<<
>>

Право України на сучасному етапі.

Стосовно розвитку українського права як суспільного явища не­обхідно звернути увагу на наступні характерні риси, тенденції, су­перечності, притаманні йому сьогодні. Сутність українського права залежить, головним чином, від сутності нинішньої української дер­жави.

Якщо спробувати розкрити її сутність у стислій дефініції, можна запропонувати таке: українська держава — це організація політичної влади більшості населення, яка керуючи суспільством в його інтересах, забезпечує поступовий перехід до створення умов, потрібних для повного й безперешкодного здійснення основних прав людини, прав націй, народу на загальнолюдських засадах свободи, справедливості, солідарності. Отже, з точки зору загальноісторич- ної соціально-змістовної типології держав Україна належить до типу перехідних держав, зорієнтованих на соціальну демократію.

До відповідного перехідного типу слід, мабуть, віднести й право сучасної України. Йдеться не про загальносоціальне, а про так зва­не «об’єктивне» юридичне право, тобто право як систему форма­льно обов’язкових правил поведінки, які мають загальний харак­тер, встановлених або санкціонованих державою (народом у ході референдуму), зорієнтованих на соціальну демократію, що вира­жають волю більшості населення країни, спрямованих на регулю­вання відносин відповідно до цієї волі та загальносоціальних потреб і забезпечуються державою.

«Перехідність» права України зумовлюється в першу чергу тим, що воно опосередковує радикальні зміни в таких сферах:

а) державному статусі України внаслідок державотворчих про­цесів, що нині в ній відбуваються;

б) політичній системі суспільства та формі його держави;

в) правовому статусі людини, громадянина.

Аналіз стану українського права протягом останніх років дозво­ляє констатувати як певні типологічні тенденції його розвитку (які тією чи іншою мірою властиві усім правовим системам зазначеного типу), так і тенденції конкретно-історичні (тобто притаманні лише цій правовій системі).

До типологічних тенденцій у розвитку українського права як су­спільного явища, мабуть, слід віднести: гуманізацію права, соціалі­зацію права, наближення його до особи, етнізацію та інтернаціона­лізацію права.

До конкретно-історичних тенденцій розвитку права України як суспільного явища можна віднести: формування нових галузей та інститутів права та законодавства, інтенсифікацію законодавчої ді­яльності, насамперед із питань державотворення, економіки, прав та соціального захисту громадян, урізноманітнення форм (джерел) права внаслідок збільшення видів суб’єктів правотворчості в економічній cepi (наприклад, нормативно-правові акта господарських об’єднань ірудових колективів), зменшення рівня формалізованості права, су­ворої визначеності його змісту в результаті розширення, викорис­тання у ряді галузей декларативних положень, оцінюючих і подібних до них понять, збільшення сфери загальнодозволеного регулюван­ня тощо.

Проте право, як і кожне суспільне явище, характеризується не гільки позитивними тенденціями в його розвитку, але і деякими не­гативними тенденціями. Так, можна констатувати, що дія всіх за­значених позитивних тенденцій послаблюється, гальмується, а іно­ді й паралізується такими явищами (які у деяких випадках теж набувають значення тенденцій — «протилежних», деструктивних, негативних): деформація конституційності або, так би мовити, «де­вальвація» Конституції України, нестабільність, «плинність» ряду законодавчих та інших правових норм, надто часта їх змінюваність, «співіснування» суперечливих, неузгоджених між собою правових норм, зниження рівня здійснення й ефективності права.

Саме таким виглядає право України сьогодні як одне із найваж­ливіших явищ суспільства. Цілком зрозуміло, що в період стабіліза­ції нової правової системи України необхідно посилювати позитивні генденції розвитку права та усувати, в міру можливості, негативні. Тільки тоді право забезпечуватиме якісне формування державності га суспільства в цілому, гарантуватиме права та інтереси кожної особи.

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Право України на сучасному етапі.:

  1. Право административных процедур и административно-процессуальное право в государствах Центральной Азии — краткий обзор современного состояния
  2. 50 Право общей собственности.
  3. 47 Право собственности юридических лиц.
  4. 1.АДМИСТАТИВНОЕ ПРАВО В СИСТЕМЕ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ.
  5. 46 Право собственности граждан.
  6. 52 Право собственности и иные вещные права на землю
  7. 48. Право хозяйственного ведения и оперативного управления
  8. 49 Право государственной и муниципальной собственности
  9. 12 Право- и дееспособность юридического лица
  10. Гражданское право. Ответы к зачету,
  11. Н.М. Коркуновъ. РУССКОЕ ГОСУДАРСТВЕННОЕ ПРАВО. ПОСОБІЕ КЪ ЛЕКЦІЯМЪ. ТОМЪ I. ВВЕДЕНІЕ И ОБЩАЯ ЧАСТЬ. С.-ПЕТЕРБУРГЪ. 1892, 1892
  12. 29. Право гражданина на защиту. Необходимая оборона и крайняя необходимость в гражданском праве.
  13. Н.М. Коркуновъ. РУССКОЕ ГОСУДАРСТВЕННОЕ ПРАВО. ТОМЪ II. ОСОБЕННАЯ ЧАСТЬ. С.-ПЕТЕРБУРГЪ. книжный Магазинъ Динзерлинга бывшій ДІЕЛЬЕ И К - 1893, 1893
  14. 66 Право на товарный знак и знак обслуживания
  15. Административные процедуры, административное судопроизводство, административно-деликтное право: три основных направления модернизации российского законодательства