Особа як соціальний суб’єкт державно-правових відносин.
Найважливішою соціальною цінністю будь-якого суспільства є людина. Юридична наука вивчає окрему людину як індивіда, особистість, громадянина, розглядає відносини людини з державою і суспільством.
Індивід — це конкретна людина, що характеризується тільки їй притаманним стійким комплексом індивідуальних якостей біологічного і соціального характеру.
Сукупність індивідів, об’єднаних природними і соціальними зв’язками, утворює людське суспільство.
Людина — це розумна істота, що має волю, дар мислення, здатна виробляти знаряддя праці і може свідомо користуватися ними. У людини як індивіда розрізняють біологічні і соціальні якості.
Біологічне в людині складається з її природної основи, що характеризується наявністю біологічного тіла, органів чуття, природної фізичної сили та інших біологічних якостей.
Соціальне характеризується концентрованим виразом тих суспільних відносин, які відображають взаємозв’язок людини із зовнішнім світом.
Без біологічного змісту людини не можна охарактеризувати її соціальні якості. Проте тільки біологічне в людині не визначає її особистість. Особу характеризує поєднання біологічного змісту і соціальних якостей. Найхарактернішим зв’язком особи (людини) з державою є її громадянство. Це постійний політико-правовий зв 'язок індивіда (особистості) з державою, що відображається у їх взаємних правах та обов’язках. Підстави і порядок набуття чи вграти іромадянства України передбачені Законом України «Про громадянство України».
Люди в конкретній державі можуть існувати як іноземці (іноземні громадяни та іноземні піддані), особи без громадянства.
Іноземні громадяни — це особи, які проживають чи тимчасово перебувають в Україні і мають письмове підтвердження їх належності до громадянства іншої держави з республіканською формою правління.
Іноземні піддані — це особи, які постійно проживають чи тимчасово перебувають на території України і мають письмове підтвердження належності до іншої держави з монархічною формою правління.
Особи без громадянства — це індивіди, які постійно прожи- иають чи тимчасово перебувають у певній державі, але не є її громадянами і не мають письмового підтвердження своєї належності до будь-якої іншої держави.
Іноземці й особи без громадянства, які перебувають на території України, користуються тими самими правами І виконують ті ж самі обов’язки, що й громадяни України, які передбачені законами України. їх правовий статус не повинен суперечити загальновизнаним принципам міжнародного права і Конституції України.
Особа виступає і як суб’єкт права. У правовій системі її місце і роль характеризуються через правовий статус, що дає можливість розглянути фактичне та юридичне становище людини в громадянському суспільстві.
Правовий статус — це юридично закріплене становище людини в суспільстві. Розрізняють загальний, спеціальний (родовий) та індивідуальний правовий статус.
Загальний правовий статус включає такі елементи: а) відповідні правові норми; б) правосуб’єктність; в) загальні для всіх суб’єктивні права, свободи й обов’язки; г) законні інтереси; г) громадянство; д) юридичну відповідальність; є) правові принципи; є) правовідносини (загального) статусного характеру.
Ядром (серцевиною) загального правового статусу є суб’єктивні права, свободи, законні інтереси та обов’язки особи. Конституція України закріплює основні права та свободи людини і громадянина, що становлять основу будь-яких інших прав і свобод. До них належать: громадянські, політичні, економічні, соціальні, екологічні, сімейні, культурні, особисті права-гарантії, основні обов’язки.
Держава та особа тісно взаємопов’язані. Держава визнає людину, її життя, свободу і недоторканність, честь і гідність найвищою соціальною цінністю.
Головний обов’язок держави — забезпечити людину відповідними умовами для здійснення прав і свобод, виконання обов’язків.
Держава відповідальна перед людиною і суспільством за свою діяльність.
За допомогою права, передусім конституційного, держава закріплює відповідний правовий статус людини і громадянина, забезпечує кожній особі рівні можливості в користуванні своїми суб’єктивними правами і виконанні своїх обов’язків.
3.3
Еще по теме Особа як соціальний суб’єкт державно-правових відносин.:
- ПРАВОВЫЕ АКТЫ, ИЗДАВАЕМЫЕ ОФСБ
- 33. Основания и условия гражданско-правовой ответственности
- 56. Гражданско-правовая ответственность за нарушение обязательств.
- Административно - правовое регулирование военной службы в ОФСБ.
- 34. Виды гражданско-правовой ответственности.
- 35 Размер гражданско-правовой ответственности
- 32. Понятие, значение, характер и принципы гражданско-правовой ответственности.
- 60 Порядок заключения гражданско-правового договора.
- 2. Основные черты гражданско-правового метода регулирования общественных отношений
- Финансово-правовой статус Центрального банка России как органа надзора
- § 1.Общая характеристика правового регулирования нотариата и нотариальной деятельности
- Правовые основы и виды ответственности па административному праву.
- 61 Основания и правовые последствия изменения расторжения договора
- Реформа административной юстиции в Литве: институционные и правовые аспекты
- 64. Гражданско-правовые способы защиты авторских и смежных прав.
- Тема: Компетенция органов как важнейший элемент их правового статуса
- ГЛАВА 3. ОСОБЕННОСТИ ФИНАНСОВО-ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ ПРУДЕНЦИАЛЬНОГО БАНКОВСКОГО НАДЗОРА
- Глава III. Правовое регулирование организации и компетенции нотариата в РоссийскойФедерации
- ЧАСТЬ II. Сравнительные правовые аспекты: административная юстиция в Центральной Азии и Европ
- 8. Порядок, условия и правовые последствия признания гражданина безвестно отсутствующим, объявления его умершим.