<<
>>

Правосвідомість: поняття і роль у суспільному житті.

Право як соціальне явище викликає те чи інше ставлення до нього людей, яке може бути позитивним (людина розуміє необхід­ність права) або негативним (людина вважає право непотрібним і безкорисним).

Люди в тій чи іншій формі висловлюють своє став­лення до всього, що охоплюється правовим регулюванням, що по­в’язано з уявленнями про право (до законів та інших нормативно- правових актів, до діяльності суду й інших правозастосовних орга­нів, до поведінки членів суспільства у сфері дії права). Людина ставиться певним чином і до права, яке існувало в минулому, і до права, яке вона хотіла б бачити в майбутньому. Це ставлення може бути раціональним, розумним і емоційним, на рівні почуттів, на­строю. Те чи інше ставлення до права і правових явищ у суспільст­ві може бути в однієї людини і у групи людей, людської спільност і.

Якщо визнати право об’єктивною реальністю, то слід визнати і наявність суб’єктивної реакції людей на право, що іменується пра­восвідомістю. Правосвідомість — неминучий супутник права. Це зумовлено тим, що право — регулятор відносин між людьми, які наділені волею і свідомістю. Очевидним є те, що процес створення права (правотворчість) пов’язаний із свідомою діяльністю людей, що право є продуктом цієї діяльності. Ясно і те, що процес втілення права в життя є, як правило, усвідомлена, вольова діяльність людей.

Ілюстрацією дії свідомості як на раціональному, так і на ємні ричному рівні, може служити правотворча діяльність парламенту Української держави. Прикладом роботи свідомості в процесі pen лізації права є життя кожного з нас, коли ми при здійсненні юри дично значимих діянь керуємося не текстом нормативних акііп, п тими уявленнями про них, які склались у нашій свідомості.

Правосвідомість — вид (форма) суспільної свідомості, що міг тить у собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій III уявлень, які характеризують ставлення людини, соціальних груп І суспільства в цілому до чинного чи бажаного права та діяльності, пов’язаної з ним.

Правосвідомість звичайно не існує в «чистому» вигляді, вона н ш ємопов’язана з іншими видами і формами усвідомлення реальное її й дійсності. Так, досить часто правосвідомість переплітається ч ми

ральними переконаннями. Люди оцінюють право і правові явища з точки зору моральних категорій добра і зла, справедливого і не­справедливого, совісті, честі та ін. Ставлення до права часто визна­чається політичними поглядами. Однобічний політичний підхід до права (який був наприклад, характерний для марксистсько-ленін­ського ставлення до права) не дає можливості повністю зрозуміти його сутність і роль в житті суспільства. В нашій юридичній науці й юридичній освіті необхідно прагнути до деполітизації права і пра­восвідомості.

Правосвідомість тісно пов’язана з філософськими теоріями, іде­ологічними переконаннями, релігійними доктринами. Деякі мисли­телі визнавали, що норми права, їх обов’язковість і примусовість живуть лише у свідомості людей, тому право — явище психологічне (Л. Петражицький). Інші підкреслювали зовнішню примусовість пра­ва як зовнішнього засобу регулювання свободи людини (Г. Гегель). Треті визнавали право класовим регулятором суспільних відносин (К. Маркс, В. Ленін). Четверті визнавали за правом роль гаранта природних прав людини (Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо).

Вплив правосвідомості на організацію суспільного життя доволі значний. Цим пояснюється внесення його в механізм правового ре­гулювання як одного із засобів впливу на суспільні відносини. Спе­цифічна риса правосвідомості як складової частини механізму пра­вового регулювання полягає в тому, що його роль не обмежена будь-якою однією стадією правового впливу. В тій чи іншій мірі вона присутня на всіх етапах механізму правового регулювання права.

Найбільш відчутну роль правосвідомість відіграє на стадії реа­лізації права, у процесі втілення в життя юридичних прав і обов’яз­ків. Життя людини яскраво демонструє, що свідомість, думка, образ, польове зусилля дійсно управляють поведінкою людей, ініціюють і регулюють їх дії та вчинки у всіх сферах життєдіяльності, в тому числі правової.

Від рівня, якості, характеру, змісту правосвідомості здебільшого залежить те, якою буде поведінка людини в суспільстві — право­мірною, соціально корисною чи неправомірною, соціально шкідли­вою і небезпечною.

24.2

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Правосвідомість: поняття і роль у суспільному житті.:

  1. Роль административной юстиции в развитии государственного управления
  2. Роль судов в обеспечении права на добросовестное государственное управление — финский опыт
  3. Теория государства и права. Часть 1: учеб. пособие / С.В. Навальный; Краснояр. гос. аграр. ун-т. - Красноярск,2017. - 440 с., 2017
  4. Способы обеспечения законности
  5. Коллективные субъекты
  6. Рефракция s-и р-поляризованной плоской электромагнитной волны на границе «немагнитный диэлектрик - скомпенсированный легкоосный центроантисимметричный антиферромагнетик». Продольная магнитооп­тическая конфигурация
  7. ТЕМАТИКА (примерная) курсовых работ по гражданскому и арбитражному процессу для студентов ОДО ЮИ ТГУ (комплексные темы)
  8. Понятие компетенции
  9. Принципы банковского надзора
  10. Примерный перечень вопросов для сдачи зачета по учебной дисциплине «Арбитражный процесс»
  11. ВВЕДЕНИЕ
  12. 36 Значение и виды сроков в гражданском праве
  13. Методика проведения экспериментальных исследований
  14. ОСНОВНОЕ СОДЕРЖАНИЕ РАБОТЫ
  15. § 1. Понятие защиты н охраны нрава п законного интереса