<<
>>

Поняття механізму держави та його структура.

Як було відзначено раніше, державно організоване суспільство для підтримки своєї життєдіяльності, вирішення завдань, які стоять перед державою, потребує функціонування різноманітних держав­них організацій.

Відомо, що функції державної влади здійснюються саме її чи­новниками, армією, адміністрацією, судами. З цього випливає, що державна влада є не лише простою назвою.

Механізм держави являє собою систему державних організацій, завдяки яким реалізується державна влада, забезпечується держав­не керівництво суспільством.

Всі державні організації тісно пов’язані між собою. Кожна з них виконує відповідні завдання, є частиною загального механізму, в якому всі органи діють узгоджено, в рамках єдиної системи. Меха­нізм держави визначається його суттю. Цей необхідний зв’язок може бути охарактеризований як зв’язок причини і наслідку, який опосередковується впливом форми держави. Так, за умов антидемо­кратичного режиму цей механізм включає систему органів, установ, через яку політичні сили, що стоять при владі, реалізують держав­ну владу, забезпечують свою економічну, політичну, ідеологічну перевагу і здійснюють державне керівництво суспільством. У ньо­му втілюється матеріальна сила влади, він завжди існує у відповід­ній формі, яка забезпечує реальність цієї сили.

Проте слід відзначити, що на механізм держави впливає стан економічного базису, співвідношення політичних сил, цілі, завдан­ня і функції держави, відповідно до якого утворюється державний механізм і вносяться необхідні зміни.

Виходячи з цього, можемо дати визначення поняттю, яке у юри­дичній науці називають механізмом держави.

Механізм держави — це система всіх державних організацій, які створюються для організації і безпосереднього здійснення за­вдань і реалізації функцій держави.

Структуру механізму держави становлять:

а) апарат держави;

б) державні підприємства;

в) державні установи;

г) інші державні організації.

Державний апарат — це частина механізму держави, яка являє собою систему всіх державних органів, які наділені владними повно­важеннями для здійснення завдань та функцій держави, за допомо­гою яких практично здійснюється державна влада.

Державному апарату притаманні такі властивості:

1. Він складається з особливої групи людей, яка виокремилась із суспільства і займається тільки тим або головним чином тим, що управляє.

2. Державні органи, що утворюють його, підпорядковані один одному. Уособлення окремих ланок механізму і перетворення їх у домінуючу силу саме і є показником кризи політичної влади, яку періодично переживає держава.

3. Кожний орган наділений владними, обов’язковими для всіх повноваженнями. Виступаючи від власного імені, державний орган діє як орган державного володарювання.

4. Обов’язкова наявність організаційних і матеріальних засобів примусу.

Державний механізм можна назвати «державкою владою» або «публічною владою». Він створюється для здійснення функцій дер­жави, і цей зв’язок найбільш повно виявляє себе у конкретній струк­турі державного апарату.

Державні підприємства являють собою самостійні господарські організації, створені і зареєстровані у встановленому законом по­рядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволен­ня суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одер­жання прибутку, які діють на підставі статуту, користуються пра­вами і виконують обов’язки щодо своєї діяльності, е юридичними особами, мають самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банку. Іншими словами державні підприємства — це вид дер­жавних організацій, які безпосередньо реалізують функції та за­вдання держави у сфері матеріального виробництва.

Державне підприємство являє собою організаційно-правову фор­му підприємства, заснованого на державній власності. Визначення «державне» вказує, що це підприємство має особливості правового становища порівняно з недержавними підприємствами. Ці особли­вості обумовлені способом відмежування функцій власника від функ­цій управління майном у державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об’єктом права державної 148

власності. Підприємству як суб’єкту права це майно належить на праві повного господарського відання.

Це право вужче, ніж право власності. Обсяг його залежить від цільового призначення. Держав­не підприємство володіє, користується і розпоряджається цим май­ном, «вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства», тобто його статуту. Оскільки дер­жавне підприємство є суб’єктом права повного господарського ві­дання майном, а не суб’єктом права власності, щодо державних підприємств діє спеціальна категорія — правовий режим майна дер­жавних підприємств (ст. 37 Закону «Про власність»). Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальними правилами за­снування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути затверджують і контролюють уповно­важені органи), управління майном, розподілу прибутку тощо.

Державні підприємства як суб’єкти однієї форми власності (ор­ганізаційної форми) поділяються на види:

а) державні підприємства, засновані на загальнодержавній влас­ності;

б) державні підприємства, засновані на республіканській (Авто­номна Республіка Крим) власності;

в) державні комунальні підприємства, засновані на власності адмі­ністративно-територіальних одиниць. Усі ці підприємства — дер­жавні юридичні особи.

Державні установи — це такі державні організації, які здійс­нюють завдання та реалізують функції держави у сфері нематеріаль­ного виробництва.

Для державних установ типова не виробнича діяльність і вони функціонують в основному на підставі бюджетного фінансування. Слід мати на увазі, що державні підприємства і установи не мо­жуть характеризуватися як державні органи тому, що вони:

а) не наділені владними повноваженнями, тобто не є носіями дер­жавної влади;

б) здійснюють управлінські функції лише у сфері своєї діяльно­сті в межах підприємства чи установи;

в) мають чітко визначену тільки їм притаманну організаційну структуру, характер повноважень;

г) керуються у своїй діяльності статутом, наділені правами юри­дичної особи.

Власне державні підприємства і установи не слід ототожнювати з органами держави, але не можна протиставляти їх один одному, оскільки усі вони належать до державних організацій, які діють у єдності і взаємозв’язку.

У свою чергу державний апарат повинен забезпечувати реалізацію функцій держави завдяки діяльності під­приємств і установ, якими він керує.

Державний апарат має специфічне призначення, а саме: здійс­нення державної влади, проте на його структуру і принципи фор­мування впливають різні факторії економічного, політичного, істо­ричного, міжнародного та Іншого характеру, причому суттєві чи функціональні зміни вимагають удосконалення державного апара­ту, появу нових органів держави.

У найбільш абстрактній, загальній формі структура державно­го апарату може бути представлена таким чином:

а) органи законодавчої влади — «первинні» органи державної влади в буквальному розумінні цього слова, які є основою для інших;

б) органи виконавчої влади — виконавчо-розпорядчі органи, які здійснюють повсякденну оперативну роботу щодо державного управ­ління суспільними процесами в інтересах суспільства: вони мають допоміжні державні установи (апарат управління, тобто організа­ційний і матеріальний апарат підготовки, прийняття і реалізації актів управління);

в) органи судової влади — органи, що вирішують спори про право, які виникають у таких сферах суспільного життя, як право- творчість (Конституційний Суд); підприємницька діяльність та управ­ління (господарські суди); правовідносини громадян між собою та з юридичними особами, а також у разі вчинення громадянами зло­чинів (місцеві суди); спори, які виникають у сфері міжнародної торгівлі (міжнародні комерційні, апеляційні, арбітражні суди);

г) правоохоронні органи — державні органи, спеціально упов­новажені здійснювати контроль і нагляд за додержанням Консти­туції, законів та інших нормативно-правових актів, забезпечувати правопорядок, застосовувати заходи державного примусу до пра­вопорушників.

Від державного апарату слід відрізняти апарат державних орга­нів, до складу якого належать певні допоміжно-обслуговуючі струк­турні підрозділи та посади, призначення яких полягає у забезпе­ченні виконання відповідними органами влади покладених на них функцій і завдань згідно з їх компетенцією.

Державний апарат будує свою діяльність на підставі певних принципів.

До них належать: а) демократизм; б) національна рівно­правність; в) законність; г) суверенність; ґ) розподіл влади; д) соці­альна справедливість; є) гуманізм і милосердя; є) поєднання пере­конання і примусу; ж) привселюдність, відкритість; з) врахування громадської думки тощо.

Демократизм в Україні характеризується тим, що державний апарат формується за волею більшості населення, виражає і вико­нує волю громадянського суспільства.

Національна рівноправність полягає втому, що як корінна, так і псі інші національні групи, що проживають на території України, є рівноправними. Держава гарантує всім здійснення, охорону, захист і відтворення особистих, політичних, економічних, громадянських, соціальних та культурних прав.

Законність означає, що державний апарат організується і діє на основі законів. Його діяльність спрямована на виконання законів і відбувається у порядку, передбаченому чинними законами.

Державний апарат є виразником суверенітету народу. Суверен­ність полягає в тому, що робота державного апарату будується на засадах верховенства, повноти, неподільності, самостійності влади всередині країни та рівноправності і незалежності від будь-кого у зовнішніх відносинах.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом зако­нодавчої влади є Верховна Рада України, вищим органом у системі виконавчої влади — Кабінет Міністрів. Правосуддя в Україні здійс­нюється виключно судами, що будуються за територіальним і спе­ціальним принципами. Забезпечено закріплення системи стриму­вань і противаг між різними гілками влади.

Принцип соціальної справедливості державного апарату означає, що його завданням є забезпечення соціальної злагоди, консенсусу між різними частинами суспільства, балансу різних інтересів усіх соціальних прошарків, груп та інших верств населення.

Гуманізм і милосердя виявляються в тому, що державний апарат допомагає здійснювати всім верствам населення їх суб’єктивні пра­ва, охороняє й захищає основні права людини і громадянина, від­даючи пріоритет загальнолюдським цінностям, забезпечує гуманне і милосердне ставлення до всього населення України і кожного, окремо взятого індивіда.

Важливим принципом державного апарату України є поєднання переконання і примусу.

Примус до осіб застосовується лише тоді, коли вичерпано всі можливості переконання, і особа не підкорила­ся загальнодержавним інтересам та інтересам громадянського сус­пільства.

Привселюдність, прозорість та врахування громадської думки означає, що свої функції державний апарат виконує відкрито, спів­працює з різними іромадськими об’єднаннями і рухами, вивчає гро­мадську думку і враховує її в організації та здійсненні покладених на нього завдань.

Завершуючи висвітлення цього питання, слід зазначити, що в Конституції України (ст. 1) підкреслено: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Наведена інтерпретація держави дає можливість внести цілий ряд доповнень до поняття правової держави, врегулювати межі не тільки політич­ного, але й безпосередньо економічного, соціального і духовного впливу держави на громадянське суспільство.

Виходячи саме з такого поняття державного механізму, який виконує завдання і функції держави суверенної і незалежної, демо­кратичної, соціальної і правової, доцільно окреслити напрями його реформування і перебудови відповідно до положень адміністратив­ної реформи, що відбувається у країні. Це насамперед:

-- взаємодія усіх гілок влади в інтересах всебічного розвитку і зміцнення України;

- реформування судово-правової системи, адже власне суд має стати тією силою, що захищатиме право, забезпечуватиме його вер­ховенство у державному та суспільному житті;

- відповідальність, синтез енергії, дисципліни і згуртованості в діяльності державного апарату, його ефективна і цілісна кадрова політика, компетентність, професіоналізм в роботі;

- здійснення збалансованої регіональної політики, а також нала­годження системи місцевого самоврядування;

- скорочення державного апарату, його реорганізація, поглиб­лення принципу розмежування функцій між гілками влади;

- запровадження незалежної правової експертизи, спрямованої на прийняття законопроектів і рішень;

- необхідність нової системи ціннісних орієнтацій, основу якої складатимуть свобода, демократія, незалежність засобів масової ін­формації, соціальна справедливість, духовний розвиток на основі національних і загальнолюдських базових цінностей;

- необхідність запровадження демократичних процедур вирішен­ня конфліктів між організаціями державного механізму.

8.2

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Поняття механізму держави та його структура.:

  1. Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
  2. Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посіб­ник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніп­ро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с., 2018
  3. Структура и формат передаваемых пакетов
  4. Структура и функции юрисдикции административных судов в Германии
  5. 4. Понятие, структура и состав гражданского законодательства.
  6. Изучение структуры порошковых низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO после термической обработки
  7. Нахождение оптимальной структуры выплат хеджирующей стратегии
  8. 2.3. Оборудование и методики изучения свойств и структуры порошковых материалов
  9. Исследование влияния режимов термоциклической обработки на структуру и свойства низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO
  10. Исследование структуры образцов в порошковых низколегированных сталях с нанодобавками никеля и оксида никеля после спекания
  11. Глава 4 Результаты экспериментальных исследований состава, структуры и свойствдиспергированных электроэрозией частиц сплава Т15К6
  12. Исследование влияния режимов закалки на структуру и свойства порошковых низколегированных сталей с наноразмерными добавками Ni и NiO
  13. ИССЛЕДОВАНИЕ ВЛИЯНИЯ РЕЖИМОВ ТЕРМИЧЕСКОЙ ОБРАБОТКИ НА СТРУКТУРУ И СВОЙСТВА ПОРОШКОВЫХ НИЗКОЛЕГИРОВАННЫХ СТАЛЕЙ С НАНОРАЗМЕРНЫМИ ДОБАВКАМИ Ni и NiO
  14. Тер-Ваганянц Юлия Суреновна. Влияние режимов термической обработки на структуру и свойства порошковых низколегированных сталей, модифицированных наноразмерными порошками Ni и NiO. Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук. Москва - 2019, 2019
  15. БОДРИКОВ Алексей Борисович. ЛИНГВОКУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ СТРУКТУРЫ МЕНТАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ВОИН (НА МАТЕРИАЛЕ АНКЕТИРОВАНИЯ КУРСАНТОВ ВОЕННО-ТЕХНИЧЕСКОГО ВУЗА). АВТОРЕФЕРАТ диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Тверь 2019, 2019