<<
>>

Правове регулювання і правовий вплив.

Регулюючий вплив права на суспільні відносини полягає у тому, що воно у своїх нормах конструює модель обов’язкової або дозво­леної поведінки різних суб’єктів цих відносин. Це знаходить своє вираження у наданні одним суб’єктам суспільних відносин певних прав і в накладанні на інших певних обов’язків, пов’язуючи їх тим самим взаємними правами і обов’язками.

При цьому можливості права в регулюванні суспільних відносин не свавільні й не безмеж­ні. Правове регулювання обумовлено деякими об’єктивними та суб’єктивними чинниками, до яких можна віднести:

а) рівень економічного розвитку суспільства;

б) його соціальну структуру;

в) рівень зрілості, стійкості суспільних відносин;

г) рівень правової культури громадян і посадових осіб;

г) рівень визначеності предмета, засобів і методів правового ре­гулювання.

Юридичні засоби беруть участь у правовому регулюванні й пра­вовому впливі. Якщо правове регулювання, зазвичай, визначають як здійснюваний усією системою юридичних засобів вплив на су­спільні відносини з метою їх упорядкування, то правовий вплив —- як взятий у єдності й різноманітності весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей.

Між правовим регулюванням і правовим впливом є різниця. Пра­вовий вплив ширший за обсягом, ніж правове регулювання. Змістом правового впливу є взятий у єдності і різноманітності весь процес впливу права на політичні, економічні та інші суспільні відносини, які безпосередньо правом не врегульовані, але на які вони вплива­ють. За головними особливостями свого змісту правовий вплив є не специфічно правовим, а загальним, у якому діє не право як сукуп­ність правових норм, а «дух», ідея права, простежується вплив права на систему суспільних відносин, на її правову свідомість і культуру.

Правовий вплив — це перш за все вплив права на свідомість лю­дей шляхом встановлення прав та обов’язків.

Коли зміст права про­ходить через свідомість людей він стає правосвідомістю. Тобто, виробляється певний стандарт поведінки, формується загальна нор­мативна культура як безпосередні передумови законослухняності

громадян. Це і є правовий вплив на поведінку людей, причому пра­вовий вплив здійснюється не тільки правовими засобами, а й рядом пеюридичних засобів — соціальних, ідеологічних, психологічних та інших. Таким чином, у правовому впливі не завжди є точна юри­дична міра, тоді як для правового регулювання вона обов’язкова.

У цьому розумінні регулювання — лише одна з форм впливу пра­ва на соціальні зв’язки, що далеко не охоплюють всі інші форми, до яких відносять інформаційно-психологічну, виховну, соціальну (В. Казимирчук, М. Матузов та ін.).

Інформаційно-психологічний аспект характеризується впливом нормативно-правової інформації на мотиви суб’єктів. Тут можемо виділити два основні юридичні засоби — правові стимули і правові обмеження, що синтезують у собі інформаційні й психологічні за­кономірності, що здійснюються в цьому процесі.

Виховний (педагогічний) аспект полягає в загальноідеологічному впливі всієї правової діяльності на внутрішній світ суб’єкта, на фор­мування в свідомості людей ціннісних уявлень, на правове вихован­ня особи.

Соціальний аспект —це взаємозв’язок правових та інших (по­літичних, економічних, моральних) факторів, які беруть участь у житії права на всіх етапах його функціонування. Ці фактори в су­купності створюють соціальне середовище дії права:

- доведення правових норм і приписів до загального відома;

- формування правом соціально корисних зразків поведінки;

- соціально-правовий контроль;

- спрямування поведінки суб’єктів шляхом правильного визна­чення в правових актах соціально корисної цілі.

Зрозуміло, що всі вищеназвані форми впливу права на суспільні відносини тісно взаємозв’язані між собою, між ними немає і бути не може «китайської стіни». Аналогічні положення в сукупному пра­вовому впливі займає і правове регулювання (як лише одна із форм впливу — спеціально-юридична).

Звідси висновок: з одного боку, не слід повністю ототожшовати поняття «правове регулювання» і «правовий вплив» (не збігаються обсяг і зміст), а з іншого — пов­ністю розрізняти. В найзагальнішому розумінні їх можна розгляда­ти як синоніми, тому що подібний поділ умовний, він пов’язаний із виділенням різних меж загальної дії права.

Таким чином, правовий вплив — це взятий у єдності й різнома­нітності весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей за допомогою соціальних, ідеологічних, інформа­ційних та юридичних механізмів.

Правове регулювання — форма владного юридичного впливу на суспільні відносини, що здійснюється державою за допомогою всіх правових засобів з метою їх упорядкування, закріплення і за­безпечення.

Метод правового регулювання — сукупність прийомів і засо­бів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини пев­ного виду.

Види правового регулювання:

1) за способом сполучення дозволів і заборон розрізняють загаль- но-дозволений і спеціально-дозволений види.

Загально-дозволений вид правового регулювання означає, що до­зволено все, що прямо не заборонено законом; спеціально-дозволе­ний вид — дозволено лише те, що прямо закріплено в законі;

2) за територіальним статусом правотворчого суб’єкта розріз­няють централізоване і децентралізоване правове регулювання.

Централізоване має місце тоді, коли суб’єктом правотворчої ді­яльності є законотворчий або інший центральний нормотворчий дер­жавний орган; децентралізоване — суб’єктом нормотворчої діяль­ності є республіканський (Автономної Республіки Крим), обласний чи інший місцевий територіальний орган;

3) за обсягом суспільних відносин, на які поширюється правове регулювання, розрізняють загальне (нормативне) та індивідуальне правове регулювання.

Загальне має місце тоді, коли обсяг суспільних відносин, що ре­гулюються, кількісно невизначений; індивідуальне —коли правове регулювання розраховано на одну конкретну життєву ситуацію.

Тип правового регулювання —юридичний режим, загальний по­рядок регулювання, що складається у певній сфері суспільних від­носин. Розрізняють загально-дозволений і загально-забороняючий тип регулювання.

Стадії правового регулювання:

1) регламентування суспільних відносин шляхом загального про­грамування юридичних прав та обов’язків їх учасників;

2) виникнення суб’єктивних юридичних прав та обов’язків (пра­вовідносин) у суб’єктів права;

3) реалізація суб’єктивних юридичних прав та обов’язків.

25.2

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Правове регулювання і правовий вплив.:

  1. ПРАВОВЫЕ АКТЫ, ИЗДАВАЕМЫЕ ОФСБ
  2. 33. Основания и условия гражданско-правовой ответственности
  3. 56. Гражданско-правовая ответственность за нарушение обязательств.
  4. Административно - правовое регулирование военной службы в ОФСБ.
  5. 34. Виды гражданско-правовой ответственности.
  6. 35 Размер гражданско-правовой ответственности
  7. 32. Понятие, значение, характер и принципы гражданско-правовой ответственности.
  8. 60 Порядок заключения гражданско-правового договора.
  9. 2. Основные черты гражданско-правового метода регулирования общественных отношений
  10. Финансово-правовой статус Центрального банка России как органа надзора
  11. § 1.Общая характеристика правового регулирования нотариата и нотариальной деятельности
  12. Правовые основы и виды ответственности па административному праву.
  13. 61 Основания и правовые последствия изменения расторжения договора
  14. Реформа административной юстиции в Литве: институционные и правовые аспекты
  15. 64. Гражданско-правовые способы защиты авторских и смежных прав.
  16. Тема: Компетенция органов как важнейший элемент их правового статуса