<<
>>

Ідея правової держави як загальнолюдська цінність.

Правова держава. Відверто кажучи, це словосполучення не можна визнати юридично точним. Справа в тому, що державу не можна уявити без права. Право і держава виникають майже одночасно, роз­виваються у тісному взаємозв’язку.

Властиво, право це одна з ознак існування держави. Право народжується державою, як система пев­них узаконених у державі правил, воно закріплює відповідні дер­жавні структури, наділяє їх повноваженнями, встановлює механізм реалізації цих повноважень, регламентує зміст і порядок вирішення різноманітних відносин (між державними органами І громадянами, останніх між собою тощо), які виникають і розвиваються в державі. Тому держава може бути або правовою, або не існувати взагалі.

Термін «правова держава», який набув широкого розповсюджен­ня в юридичній і публіцистичній літературі, слід використовувати розуміючи його умовність. У ньому втілена мрія прогресивних ми­слителів різних епох про державу, в якій вищим регулятором сус­пільних відносин, доленосним фактором був би закон, а не воля окремих осіб, які займають керівні посади: він покликаний гаран­тувати й оберігати права І свободи громадян, держави і громадяни­на в рівній мірі, забезпечувати відповідальність одного перед од­ним за нехтування закріплених у праві норм поведінки.

Платонписав: «Я бачу близьку загибель тієї держави, де закон не має сили і перебуває під чиєю-небудь владою. Там же, де закон — володар над урядниками, а вони його раби, я вбачаю спасіння дер­жави в ідеї блага, яку тільки можуть дарувати державам Боги».

І. Кант, родоначальник німецької класичної філософії, який при­ділив багато уваги розробці концепції такої держави, називав її «пра­вомірною». Відомий своєю пунктуальністю, Кант і в цьому проявив свою точність. Державу він розглядав як поєднання певної чисель­ності людей під верховенством права. Кожний із цієї чисельності та суспільство в цілому, підпорядковуючись законам, що виража­ють їхню суверенну волю, повинні володіти правом і можливістю примусити виконувати закони самого володаря.

Основні філософські ідеї правової держави І. Канта такі:

- панування закону в житті суспільства;

- зв’язаність держави правом;

- обмеження втручання держави у сфери приватного життя;

- свобода кожного члена суспільства як людини;

- рівність між собою підданих держави;

- самостійність кожного члена суспільства як громадянина;

- наявність принципу розподілу влад як гаранта проти встанов­лення деспотії.

Сам термін «правова держава» з’явився в XIX ст. у німецькій літературі в працях К. Т. Велькераі Р. Моля. Створення юридично завершеного поняття «правова держава» пов’язують з ім’ям Р. Моля. У 1829 р. він дав визначення правової держави як конституційної держави, яка повинна спиратися на закріплені в конституції права і свободи громадян, на забезпечення судового захисту особи.

Серед тих, хто підтримував і розвивав ідеї правової держави бу­ли Дж. Лок, Ш.-Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо,а наприкінці XIX - по­чатку XX ст. — українські вчені. Йдеться, зокрема, про таких з них, як О. і Б. Кістяківські, Ф. Тарнавський, С. Дністрянський, М. Палієнко, О. Малицькиіі, В. Старосольський та інші. Професор Київського університету і майбутній академік Української академії наук Б. Кіс- тяківський, наприклад, на початку XX ст. опублікував кілька нау­кових праць, присвячених цій проблемі. У 1906 р. він писав, що пра­вова держава е найвищою формою держави. Вона є школою і лабо­раторією, у якій виробляються засади майбутнього суспільного ладу.

Проте Б. Кістяківський розглядав правову державу не як реаль­ність, а як ідеал. Реалії ж такі, зазначав він, — побудувати справж­ню правову державу вдасться лише тоді, коли всі люди стануть святими. Нам це не загрожує ні нині, ні у найближчій перспективі. Однак у своїх нових конституціях колишні союзні республіки СРСР, а тепер незалежні держави, дружно записали, що вони вже є правовими державами. Це ж положення міститься і в Конституції України. На нашу думку, тут бажане видається за реальність. Адже чудес на світі не буває.

Не випадково, у конституціях переважної більшості західних країн, де й сформувалася концепція правової держави, ці країни не названі правовими.

«Правовими» оголосили себе у відповідних конституціях такі дер­жави, як ФРН, Іспанія, Бразилія, Центральноафриканська Респуб­ліка, Польща, Угорщина, Україна, Росія, Казахстан. Про «пануван­ня (верховенство) права» йдеться у конституційних актах Філіппін, Алжиру. Проте ці конституційні положення відображають, як зда­ється, поки що не стільки реальну дійсність, скільки орієнтацію, спрямування, прагнення відповідної держави.

Нам теж слід було б звернути на це увагу, зафіксувавши у Кон­ституції прагнення побудувати в Україні правову державу, а не на­зивати існуючу державу правовою.

Але повернемося до теорії. У 20-х роках XX ст. харківський пра­вознавець професор О. Малицький, продовжуючи справу своїх попе­редників, намагався обґрунтувати ідею правової держави на фактах дійсності радянських республік. Але в той час офіційною владою концепція правової держави розглядалася як ідеалістична, характер­на для «реакційної буржуазної теорії». Таку оцінку дас і Велика Радянська енциклопедія (1975 р.).

До ідеї правової держави повернулися у період горбачовської перебудови. Важливим стимулом її став розпочатий у 1990 р. про­цес підготовки проекту нової Конституції України. Проблеми по­будови правової держави дискутувалися під час кількох наукових і науково-практичних конференцій. У 1991 р. в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України почав виходити міжвідом­чий науковий збірник, а нині щорічник «Правова держава». Саме цей Інституту 1994 р. підготував і видав одну з перших моногра­фій, присвячених цій проблематиці, — «Правова держава. Теоре- тико-історичне дослідження», її автор — В. І. Тимошенко.

Окремі аспекти проблеми правової держави одержали відобра­ження і в наукових працях фахівців юридичних факультетів Київ­ського і Львівського національних університетів, Національної юри­дичної академії України.

Термін «правова держава» включено до юридичних словників. Але наша теорія щодо названої проблеми відстає від потреб практики. Сьогодні нам необхідні серйозні фун­даментальні розробки концепції правової держави, а головне — конкретних шляхів її побудови в Україні. А для цього необхідно об’єднати зусилля провідних юридичних науково-дослідних уста­нов і вишів України.

Розглядаючи проблему правової держави, не можна не погоди­тися з думкою багатьох науковців проте, що вихідні положення сучасної теорії правової держави можна сформулювати так:

• єдність права і держави, де первинним є право як загальносо- ціальне явище, оскільки воно виникло раніше і незалежно від дер­жави;

• держава повинна бути обмежена саме таким правом. Вона по­в’язана не тільки законами, які сама встановлює (вони, безперечно, обов’язкові і для неї), а й загальносоціальним правом — передусім у процесі законотворчості;

• найголовніше призначення такої держави — забезпечити здій­снення, охорону та захист основних прав людини;

• уявлення про правову державу в основному залежить від того, яким правом намагаються її пов’язати, як саме розуміють права людини. А зміст останніх (як зазначалося раніше) завжди так чи інакше несе на собі відбиток конкретно-історичних умов існування людства, а отже, із плином часу цей зміст може зазнавати певних змін, розвиватися. Відповідно до трансформації праворозуміння та певні характеристики уявлення про правову державу мають дещо оновлюватися;

• правові держави можуть формуватись за умов різних соціально- економічних устроїв, систем. Становлення різних за типами право­вих держав саме за сучасних умов пояснюється тим, що всім таким державам притаманні певні спільні, однакові соціально-змістові ознаки. Наявність таких ознак — результат того, що будь-якій су­часній юридичній системі притаманні такі приписи, які відображають визначення певної самоцінності кожної людини, а також визнання необхідності забезпечити виживання людського роду. Є підстави вважати, що за умов зростання глобальних, загальнолюдських про­блем, у міру нормального, еволюційного розвитку загальноцивілі- заційних процесів, питома вага таких ознак правових держав у різ­них країнах зростатиме;

• оскільки на праворозуміння, поширене серед різноманітних со­ціальних спільностей, груп, прошарків конкретного суспільства, не­одмінно накладають відбиток у кінцевому підсумку їхні реальні по­греби та інтереси, теорія і практика формування правової держави навряд чи можуть бути повністю уніфікованими у різних країнах.

Крім того, на формування такої держави в окремих країнах за різ­них умов впливає ряд конкретно-історичних факторів (економічний лад і соціальна структура суспільства, політика правлячого чи ке­рівного осередку суспільства або іншої соціальної групи, історич­ні, національні, культурні традиції й умови, міжнародна ситуація). Тому в будь-якому випадку слід зважати на цю специфіку, відобра­жаючи її, зокрема, шляхом визначення конкретної соціальної сут­ності відповідної правової держави.

• для впровадження у життя панівного у суспільстві праворозу­міння держава з необхідності вдається до різноманітних загально­обов’язкових організаційно-юридичних структур, механізмів, про­цедур, «технологій» тощо. Усі вони характеризуються, описуються,

фіксуються, як правило, через формально визначені ознаки відпо­відних дій, фактів, ситуацій. І саме для правової держави специфіч­ним є те, що праворозуміння, якому вона підпорядкована, неодмінно включає і певний мінімум формальних ознак тих суспільних відно­син, які однозначно інтерпретуються як правові. Без певних юри­дичних процедур правова держава неможлива. Тому правова дер­жава має характеризуватись і певними складовими елементами, ознаками. І саме в цих ознаках зосереджені практичні проблеми, які стримують подальший розвиток України відповідно до принципів правової держави.

10.1

<< | >>
Источник: Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с.. 2014

Еще по теме Ідея правової держави як загальнолюдська цінність.:

  1. Загальна теорія держави і права: підручник І Мурашин О. Г. — К.: Університет «Україна»,2014. — 561 с., 2014
  2. Теорія держави і права в тестових завданнях: навч. посіб­ник / Кол. авт.; за заг. ред. д.ю.н., проф. Л. Р. Наливайко. Дніп­ро: Дніпр, держ. ун-т внутр, справ,2018. 716 с., 2018
  3. 26. Возникновение гражданских правоотношений не предусмотренных в ГК
  4. П.2 Частотная зависимость условий существования объемных и эванес­центных волн TM- (ТЕ-) типа и соответствующих типов сечений ПВВ в коллинеарной фазе скомпенсированого ЛО АФМ с ЦАС. Полярная MOK
  5. 59 ВИДЫ И ФОРМЫ ДОГОВОРА.
  6. Микрополе «Речевая деятельность»
  7. Логика : практикум / Е. П. Пьяных. - Екатеринбург : УрГУПС,2019. - 78, [2] с., 2019
  8. Определение предела прочности при сжатии и при изгибе спеченных заготовок
  9. Смешивание исходных материалов
  10. Исследование микроструктуры и изломов закаленных низколегированных порошковых сталей
  11. Основные результаты и выводы
  12. Оценка быстродействия коммутационного устройства при использовании параллельно-конвейерной диспетчеризации пакетов
  13. ИСТОЧНИКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА.
  14. Сведения об авторах
  15. Некоторые вопросы реформирования административного правосудия в Кыргызской Республике
  16. Тема: ПРОИЗВОДСТВО В СУДЕ КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
  17. О понятии финансового опциона
  18. § 2. Понятие и функции нотариата
  19. ГРИБОВСКАЯ Наталья Юрьевна. ЛЕКСИКА ТВЕРСКИХ ГОВОРОВ, ХАРАКТЕРИЗУЮЩАЯ ЧЕЛОВЕКА (СЕМАНТИКО-МОТИВАЦИОННЫЙ АСПЕКТ). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Тверь - 2019, 2019
  20. 23. Сделки. Понятие и виды.