<<
>>

Права, свободи та обов’язки людини і громадянина за конституцією України.

Проблема захисту державою прав громадян не є новою та існує в будь-якій державі за будь-якої соціально-економічної формації. Заі- кони різних часів і народів містили окремі норми, які стосувались обов’язків держави щодо забезпечення інтересів і прав осіб, котрі належали до представників панівної нації або до деяких її верств.

Вперше питання про права громадян постало з прийняттям 1215 р. Великої хартії вільностей. Однак, про обов’язок держави щодо за­хисту прав своїх громадян, почали вести розмову з часів конститу- ціонування так званих буржуазно-демократичних прав. Ця проблема набула особливого значення для сучасного суспільства у другій по­ловині XX ст., коли філософія правової держави і вживання її еле­ментів та дійових ознак почала реалізовуватися у державному бу­дівництві країн, поєднаних одною метою: створити цивілізовану світову спільноту рівноправних вільних людей та націй.

Конституція України серед норм, у яких викладено основи кон­ституційного ладу Української держави (Розділ 1 Основного Закону), містить положення про те, що людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку в Україні визнано найвищою со­ціальною цінністю; а права і свободи людини та їх гарантії визна­чають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і за­безпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави 209

(ст. 3). Водночас цілий окремий розділ Основного Закону України («Розділ II. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина») присвячено останньому. Все це переконливо свідчить про те вели­ке значення, що його надає Українська держава правам і свободам людини і громадянина, гарантіям їх реалізації, обов’язкам людини і громадянина, загалом їхньому правовому становищу.

Статус особи і громадянина — це сукупність їхніх прав, свобод і обов’язків, встановлених чи визнаних державою. Як і будь-який інший конституційний Інститут, інститут прав, свобод і обов’язків людини і громадянина побудований на певних засадах, у його ос­нову законодавець поклав відповідні принципи.

Серед них, насам­перед, виділяється принцип рівності. Він полягає у тому, що всі люди є вільні та рівні у своїй гідності та правах; громадяни мають рівні права і свободи; громадяни рівні перед законом; що не може існувати привілеїв (пільг) чи якихось обмежень у реалізації своїх прав, свобод через приналежність до раси, політичні, релігійні та інші переконання, стать, етнічне чи соціальне походження, майно­вий стан, мову, місце проживання, колір шкіри або інші ознаки; у рівності прав жінки і чоловіка, що забезпечено рівними можливос­тями у іромадсько-політичній чи культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, а також спеціальними заходами, спрямованими на охорону праці та здоров’я жінок, правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства та дитинства тощо.

Серед інших засад правового статусу людини і громадянина, за­кладених в Основному Законі держави, можна також назвати прин­цип невідчуженості та непорушності прав, принцип єдності прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, принцип гарантовано- сті прав та свобод людини і громадянина, які також мають відпо­відний виклад у положеннях Конституції України.

Відповідно до чинного законодавства, громадянство України — правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках (Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.). Громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, полі­тичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціаль­ного походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи

інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України»(13 листопада 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 р.

і яким у паспорті іромадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесено запис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну, якщо на мо­мент прибуття в Україну вони не досягли повноліття; особи, які на­були громадянства України відповідно до законів України та між­народних договорів України.

Громадянство України надувається:

- за народженням;

- за територіальним походженням;

- внаслідок прийняття до громадянства;

- внаслідок поновлення у громадянстві;

- внаслідок усиновлення;

- внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

- внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недіє­здатною, опіки;

- у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

- внаслідок встановлення батьківства;

- за іншими підставами, передбаченими міжнародними догово­рами країни (згідно до Закону України).

Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопо­таннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до іромадянства України є: визнання і дотримання Конституції України та законів України; зобов’язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві; безперервне прожи­вання на законних підставах на території України протягом остан­ніх п’яти років (ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та по­стійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті); отримання дозволу на постійне проживан­ня в Україні; володіння державною мовою або її розуміння в обся­зі, достатньому для спілкування (ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі); наявність законних джерел існування.

До громадянства України не приймається особа, яка: вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид; засуджена в Украї­ні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості); вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким злочином.

Законодав­ством чітко визначені підстави припинення громадянства України: внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати грома­дянства України; за підставами, передбаченими міжнародними до­говорами України.

В Основному Законі України закладено конституційні засади інституту українського громадянства. До них належать такі поло­ження:

• в Україні існує єдине громадянство (ст. 4 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про іромадянство України»), відповідно — при набутті українського громадянства обов’язковою є відмова від іноземного громадянства;

• громадяни України не можуть бути позбавлені громадянства і права змінити громадянство. Чинне законодавство передбачає під­стави набуття та припинення громадянства України. Законодавст­вом чітко визначені і підстави припинення громадянства України: у разі виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадян­ства України (громадянство України втрачається внаслідок вступу особи на військову службу, у службу безпеки, у поліцію, органи юстиції або інші органи державної влади та управління в іноземній державі без згоди на те державних органів України; якщо грома­дянство України набуто внаслідок свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; якщо особа, котра перебу­ває за межами України, не стала на консульський облік протягом п’яти років; за підставами, передбаченими міжнародними догово­рами України;

• громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі (ч. 2, ст. 25 Конституції України);

• Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч. З, ст. 25 Конституції України). Кон­ституцією України закріплено широкий спектр прав та свобод лю­дини і громадянина.

Права та свободи людини і громадянина за Конституцією України:

- кожна людина має незаперечне право на життя; ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, кожен має право захи­щати своє життя і здоров ’я, життя і здоров 'я інших людей від протиправних посягань (cm.

27 Конституції України);

- кожен має право на вільний розвиток своєї особистості, як­що при тому не порушено прав і свобод інших людей (cm. 23);

- кожен має право на повагу до його гідності: ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує його гідність, покаранню або поводженню (cm. 28);

- кожна людина має право на недоторканість, тобто ніхто не може бути заарештований або утримуваний під вартою інакше як за рішенням суду (cm. 29);

- кожна людина має право на недоторканість житла, тобто —- проникнення в житло чи інше володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку без наявності мотивованого рішення суду є про­типравними (cm. ЗО);

- кожному гарантована таємниця листування, телефонних роз­мов, телеграфної та іншої кореспонденції (cm. ЗІ);

- ніхто не може втручатися в особисте та родинне життя людини, заборонено збирання, зберігання і використання конфіден­ційної інформації про особу без її згоди (cm. 32);

- кожен, хто перебуває на території України на законних під­ставах, має право вільно обирати місце проживання, свободу пе­ресування, право вільного покидання території України та повер­нення в Україну у будь-який чрс (cm. 33);

- усі громадяни України, іноземні громадяни та особи без гро­мадянства, які перебувають на території України, мають право на свободу світогляду та віровизнання (cm. 35);

- право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації, на участь у професійних спілках (cm. 36);

- право на участь в управлінні державними справами, у всеукра­їнських та місцевих референдумах, виборче право при обранні дер­жавних органів та органів місцевого самоврядування (сіп. 38);

- право збиратися мирно без зброї і проводити збори, мітинги, демонстрації (сіп. 39);

- кожен має право надсилати в державні органи влади й управ­ління, органи місцевого самоврядування, до посадових і службових осіб цих органів індивідуальні чи колективні письмові звернення (заяви, скарги, пропозиції).

Конституція України закріплює для кожного право приватної влас­ності як непорушне.

Ст. 41 Конституції передбачає, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої власності. Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Кожен має право на під­приємницьку діяльність, працю (ст. 42, 43), на житло (ст. 47), на достатній для себе і своєї сім’ї життєвий рівень (ст. 48), на охорону здоров’я (ст. 49), на забезпечення життя і здорове довкілля (ст. 50), на освіту (ст. 53) тощо. Для тих, хто працює, Конституцією України окремо передбачено право на страйк і право на відпочинок (ст. 44, 45). Громадяни України мають також право на соціальний захист (ст. 46).

Громадянам України гарантовано свободу літературної, мистець­кої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власнос­ті, їхніх авторських прав, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності (ст. 54).

Кожному гарантоване право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55). Кожен має право на правову допомогу, кожному гарантовано право знати свої права і обов’язки (ст. 57, 59); кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56).

Обоє 'язки людини та громадянина за Конституцією України: -захцст Вітчизни;

-захист незалежності та територіальної цілісності України;

- шанування державних символів України;

- обов ’язок не чинити шкоди природі, культурній спадщині;

- обов’язок відшкодовувати завдані збитки;

- обов ’язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (при тому всі громадяни щорічно зобов’язані подавати до податкових інспекцій за місцем проживання деклара­ції про свій майновий стан та доходи за минулий рік);

- обов ’язок неухильно дотримуватись Конституції та законів України;

- обов ’язок не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей (ст. 65-68).

Окреме положення містить Конституція України щодо обов’яз­ку військової служби: «Громадяни відбувають військову службу від­повідно до закону (ч. 2, ст. 65). Так, відповідно до Закону України «Про загальний військовий обоє ’язок і військову службу» військова служба є почесним обов’язком кожного громадянина, особливим видом державної служби, пов’язаної з виконанням громадянином України загального військового обов’язку та службою на конкурс­но-контрактній основі у Збройних Силах України та інших війсь­ках, створених відповідно до законодавства України.

Встановлено такі види військової служби: строкова військова служ­ба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба для жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків та мічманів, офіцерського складу; військова служба за контрактом на посадах прапорщиків та мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; війсь­кова служба за контрактом офіцерського складу.

Загальний військовий обов’язок встановлено для забезпечення ком­плектування Збройних Сил України, Внутрішніх військ України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України тощо. За­гальний військовий обов’язок охоплює підготовку громадян до війсь­кової служби; приписку до призовних дільниць; призов на військову службу; проходження за призовом або добровільно військової, аль­тернативної (невійськової) служби; виконання військового обов’язку в запасі; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, придатні до проходження військової служ­би за станом здоров’я та віком, зобов’язані: прибувати за викликом військового комісаріату для приписки до призовних дільниць, про­ходження медичного огляду, скерування на підготовку для одер­жання військової спеціальності, призову на військову службу або збори: проходити підготовку до військової служби, військову слу­жбу і виконувати військовий обов’язок у запасі; виконувати прави­ла військового обліку.

Загальний військовий обов’язок не поширюється на іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно проживають на те­риторії України.

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Права, свободи та обов’язки людини і громадянина за конституцією України.:

  1. Влияние Конвенции о защите прав человека и основных свобод на судебную защиту в случае чрезмерно продолжительного (административно-) судебного разбирательства
  2. 3. Система гражданского права как отрасли права - это внутреннее строение данной отрасли и права, единство входящих в нее взаимосвязанных подотраслей и институтов.
  3. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  4. 44 Понятие и содержание права собственности
  5. 45 . Формы и виды права собственности
  6. 51 Защита права собственности и иных вещных прав
  7. 19. Понятие и виды объектов гражданского права.
  8. § 2. IloiisiiIie и виды форм защиты п охраны права и законного интереса
  9. 65 Понятие, объекты и субъекты патентного права. Условия патентноспособности.
  10. 62 Понятие, объекты и субъекты авторского права и смежных прав.
  11. 2. СПЕЦКУРС АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА И ЕГО ЗНАЧЕНИЕ В ПОДГОТОВКЕ СОТРУДНИКОВ ФСБ РОССИИ
  12. Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
  13. Лекция по истории государства и права РФ, 2017
  14. Тема: Субъекты административного права
  15. 1. Общественные отношения, регулируемые нормами гражданского права.
  16. Предпосылки права на предъявление иска. Допустимость исков к органам исполнительной власти
  17. Какимова М.Ш.. Основы теории государства и права: Учебник. - Астана: Фолиант,2007. - 256 стр., 2007