Правопорядок.

Із законністю тісно пов’язане інше правове явище — правопо­рядок (правовий порядок). Поняття «правопорядок» широко вико­ристовується в чинному законодавстві, охорона правопорядку — важ­лива функція держави.

Звернемося до етимології слова «правопорядок». Перш за все пра­вопорядок — це порядок, організованість, стійкість. Отже, право­порядок характеризує ступінь впорядкування суспільних відносин, виступає антиподом хаосу, анархії, неорганізованості. Правопоря­док — це правовий порядок, стан суспільних відносин, які запрогра­мовані правом. Правовий порядок можна розглядати як мету право­вого регулювання, створення за допомогою права і правой их засобів такого порядку і такої урегульованості суспільних відносин, які слу­гують збереженню і зміцненню існуючого ладу.

Виходячи з цього, правопорядок можна визначити як засновану па праві й законності організацію суспільного життя, яка відображає якісний стан суспільних відносин на відповідному етапі розвитку суспільства та на вимозі дотримання чинних правових норм.

Розглянемо особливості даного явища.

1. Правопорядок — це Стан упорядкованості, організованості су­спільного життя.

2. Це порядок, який передбачений нормами права.

3. Правопорядок виникає в результаті фактичної реалізації пра­вових норм, втілення їх у життя, він є підсумком правового регулю­вання.

4. Він забезпечується державою.

Як відомо, далеко не всі норми реалізуються повсюдно, часто трапляються і відступи від вимог правових норм — правопорушен­ня. Тому необхідно розрізняти реально існуючий правопорядок (під­сумок правового регулювання) і правопорядок, досягнення якого прагнув законодавець на тому чи іншому етапі розвитку суспіль- тва (мета правового регулювання). Перший залежить від стану су­спільних відносин у конкретних умовах, рівня політичної і право­вої культури суспільства, стану законодавства, характеру законності тощо. Отже, правопорядок має не тільки якісні, а й кількісні характе­ристики.

Правопорядок — це фактичний стан упорядкованості правовід­носин, а тому його можна охарактеризувати як систему правових відносин.

Які ж принципи правопорядку? Перш за все це визначеність, єд­ність, системність, гарантованість із боку держави, організованість, стійкість.

У силу зазначених особливостей правопорядок можна охаракте­ризувати як порядок, який забезпечує стабільність суспільного життя і соціальний прогрес. Оскільки він визначається правом і забезпе­чується державою, то закріплює найбільш важливі риси і сторони соціально-економічного ладу, систему пануючих у країні політич­них відносин.

Отже, правопорядок включає в себе не тільки відносини людей у сфері громадянського суспільства, а й організацію власне політич- 467

ної влади, яка базується на нормах права, тобто державу. На цей бік правопорядку звертав увагу ще Цицерон, наголошуючи: «Що такс держава, як не загальний правопорядок?».

Кант також розглядав державу як «об’єднання великої кількості людей, які підпорядковуються правовим законам».

Інакше кажучи, держава — важливий елемент і необхідна умова правопорядку. З одного боку, конституційована правом і функціо­нуюча в суворо встановлених рамках держава складає важливу ланку правопорядку, з іншого — вона владний суб’єкт, який забезпечує ІІ охороняє правопорядок.

Таким чином, правопорядок можна розглядати як єдність права і влади. Найбільш адекватною формою реальності подібного право­порядку виступає правова держава.

Правопорядок не самоціль, а соціально й історично обумовлений загальний засіб і форма виразу, запровадження організації свободи, а також справедливості в суспільних відносинах.

23.7