Принципи правотворчості.

І Іравотворчість повинна будуватися на раціональних, прагматич­них, позбавлених будь-якої ідеології ефективних принципах. Питання щодо принципів не несе абстрактно-теоретичного характеру, його розробка в теорії права позитивним чином впливає на практику ство­рення юридичних нормативних документів.

Розглянемо найбільш важливі з них.

Принцип законності полягає в тому, що розробка і прийняття нормативно-правових актів повинна проходити з дотриманням пра­вової процедури і не виходити за межі компетенції суб’єктів, які їх приймають. До цього принципу долучається вимога відповідності нормативних актів конституції країни і чинному законодавству.

Принцип науковості говорить про те, що підготовка й прий­няття проекту нормативно-правового акта здійснюється за участю представників різних наук. Без сумніву, що діяльність вчених-юристів має важливе значення для успіху законотворчої роботи. Вчені відІ- і рають важливу роль на всіх етапах підготовки нормативних актів — під розробки концепції нормативного акта, з’ясування потреби в пра­вовому регулюванні тих чи інших суспільних зв’язків (наприклад, через соціологічне дослідження, спостереження та аналіз) до ви­значення способу і типу правового регулювання і вибору моменту прийняття нормативного акта (помилки в цьому питанні небезпечні).

Принцип демократизму. В демократичному суспільстві право- іворчість повинна мати справді демократичну основу, яка забезпе­чується участю громадян у розробці правових актів. Кожний грома­дянин, висловлюючи свою думку, має право взяти участь у цьому процесі одноособово або у складі певного колективу.

Реальна участь громадян у розробці правових актів свідчить про демократизм цього процесу і дає можливість узагальнювати і врахо­вувати волю та інтереси громадян, їх думку, пропозиції щодо зміни та покращання проектів; дає змогу встановлювати, попереджати й усувати різні помилки, слабкі, невдалі формулювання проектів І приймати всебічно обґрунтовані та ефективні правові акти; своєчас­но змінювати чи скасовувати застарілі акти, що гальмують суспіль­ний розвиток; допомагає виявляти нагальні суспільні потреби, що потребують якнайшвидшого правового регулювання та виробляти нові, більш досконалі рішення.

Вбачається за доцільне також визначати і законодавчо закріпи­ти перелік питань, із яких нормативно-правові акти можуть бути прийняті лише після їх обговорення громадянами.

Важливе значення для демократизації та розширення способів участі громадян у процесі правотворчості має: вдосконалення мето­дики вивчення громадської думки; більш уважне ставлення до про­позицій і зауважень громадян, своєчасний їх розгляд, узагальнення та облік при розробці правових актів; подальше зростання освіче­ності, загальної та правової культури населення, що сприятиме ком­петентній участі його у правотворчості; розширення юридичних гарантій і правових можливостей безпосередньої участі громадян у розробці правових актів та ін.

Демократизм вироблення та прийняття правових актів немож­ливий без гласності —відкритого характеру такої діяльності, ши­рокої та систематичної інформації про неї. Гласність процесу пра­вотворчості характерна для всіх її основних стадій — заходів із під­готовки проектів, попереднього обговорення проектів та прийняття правових актів, широкого інформування громадян про прийняті акти та їх реалізацію.

Принцип системності й узгодженості означає послідовність у правотворчості, взаємозв’язок і взаємодію законодавчих актів, обов’язкову узгодженість кожного нормативного акта з нормами конституції, іншими законами, актами відповідної галузі та інших галузей права, з нормативно-процесуальними та ратифікованими міжнародно-правовими актами. В Конституції України цей прин­цип відбивається у ст. 8, яка проголошує верховенство Основного Закону в системі нормативно-правових актів, а також встановлює їх підпорядкованість один одному.

Принцип наступності означає, що нормативно-правові акти не можуть створюватись на пустому місці, їхньому прийняттю повин­но передувати ретельне виявлення та аналіз того позитивного, що притаманне законодавству, з метою використання цього досвіду при прийнятті нового акта.

Принцип професіоналізму. Останнім часом стає більш зрозумі­лім, що недостатнє врахування цієї потреби в правотворчому про­цесі має негативні наслідки, позначається на якості підготовлених і прийнятих нормативно-правових актів. У першу чергу це стосується нищих державних органів, зокрема депутатів Верховної Ради. Вра­ховуючи, що вони працюють на професійній основі, важливо на- и'іиги їх усім тонкощам законодавчого процесу. Велика роль науки в реалізації цього принципу, оскільки саме вона допомагає знайти найбільш допустимі правові форми, представляє альтернативні про­ект нормативних актів, які враховують різні інтереси в суспільстві, лає можливість провести науковий експеримент.

Принцип чіткої диференціації правотворчих повноважень. Реа­лі іація цього принципу має велике значення в умовах державноор- гпнізованого суспільства на ідеях розподілу влад. Будь-яке «перетя­гування ковдри» загрожує нестабільністю, зростанням правового нігілізму в суспільстві, можливими соціальними і економічними стресами. ■ ■ ■ ■

Принцип планування. В сучасних умовах побудови правової дер­жави України для досягнення визначеної мети планування право- творчого процесу має важливе значення в силу необхідності кон­центрації зусиль на пріоритетних законодавчих роботах.

Своєчасність правотворчості — це, як відомо, одна з необхід­них умов забезпечення високої якості правових актів. У юридичній регламентації діяльності правотворчих суб’єктів поняття своєчас­ності означає необхідність оперативно приймати відповідні акти, аби нони відповідали обставинам, у яких будуть реалізовуватись, пере­творюватись у практику.

Принцип використання правового досвіду передбачає, що всі щойно розроблені акти повинні спиратися на уже відомий позитив­ний правовий досвід держав і цивілізації в цілому.

Останнім часом широко використовується світовий правотворчий досвід, всё Найкраще з накопиченого і досягнутого світовою юри­дичною думкою й юридичною практикою.

Зв’язок із практикою як принцип правотворчості виражає за­вдання постійно відстежувати суспільні процеси, орієнтуватися на практику застосування вже чинних правових актів, вчасно усувати існуючі прогалини, залучати все краще, що пропонується правоза- стосовними органами.

Принцип гуманізму, тобто формування нормативно-правових актів на основі загальнолюдських цінностей, природних прав людини, створення умов і механізмів їх втілення у життя.

Технічна досконалість правових актів передбачає широке ви­користання вироблених юридичною наукою й апробованих право- творчою практикою способів та прийомів підготовки й оформлен­ня нормативних текстів, правил законодавчої техніки. Велика увага має приділятися формі викладення акта, розміщенню його структур­них частин, стилю та мові. Необхідно прагнути до того, щоб акти були прості й зрозумілі, логічні й виразні та зберігали б при цьому всю глибину нормативних приписів.

16.3