<<
>>

Предмет теорії держави і права.

Предмет будь-якої науки, в тому числі теорії держави і права — це галузь пізнання об’єктивної реальності, на яку спрямоване науко­ве дослідження. Іншими словами, це те, що вивчає ця наука.

У та­кому випадку йдеться про найбільш суттєві сторони держави і пра­ва. Це об’єкт вивчення спеціальних юридичних дисциплін.

Теорією держави і права доведено, що ці явища існували не зав­жди, а виникли лише на певному етапі розвитку суспільства. Дер­жава і право важливі лише за наявності людського суспільства, за умов існування людського осередку, хоч би яким малим і примітив­ним він не був.

Держава і право тісно взаємопов’язані й окремо не існують. Дер­жава встановлює правові норми і забезпечує їх виконання, право ж закріплює структуру держави, її функції, компетенцію і відтак вно­сить чітку визначеність у здійснення державою політичної влади.

Тому теорія держави і права вивчає ці інститути в їх єдності і не­розривному зв’язку, аналізує загальні закономірності, за якими роз­виваються як держава, так і право. Вона вивчає державу в її право­вому оформленні, а право — в державному вираженні з урахуванням його соціально-економічної обумовленості, політичного призначення.

Держава, встановлюючи норми права, забезпечує їх реалізацію, а для цього їй необхідне право як засіб примусу. Законодавство, як правило, є юридичною основою існування і функціонування всіх ла­нок політичної організації суспільства. Тому неможливо пізнати сут­ність держави і права, досліджуючи їх окремо. Наука тоді є наукою в повному розумінні цього слова, коли вона вивчає реально існую­чі явища і процеси незалежно від волі і свідомості людей. Однією з таких юридичних наук є теорія держави і права.

Більшість учених визнають, що виникнення та розвиток держави і права не залежать від волі та свідомості людей, оскільки це зако­номірний процес суспільних відносин. Така закономірність є пре­дметом наукового пізнання, яка складає особливу сферу суспільно­го пізнання.

Теорія держави і права вивчає далеко не всі закономірності роз­витку держави і права, а переважно загальні, основні та супутні їм специфічні, що визначають державно-правову надбудову в цілому, а також сутність державно-правових явищ і процесів:

• закономірності виникнення держави і права, зміст їх історич­них типів;

• механізм, внутрішні та зовнішні функції держави;

• призначення апарату публічної влади, ознаки держави і права;

• у загальному плані розглядає форми реалізації права, а також юридичну відповідальність тощо.

Загальні закономірності — це такі необхідні, причинно обумов­лені зв’язки і відносини, які визначають розвиток держави і права. Проте кожен їх історичний тип має «власні» спільні закономірності, які також є предметом розгляду теорії держави І права. Наприклад, встановлено, що, незважаючи на специфіку виникнення держави і права в Афінах, Стародавньому Римі та у германців, загальними за­кономірностями такого процесу для всіх народів було виникнення моногамної сім’ї, приватної власності і протилежних соціальних груп, прошарків.

Предмет теорії держави і права не співпадає з предметом інших галузевих юридичних наук. Предметом теорії держави і права є пе­реважно загальні закономірності виникнення, розвитку, призначен­ня і функціонування держави і права. Тому її називають загальною теорією держави і права на відміну від теорії конституційного пра­ва, теорії цивільного та кримінального права тощо.

Таким чином, предметом теорії держави і права є вивчення си­стеми загальних та окремих специфічних закономірностей виник­нення, розвитку і функціонування держави і права, що розглядають­ся як цілісні інститути суспільства.

Її предмет включає загальну характеристику: а) навчальної дис­ципліни і юридичної науки; б) держави; в) права; г) окремих пи­тань з урахуванням спеціалізації теоретичних знань.

Цілком зрозуміло, що економіка, політика, філософія, мораль та певні сфери культури в тій чи іншій мірі впливають на державу і право та, у свою чергу, відчувають їх вплив на собі.

Всі ці явища об’єктивної дійсності різні за своїм впливом. Для істориків, полі­тиків, соціологів, які вивчали соціальні процеси, керуючись віль­ною суб’єктивною свідомістю, але не володіли науковим методом пізнання, ця взаємодія була хаотичним нагромадженням різного за своїм характером матеріалу.

Переважала істина в залежності від поглядів дослідників, хоча вони вирішували спільне завдання: відобразити в поняттях логіку історичного розвитку державно-правових процесів і явищ у їх не­розривному зв’язку із законами розвитку суспільства. Процес змі­ни одного типу держави і права іншим не залежить від волі та сві­домості людей — він є історично закономірним явищем.

Отже, теорія держави і права з’ясовує об’єктивні закони суспіль­ного розвитку, відображені в державі і праві, їх соціально-політичну мету, розкриває весь механізм державно-правового регулювання су­спільних відносин і тенденції його розвитку.

Щодо зв’язку держави і права з суспільними, перш за все з еко­номічними відносинами, то слід сказати, що вони не є їх простим зліпком. Останні відображаються у свідомості політичних сил, які сгоять при владі, формують у них певні політичні та правові переко­нання, на основі яких формується державна воля, виражена як закон.

Тому теорія держави і права вивчає також і політичні відноси­ни, вплив правової ідеології на розвиток цих інститутів. Нарешті, вона вивчає правові відносини і те як право здійснює вплив на су­спільні відносини.

Таким чином, теорія держави і права як юридична наука досліджує:

а) предмет, методи, функції, систему, становлення, розвиток та значення загальної теорії держави і права для підготовки юристів в Україні;

18

е) поняття, ознаки, принципи, форми, функції права як волеви­явлення Української держави та громадянського суспільства;

є) систему права і систему законодавства, форми та види його систематизації;

ж) норми права та їх співвідношення з іншими соціальними но­рмами;

з) правореалізацію і правовідносини;

и) правову поведінку і юридичну відповідальність;

і) законність, правопорядок, суспільний порядок та дисципліну; ї) правосвідомість, правову культуру та правове виховання; й) правове регулювання та його механізм;

к) правові системи та їх види;

л) охоронну систему та правоохоронну діяльність;

м) тлумачення норм права;

н) процесуальне право;

о) правовий статус особи та роль правоохоронних органів у за­безпеченні реалізації прав людини і громадянина та ін.

Предмет теорії держави і права, як і будь-якої науки, не залиша­ється незмінним. Соціальна практика в нашій країні і за кордоном ставить перед наукою все нові й нові питання, які потребують тео­ретичного осмислення і вирішення на основі політичного узагаль­нення і практики. Теорія, яка перевірена практикою і має науковий характер, вказує шлях державно-правового будівництва, допомагає досягти найбільших успіхів у цій справі. В першу чергу потрібно дослідити такі проблеми:

• закономірності розвитку апарату влади і управління, шляхи підвищення його ефективності;

• шляхи розвитку політичної системи, демократії, удосконален­ня форм представницького та безпосереднього народовладдя;

• шляхи вдосконалення системи права і розробка основ систе­матизації законодавства, практики його реалізації;

• аналіз проблеми реалізації законності як невід’ємного компо­нента життя українського суспільства;

• роль права як регулятора суспільних відносин у період пере­ходу до ринкової економіки;

• мета впливу держави і права на суспільні відносини, функції права тощо.

Погляд на державу і право як на історично закономірні інститути людського суспільства є логічним висновком учення про суспіль­ство. Теорія держави і права вивчає державно-правові явища в тіс­ному і нерозривному зв’язку з іншими феноменами цивілізованого суспільства. Тому правильна теорія не може обійтись без узагальнен­ня практики державного будівництва і реалізації права в правовід­носинах. Володіючи теоретичною наукою, можна пояснити мину­ле, зрозуміти сучасні явища і зазирнути в майбутнє. Проте держава і право не є пасивним наслідком цих процесів, вони є відносно са­мостійною, активною силою. Держава і право постійно впливають, перш за все, на економіку, а відтак на весь хід історії. В сучасних умовах соціально-політичний розвиток в усіх країнах світу харак­теризується зростанням ролі держави і права в житті суспільства.

У всіх юридичних навчальних закладах теорія держави і права викладається як фундаментальна, обов’язкова навчальна дисциплі­на. Вона має свій предмет і методи вивчення, свої джерела і систе­му навчального курсу.

Предметом навчального курсу с вивчення загальних закономір­ностей виникнення, розвитку та функціонування держави і права, інших державно-правових явищ.

Система навчального курсу включає такі основні блоки: а) вступ до курсу загальної теорії держави і права; б) суспільство, держава, право; в) загальне вчення про державу; г) загальне вчення про пра­во; і) характеристика окремих явищ та процесів державно-правової дійсності з урахуванням специфіки вищого навчального закладу.

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Предмет теорії держави і права.:

  1. Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
  2. ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА И ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
  3. Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посіб­ник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніп­ро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с., 2018
  4. Предмет ведения гос. органа – сфера деятельности органа (цели, задачи, функции)
  5. 3. Система гражданского права как отрасли права - это внутреннее строение данной отрасли и права, единство входящих в нее взаимосвязанных подотраслей и институтов.
  6. 2. СПЕЦКУРС АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА И ЕГО ЗНАЧЕНИЕ В ПОДГОТОВКЕ СОТРУДНИКОВ ФСБ РОССИИ
  7. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  8. 19. Понятие и виды объектов гражданского права.
  9. 1. Общественные отношения, регулируемые нормами гражданского права.
  10. 44 Понятие и содержание права собственности
  11. Предпосылки права на предъявление иска. Допустимость исков к органам исполнительной власти
  12. 20 Вещи как объекты гражданского права.
  13. 45 . Формы и виды права собственности