<<
>>

Нормативні акти України: види, значення, особливості та межі їх дії.

Реформація нашого суспільства відбувається у несприятливих умо­вах. Нам конче погрібна державно-правова стабільність, гарантом якої є Конституція України, в якій закладено принципи розбудови незалежної, демократичної, правової держави.

Також першочерго­вою умовою розвитку юридичної науки, подолання її відставання є визначення методології наукових досліджень, забезпечення розроб­ки фундаментальних наукових ідей, усунення проявів догматизму і коментування, відриву юридичних наукових досліджень від потреб практики.

Основні зусилля науковців-юристів у сучасний період мають бути іоссреджені на теоретичній розробці проблем побудови Української правової держави.

І Ісабияку роль має відіграти прийняття нових, вкрай необхідних нормативно-правових актів, які б регулювали весь спектр суспіль­них відносин, що виникають у державі.

Залежно від юридичної сили, значення і місця в системі законо­давства Закони України поділяються на три великі групи:

1. Конституційні закони або основні: Конституція (Основний За­пон) України, Закон «Про громадянство», Закон «Про Кабінет Мі­ністрів України», закони про вибори тощо);

2. Звичайні або поточні закони, які регулюють інші важливі су­спільні відносини. Наприклад, Закони «Про статус суддів», «Про під­приємництво»;

3. Надзвичайні закони, які приймаються в необхідних випадках, передбачених Констигуцією; таких законів Україна поки що не має.

За суб’єктами прийняття закони поділяються на такі, що прийняті Верховною Радою України; народом України в ході всеукраїнського референдуму (до останнього часу не існують); закони колишнього СРСР, які регулюють відносини, що не регламентовані законами України і не суперечать Конституції і законам України.

Основні види подзаконных нормативно-правових актів:

- укази й розпорядження Президента України;

постанови Верховної Ради України та інші акти;

- нормативні акти Автономної Республіки Крим;

- постанови Кабінету Міністрів України;

міжнародні договори України; укладені і належним чином ра­тифіковані (схвалені, санкціоновані, затверджені) Україною міжна­родні договори становлять невід’ємну частину законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм цього законо­давства.

Юридична сила таких договорів визначається тим органом, яким вони ратифіковані;

- інструкції, вказівки і нормативні накази керівників міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, господар­ського управління і контролю;

- інс трукції та нормативні накази міністерств, керівників відом­ств СРСР щодо питань, поки що не врегульованих відповідними нормативно-правовими актами України;

- нормативні акти відділів, інших служб місцевих органів дер­жавної виконавчої влади, господарського управління і контролю, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер;

- постанови правління Національного банку України;

- рішення територіальних громад;

- рішення сільських, селищних, районних у містах, обласних і районних рад.

Види специфічних юридичних актів в Україні, які можуть набу­вати нормативно-правового значення:

- акти прямого волевиявлення населення, що фіксують резуль­тати всеукраїнського референдуму;

- окремі рішення певних громадських об’єднань (акти делегованої або санкціонованої державою правотворчості таких об’єднань);

- окремі рішення трудових колективів (рішення зборів і рад тру­дових колективів).

Юридичні властивості нормативно-правових актів:

- такі акти є формально-обов’язковими волевиявленнями упов­новаженого суб’єкта;

- містять правила поведінки загального характеру;

- приймаються органами держави, посадовими особами (або у деяких випадках, передбачених законом, іншими суб’єктами);

- мають точно визначені зовнішні реквізити (ознаки);

- публікуються у спеціальних (офіційних) виданнях;

- поширюють свою чинність на певний час, територію, коло суб’єктів. Термін, протягом якого нормативно-правовий акт зберігає свою чинність, може визначатися вказівкою певного календарного періоду, позначенням певної дати, вказівкою на конкретні події, з перебігом або настанням яких закінчується, вичерпується чинність цього акта.

Конституція України є Основним Законом і актом вищої юридичної сили, що обумовлює прийняття законів та інших нормативно-пра­вових актів на основі Конституції і у повній відповідності з нею.

Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Верховна Рада приймає закони, постанови та інші акти (ст. 91). Закони України набирають чинності через 10 днів після їх офіцій­ного оприлюднення, якщо інше не визначено самими законами, але не раніше дня їх опублікування. Вони підлягають офіційному опу­блікуванню протягом 15-ти днів після підписання і прийняття до виконання Президентом України. Офіційним (щодо законів Украї- 320

tin, а також інших актів Верховної Ради України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України) є опублікування тільки в іііких друкованих виданнях: «Голос України», «Урядовий кур’єр», "Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України».

Постанови та інші акти Верховної Ради України нормативного чпрактеру набирають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не визначено самими актами, але не ра­ніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Закони, інші рішення, прийняті референдумом, оприлюднюються у встановленому законодавством України порядку опублікування правових актів Верховної Ради України та місцевих рад і вводяться и дію з моменту їх опублікування, якщо у самому законі, рішенні не визначено інший термін. Датою прийняття закону, рішення вважа- і гься день проведення референдуму.

Укази і розпорядження Президента України за своєю юридичною природою поділяються на нормативні і ненормативні (наприклад, нагородження відзнакою конкретної людини). Ненормативні укази не містять норм права і відносяться до числа актів застосування пра­на. За допомогою указів законодавчого характеру Президент у разі необхідності вносить зміни до діючих законодавчих актів. Всі ука­зи за юридичною силою стоять після законів.

Укази і розпорядження Президента набирають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не визначено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Укази і розпорядження Президента є обов’язковими до виконан­ня на території України.

Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим та рішення Ради Міністрів не можуть суперечити Кон­ституції і законам України та приймаються відповідно до Консти- гу ції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та на їх виконання. r p «•.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим у м^жах своїх пов­новажень приймає рішення та постанови, які є обов’язковими до ви­конання в Автономній Республіці Крим. Нормативно-правові акти публікуються в тому ж порядку, що і закони та інїпі акти України.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів у межах своєї компетенції ви­дає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

Постанови Кабінету Міністрів України переважно носять загаль­ний характер і є нормативно-правовими актами, а розпорядження, як правило, приймаються з конкретних питань і не мають нормативного характеру. У зв’язку з тим, що Кабінет Міністрів є вищим органом державної виконавчої влади, його акти в системі законодавства стоять за юридичною силою після актів Верховної Ради і Президента України. Разом із тим вони мають переважаюче значення стосовно нормативно-правових актів інших органів, тобто обов’язкові до ви­конання на всій території України. Всі акти підвідомчих Кабінету Міністрів України органів повинні відповідати його нормативно-пра­вовим актам.

Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, які не ви­значають права та обов’язки громадян, набирають чинності з мо­менту їх прийняття, якщо більш пізній термін набрання ними чин­ності не передбачений цими актами.

Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, які ви­значають права та обов’язки громадян, набирають чинності з дня, передбаченого ними актами, але не раніше з дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Міжнародні договори України набирають чинності в порядку, пе­редбаченому для інших нормативно-правових актів України, а саме: договори, що потребують ратифікації згідно зі ст. 7 Закону «Про міжнародні договори України», — в порядку, передбаченому для за­конів України; договори, які не потребують ратифікації, приєднан­ня до яких або прийняття яких провадиться від імені України, — в порядку, передбаченому для указів Президента України. Зазначені договори публікуються у «Відомостях Верховної Ради України», в газеті Верховної Ради України та у «Зібранні чинних міжнародних договорів України»; договори, які не потребують ратифікації, при­єднання до яких або прийняття яких провадиться від імені Уряду України, — в порядку, передбаченому для постанов Кабінету Мі­ністрів України. Зазначені договори публікуються у «Зібранні пос­танов Уряду України» (випуск цього видання з 1997 року припи­нено) та в газеті Уряду України («Урядовий кур’єр»); договори, що укладаються від імені міністерств або інших центральних органів державної виконавчої влади України, — з моменту їх підписання або з моменту їх затвердження міністерствами (відомствами), від Імені яких договори були підписані.

Постанови та інші акти Верховної Ради України, укази і роз­порядження Президента України, постанови і розпорядження Ка­бінету Міністрів України, видані для службового користування або і грифами секретності, офіційно оприлюднюються шляхом роз­сипки відповідним державним органам і органам місцевого самовря­дування та доведення ними ДО відома підприємств, установ, орга­нізацій і осіб, на яких поширюється їхня дія. Вони набирають чин­ності з моменту отримання їх зазначеними державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, який їх видав, не встановлений інший порядок набрання ними чинності.

Накази, положення, інструкції, правила, інші нормативні акти міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, господарського управління і контролю, які стосуються прав, свобод І законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, видаються на підставі виконання законів і актів держави, які роз­повсюджуються на галузь.

Разом із тим деякі з них мають міжгалу­зеве значення, наприклад, нормативні акти міністерства фінансів. І Іакази бувають як нормативні, так і індивідуальні. Нормативними наказами переважно затверджуються постанови і положення про під­відомчі установи, організації, правила діяльності підконтрольних даному відомству. Інструкції є нормативно-правовими актами. В них переважно встановлюються приписи з реалізації нормативно-пра­вових актів Президента, Верховної Ради України або Кабінету Мі- пісгрів, даються вказівки, як потрібно застосовувати той чи інший нормативний акт.

Нормативні акти відділів, управлінь, інших служб місцевих ор­ганів державної виконавчої влади, господарського управління і ко­нтролю, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, яка здійснюється управлінням юсти­ції обласних, Київської і Севастопольської міських державних ад­міністрацій, якщо в них не передбачено більш пізній термін на­брання чинності, але не раніше дня їх офіційного оприлюднення.

Постанови правління Національного банку України, що регулю­ють відносини, суб’єктами яких є фізичні особи, набирають чинно­сті через 10 днів після їх державної реєстрації, яка здійснюється Міністерством юстиції України, якщо в них не встановлений більш пізній термін набрання чинності, але не раніше дня їх офіційного оприлюднення. Вони не можуть мати зворотної сили.

Постанови правління Національного банку України, що регулю- ють відносини, суб’єктами яких є не фізичні особи, набирають чинно» І сті в термін, встановлений цими постановами, а якщо такий термін >ι∙ встановлено, то з дня прийняття, і не можуть мати зворотної сили.

Нормативні акти місцевого самоврядування. У ст. 144Конститу» ції України записано, що органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом, приймають рішення, які с обов’язковими до виконання на відповідній території. До форм права належать ті рішення, які містять у собі правові норми. Дія норма* тивних рішень місцевих рад поширюється на територію, підвідом­чу даній раді.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради у межах своїх повноважень приймає рішення.

Сільський, селищний, міський голова, голова районної, облас­ної ради у межах своїх повноважень видає розпорядження.

Рішення виконавчого комітету бувають нормативними й індиві­дуальними, розпорядження — в основному індивідуальні акти. Як виняток (стихійні лиха, епідемії, епізоотії") виконкоми місцевих рад (крім селищних, сільських) мають право приймати рішення, що вста­новлюють адміністративну відповідальність за порушення їх приписів.

Керівники відділів і управлінь виконкомів видають у межах своєї компетенції накази.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування дово­дяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути ви­дана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Рішення сільських, селищних, міських, обласних і районних рад набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній термін введення цих рішень у дію.

Нормативно-правові акти керівників підприємств, установ і ор­ганізацій. Керівники підприємств, установ і організацій у межах своєї компетенції й відповідно до чинного законодавства мають право видавати накази як індивідуального, так і нормативного характеру. Наказами затверджуються посадові інструкції, різні положення. Вони регламентують переважно питання праці й заробітної плати, робо­чого часу і часу відпочинку, оплати праці й матеріального заохо­чення на підприємстві, в установі й організації. Багато з них прий­маються адміністрацією за погодженням із профспілками. Такі акти є локальними, оскільки зона їх дії обмежена рамками відповідного підприємства, установи й організації.

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Нормативні акти України: види, значення, особливості та межі їх дії.:

  1. 36 Значение и виды сроков в гражданском праве
  2. 32. Понятие, значение, характер и принципы гражданско-правовой ответственности.
  3. Значение срочного рынка для экономики страны
  4. Приложение 2 Листинг программы вычисления значения Qiпо формуле (2.22)
  5. Приложение 1 Листинг программы вычисления значения Q1nпо формуле (2.9)
  6. Функции административной юстиции и их значение для совершенствования государственного управления
  7. 2. СПЕЦКУРС АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА И ЕГО ЗНАЧЕНИЕ В ПОДГОТОВКЕ СОТРУДНИКОВ ФСБ РОССИИ
  8. Значение рынка производных инструментов для экономики страны и история его развития
  9. Список литературы
  10. ПРИЛОЖЕНИЕ Б. Данные, полученные в ходе выполнения численных исследований
  11. Микрополе «Состояние здоровья»
  12. Оценка достоверности предложенного расчетного аппарата