угрупування, верстви, що мали різні дже­рела виникнення, функції, форми праці, закономірності розвитку. Це зумовлює появу класів як великих груп людей із протилежними інтересами, і виникнення міжкласових конфліктів.

3. Неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулю­вати соціальні протиріччя і конфлікти зумовила необхідність виник­нення держави як політичної організації влади.

4. Необхідність удосконалення управління суспільством пов’яза­на з його ускладненням внаслідок розвитку виробництва, розподілу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням кількості насе­лення та відособленням соціальних груп.

5. Поява надлишкового продукту, патріархальної сім’ї, приват­ної власності і майнової нерівності.

6. Необхідність ведення як оборонних, так і загарбницьких воєн і захисту територій.

7. Утворення спеціальних організацій людей, що професійно здійс­нюють керівництво в суспільстві, забезпечують його соціальну ста­лість, яка досягається за допомогою обов’язкових для всіх соціаль­них норм (у тому числі юридичних).

8. Необхідність організації масштабної суспільної праці, об’єднання з цією метою великої маси людей (у ряді країн Азії та Африки).

9. Запровадження податків.

Завершення розкладу організації суспільної влади родового ла­ду і утворення власне держави, пов’язане зі встановленням публіч­ної влади. Це суттєва ознака держави. Публічна влада не співпадає повністю з державою — це особливим чином організована влада фізичного примусу у вигляді армії, флоту, поліції, в’язниць тощо.

Із виникненням приватної власності на засоби виробництва, яка поступово зосереджується, насамперед, у руках окремого прошарку суспільства, а згодом, із виникненням класів рабовласників і рабів (у деяких країнах — класів феодалів і кріпаків), соціальна сутність держави змінюється: остання стає організацією політичної влади рабовласників (або ж відразу феодалів).

Чимало таких держав згодом підкоряли собі інші народи (як дер­жавні, так і бездержавні) або ж самі втрачали незалежність внаслі­док воєн чи інших історичних подій.

Виникненню рабоволодіння і феодалізму із надр первісного ла­ду передують історичні епохи в сотні і тисячі років, упродовж яких суспільство знаходиться на певній перехідній стадії. І лише внаслі­док тривалої еволюції долаються риси первісного ладу і стверджу­ються ознаки, характерні для рабоволодіння чи феодалізму. Взаємини роду, племені після виникнення держави можуть ще довго зберіга­тися у того чи іншого народу, але головною силою стає держава.

Розвиток українського суспільства йшов шляхом поступового розкладу первісного ладу, виникнення феодальних відносин і фор­мування класу феодалів — земельних власників — і класу залеж­них від феодалів селян. Разом із розшаруванням на класи виникає і боротьба між ними, яка призвела в кінцевому результаті до виник­нення феодальної держави.

Для того, щоб науково дійти висновку, чи завершився перехід того чи іншого народу від додержавного до державноорганізовано- го суспільства, слід зосередитися на ознаках держави, які відріз­няють її від суспільної (публічної) влади первіснообщинного ладу.

Такими є загальні закономірності виникнення держави, але є і конкретні форми, характерні для того чи іншого народу.

Первісний лад Держава
1. Родовий принцип організації населен­ня. 1. Територіальний розподіл населення (селище, село, місто, район, область).
2.
Наявність суспільної влади, яка вира­жає інтереси всього суспільства і опира­ється на авторитет.
2. Наявність публічної влади, яка не співпадає з інтересами населення.
3. Відсутність органів публічної влади, розподілених за функціями. 3. Виникнення певних функцій окремих органів влади.
4. Наявність соціально однорідного сус­пільства, яке не має антагоністичних протиріч. 4. Наявність соціально неоднорідного, класово розшарованого суспільства, яке має антагоністичні протиріччя.
5. Відсутність податкової системи. 5. Уведення офіційної податкової сис­теми.
6. Наявність неписаних правил поведін­ки — звичаїв. 6. Складається певна система загально­обов’язкових правил поведінки — юри­дичних норм.
7. Влада поширюється на всіх членів племені, на якій території вони б не пе­ребували. 7. Влада поширюється на певну терито­рію.

Особливе значення має виникнення держав Давнього Сходу. Ін­терес до них пояснюється тим, що історія цих найбільш ранніх ци­вілізацій, де процес виникнення держави, як правило, не був усклад­нений взаємодією з уже існуючими політичними структурами, дає можливість із найбільшою повнотою розкрити сам механізм станов­лення державності взагалі.

Ще у далекій давнині в долинах великих азіатських і африкан­ських рік — Тигру і Єфрату в Месопотамії, Нілу в Єгипті, Тнду і Гангу в Індії, Хуанхе і Янцзи в Китаї, а також у Закавказзі та Серед­ній Азії — з’являються перші паростки цивілізації.

Саме у цих регіонах, де умови найбільш сприятливі для життя людини, виникли нові форми господарства і культури, зароджува­лось рабство, з’являлася приватна власність. Первіснообщинний лад вступав у стадію свого розкладу, виникали передумови для утвер­дження класового суспільства.

Крім основних передумов виникнення державності у цих народів, важливу роль відіграла організація сус­пільних робіт для побудови каналів, зрошувальних систем.

У Південній Європі держави утворилися пізніше — в епоху за­ліза. Там не було потреби в такій формі суспільної праці. Внаслідок розкладу общин виникли або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування при збереженні державної власності (Спарта).

Першою за часом серед них виникає Спартанська держава, утво­рена внаслідок злиття двох общин (племен), які вели війни за під­корення сусідньої Мессенії. Отже, становлення держави відбува­лось у значній мірі під впливом фактора завоювання.

Афіни являють собою «чисту», класичну форму виникнення дер­жави, без будь якого зовнішнього втручання. Першим кроком до утворення Афінської держави стали реформи Тезея. Завершили три­валий процес становлення держави в Афінах реформи Солона і Кліс- eπa. Боротьба між родовою аристократією та демосом (народом) закінчилась перемогою останнього. Внаслідок цієї перемоги в Афінах виникла рабовласницька держава в формі демократичної республіки.

Час заснування Риму історична традиція пов’язує з 753 р. до н. е. Об’єднання трьох племен — латин, сабін та етрусків — привело до утворення римського народу. Подальша історія Риму пов’язана з гривалою боротьбою між патриціями (родова знать) і плебеями (решта населення), яка закінчилася перемогою плебеїв. Ця перемо­га плебеїв зруйнувала замкнуту римську родову організацію і роз­чистила тим самим шлях до утворення держави. А безпосереднім виконавцем цього став реке (монарх) Сервій Тулій, реформи якого в VI ст. до н. е., як і Солона в Афінах, завершили процес перетво­рення римської родової общини в державу.

Виникнення держави у давніх німецьких народів було прискорено захопленням території Римської імперії. Це був період розпаду пе­рвісних суспільних відносин. Для того, щоб тримати у покорі насе­лення, загарбники почали створювати князівства, що сприяло більш швидкому переходу до феодального ладу. Державність у них ви­никла як ранньофеодальна і була запозичена у завойованих народів.

У інків і майя утворення державності було прискорене розвит­ком землеробства.

Шляхом виникнення феодальної держави з первісного ладу від- бу вався розвиток держав і на території Європи (Ірландія).

У східнослов’янських племен державність виникла як результат поступового переродження органів військової демократії в державні органи.

На утворення кожної держави впливає цілий комплекс причин економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх, тобто виникнення держави у кожного народу має свої особливості, характерні риси.

Право як особливий регулятор суспільних відносин виникло ра­зом із державою. В юридичній літературі є різні теорії щодо виник­нення права. Проте суперечки, що з’явилось раніше — держава чи право — за рівнем безпредметності тотожні питанню про те, що кому передує: курка яйцю чи яйце курці. Вчені вирізняють право загальносоціальне і право юридичне. Як загальносоціальне явище право поділяють на права людини, нації, народу, об’єднань, людства. Юридичне право встановлюється або санкціонується державою.

Звідси можна зробити висновок, що юридичне право може набу­вати своїх функцій лише водночас із виникненням держави. А якщо це так, то закономірності виникнення держави стосуються і виник­нення права. Право в союзі з державою зазнає процесу могутнього росту і розвитку. Розрізнюючи право і закон, слід відзначити, що право як інституціональне утворення стає таким завдяки, його дже­релам, тобто зовнішній формі вираження.

Таким чином, юридичне право — це задекларовані державою правила поведінки суб’єктів. Право, порівняно з соціальними нор­мами первісного суспільства, — явище якісно нове. Більш деталь­ний його аналіз у наступних темах підручника. Наразі коротко про різницю між звичаями і правовими нормами.

Первісні звичаї Правові норми
1. Виражали волю всього суспільства. 1. Виражають волю частини суспільст­ва.
2. Не зафіксовані в текстах. 2. Носять текстуальний характер.
3.Склалися протягом певного часу, про­цес виникнення тривалий. 3. Створюються згідно з волею панівної групи (прошарку, класу) й у відповід­ний час.
4. Виконання забезпечувалось, як пра­вило, добровільно (за звичкою, внутріш­нім переконанням). 4. Виконання забезпечується примусо­вою силою держави та іншими засоба­ми.
5. Не відрізняють права від обов’язків. 5. Чітко розмежовують права і обов’язки.
6. Конкретні заходи впливу щодо пору­шників не передбачались. 6. Передбачають конкретні засоби впливу щодо правопорушників.
7. Захищали інтереси всього суспільства. 7. Захищають інтереси панівної групи (прошарку, класу).

Завершуючи розгляд цього питання, слід зауважити, що:

1. Держава і право — взаємопов’язані явища.

2. Виникнення держави і права закономірний результат розвит­ку суспільства.

3; У різних конкретних історичних умовах, у різних народів (націй) держава і право мають свої особливості.

4. Видання державою законів відіграє важливу роль у зміцненні державної організації.

Проте є немало народів і націй, які створили свої держави лише в XX столітті. Про ці конкретні причини утворення національних держав ми й поведемо мову.

2.3

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Шляхи виникнення держави і права: загальне й особливе у їх виникненні.:

  1. Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
  2. Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посіб­ник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніп­ро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с., 2018
  3. 3. Система гражданского права как отрасли права - это внутреннее строение данной отрасли и права, единство входящих в нее взаимосвязанных подотраслей и институтов.
  4. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  5. 44 Понятие и содержание права собственности
  6. 45 . Формы и виды права собственности
  7. 51 Защита права собственности и иных вещных прав
  8. 19. Понятие и виды объектов гражданского права.
  9. § 2. IloiisiiIie и виды форм защиты п охраны права и законного интереса
  10. 65 Понятие, объекты и субъекты патентного права. Условия патентноспособности.
  11. 62 Понятие, объекты и субъекты авторского права и смежных прав.
  12. 2. СПЕЦКУРС АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА И ЕГО ЗНАЧЕНИЕ В ПОДГОТОВКЕ СОТРУДНИКОВ ФСБ РОССИИ
  13. Лекция по истории государства и права РФ, 2017