<<
>>

Поняття й основні види правомірної поведінки.

Право — важливий інститут регламентації, розвитку й охорони суспільних відносин. Проте самі ці відносини є продуктом життєді­яльності людей, їх поведінки у суспільстві. Отже, право може ре­гулювати суспільні відносини, лише впливаючи на поведінку кон­кретних людей, окремих осіб, із дій яких складаються ці відносини.

Право — один з важливих інструментів управління поведінкою лю­дей, яка є безпосереднім об’єктом правового регулювання.

Поведінка людей надзвичайно різноманітна. Вона має різні фор­ми вираження, інтенсивність, мотиви, цілі, наслідки. Властиво, будь- яка поведінка виступає об’єктом моральної й правової оцінки.

З позиції права поведінка людини може бути оцінена по-різному. Окремі відносини людей знаходяться поза сферою правового регу­лювання, а тому взагалі не можуть бути оцінені правом (відносини кохання, дружби та ін.). Вони піддаються лише моральній оцінці. Інші відносини не регулюються правом, юридично байдужі й не вимагають правового опосередковування (наприклад, захоплення мистецтвом, музикою, спортивними іграми).

Правову поведінку можна визначити, як соціально значимі вчин­ки індивідуальних чи колективних суб’єктів, що контролюються їх свідомістю і волею, передбачені нормами права і тягнуть за собою юридичні наслідки.

Правовій поведінці притаманні такі ознаки.

Соціальна значущість. Вчинки людей вплетені в систему су­спільних відносин і тому здійснюють на неї відповідний вплив (по­зитивний чи негативний). У цьому і проявляється соціальна харак­теристика (оцінка) поведінки, яка може бути або суспільно корис­ною, або суспільно шкідливою.

Іншою ознакою правової поведінки є психологізм, суб ’єктивність. Він обумовлений тим, що люди наділені свідомістю та волею і кон­тролюють свою поведінку. Здійснюючи ті чи інші дії у правовій сфері, суб’єкт співвідносить їх з існуючими нормами і цінностями, аналізуючи з позиції того, яку користь він принесе суспільству, собі, іншим людям.

Разом із тим поведінка людей у правовій сфері має специфічні, юридичні ознаки, які характеризують її як правову, що визначається зв 'язком поведінки з правом, правовим регулюванням, зокрема: 412

- правова регламентація;

- підконтрольність її державі;

- юридичні наслідки.

Виходячи з цього, можна виділити наступні види правової пове­дінки:

1) правомірна —соціально корисна поведінка, яка відповідає пра­вовим приписам;

2) правопорушення —соціально шкідлива поведінка, яка пору­шує вимоги норм права;

3) зловживання правом —соціально шкідлива поведінка, яка здійснюється в рамках правових норм;

4) об'єктивно протиправна поведінка, яка не завдає шкоди, але здійснюється з порушенням правових приписів (наприклад, проти­правна поведінка недієздатної особи).

Основним різновидом правової поведінки є поведінка правомірна, тому що переважна більшість громадян і організацій у сфері права діють саме так.

Правомірна поведінка — це суспільно корисна, суспільно не­обхідна, бажана і допустима поведінка осіб, яка відповідає право­вим нормам і гарантується державою.

Розглянемо деякі ознаки правомірної поведінки.

Правомірна поведінка відповідає вимогам правових норм. Осо­ба діє правомірно, якщо вона точно дотримується правових припи­сів. Це формально-юридичний критерій поведінки. Нерідко право­мірна поведінка трактується як поведінка, що не порушує норм права.

Правомірна поведінка є соціально корисною поведінкою. Ці дії, адекватні способу життя, корисні (бажані), а часом і необхідні для нормального функціонування суспільства. Позитивну роль вона віді­грає і для особи, оскільки завдяки їй забезпечується свобода, захи­щаються права і законні інтереси.

Правомірній поведінці притаманна така ознака, яка характеризує її суб’єктивну сторону, яку, як і будь-які інші дії, складають моти­ви і цілі, внутрішнє ставлення до них індивіда. Суб’єктивна сторона свідчить про рівень правової культури особи, ступінь відповідаль­ності особи, про її ставлення до соціальних і правових цінностей.

Соціальна роль правомірної поведінки надзвичайно велика. Во­на є найбільш ефективною формою реалізації права, яка гаранту­ється й охороняється державою. Властиво, через правомірну по- 413

ведінку здійснюється впорядкування суспільних відносин, яке не­обхідне для нормального функціонування і розвитку суспільства, забезпечення стійкого правопорядку. Правомірна поведінка є важ­ливим фактором вирішення тих завдань, які сьогодні стоять перед українською державою. І зрозуміло, що молода держава зацікавле­на в такій поведінці, вона підтримує її організаційними заходами, заохочує, стимулює.

Разом Із тим соціальна значимість різних варіантів правомірної поведінки неоднакова і юридичне закріплення їх різне.

Деякі види правомірної поведінки об’єктивно необхідні для нормального розвитку суспільства. Зокрема, захист Батьківщини, виконання трудових обов’язків, дотримання правил внутрішнього розпорядку, правил дорожнього руху тощо. Варіанти такої поведінки закріплюються в імперативних правових нормах у вигляді обов’язків. Виконання їх забезпечується (окрім організаційної діяльності дер­жави) можливістю державного примусу.

Інші варіанти поведінки є бажаними для суспільства (участь у виборах, вступ у шлюб, оскарження неправомірних дій посадових осіб тощо). Вказана поведінка закріплюється не як обов’язок, а як право, характер реалізації якого в більшості залежить від волі та інтересів самої уповноваженої особи. Більшість варіантів подібної поведінки закріплені в диспозиційних нормах.

Можлива правомірна соціально допустима поведінка. Такою, наприклад, є розлучення, страйк. Держава не зацікавлена в її по­ширенні. Проте ці дії правомірні, дозволені законом. Л тому мож­ливість їх здійснення забезпечується державою.

Соціально шкідлива, небажана для суспільства поведінка норма­тивно передбачається у вигляді заборон. Правомірна поведінка у таких випадках полягає в утримуванні від заборонених дій.

Використовуючи різні критерії можна виділити такі види право­мірної поведінки.

Так, залежно від суб’єкта права, який здійснює правомірні дії, останні можна поділити на правомірну, індивідуальну і групову по­ведінку.

За зовнішньою, об’єктивною стороною правомірна поведінка може мати вияв у формі дій чи бездіяльності. Близькою до цього поділу правомірної поведінки є поділ за формами реалізації право­вих норм, до яких належить їх дотримання, виконання, використання і правозастосування.

За сферою суспільних відносин — економічна, політична та ін.

За ставленням держави до правомірної поведінки — схвалю­вана, стимульована, допустима.

Дуже важливе значення мас класифікація правомірної поведін­ки за вольовою ознакою. Суб’єктивний бік правомірних дій харак­теризується рівнем відповідальності суб’єктів, які можуть ставити­ся до реалізації норм права з відчуттям високої відповідальності чи безвідповідальності.

Залежно від ступеня відповідальності, ставлення суб’єкта до своєї поведінки, її мотивацій розрізняють декілька видів правомірної по­ведінки.

Соціально активна поведінка полягає у добровільності здійс­нення правових норм, переконаності в їх справедливості, високому ступені відповідальності суб’єкта. Наприклад, у виробничій сфері правова активність може проявлятися у творчому ставленні до праці, постійному підвищенні продуктивності, ініціативності й дисциплі­нованості в роботі.

Пасивна (її різновидом є конформістська) поведінка полягає в пасивному пристосовницькому ставленні до правового становища, низькому ступені соціальної активності, вона здійснюється за прин­ципом «робити так, як роблять інші».

Маргінальна поведінка базується на мотивах страху людини пе­ред юридичною відповідальністю. Такий стан суб’єкта характери­зується готовністю до протиправних дій у випадку послаблення на­гляду за його поведінкою. Наприклад, пасажир сплачує за проїзд гільки тому, що в громадському транспорті знаходиться контролер, який може накласти штраф за безквитковий проїзд.

Звичайна поведінка характеризується тим, що необхідність здій­снення такої поведінки стала звичною, навіть не усвідомленою в усіх аспектах. Вона стає внутрішньою потребою людини. Так, во­дій зі стажем зупиняється на червоне світло світлофора автоматич­но, не замислюючись над змістом сигналу, можливими наслідками порушення його вимог. Це звичайна, але не несвідома поведінка.

21.2

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Поняття й основні види правомірної поведінки.:

  1. Смешивание исходных материалов
  2. Исследование микроструктуры и изломов закаленных низколегированных порошковых сталей
  3. Основные результаты и выводы
  4. Оценка быстродействия коммутационного устройства при использовании параллельно-конвейерной диспетчеризации пакетов
  5. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  6. Сведения об авторах
  7. Некоторые вопросы реформирования административного правосудия в Кыргызской Республике
  8. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  9. О понятии финансового опциона
  10. § 2. Понятие и функции нотариата
  11. ГРИБОВСКАЯ Наталья Юрьевна. ЛЕКСИКА ТВЕРСКИХ ГОВОРОВ, ХАРАКТЕРИЗУЮЩАЯ ЧЕЛОВЕКА (СЕМАНТИКО-МОТИВАЦИОННЫЙ АСПЕКТ). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Тверь - 2019, 2019
  12. 26. Возникновение гражданских правоотношений не предусмотренных в ГК
  13. П.2 Частотная зависимость условий существования объемных и эванес­центных волн TM- (ТЕ-) типа и соответствующих типов сечений ПВВ в коллинеарной фазе скомпенсированого ЛО АФМ с ЦАС. Полярная MOK
  14. 59 ВИДЫ И ФОРМЫ ДОГОВОРА.
  15. Микрополе «Речевая деятельность»
  16. Логика : практикум / Е. П. Пьяных. - Екатеринбург : УрГУПС,2019. - 78, [2] с., 2019
  17. Определение предела прочности при сжатии и при изгибе спеченных заготовок
  18. Характеристики железного порошка и легирующих компонентов
  19. ИССЛЕДОВАНИЕ ВЛИЯНИЯ РЕЖИМОВ ТЕРМИЧЕСКОЙ ОБРАБОТКИ НА СТРУКТУРУ И СВОЙСТВА ПОРОШКОВЫХ НИЗКОЛЕГИРОВАННЫХ СТАЛЕЙ С НАНОРАЗМЕРНЫМИ ДОБАВКАМИ Ni и NiO
  20. Характеристика опытных образцов и технология их изготовления