<<
>>

Окремі типи сучасних держав.

Світською вважається така держава, в якій не існує офіційної, «державної» релігії і жодне з віровчень не визнається обов’язковим чи переважним. У такій державі релігія, її канони і догми, а також релігійні об’єднання, котрі діють у ній, не мають права здійснюва­ти вплив на державний лад, діяльність державних органів і їх посадо­вих осіб, на систему' державної освіти та інші сфери діяльності дер­жави.

Світський характер держави забезпечується такими засобами:

1) відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави;

2) відокремлення державної освіти від церкви;

3) законодавче забезпечення рівноправності всіх релігійних конфесій;

4) законодавче забезпечення права кожного на свободу світогля­ду та віросповідання.

В Україні право на свободу світогляду і віросповідання закріп­лене у ст. 35 Конституції й включає «свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти од­ноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вес­ти релігійну діяльність».

ІЦо означає відокремленість церкви від держави? Передовсім, така модель державно-церковних відносин означає, що держава не втручається у визначення громадянином свого ставлення до релігії та релігійної приналежності, до виховання дітей батьками чи осо­бами, котрі їх замінюють, відповідно до своїх переконань та із вра­хуванням права дитини на свободу совісті і свободу віросповідан­ня. Врешті, держава не покладає на релігійні об’єднання виконання функцій органів державної влади, державних установ і органів мі­сцевого самоврядування та не втручається в діяльність релігійних об’єднань, якщо вони не протирічать діючому законодавству.

У той же час держава регулює надання релігійним організаціям податкових та інших пільг, надає їм іншу фінансову, матеріальну допомогу тощо.

Релігійна організація у світській державі створюється і здійснює свою діяльність згідно з власною ієрархічною структурою, призна­чає свій персонал, не здійснює функцій органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування, не бере участі у виборах до органів державної влади і місцевого само­врядування та не бере участі в діяльності політичних партій і рухів, не надає їм матеріальної допомоги.

Варто також зазначити, що в деяких демократичних світських державах узаконено офіційну (державну, національну) релігію. На­приклад, у Греції та Болгарії такою релігією виступає православна.

Теократична держава. В минулому та сучасному світі немало держав відзначаються тим, що характеризуються особливим став­ленням до релігії, що накладає відбиток на державний лад країни загалом. Причому можна говорити не про окрему форму держави (форму правління, територіальний устрій), а саме про особливий її тип — релігійну або теократичну, державу.

Сучасна теократична держава найчастіше має ісламське забарв­лення. Цілий ряд країн Близького Сходу і Азії виступають ісламсь­кими державами: Іран, Саудівська Аравія, Йорданія. Хоча, очевид­но, до релігійних держав належать також Ізраїль (іудаїзм) та Ватикан (християнство). • »

Ознаками такого типу держави виступають наступні:

1. Одна релігія (чи навіть один її напрямок) виступає єдиною офіційною релігією держави і суспільства. Такий підхід закріплю­ється конституційно та є можливим в умовах, коли переважна біль­шість населення сповідує цю релігію. В Ірані, наприклад, такою релігією є іслам шиїтського напрямку.

Державна влада не є чітко відокремленою від релігії, у свою чергу остання — від системи освіти.

2. Висока роль Корану як релігійного джерела в правовій і полі­тичній системі суспільства. По-суті, Коран виступає основним дже­релом права, на його положеннях розвиваються окремі галузі права. Одночасно це релігійне джерело є основною ідеологічною та мо­рально-етичною системою суспільства.

3. Проголошується «суверенітет бога» (не народу і не монарха), причому цей принцип закріплюється на найвищому юридичному рівні. Наприклад, у Конституції Ірану зазначається, що управління справами держави та всієї мусульманської громади знаходиться в руках дванадцятого імама.

4. Главою держави вис гупає, як правило, монарх, котрий є одно­часно й релігійним лідером суспільства, тобто займає вищий пост у церковній ієрархії’.

В ісламських державах із республіканською фор­мою правління ці дві посади можуть бути зайняті двома особами. Наприклад, в Ісламській Республіці Іран релігійний лідер (аятола) наділений функціями верховного керівника держави, але поряд із цим існує пост президента як світського глави держави та парла­мент (меджліс).

5. Як правило, теократичний тип держави поєднується з недемо­кратичним політичним режимом. У цьому плані вкрай радикальним режимом відрізнялася держава Афганістан на території, контрольо­ваній талібами. Для всіх ісламських держав, хоч і в різній мірі, влас­тивим є неприйняття європейських і американських цінностей, зо­крема таких, як парламентаризм, індивідуальні права людини, полі­тичний плюралізм. Як правило, легально здійснюють діяльність лише ісламські політичні партії (Іран, Йорданія) або ж політичні партії взагалі заборонені (Саудівська Аравія).

Проте модернізація кінця XX ст. все ж торкнулася й цього типу держав. В останні роки демократичні перетворення, у тому числі становлення парламентаризму та часткове відновлення свободи слова,

провадяться навіть в Ірані. На думку дослідників ісламської дер­жави Коран не заперечує народовладдя, тому тенденція до демокра­тизації цих держав продовжуватиметься.

Відзначимо також, що в таких країнах, як Ізраїль і Ліван, релі­гійний характер держави поєднується з демократичними інститу­тами європейського зразка.

Постсоціалістична (перехідна) держава, її сутність і теорети- ко-юридичні характеристики протягом періоду незалежності Укра­їни стали, на жаль, предметом дослідження невеликої кількості до­слідників, котрі представляють здебільшого не юридичну, а полі­тичну науку. Тому такий аналіз є справою потрібного і своєчасною. Зауважимо на доцільність вживання терміну «постсоціалістична дер­жава», а не «посткомуністична», виходячи з розуміння попереднього режиму, котрий функціонував у цих країнах, — режиму тоталітар­ного соціалізму.

Визначення поняття постсоціалістичної держави досі не з’ясо­вано у вітчизняній юридичній науці.

На нашу думку, постсоціаліс­тична держава це держава, котра здійснює модернізацію своєї сут­ності у напрямі від тоталітарного соціалізму до державно-правової організації суспільства, заснованого на принципах демократії та ринкової економіки. Хоча інтенсивність перетворень і реальні здо­бутки є різними в таких державах, але їх вектор — єдиний. Напри­клад, у Китаї і В’єтнамі політичну систему реформовано лише част­ково і правлячі партії зберігають монополію на владу, проте пере­творення економічної системи виступають глибшими порівняно з цілим рядом пострадянських країн.

Вітчизняний вчений Ю. Тодика сформулював ознаки перехідного етапу державності, котрі притаманні постсоціалістичній державі, а саме: тимчасове послаблення її соціально-політичної основи, падіння моральності, домінування в системі поділу влад виконавчої влади, конфронтація між владними структурами, посилення суб’єктивного фактора в розвитку держави і права, органічне поєднання в держав­но-правовому механізмі перехідного періоду елементів староі о і нового, періодична зміна політичних режимів.

На сьогодні, за нашими підрахунками, постсоціалістичним є тип держав у ЗО країнах світу, в тому числі в Азії — 3 (Монголія, Ки­тай, В’єтнам), у Центральній Європі — 4 («Вишеїрадська четвірка»), у Південно-Східній Європі — 8, на території колишнього СРСР — 15.

Класифікація постсоціалістинних країн здійснюється за різни­ми критеріями. З огляду на тип постсоціалістичної модернізації, їх можна умовно розділити на дві групи: 1)країни, в яких провадиться азіатська модель модернізації; 2) східноєвропейські країни. Остан­ні, у свою чергу, також поділяються на дві групи: а) центральноєв­ропейські; б) пострадянські. > .

Проте англійські вчені Д. Копстейн і Д. Рейлі запропонували власну систему типологізації 27 «посткомуністичних держав» (до них вони не зарахували, природно, Китай і В’єтнам, у яких владну монополію зберігають комуністичні партії). Ця система базується на критерії «віддаленості від Заходу» тієї чи іншої країни, причому «межею Заходу» вважаються східні кордони ФРН та Австрії.

Отже, за цим критерієм посткомуністичні держави поділяються на 4 групи: 1) 35 500 миль (Словаччина, Угорщина, Чехія, Хорватія, Словенія, Боснія га Герцеговина, Польща, Македонія); 2) 501-1000 миль (Албанія, Болгарія, Литва, Латвія, Румунія, Молдова, Біло­русь, Естонія, Україна); 3) 1001-1500 миль (Росія, Грузія, Вірме­нія); 4) 1501-4080 миль (Азербайджан, Туркменістан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан, Казахстан, Монголія). Відзначимо також, що вказані автори доводять певну закономірність між ступенем від­даленості від Заходу тієї чи іншої посткомуністичної країни і сту­пенем її модернізації.

Хоча такий методологічний підхід має право на існування, його не можна вважати оптимальним, оскільки навряд чи можна припус­тити однаковий чи навіть приблизно однаковий стан реформування суспільства в Білорусі та Естонії, котрі стоять в одному «географіч­ному ряді».

Становлення постсоціалісшинних держав. Сучасні постсоціаліс- гичні держави стали наслідком різних форм відходу від тоталітар­ного соціалізму. Більшість із них стали продуктом демократичної антитоталітарної революції, котра загалом (за винятком Румунії) від­значалася мирним характером.

Не змінюючи своєї державної ідентичності, провели постсоціа- лістичні перетворення такі країни як Албанія, Болгарія, Румунія, Польща, Угорщина, Монголія. Разом із тим особливістю постсоці- алістичних держав виступає той факт, що переважна більшість із них виникли внаслідок реорганізації державно-правового простору на євразійському континенті, суть якої полягає в припиненні існу-

вання трьох колишніх соціалістичних федерацій та конституюван­ні на їх основі нових незалежних держав. СРСР припинив функці­онування в 1991 р. і на його колишній території було створено 15 нових держав. Із них лише три — Литва, Латвія та Естонія — мо­жуть вважатися такими, що «вийшли» зі складу федерації, інші 12 утворилися внаслідок фактичного розпаду СРСР. 1 січня 1993 р. припинила своє існування чехословацька федерація, на території якої конституювалися незалежні Чехія і Словаччина.

В 1991 р. розпала­ся Югославія, а на її колишній території були створені такі держа­ви як Хорватія, Македонія, Словенія, Союзна Республіка Югосла­вія (в 1992 р. об’єднала в федерацію Сербію та Чорногорію), а в 1995 р. — також Боснія та Герцеговина. Отже, за період до 1991 р. із ЗО постсоціалістичних країн 22 з них мали статус суб’єкта однієї з соціалістичних квазіфедерацій. Тому можна однозначно стверджу­вати, що саме постсоціалістична модернізація призвела до інтенсив­них державотворчих процесів. Констатуємо також і такий важливий висновок, що жодна з постсоціалістичних держав не постала вна­слідок військової поразки попереднього режиму.

Сутність постсоціалістичної держави. Сутність будь-якої дер­жави проявляється в характері здійснюваних нею функцій щодо су­спільства. Деякі відомі вчені (наприклад, професор П. М. Рабінович) розглядають соціальну сутність держави в її здатності забезпечува­ти — у процесі свого функціонування і розвитку — задоволення основних потреб усього суспільства, а також створювати умови для можливого, за наявних конкретно-історичних обставин, задоволення потреб та інтересів окремих груп індивідів та їхніх спільнот.

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Окремі типи сучасних держав.:

  1. Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
  2. Анализ способов переработки отходов вольфрамо-титано­кобальтовых сплавов
  3. 44 Понятие и содержание права собственности
  4. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  5. Сведения об авторах
  6. Некоторые вопросы реформирования административного правосудия в Кыргызской Республике
  7. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  8. О понятии финансового опциона
  9. § 2. Понятие и функции нотариата
  10. ГРИБОВСКАЯ Наталья Юрьевна. ЛЕКСИКА ТВЕРСКИХ ГОВОРОВ, ХАРАКТЕРИЗУЮЩАЯ ЧЕЛОВЕКА (СЕМАНТИКО-МОТИВАЦИОННЫЙ АСПЕКТ). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Тверь - 2019, 2019
  11. 26. Возникновение гражданских правоотношений не предусмотренных в ГК
  12. П.2 Частотная зависимость условий существования объемных и эванес­центных волн TM- (ТЕ-) типа и соответствующих типов сечений ПВВ в коллинеарной фазе скомпенсированого ЛО АФМ с ЦАС. Полярная MOK
  13. 59 ВИДЫ И ФОРМЫ ДОГОВОРА.