<<
>>

Поняття правовідносин та їх основні ознаки.

Як відомо, юридичні норми створюються і діють, насамперед, для регулювання відносин людей та їх спільностей, але вони регулюють не всі відносини, а лише їх частину. Правильне регулювання пра­вових відносин неможливе без з’ясування того, що таке суспільні відносини.

Суспільні відносини — це зв’язки між людьми, які вста­новлюються в процесі їх спільної життєдіяльності.

Суспільні відносини надзвичайно різноманітні, їх можна класи­фікувати за різними ознаками і поділити на різні види, залежно від сфери діяльності:

політичні;

моральні;

- економічні;

-релігійні;

- правові.

їх можна поділити також на матеріальні, які стосуються еконо­мічних зв’язків, і політико-правові. Зрозуміло, що такий поділ до певної міри умовний, оскільки всі вони дуже тісно переплетені й взаємозв’язані.

Суб’єктами суспільних відносин можуть бути соціальні спільно­сті (народ, нація, колектив та ін.), організації (державні, приватні, громадські), окремі особи. Місце кожного суб’єкта в системі соці­альних зв’язків обумовлене об’єктивними закономірностями су­спільних відносин і активністю їх учасників.

Як бачимо, суспільні відносини — складне і багатогранне яви­ще, яке може вміщувати різні елементи суспільних інтересів і по­греб. Одні з них охоплюються правовим регулюванням, а інші — ні. Зокрема, в сімейному житті юридичної форми набувають, як пра­вило, матеріальні взаємозв’язки, відносини ж людей до релігії, до самих себе знаходяться поза сферою правового регулювання.

Звідси випливає, що не всі суспільні відносини і не в повному обсязі можуть набувати юридичної форми. Правовідносини відоб­ражають той аспект конкретних, життєвих відносин між людьми, які визначаються нормами права. Більше того, не всі суспільні відно­сини об’єктивно можуть бути юридичними. Відносини спроможні набути правового характеру лише в тому випадку, якщо мова йде

про правила поведінки, які мають велике соціальне значення.

Коли ж справа торкається думок і почуттів, то вести мову про їх юридичну природу недоречно. Категорія «правовідносини» дозволяє з’ясувати, яким чином право впливає на поведінку людей. У межах правовід­носин життєдіяльність суспільства набуває цивілізованого, стабіль­ного і передбаченого характеру.

Правові відносини — це специфічні суспільні відносини, що ви­никають на основі норм права, учасники яких є носіями суб’єктив­них прав та юридичних обов’язків.

Які ж характерні ознаки правовідносин?

1. Вони виникають на підставі норм права.

2. Сторони правовідносин завжди наділені суб’єктивними пра­вами і відповідними юридичними обов’язками. Зміст правовідносин формується внаслідок волевиявлення його учасників, дії юридич­них норм, а також відповідно до рішень правозастосовних органів.

Слід мати на увазі, що для виникнення і здійснення правовідносин зовсім не обов’язкова одночасна наявність усіх перелічених підстав. Як правило, правове регулювання виникає без втручання тих, хто застосовує право. При відсутності нормативно-правової підстави пра­вові відносини створюються за умов існуючих прогалин у законо­давстві. Учасники правовідносин можуть самостійно визначати зміст взаємних прав і обов’язків, якщо їх відносини регламентуються диспозитивними нормами.

Правовідносини відображають правовий зв’язок. Це означає, що в будь-яких правовідносинах беруть участь дві і більше сторін: уповно­важена і зобов’язана. Наприклад, згідно з договором позики (ст. 374 ЦК України) уповноваженою стороною є позикодавець, зобов’яза­ною — позичальник. Правда, тут необхідно зробити застереження: частина правовідносин має більш складну структуру за умови, ко­ли кожна сторона має права і обов’язки.

Наприклад, згідно з договором купівлі-продажу (ст. 224 ЦК Укра­їни) продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві і має право вимагати сплатити гроші за нього, а покупець зобов’я­заний прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

3. Вольові відносини між суб’єктами виникають за їх волевияв­ленням.

4. Правові відносини — суть таких суспільних відносин, за яких здійснення суб’єктивних прав і виконання обов’язків забезпечуються

можливістю державного примусу. В більшості випадків здійснення суб’єктивного права і виконання обов’язків мають місце без засто­сування заходів державного примусу. Якщо в цьому виникає необ­хідність, то зацікавлена сторона звертається в компетентний держав­ний орган, який, розглянувши юридичну справу, виносить владне рішення (акт застосування права), Де точно визначаються суб’єктивні права й обов’язки сторін.

5. Правовідносини здійснюються свідомо і цілеспрямовано.

6. Правові відносини виступають у вигляді конкретного суспіль­ного зв’язку, причому ступінь конкретизації може бути різним.

Мінімально конкретизуються правовідносини, які врегульовані безпосередньо законом. Типовий приклад — конституційні права і свободи. Власне, кожний громадянин сам визначає, в якій мірі він буде використовувати можливості, надані йому відповідно до Кон­ституції.

Середній ступінь конкретизації спостерігається, коли індивідуалі- юваний не лише суб’єкт, а й об’єкт правовідносин. Наприклад, у пра­вовідносинах власності визначені власник і річ — об’єкт власності.

Максимальний ступінь конкретизації наявний у тих випадках, ко­ли точно відомо, які власне дії мають здійснюватися зобов’язаною стороною в інтересах уповноваженого. Тут індивідуально встанов­люється Об’єкт, ДВІ СТОРОНИ І ЗМІСТ ПраВОВОГО ЗВ’ЯЗКУ МІЖ НИМИ; І Іаприклад, за договором підряду (ст. 332 ЦК України) одна сторо­на (підрядник) зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти й сплатити вартість виконаної роботи.

Правовідносини наділені складною щодо елементів структурою. До її складу входять суб’єкт, об’єкт і зміст правовідносин.

18.2

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Поняття правовідносин та їх основні ознаки.:

  1. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  2. О понятии финансового опциона
  3. § 2. Понятие и функции нотариата
  4. ГРИБОВСКАЯ Наталья Юрьевна. ЛЕКСИКА ТВЕРСКИХ ГОВОРОВ, ХАРАКТЕРИЗУЮЩАЯ ЧЕЛОВЕКА (СЕМАНТИКО-МОТИВАЦИОННЫЙ АСПЕКТ). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Тверь - 2019, 2019
  5. 26. Возникновение гражданских правоотношений не предусмотренных в ГК
  6. П.2 Частотная зависимость условий существования объемных и эванес­центных волн TM- (ТЕ-) типа и соответствующих типов сечений ПВВ в коллинеарной фазе скомпенсированого ЛО АФМ с ЦАС. Полярная MOK
  7. 59 ВИДЫ И ФОРМЫ ДОГОВОРА.
  8. Микрополе «Речевая деятельность»
  9. Логика : практикум / Е. П. Пьяных. - Екатеринбург : УрГУПС,2019. - 78, [2] с., 2019
  10. Определение предела прочности при сжатии и при изгибе спеченных заготовок
  11. Смешивание исходных материалов
  12. Исследование микроструктуры и изломов закаленных низколегированных порошковых сталей
  13. Основные результаты и выводы
  14. Оценка быстродействия коммутационного устройства при использовании параллельно-конвейерной диспетчеризации пакетов
  15. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  16. Сведения об авторах