<<
>>

Поняття та необхідність тлумачення права.

Тлумачення права — необхідний і важливий елемент правореа- лізаційного процесу, зокрема в правозастосуванні. Перш ніж засто­сувати ту чи іншу норму права необхідно з’ясувати її реальний зміст, її в деяких випадках і роз’яснити.

Тлумачення — це складна і багато- аспектна діяльність різних суб’єктів, яка має інтелектуально-вольо- ний характер і спрямована на пізнання і пояснення змісту правових норм.

Із приводу визначенням змісту тлумачення права в літературі існують різні думки. Одні автори розуміють під цим лише з’ясуван­ня. інші думають, що зміст тлумачення правових норм складає їх роз’яснення, треті визначають тлумачення як єдність того й іншого.

I Ісреконливою, на наш погляд, є третя точка зору, оскільки в пер­шому і другому випадку очевидний односторонній підхід.

Тлумачення правових норм — це складний вольовий процес, спрямований на з’ясування обсягу та точного змісту, який вміще­ний у нормі права і роз’яснення його для інших.

Цей процес складається з двох частин (елементів):

а) з’ясування змісту правових норм;

б) роз’яснення змісту норм права.

Тобто «інтерпретатор» спочатку з’ясовує зміст правової норми для себе, а потім з метою встановлення однакового розуміння і за­стосування роз’яснює зміст правового припису всім зацікавленим особам.

Перша частина цієї діяльності — з’ясування. Воно характеризує гносеологічну природу тлумачення, яке спрямоване на пізнання права. Тлумачення-з’ясування виступає як внутрішній процес мис­лення, що не виходить за межі свідомості самого інтерпретатора.

II ід час з’ясування інтерпретатор використовує різні способи і при­йоми тлумачення, що забезпечують процес пізнання. З’ясування є необхідною умовою реалізації права у всіх формах: при дотриман­ні, виконанні, використанні та застосуванні.

Раз 'яснення —друга частина єдиного процесу тлумачення пра­ва. Вона не завжди наступає за з’ясуванням, проте є продовженням розумової діяльності на першому етапі.

Цей бік діяльності щодо тлу­мачення адресований іншим учасникам відносин.

При роз’ясненні об’єктивуються результати першої частини про­цесу. Така об’єктивізація знаходить своє вираження у письмовій формі (офіційний акт, документ, правовий акт) або в усній (порада, рекомендації).

Таким чином, роз’яснення норм права є не що інше як пояснення і висловлювання змісту волі, яка відображена в нормативно-право­вих актах.

Взаємовідносини з’ясування, роз’яснення та акту тлумачення як основних елементів поняття тлумачення можуть бути охарактери­зовані на практиці взаємозв’язком філософських категорій змісту і форми. При цьому з’ясування і роз’яснення — це безпосередня пізнавальна діяльність, процес її об’єктивізації зовні виступає у ви­гляді специфічного змісту поняття тлумачення. В той же час акт тлумачення — це форма, у межах якої пізнається і роз’яснюється зміст правових норм.

Тлумачення права, взяте в єдності його змісту (з’ясування і роз’яс­нення), виражається у встановленому акті, який служить оболонкою процесу пізнання й пояснення змісту юридичних норм.

Звідси тлумачення можна визначити як інтелектуально-вольову діяльність щодо з’ясування і роз’яснення змісту норм права з ме­тою їх найбільш правильної реалізації, яка знаходить відображення в особливому акті.

Більш глибокий аналіз дозволяє охарактеризувати тлумачення права як специфічну діяльність, як особливе соціальне явище, як своєрідний фактор правової культури, момент існування і розвитку права, необхідну умову правового регулювання.

Необхідність тлумачення як процесу має місце і в деяких Інших сферах людської діяльності, коли текст не може бути доступний, зрозумілий без відповідних операцій щодо інтерпретації термінів, мовних знаків (переклад текстів з однієї мови на іншу, інтерпрета­ція нотних знаків, хімічних формул та ін.).

На відміну від інших видів тлумачення, тлумачення права — особ­лива діяльність, його специфіка обумовлена цілою низкою факторів:

по-перше, ця діяльність пов’язана з інтерпретацією не довільних письмових джерел, а правових актів.

Об’єктом її є право — специ­фічна реальність, яка наділена особливими ознаками, властивостя­ми, принципами функціонування;

по-друге, тлумачення в праві має за мету реалізацію правових при­писів;

по-третє, в установлених законом випадках ця діяльність здій­снюється компетентними державними органами;

по-четверте, реалізація тлумачення, коли йому необхідно нада­ні обов’язкового значення, закріплюється у спеціальних правових (іптсрпретаційних) актах.

()собливий характер тлумачення у праві вимагає не тільки спе­цифічних способів і технологій тлумачення, а й відповідного мето­дологічного підходу.

Перш за все потрібно мати на увазі подвійну природу цього явища.

Право в силу притаманної йому формальної визначеності вмі­щено в актах — формальних, письмових джерелах. Із цих позицій иіумачення права відрізняється від тлумачення інших письмових документів. У всіх випадках читання будь-якого тексту зводиться до оволодіння цим текстом, до розуміння змісту, що міститься в ньому, і ими, хто його читає. Проте слід мати на увазі, що коли б тлума­чення в праві зводилось тільки до розуміння текстів правових ак- і ін, воно б не мало особливого значення.

Особливістю права є його дійовий характер. Норми права жи­вуть, коли вони виконуються, реалізуються в поведінці людей. Од­нак реалізація формального правового імператива можлива лише у випадку розуміння адресатом його змісту, переходу його у внутріш­нє бажання, свідомість індивіда. Не випадково для права характерна презумпція знання закону — припущення, що суб’єкти права, його адресати «знають» (тобто, усвідомлюють, розуміють) зміст право­вих приписів. А це неминуче зумовлює їх тлумачення.

Звісно, що з’ясування змісту правових приписів можливе і поза зв’язком із їх реалізацією. Таким є наукове тлумачення стародавніх джерел права (законів Хаммурапі, «Руської Правди»). Проте таке з'ясування текстів нормативних актів нічим не відрізняється від розуміння змісту інших письмових джерел. Наприклад, закони XII таблиць- Цю стародавню пам’ятку римського права вивчають і розу­міють не за текстом самого акта, а за цитатами й переказами більш пізніх авторів.

Таке тлумачення не може бути охарактеризовано як специфічна діяльність юристів.

Суть тлумачення як специфічної діяльності полягає в особливо­стях самого права як суспільного явища. Ці властивості такі, що викликають необхідність тлумачення. Це — нормативність, загаль­нообов’язковість, системність, формальна визначеність, державний примус.

Основу права складають норми — правила загального характе­ру. Причому нормативність права особливого роду, бо це рівний масштаб, який застосовується до фактично нерівних людей. Оскіль­ки закон загальний, а випадок, до якого він застосовується — оди­ничний, суб’єкти, які його реалізують — індивідуальні, то необхідне тлумачення загальної норми, виявлення того, чи можливе викорис­тання її в конкретному випадку і стосовно конкретних суб’єктів.

Право — це специфічне суспільне явище, що має свої закономір­ності розвитку, форми прояву і реалізації, структуру конструкцій, принципи, способи, типи регулювання та ін. Зазначені особливості водночас вимагають особливої діяльності щодо з’ясування змісту права. Мова йде не тільки про тлумачення розуміння спеціальних юридичних термінів, а й про врахування особливостей правового регулювання.

Необхідність тлумачення в праві викликана і можливими проти­річчями між його формою і змістом. Зміст права знаходить своє вираження в нормативно-правових актах, які не завжди правдиво відображають волю законодавця. Низький рівень юридичної техні­ки, недоліки технічного порядку призводять до проблем, протиріч, викривлення змісту права. В подібних випадках тлумачення — умова пізнання справжнього змісту' юридичних приписів.

У літературі висловлювалась думка, що тлумаченню повинні під­даватись тільки незрозумілі норми. Зрозумілі ж не вимагають тлу­мачення. Такий підхід, на нашу думку, є спірним. Адже для визна­чення, чи є та чи інша норма зрозумілою, потрібно її з’ясувати, розтлумачити.

Тлумачення норм права обумовлено двома факторами.

По-перше, необхідністю і потребами правозастосувальної діяль­ності державних та інших уповноважених суб’єктів.

По-друге, потребами навчального процесу в юридичних вузах і юридичної науки, що аналізує й узагальнює правові поняггя.

У процесі тлумачення нормативно-правових актів встановлю­ється значення нормативних приписів, їх основна мета і соціальна спрямованість, місце в системі правового регулювання.

Тлумачення не вносить і не може внести поправки, доповнення чи зміни в правові норми. Воно має на увазі дослідження існуючо­го конкретного правового припису. Тож зрозуміло, що орган, який здійснює тлумачення, не може не враховувати як умов, у яких за- 382

посовується правова норма, так і її вплив на суспільну свідомість.

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Поняття та необхідність тлумачення права.:

  1. 3. Система гражданского права как отрасли права - это внутреннее строение данной отрасли и права, единство входящих в нее взаимосвязанных подотраслей и институтов.
  2. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  3. 44 Понятие и содержание права собственности
  4. 45 . Формы и виды права собственности
  5. 51 Защита права собственности и иных вещных прав
  6. 19. Понятие и виды объектов гражданского права.
  7. § 2. IloiisiiIie и виды форм защиты п охраны права и законного интереса
  8. 65 Понятие, объекты и субъекты патентного права. Условия патентноспособности.
  9. 62 Понятие, объекты и субъекты авторского права и смежных прав.
  10. 2. СПЕЦКУРС АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА И ЕГО ЗНАЧЕНИЕ В ПОДГОТОВКЕ СОТРУДНИКОВ ФСБ РОССИИ
  11. Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
  12. Лекция по истории государства и права РФ, 2017
  13. Тема: Субъекты административного права
  14. 1. Общественные отношения, регулируемые нормами гражданского права.
  15. Предпосылки права на предъявление иска. Допустимость исков к органам исполнительной власти
  16. Какимова М.Ш.. Основы теории государства и права: Учебник. - Астана: Фолиант,2007. - 256 стр., 2007
  17. 20 Вещи как объекты гражданского права.
  18. ИСТОРИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИ ВОЗНИКНОВЕНИЯ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  19. 52 Право собственности и иные вещные права на землю
  20. ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА И ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ