<<
>>

Основні вимоги законності.

Термін «вимога законності» вважається сталим у науковій і на­вчальній юридичній літературі. В його зміст вкладаються ті прин­ципові положення правового життя суспільства, без яких реальна законність неможлива.

У своїй основі вимоги законності співпада­ють з принципами права, оскільки їх реалізація створює оптималь­ний режим регулювання суспільних відносин.

І все ж таки приписи права і вимоги законності відрізняються. Вимоги законності — це лише юридичний інструмент втілення в життя загальних приписів права (справедливості, гуманізму, соціаль­ної рівності). Більше того, сама законність є одним із провідних принципів права.

Законність виступає як необхідність, що виражена в системі від. повідних об’єктивних вимог, які висуваються до всіх суб’єктів, учас- 455

ників суспільних відносин, урегульованих правом. Одна частина цих вимог звернена безпосередньо до громадян, організацій, інша — до різних гілок державної влади (законодавчої, виконавчої, судової).

Розглянемо названі вимоги більш детально.

1. Втілення ідеї панування права в життя суспільства, дер­жави. Цю ідею висунув ще Аристотель, вважаючи, що в демокра­тичному суспільстві закон повинен панувати над усіма. Мова йде про те, що в режимі законності саме праву відводиться основна роль в регулюванні суспільних відносин. Властиво, що воно, а не осо­бисті, ідеологічні, політичні та інші подібні мотиви лежать в основі соціального регулювання.

Висловлена думка аж ніяк не спонукає до запровадження тоталь­ної правової регламентації всіх сфер життя. Право повинно регла­ментувати тільки ті відносини, які об’єктивно цього потребують. Причому законодавство має бути досконалим із технічної сторони, достатньо чітким, визначеним, не допускати свавільного тлумачен­ня і застосування, наявності прогалин. Проте це лише один аспект проблеми. Підкреслюючи панування закону, слід пам’ятати, що закон і право не ідентичні поняття.

Політична практика показує, що, на­приклад, при тоталітарних режимах, деспотичних формах правлін­ня самі закони виступають виразником свавілля.

У законодавстві повинні відбиватися гуманізм, справедливість (ця вимога законності визначає також термін «правозаконність»). Тільки при наявності законодавства, яке адекватне об’єктивній природі суспільних відносин, основним правовим принципам, ідеям свобо­ди, гуманізму і справедливості, забезпечується режим законності.

2. Верховенство правового закону. Закон — акт вищої юридич­ної сили, що приймається органом законодавчої влади, референду­мом, який має безпосередньо виражати волю народу, інтереси гро­мадянського суспільства. Тому законність пов’язується перш за все з пануванням правових законів.

Найвищу юридичну силу має Конституція — Основний Закон держави. Тому в змісті законності як один із важливих компонен­тів виділяється конституційна законність.

Верховенство правового закону проявляєгься у верховенстві не тільки законодавчого змісту, а й форми. Це означає, що нормативні акти повинні прийматися у суворо встановленому законом порядку і формі. Тільки тоді вони більш повно будуть втілювати волю біль­шості, інтереси суспільства, основні ідеї й принципи права, забез­печувати режим дійсної законності. "

3. Рівність усіх перед законом. Перед законом усі повинні бути рівні. У всіх повинні бути рівні обов’язки щодо додержання правових приписів, в однакових умовах усі повинні бути наділені рівними пра­вами і не мати переваг, усі права повинні бути однаково захищені. І (ей принцип проповідував ще Цицерон, який стверджував, що «під дію закону повинні підпадати усі».

4. Бездоганне дотримання (виконання) положень правових ак­тів усіма суб’єктами права. В цій вимозі диктується необхідність реалізації державно-владних приписів (зобов’язань і заборон), їх обов’язковість для усіх суб’єктів права.

5. Забезпечення належної реалізації прав і свобод. Ця вимога звернена насамперед до компетентних органів держави.

Недостатньо падати громадянам права. Важливим є створення умов, що забез­печать їх виконання, систему організаційних, юридичних заходів, які гарантують їх захист. Конституція України надала громадянам широке коло прав і свобод. Проте багато з них досі не забезпечені достатньо ефективним механізмом реалізації, інші не підкріплені економічно.

6. Належне та ефективне застосування права. Назване прави­ло теж адресовано переважно до державних органів, органів місце­вого самоврядування, посадових осіб, до компетенції яких входить обов’язок забезпечити реалізацію норм права. Згадаємо, що засто­сування права — діяльність компетентних органів і посадових осіб. Справа не тільки в тому, що вони повинні діяти суворо в межах закону. Законність потребує ефективної правозастосовної діяльності, що передбачає недопущення бюрократизму, тяганини, байдужості до інтересів людей, своєчасну реакцію на будь-які заяви громадян щодо обмеження їх прав і свобод, прийняття ефективних правоза- стосовних актів,

7. Послідовна боротьба з правопорушеннями. Законність вима­гає, щоб будь-які відступи від приписів законів своєчасно викрива­лися, наслідки правопорушень усувались, а винні в їх скоєнні не­минуче притягувались до відповідальності.

8. Неприпустимість свавілля в діяльності держави их органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб. Державні ор­гани, органи місцевого самоврядування, посадові особи, які прий­мають владні рішення, повинні керуватися не особистими чи вузь­ко груповими інтересами, а конкретними правовими принципами і

враховувати при цьому інтереси всього суспільства, держави, пра­вові приписи і вимоги моралі. Це правило звернено не тільки до правозастосовних, а й до правогворчих органів, які повинні виклю­чати прогалини і протиріччя в праві, що створюють умови для сва­вілля, суб’єктивізму, волюнтаризму.

З урахуванням сказаного можна Дати наступне визначення закон­ності.

Законність — це суспільно-політичний режим точного і неухиль­ного здійснення законів та інших нормативних актів всіма суб’єктами суспільних відносин як у сфері правотворчості, так і в сфері реаліза­ції правових норм; режим, яким забезпечується послідовна бороть­ба з правопорушеннями і свавіллям, всебічна охорона прав та інте­ресів особи, суспільства і держави.

23.4

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Основні вимоги законності.:

  1. 59 ВИДЫ И ФОРМЫ ДОГОВОРА.
  2. Микрополе «Речевая деятельность»
  3. Логика : практикум / Е. П. Пьяных. - Екатеринбург : УрГУПС,2019. - 78, [2] с., 2019
  4. Определение предела прочности при сжатии и при изгибе спеченных заготовок
  5. Смешивание исходных материалов
  6. Исследование микроструктуры и изломов закаленных низколегированных порошковых сталей
  7. Основные результаты и выводы
  8. Оценка быстродействия коммутационного устройства при использовании параллельно-конвейерной диспетчеризации пакетов
  9. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  10. Сведения об авторах
  11. Некоторые вопросы реформирования административного правосудия в Кыргызской Республике
  12. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  13. О понятии финансового опциона
  14. § 2. Понятие и функции нотариата