Правове виховання: поняття, форми, методи.

Побудова демократичної, правової держави, проголошеної Кон­ституцією України, обумовлює суттєве підвищення правосвідомості тромадян, їх правової культури, неухильне дотримання ними вимог законодавства, послідовну реалізацію основних прав і свобод лю­дини й громадянина.

Правове виховання — це цілеспрямована діяльність держави, тромадських організацій, окремих громадян щодо передачі юриди­чного досвіду; систематичний вплив на свідомість і поведінку лю­дини з метою формування відповідних позитивних уявлень, погля­дів, ціннісних орієнтацій, установок, що забезпечують додержання, виконання і використання юридичних норм.

Змістом правового виховання є залучення людей до знань про дер­жаву і право, законність, права і свободи особи, вироблення у гро­мадян стійкої орієнтації щодо законослухняної поведінки.

Правове виховання — складна і багатоаспектна система діяльно­сті. Зрозуміло, шо багато правових цінностей, маючи основу і по­ходження в моральних нормах, засвоюються особою в процесі різно­манітної соціальної практики, через інші, неправові форми і канали формування суспільної свідомості. Проге правове виховання перед­бачає утворення спеціального інструментарію, перетворення його в особисті переконання і внутрішній орієнтир поведінки.

Таким чином, форми, засоби і методи правового виховання ви­ступають організаційним і методологічним механізмом, за допомо­гою якого суб’єкти правового виховання впливають на суспільну й індивідуальну свідомість, допомагаючи останньому сприйняти пра­вові принципи і норми.

Які ж основні елементи механізму правового виховання? Перш за все це форми, тобто конкретні способи організації виховного процесу,

В сучасних умовах використовуються найрізноманітніші форми правової роботи з населенням:

- правовий всеобуч;

- правова пропаганда права засобами масової інформації;

- правова агітація;

- правовиховна робота у зв’язку з тими чи іншими конституцій­ними заходами (референдум, вибори);

- самовиховання.

Система заходів правового всеобучу містить у собі роботу спе­ціальних правових семінарів, шкіл, курсів, що організуються дер­жавними і громадськими органами як на комерційній, так і на бю­джетній основі. До форм правовиховної роботи через засоби масової інформації належать бесіди на правову тематику: «круглі столи» спеціалістів права, дискусії з актуальних питань полІтико-правових відносин, тематичні передачі «Людина і закон», коментарі нового законодавства спеціалістами та Ін.

На сьогоднішній день вироблені й успішно використовуються такі форми масової правової роботи, як лекційна пропаганда, най­різноманітніші лекторії з юридичної тематики, декади, місячники правових знань, науково-практичні конференції, збори та ін.

Новий етап розвитку вітчизняної державності, зміна форм влас­ності і методів економічного регулювання диктує необхідність пе­реоцінки і багатьох традиційних форм правового виховання. Проте важливо зберегти досвід, який виправдав себе в цій сфері, стимулю­вати його розвиток на новому економічному і політично-правовому фундаменті.

Іншим важливим елементом механізму правового виховання ви­ступають різні методи правової роботи — способи роз’яснення по- літико-правових ідей і принципів із метою впливу на свідомість і поведінку особи в інтересах правопорядку. До методів правового виховання належать конкретні і надто різноманітні прийоми педа­гогічного, емоційного, логіко-психологічного вплйву на тих, кого виховують.

Важливим методом правового виховання є правова освіта. Цей процес поширення правових знань сприяє зростанню загальної юри­дичної культури та освіченості населення.

Для здійснення правової освіти необхідно широко використову­вати засоби масової інформації, утворити мережу спеціалізованих клубів і бібліотек.

Державним закладам культури, які зобов’язані здійснювати ціле­спрямовану правову освітньо-виховну діяльність за участю правоохо­ронних та інших державних органів та організацій на громадських або госпрозрахункових засадах, доцільно створювати університети знань, лекторії, кінолекторії, проводити виставки юридичної літе­ратури, читацькі конференції, тематичні вечори та інші заходи.

В організації освіти населення важлива роль належить навчаль­ним закладам України: середнім, професійно-технічним, вищим, а також закладам післядипломної освіти, враховуючи те, що право­знавство у відповідному обсязі належить до обов’язкових дисциплін. З огляду на це програми навчальних закладів усіх рівнів необхідно скорегувати залежно від спеціалізації закладу. За участю позашкіль­них закладів освіти потрібно здійснювати позакласну і позаудиторну виховну роботу з підвищення правової культури, до якої слід залу­чати фахівців.

Чільне місце у системі правової освіти має зайняти і самоосвіта з питань держави і права.

Отже, можливості для поліпшення правового виховання і пра­вової освіти в Україні є; визначені й шляхи вдосконалення цієї ро­боти. Головне зараз — рішуче і цілеспрямовано активізувати цю діяльність. Тільки за цих умов буде досягнуто бажаних результатів і виконано намічені державою програми.