<<
>>

Поняття, структура та функції правової системи.

Термін «правова система» відображає конкретно історичний, ре­ально існуючий комплекс взаємопов’язаних юридичних засобів і явищ держави. В цьому терміну закріплюється узагальнена теоретична мо­дель (конструкція) правового змісту, яка функціонує легітимно.

Правова система — система, яка постійно розвивається, тобто не є сталою. Вона безперервно вдосконалюється та змінюється в ході історичного процесу.

Правову систему слід відрізняти від поняття «система права». Система права на відміну від правової системи відображає не всю сукупність правових явищ, а лише внутрішню будову права як су­купність правових норм. Правова система — це більш широке по­няття, яке охоплює не лише право, як нормативну систему, його джерела, а й праворозуміння, правоутворення, правозастосування, юридичну науку, юридичну практику тощо. Поняття правової систе­ми дає змогу охопити всі правові явища в їх сукупності, взаємо­зв’язку та взаємодії. Аналіз лише одних норм не дає повної харак­теристики права. Важливим є і те, як воно формується, системати­зується, реалізується та ідеологічно обгрунтовується.

В теорії правової системи існують різні підходи до її поняття та структури. Так, американський дослідник Л. Фрідмен у книзі «Вступ у американське право» розглядаючи правову систему відносить до її складу наступні структурні елементи: 1) державні органи; 2) норми права, зразки поведінки, конкретні рішення і дії; 3) правову культуру.

С. Б. Кобринська визначає правову систему як цілісне багаторів­неве утворення, яке відображає сукупність взаємопов’язаних юри­дичних засобів (явищ), і по-друге, в якості елементів включає такі правові явища, які забезпечують єдність соціальних і правових якостей.

Професор О. Ф. Скакун під правовою системою розуміє комп­лекс взаємопов’язаних і узгоджених юридичних засобів, що призна­чені для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, виникаючих внаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини, юри­дичні установи, юридична техніка, правова культура, стан законнос­ті та його деформація, правопорядок тощо).

Іншими словами, це обумовлена об’єктивними закономірностями розвитку суспільства цілісна система юридичних явищ, що постійно діють внаслідок від­творення і використання людьми та організаціями (перш за все дер­жавою) для досягнення своїх цілей.

Професор П. М. Рабінович, розмежовуючи правову систему і си­стему права, зазначає, що правова (юридична) система — це систе­ма всіх юридичних явищ, які існують у певній державі або у групі однотипних держав, до складу якої входять: 1) різноманітні право­ві акти і діяльність відповідних суб’єктів по створенню таких актів; 2) різноманітні види і прояви правосвідомості; 3) стан законності та його деформації.

Правова система — це цілісний комплекс правових явищ, який зумовлений об’єктивними закономірностями розвитку суспільства, усвідомлений та постійно відтворюваний людьми та їх організаці­ями (державою) і який використовується ними для досягнення сво­їх цілей.

У правовій системі злилися природні потреби людей із їх дум­ками, волею та почуттями, з правовими традиціями та арсеналом техніко-юридичних засобів, з вчинками, діяльністю їх об’єднань.

При вивченні цієї теми доцільно використовувати системний під­хід запропонований Н. Оніщенко, який дозволяє виділити 5 рівнів правової системи:

- суб ’єктивно-сутнісний — цей рівень потрібен для того, щоб підкреслити значення суб’єктів права в якості системовиникаючих матеріальних факторів правової системи. Саме людина (громадянин, іноземець, особа без іромадянства) та її об’єднання (суспільні орга­нізації, акціонерні товариства, інші комерційні та некомерційні ор­ганізації та держава в цілому), які мають права та несуть юридичні обов’язки і виступають реальними елементами правової системи;

- інтелектуально-психологічний —на цьому рівні формується праворозуміння конкретної людини та правосвідомість (індивідуаль­на та суспільна). Сукупність таких явищ, як знання, емоції, почут­тя, ідеологічні та релігійні погляди і догми, моральні постулати до­зволяють людині сприймати, оцінювати правову реальність, вироб­ляти ставлення до неї та мотиви правової поведінки;

- нормативно-регулятивний —певним системовиникаючим фак­тором є і норми права.

Вони об’єктивують ідеальні уявлення людей про справедливість та несправедливість, про важливість стимулюван­ня розвитку тих чи інших суспільних відносин. Правові норми — це той елемент, із яким пов’язані всі інші компоненти. Правові норми примушують працювати всі компоненти правової системи;

- організаційно-діяльністний — охоплює всі юридично оформ­лені зв’язки та відношення, форми реалізації права, різноманітні види правової поведінки людей, правотворчу та правозастосовчу діяльність держави та суспільства;

- соціально-результативний — з одного боку відображає, на­скільки людина як суб’єкт права освоїла правову дійсність, як вона «живе» в ній, а з іншого — як сформувались і наскільки ідентичні інтересам індивіда та суспільства різного роду режими та стани, що дозволяють уявити собі певні результати діяльності юридичних норм (правова культура, законність, правопорядок).

Отже, правова система — сукупність взаємозв’язаних, узгодже­них і взаємодіючих юридичних засобів, за допомогою яких відбу­вається регулювання суспільних відносин. Вона:

- базується на праві;

- формується у зв’язку з правом;

- має вторинний характер по відношенню до базисних відношень;

- існує у вигляді складного комплексного утворення;

- складається із ряду елементів.

До елементів правової системи відносяться наступні статичні елементи:

- система права;

- система законодавства;

- правові принципи;

- правова культура;

- юридичні установи;

- юридична техніка;

- юридичні терміни;

- правова політика.

Система права — об’єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, яка полягає в єдності й погодженості всіх юридичних норм та їх розподілі по галузях, підгалузях та інститутах права.

Система законодавства —цілісна сукупність усіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що являє собою зовніш­ній вираження системи права. Структура системи законодавства — це її будова, яка зумовлена правом, інтересами держави та погре­бами практики правового регулювання.

Принципи права —основоположні ідеї, керівні засади, що ви­ражають сутність права та виходять із генеральних ідей справедли­вості та свободи.

(Розрізняють галузеві, міжгалузеві та принципи інститутів права).

Правова культура — це глибоке знання і розуміння права, ви- сокосвідоме виконання його вимог як усвідомленої необхідності і внутрішньої переконаності.

Юридичні установи — це такі органи, організації, установи, по­садові особи державного та недержавного походження, які займа­ються нравотворчою, правозастосовчою або правоохоронною діяль­ністю.

Юридична (законодавча, нормотворча) техніка —сукупність пра­вил та прийомів підготовки, формування та опублікування норма­тивних правових актів.

Юридичні терміни —це слова або словосполучення, які достат­ньо чітко позначають визначені правові поняття.

1. Терміни загального вживання:

- житлове приміщення;

- майно;

- честь, гідність.

2. Спеціальні юридичні терміни:

- правовідносини;

- юридична особа;

- правова поведінка.

3. Спеціальні неюридичні терміни:

- трансляція;

- епідемія, епізоотія, карантин;

- військовозобов’язаний;

- вибухові речовини.

Правова політика —це засади, принципи, напрямки та завдан­ня правового регулювання суспільних відносин, а також стратегія і тактика його здійснення.

До динамічних елементів правової системи можна віднести такі.

Правотворчість —діяльність компетентних державних органів, їх посадових осіб або всього народу по встановленню, зміні чи ска­суванню юридичних норм.

Правореалізація —здійснення встановлених правових норм у ді­яльності суб’єктів права в результаті дотримання заборон, виконан­ня юридичних зобов’язань, використання суб’єктивних прав.

Юридична практика —це діяльність та накопичений у резуль­таті цього досвід компетентних органів, посадових осіб та грома­дян по виданню та реалізації юридичних норм.

Правові відносини —специфічні суспільні відносини, учасники яких виступають як носії прав і обов’язків, встановлених нормами права.

Правова система виконує певні функції. Зокрема, інтегративну, регулятивну, комунікативну й охоронну.

Головною і визначальною є функція інтеграції суспільства, об’єд­нання різних верств населення для досягнення певного рівня життя, реалізації важливої ідеї.

Наприклад, щодо України — це побудова громадянського суспільства, соціальної, правової демократичної дер­жави. /

Інтегративна функція забезпечує об’єднання всіх правових ін­ститутів із правовою поведінкою і правовою діяльністю в єдине ціле, їх взаємодію з іншими соціальними інститутами, які й дають змогу забезпечити цілісність соціуму. Роль цієї функції має постійно зро­стати в умовах трансформації українського суспільства, створення консенсусних стосунків соціальних груп, поєднання розвитку демо­кратії з відповідальністю, підвищення довіри населення до держа­ви, підтримання суспільного спокою і соціального миру.

Регулятивна функція правової системи дістає вираження у фор­муванні нормативної основи, відповідних зразків діяльності, їх вклю­чення в масову і професійну правову свідомість і поведінку.

З функції регулювання випливають і інші функції правової сис­теми: фіксація правової волі народу, моделювання суспільних відно­син (правовідносин), офіційне визначення міри свободи суб’єктів права тощо.

Комунікативна функція правової системи забезпечує одержання учасниками правовідносин інформації про те, якою є позиція дер­жави щодо необхідної, дозволеної чи забороненої поведінки. Соці­альна життєдіяльність індивідуумів органічно пов’язана з одержан­ням, сприйняттям, засвоєнням і використанням такої інформації. Правова інформація є одним із різновидів соціальної інформації. За допомогою юридичних норм держава сповіщає учасників суспіль­них відносин про позиції держави щодо необхідної, дозволеної або забороненої поведінки.

Охоронна функція правової системи органічно пов’язана з попе­редніми, її соціальне призначення полягає в охороні загальнозна- чущих, соціально важливих політичних, економічних, культурних, етнонаціональиих, особистих відносин та відповідно витісненні явищ, що завдають шкоди розвитку цих відносин. Ця функція визначаєть­ся шляхом правовоі’о впливу на поведінку людей, що здійснюється відповідно до волі й свідомості суб’єктів шляхом встановлення за­борон і можливості практичної реалізації юридичної відповідаль­ності. Цій меті підпорядковані такі правові засоби, як встановлення заборони на дії, що порушують права громадян, громадських орга­нізацій, держави, визначення охоронних юридичних фактів (форму­лювання складів правопорушення, встановлення санкцій, широкі за­соби профілактики правопорушень, у тому числі злочинності тощо).

26.2

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Поняття, структура та функції правової системи.:

  1. 1.АДМИСТАТИВНОЕ ПРАВО В СИСТЕМЕ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ.
  2. Нарваткина Н.С.. ВНЕДРЕНИЕ ИНФОРМАЦИОННЫХ СИСТЕМ, 2019
  3. Место ОФСБ в системе общей (национальной) безопасности РФ.
  4. Обзор системы административной юстиции в Греции
  5. Базы данных, информационно-справочные и поисковые системы
  6. ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА И ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
  7. Тема: Органы Федеральной службы безопасности РФ в системе гос. органов РФ
  8. Структура и формат передаваемых пакетов
  9. Структура и функции юрисдикции административных судов в Германии
  10. 4. Понятие, структура и состав гражданского законодательства.
  11. Изучение структуры порошковых низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO после термической обработки
  12. Нахождение оптимальной структуры выплат хеджирующей стратегии
  13. 2.3. Оборудование и методики изучения свойств и структуры порошковых материалов
  14. Исследование влияния режимов термоциклической обработки на структуру и свойства низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO
  15. Исследование структуры образцов в порошковых низколегированных сталях с нанодобавками никеля и оксида никеля после спекания
  16. Глава 4 Результаты экспериментальных исследований состава, структуры и свойствдиспергированных электроэрозией частиц сплава Т15К6
  17. 3. Система гражданского права как отрасли права - это внутреннее строение данной отрасли и права, единство входящих в нее взаимосвязанных подотраслей и институтов.
  18. Исследование влияния режимов закалки на структуру и свойства порошковых низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO